Як позбутися провалу при виборі голів держкомпаній - експерт

28 квітня 2017, 17:47
Влада давно "осідлала" більшість конкурсних відборів на державні посади і знайшла спосіб впливати на результат

Як же вибратися з цього порочного кола?

Вірячи в сильне громадянське суспільство, ми впровадили конкурси майже у всі частини державного апарату, держустанови і підприємства. Вершиною прозорості цих конкурсів є онлайн-трансляція обговорення кандидатів після співбесіди і відкрите прийняття рішення щодо переможця.

Відео дня

Такий підхід, на думку більшості, повинен забезпечувати прихід до влади найкращих, компетентних, прозорих і високоморальних кандидатів. Здавалося б все очевидно. Але... Ми все частіше чуємо про #зраду, коли переможцем стає кандидат з сумнівною репутацією. Коли результати конкурсів запрограмовані з самого початку.

Новое Время спільно з Українським інститутом майбутнього представили своє бачення стратегічного розвитку країни – Україна: план на завтра.

Які системні проблеми ми маємо зараз з конкурсними відборами на високі державні посади?

На це питання відповідає Денис Монастирський, експерт програми реформування правоохоронної і судової систем аналітичного центру Український інститут майбутнього.

1. Розмита відповідальність за вибір та призначення на вищу посаду. Наприклад, хто відповідальний за обрання в 2015 році членом НАЗК, а потім його головою Наталії Корчак? Члени конкурсної комісії обрали її? Уряд, який призначив її членом НАЗК? Або члени НАЗК, які обрали Корчак головою агентства? В результаті — ніхто!

2. Неадекватне повсюдне використання конкурсних відборів. Наприклад, при формуванні ефективної команди держуправлінців природна можливість керівника впливати на склад своєї команди. У нас же часто і керівник держоргану (чи підрозділу), його заступники обираються зовнішньої комісією, яка за своїм розсудом розставляє кадри (не враховуючи думки керівника). Давайте, нарешті, відкрито запитаємо: про яку командну роботу може йти мова в такому випадку? І відповімо: якщо пощастить, то робота піде по накатаній раніше стезі. Але про нові, креативні підходи, підвищення результативності роботи можна забути.

Монастирський пропонує три головні рецепти, здатні змінити усталені підходи.

По-перше, скоротити перелік посад, призначення яких необхідно проводити за допомогою відкритих конкурсів. Наприклад, конкурси на директорів заповідників або музеїв, коли вдень із свічкою шукають представників громадськості, які погодяться брати участь у роботі конкурсних комісій.

Причому здебільшого майбутні члени таких комісій навіть не уявляють собі роботу таких керівників. У результаті створюються "кишенькові" громадські об'єднання. Це точно не зміцнює громадянське суспільство в Україні. Навпаки, створює перепони і штучну конкуренцію для дійсно працюючих організацій.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

По-друге, повернути право обраному на конкурсі керівнику державного органу, підприємства, установи призначати (або хоча б впливати на призначення — входити до складу конкурсної комісії) своїх заступників. Порушення елементарних управлінських принципів не призводить до зменшення корупції в цих органах (не ті методи), але часто паралізує керування такою організацією, в результаті чого з'являються номінальні міністри та інші керівники.

По-третє, удосконалити процедуру проведення конкурсів: скласти чіткі описи професіограм посад (бажаний образ нової посади); прорахувати адекватний набір тестових методик (часто певні тести проводяться з причини наявності іноземного фінансування, а не реальної необхідності або валідності); визначити критерії оцінки членами комісій вирішальних співбесід (інакше кожний член комісії зі стелі бере підстави для голосування); прибрати зайву публічність співбесід (онлайн-трансляція співбесід і навіть голосування за кандидатів не додала чистоти конкурсам, але додала тиск на членів комісії).

Звісно, конкурси на різні державні посади недосконалі, як, втім, і демократія. Але можна стверджувати: конкурси — це те, що при правильному проведенні здатне дати силу державним перетворенням.

Більше про першочергові зміни, які повинна зробити Україна, читайте в журналі Новое Время від 28 квітня 2017.

Показати ще новини
Радіо НВ
X