Глобальний апгрейд. Щоб вибратися зі зліднів, Україні час змінити вектор розвитку

1 грудня 2016, 10:14
Україні треба знизити роль держави в економіці та побудувати нову, сучасну модель за прикладом успішних країн

В Україні були всі можливості для будівництва цивілізованої експортно орієнтованої економічної моделі з якісною інтеграцією в міжнародний розподіл праці. Втім, за словами економіста Павла Ільяшенка, у чи не найсприятливіший період історії країни (1998-2008 роки) цього так і не сталося.

Відео дня

У це важко повірити, але ще 1990 року Україна перебувала на одному рівні з Туреччиною за показником ВВП на душу населення, а зараз ми відстали від неї втричі.

З аналізу конкретних елементів політики, стратегії та системи інших країн можна винести багато уроків. Окремі успішні приклади Україна може сміливо перейняти і вдало застосувати. Гаррі Джейкобс, головний виконавчий директор World Academy of Art&Science як вдалий приклад наводить систему професійної освіти в Німеччині, а також систему початкової освіти у Фінляндії.

"Але сама думка про те, що секрет криється в іншому місці, здається такою ж помилковою, як і думка про те, що Україна має винайти абсолютно унікальний підхід, якщо вона перебуває в інших умовах",— каже Джейкобс.

Закордонні рецепти

Дивлячись на європейські приклади модернізації економік, можна побачити один важливий складник: вільна економічна зона, спрощення ведення бізнесу і масове збут країнами акцій державних підприємств. Ці кроки запустили маховик незворотних перетворень.

Статус однієї з найстабільніших економік у світі закріпився за Великою Британією після реформ Маргарет Тетчер.

Прийшовши до влади в 1979 році, вона почала закривати збиткові шахти, які тягнули економіку країни на дно, звільняла робітників і розганяла бунти з допомогою поліції, при цьому ставши об’єктом пекучої ненависті шахтарів до кінця життя. Уряд під її керівництвом сконцентрувався на економії бюджету. Також скоротилися державні витрати, чисельність чиновників і загалом видатки на утримання державного апарату.

Тетчер акцентувала приватизацію держпідприємств, не готових швидко реагувати на потреби ринку. Тільки з 1984 до 1988 року була приватизована третина держвласності в промисловості. У власність приватних осіб перейшла переважна части підприємств нафтової та авіакосмічної промисловості, а також повітряного транспорту.

Новою рушійною силою економіки Британії став дрібний і середній бізнес. Тетчер допомагала дрібним приватним фірмам, звільнивши їх від сплати податків за умови, що заощаджені кошти спрямовуються на розширення і модернізацію підприємств. Завдяки проведеним змінам темпи економічного зростання в Британії у 1980-ті роки в середньому становили 3-4% на рік.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник американського аналітичного центру Atlantic Council, називає Естонію та Польщу найбільш економічно успішними серед посткомуністичних країн, які починали проводити найрадикальніші реформи.

Основними складниками трансформації естонської економіки були грошова приватизація, мікроекономічна лібералізація і радикальна валютна реформа. Естонія стала ринком з вільною торгівлею в посткомуністичному світі.

Масштаби приватизації держпідприємств цієї крихітної країни в Європі заворожують. У 1992-1994 роках агентство з приватизації Естонії продало близько 200 державних компаній (або близько 80% усіх держпідприємств країни) на $100 млн., причому майже половина з них пішли іноземним корпораціям. Реформи допомогли Естонії закласти базу сталого економічного зростання. До країни почали надходити прямі інвестиції: з 1994 до 1998 року їхній обсяг збільшився більш ніж удвічі — до $580 млн. Найбільшим успіхом Естонії можна вважати створення месенджера Skype, який п’ять років тому придбала Microsoft за $8,5 млрд.

Трансформація економіки в Польщі пройшла не менш стрімко. Реформатори мали кілька важливих завдань: монетарна та цінова стабільність, структурна перебудова адміністративно-командної економіки в ринкову та розширення міжнародної допомоги.

Польські економісти акцентували на розвитку малих і середніх підприємств.

Держава спростила відкриття і ведення бізнесу, а також сприяла появі дешевих кредитних ресурсів. У перші кілька років реформ у Польщі було зареєстровано понад півтисячі підприємств, які надавали роботу мільйонам людей, сьогодні в Польщі таких — близько 4 млн осіб. Внесок малого і середнього бізнесу зараз становить близько 50% ВВП країни.

Роздержавлення стало мало не символом польських реформ. Після запуску радикальних змін на початку 1990‑х лише за два роки в руках приватних підприємців опинилося 45% усієї промисловості. Чиновники зняли обмеження на частку іноземного капіталу для іноземців і запустили програму пільг закордонним компаніям. Гроші в країну потекли рікою. За сім років економічного струсу кількість іноземних інвестицій досягла $21 млрд. Сьогодні ця цифра збільшилася майже вдесятеро.

Великим успіхом є розвиток автомобільної промисловості в Словаччині. Це серйозне технологічне виробництво, яке з’явилося на підставі поєднання географічної близькості, єдиного європейського ринку, кваліфікованої робочої сили, а також зниження витрат на робочу силу.

За словами Івана Міклоша, який обіймав посаду віце-прем’єра і міністра фінансів на початку нульових, комплекс реформ — зокрема, фіскальна децентралізація, реформа державних фінансів, оподаткування, соціального забезпечення, а також пенсійна реформа — допоміг значно поліпшити ділове середовище та залучати прямі іноземні інвестиції до Словаччини.

Частка держави в економіці з більш ніж 50% від ВВП у 2000‑му була знижена до 35% у 2006-2007 роках.

Сьогодні Словаччина є лідером з виробництва автомобілів на душу населення. Тут побудували свої заводи з нуля Volkswagen, Kia-Hyundai і Peugeot-Citroen. Також в країні розгорнули виробництво такі підприємства, як Samsung, Sony і Whirlpool. Всього за чотири роки (з 2000 до 2004 року) Словаччині вдалося наблизитися до рівня розвинених європейських країн на 14%, що стало одним з найвищих показників економічного прогресу в Європі за тих часів.

ФУНДАМЕНТ ПРОГРЕСУ: Реформа освіти має стати основою для розвитку економіки країни

ФУНДАМЕНТ ПРОГРЕСУ: Реформа освіти має стати основою для розвитку економіки країни Фото:

Ціна реформ

В тій же Польщі платою за лібералізм став стрімке зростання цін і безробіття. Близько 2 млн жителів країни довелося шукати удачу за межами Польщі, відправившись на заробітки в країни Євросоюзу.

"Дефіцит робочих місць дуже швидко перестав бути актуальним, коли чехи і поляки виїхали в Німеччину, а угорці — у Францію",— зазначає Віталій Шапран, член Українського товариства фінансових аналітиків.

Правда, на початку перехідного періоду ці країни мали потужні системи підтримки безробіття, що суттєво допомагало стримати більш глобальний відтік населення і оживити економіку.

Щось схоже із зайнятістю населення відбувалося у Великій Британії та Словаччині. Безробіття за доби Тетчер досягло рекордної для Британії позначки з часів Великої депресії — 3,3 млн осіб. Щоб скоротити число безробітних, британські чиновники розробили програму професійної перекваліфікації. Її впровадження уможливило навчання та подальше працевлаштування близько 600 тис. осіб.

Міклош каже, що в Словаччині було важко боротися з популістами, які виступали проти реформ, а також подолати острах людей, які боялися змін. Але незабаром, запевняє Міклош, ця проблема поступово зійшла нанівець. Коли в Словаччину зайшли інвестори, були створені нові підприємства, у населення з’явилися нові завдання та вакансії, кількість зайнятих людей стала зростати.

Якщо 2001 року частка безробітних словаків досягла позначки в 20%, то вже до 2007 року, після того як реформи були впроваджені та успішно функціонували, цей показник знизився до 8%.

Страх масових заворушень і страйків виявився практично повністю необґрунтованим. На думку Аслунда, проблема ймовірніше полягала в старій паразитній еліті, яка крала у держави, а також захоплювала корпоративні права, прикриваючись держпідтримкою. "Підтримка безробіття життєво необхідна, при цьому вона не дорого коштуватиме державі",— резюмує Аслунд.

Куди йти

У мови ж, у яких зараз перебуває Україна, дуже специфічні та складні, і вони вимагають набагато швидших і комплексних структурних перетворень. Голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва Віктор Галасюк вважає, що для України важливі не фрагментарні реформи, а системна, глибока і всеосяжна трансформація — інституційна, економічна і соціальна. А ідеї успішних країн можна застосовувати лише в достатньо концентрованому вигляді та з огляду на історичний контекст, ретельно добираючи їх оптимальне поєднання для наших умов.

На думку Шапрана, в ретроспективі 5-10 років потрібно шукати шлях для збереження робочих місць. “Найреальніший — закликати до себе великих промисловців, переносити в Україну виробництва. Але для цього потрібно, щоб іноземці тут почувалися дуже впевнено",— попереджає Шапран. За його словами, Україні важливо впровадити конкурентніші умови для інвесторів щодо вартості земельних ресурсів, знизивши податкове навантаження і надавши кращі умови безпеки.

Ключовою ж реформою в Україні може стати прийняття верховенства закону, будівництво нового обвинувачення, зосередженого на верховенстві закону, а не на здирництві, впевнений Аслунд. Серед інших не менш важливих реформ він називає створення нової судової системи, а також ефективної та чесної виконавчої служби. "Євросоюз може бути якнайкориснішим Україні для того, щоб зламати владу старої еліти та встановити верховенство закону",— вважає економіст.

“Ми, як старе авто,— з проблемами скрізь. Якщо ми поставимо новий двигун, швидше їхати не будемо, оскільки й колеса відпадають, і вітер у розбите скло дме, так ще й паливо з бака тече крізь щілину",— проводить аналогію Ільяшенко. “Великого ринку збуту, як Китай у Сінгапуру, в нас немає під боком, а конкуренція за ворота Європи значно сильніша. Конкурентних переваг України, крім низької оплати праці, у нас немає, хоча і це вже стає все менш вирішальним чинником,— нарікає Ілляшенко.— Тому я просто не бачу, як ми можемо вискочити за рахунок промисловості або іншого сектора".

Насправді Україна потребує освітньої системи, яка виховує підприємців і новаторів. "Це має бути нова на всіх рівнях модель, особливо на рівні вищої освіти",— вважає Джейкобс. Перехід від предметів до студентів; від передавання інформації через викладання до опанування навичками для засвоєння інформації шляхом активного навчання; від механічного запам’ятовування до незалежного мислення і творчості.

Наприклад, можна взяти підхід Ізраїлю, який акцентував на реформі освіти, чим заклав засади, завдяки яким країна стала нацією стартапів. Або просунуту в цьому плані Естонію, яка сьогодні витрачає на наукові та дослідні розробки 1,5% ВВП, і це вважається найбільшими витратами у посткомуністичному світі.

Звісно, є країни, які в цьому сенсі успішніші за інших, але жодна з них не робить це дійсно якісно, зокрема й провідні університети в США або Великій Британії, яким забракло мотивації та стимулів для радикальних змін, запевняє фахівець.

Світові потрібен новий підхід. В України є всі ресурси, щоб це зробити і ґрунтувати на освіті свою стратегію розвитку, виховуючи активних, творчих, незалежних мислителів і новаторів, а не рядових виконавців у колесах глобального бізнесу. "Для цього потрібно змінити вектор уваги з обсягу виробництва продукції та ВВП на якісний розвиток людських ресурсів",— підкреслює Джейкобс.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X