Дешеві кредити будуть тоді, коли з'являться дешеві депозити. Голова Укргазбанку про майбутнє банківського ринку
Програма викликала чимало інших питань. Зокрема, так і не з'явилася ясність, який держбанк яку нішу займе і яким чином буде вирішена проблема існуючої зараз конкуренції за клієнта між банками.
Про те, яким чином програма розвитку державних банків вплине на їх роботу і навіщо вона взагалі була потрібна, НВ розпитало голову правління державного Укргазбанку Кирила Шевченка.
– Перше запитання з приводу програми розвитку державних банків, яка нещодавно була затверджена. Як ви її оцінюєте, що вона дає, і наскільки вас як державний банк вона влаштовує, наскільки вона для вас зрозуміла?
– Ми говоримо про стратегію державних банків, яка була затверджена постановою Кабінетом міністрів. Тут потрібно сказати, що держава вперше отримала такого роду документ.
Скажімо так, вперше почав перейматися питаннями стратегії ніш, в яких повинні працювати державні банки. Тому однозначно цей документ був потрібен. І добре, що знайшлося і політичне, і економічне обґрунтування для того, щоб його прийняти.
З точки зору роботи Укргазбанку це документ, що повністю вкладається в ту стратегію, яку наша команда спочатку планувала. Тому ніякої іншої оцінки, крім позитивної, за прийняття даної стратегії у нас бути не може. У ній є елементи, пов'язані з поліпшенням корпоративного управління, принципами корпоративного управління державними банками. До речі, це не стосується Укргазбанку, адже у нас все це було запроваджено ще торік. Але у наших колег наглядова рада все ще формується, відповідно до статті 7 закону України "Про банки і банківську діяльність", за наступним принципом: п'ять осіб – представників Президента України; п'ять – представників Кабінету міністрів і ще п'ять представників Верховної Ради.
А така норма з точки зору світових практик управління вже анахронізм. Природно, що це призводило і до політичного впливу, ніж завжди дорікали держбанки, мовляв, якісь бізнес-рішення приймаються під політичним тиском. І дуже добре, що Кабінет міністрів прийняв постанову про те, щоб змінити систему корпоративного управління в держбанках. Тобто це однозначно позитивно оцінюється і ринком, і нашими партнерами – міжнародними фінансовими організаціями.
– Якщо говорити про Укргазбанк і його місце в рамках цієї стратегії, яку нішу ви займаєте? "Ощадбанк" – це більше фізичні особи, "Укрексім" – це більше кредитування експорту. Яка ваша ніша?
– Укргазбанк спочатку не створювався як державний банк. Так вийшло, що в 2009 році держава стала його власником. Тоді це було абсолютно правильне рішення, завдяки якому вдалося запобігти певному банкопаду в кризовий період. Тоді, як ви пам'ятаєте, було рекапіталізовано три банки – Укргазбанк, "Родовід" і банк "Київ". З них лише Укргазбанк виявився успішним. В минулому році ми приєднали до себе активи і пасиви банку "Київ". У "Родоводі" нещодавно розпочалася ліквідація. Це був найменш вдалий експеримент.
Абсолютно логічно, що держава рано чи пізно захоче повернути витрачені на порятунок гроші. Що, безумовно, і є завданням Укргазбанку. Тобто держава повинна частково або повністю до кінця 2017 року вийти з капіталу банку. Ми дуже сподіваємося, що Укргазбанк отримає додатково, крім держави, нових акціонерів, таких як світові фінансові організації. Це або ЄБРР, або Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація. Ті, які традиційно підтримують ринки, аналогічні українським. Це і є стратегія Укргазбанку. І ось цей напрямок роботи знайшов відображення в стратегії державних банків.
– Деякі критики вашого банку говорять про те, що якщо у "Ощаду" або "Укрексімбанку" дуже сильно виражена спеціалізація і зрозуміло, чим вони повинні займатися, то в Укргазбанку незрозуміла стратегія. Ви можете сказати, навіщо ваш банк взагалі потрібен?
– Укргазбанк – це український універсальний банк. І питання спеціалізації або визначення окремих ніш, які зараз прописані у стратегії, що припускає відмову від певного бізнесу - для нас є неприйнятним. І власник в особі уряду це розуміє. Адже для того, щоб вихід з капіталу Укргазбанку був вдалим, наш банк повинен залишатися універсальним. І нічого в цьому поганого немає.
– Якщо говорити про реформи, які проводив останнім часом НБУ, як ви їх оцінюєте, стало після них краще або гірше?
– Я не можу сказати, що стало краще чи гірше. Стало по-іншому. За рахунок проведеного очищення банківський ринок став більш сегментованим. Раніше всі банкіри прекрасно знали, на чому спеціалізується той чи інший банк. Всі знали банки, які відносяться до «схемних». Всі знали банки, які займалися фінансовою оптимізацією. У банківському середовищі це завжди було відомо. Чому раніше регулятор неадекватно реагував або взагалі не реагував на ось такі сигнали? Це питання риторичне.
Сьогодні дії Національного банку щодо таких учасників ринку більш зрозумілі, більш передбачувані, більш прозорі. Тепер ми чітко розуміємо, який банк працює в якомусь сегменті. Розуміння ринку і регулятором, і нами сьогодні схоже, воно одновекторне. Цей банк спеціалізується на споживчому кредитуванні, той є універсальним... Скажімо так, тепер ми чітко розуміємо ринок. І, що добре, ми його бачимо однаково з регулятором.
– Кажуть, що вихід банків з ринку звужує конкуренцію. Тепер складніше отримати кредит, процентні ставки зростають через це....
– Зростання процентних ставок не пов'язане з кількістю банків. Зрозуміло, що чим менше учасників ринку, тим менше конкуренції. І конкуренція менше з точки зору якихось сервісних продуктів – платежі, картки. Вона дійсно стала менше. Я абсолютно згоден з думкою, що чим менше банків на ринку, тим менша конкуренція. Але кількість банків на ринку і виведення з нього 69 фінустанов ніяк не пов'язане ні зі ставками по кредитуванню, ні з можливістю і доступністю кредитів. На це впливають зовсім інші фактори.
– Так як у цьому випадку можна зробити кредити більш доступними?
– Давайте я почну з того, які фактори впливають на ціну грошей. У нас не макроекономічна дискусія, а більше практична. Є ряд заходів, які можуть зробити і уряд, і Національний банк для того, щоб дати більший доступ до кредитування. З боку уряду я наведу хороший приклад. Це програма з енергоефективності, яка була запущена в минулому році, в рамках якої тисячі людей змогли отримати кредити для утеплення будинків, встановлення негазових котлів. І це все працювало. Державні банки-оператори цього ринку – це "Ощадний банк" і ми видавали в день сотні і тисячі цих кредитів. Точно так само ми видавали кредити для ОСББ для вдосконалення енергоефективності багатоквартирних будинків.
Чому ця програма була і буде в цьому році так популярна? Тому що там передбачена компенсація частини кредиту за рахунок бюджетних коштів. Це те, що може зробити в цій ситуації уряд, і те, що він вже зробив в минулому році. Зауважу, що жодна країна, яка покращувала свою енергоефективність, знижувала енергоспоживання, не обійшлася без такого роду програм або аналогічних їй. Тому це хороший приклад. Але питання – мультиплікувати його, або далі проектувати на інші не менш важливі напрями – це компетенція уряду.
З іншого боку, я впевнений, що є багато речей, які може зробити регулятор в рамках політики нагляду. Це і стимулювання банків до кредитування через пом'якшення резервних вимог за кредитами. Це можуть бути і галузеві заходи. Ми говоримо, що певні галузі є для держави пріоритетними. Наприклад, виробництво засобів виробництва. Це станки, обладнання і так далі. Відповідно, можна стимулювати банки, для того щоб вони кредитували такого роду програми в першу чергу. І є механізми, в основному пов'язані з рівнем оцінки кредитних ризиків, рівнем резервування за такими кредитами. З моєї точки зору, ми вже поряд з тим моментом, коли необхідно починати такого роду стимулюючі заходи з боку регулятора і з боку уряду.
– Що повинен зробити Нацбанк, щоб банки видавали дешеві кредити?
– У нас є певні механізми. Тобто рівень резервування, який відноситься на капітал, на формування резервів. І для того, щоб стимулювати якийсь конкретний напрям, можна застосовувати пом'якшувальні норми, якщо банк кредитує ту чи іншу галузь, на сьогоднішній день важливу для держави. Власне саме державні банки можуть в цьому виступити драйверами.
– Але ще є проблема, пов'язана з судовою системою. Банки побоюються видавати кредити під низькі відсотки, тому що це ризиково, тобі кредит можуть не повернути...
– У нас є таке стандартне розуміння "вартість ризику". Природно, ми оцінюємо і закладаємо у вартість нашу прибуток в залежності від рівня ризикованості кредиту. Судова система, система роботи правоохоронних органів на сьогоднішній день є дестимулюючим фактором для кредитування. З точки зору співпраці з правоохоронними органами, нам як державному банку легше. Ми завжди знаходимо розуміння в СБУ, МВС, прокуратурі, тому що ми разом відстоюємо державні інтереси. Нам трохи простіше. Що ж стосується судової системи, то всі банкіри, інвестиційні банкіри чекають, коли ми вже закінчимо цю розпочату реформу. Навіть ми, як державний банк, іноді стикаємося з судовими рішеннями, які знаходяться, повірте, за межею здорового глузду.
Я вже мовчу про те, що вони знаходяться по ту сторону законності. Це дійсно дестимулюючий фактор. Але з тими клієнтами, яких ми добре знаємо, у яких є позитивна історія, ми готові співпрацювати навіть за умов нинішніх судових ризиків і рухатися далі в рішенні їх проблем.
– Багато компаній говорять, що відсотки, якщо займаєш гроші на внутрішньому ринку, надзвичайно високі...
– Я процитую одного свого колегу. Це було кілька місяців тому на нараді в Кабінеті міністрів. Вона була присвячена тому, як знизити відсоткові ставки. Було дуже багато виробників, які теж задавали питання, коли ж нарешті банківська система дасть довгі і дешеві кредити. І ось один з колег, він був на той момент одним з керівників Національного банку, як не можна краще описав ситуацію сьогоднішнього дня. Він відповів: "Рівно тоді, коли ви дасте довгі і дешеві депозити".
Адже депозитна ставка будується для вас як для вкладника, вона як мінімум повинна перевищувати рівень інфляції. І чим вище рівень інфляції, тим вище депозитна ставка. Чим вище депозитна ставка, тим вище кредитна ставка. Тобто якщо депозит береться під 19%, то це означає, що кредитна ставка точно не буде менше 19%. Це пов'язані речі. Ми сподіваємося, що в цьому році буде краще. І ставки потихеньку в цьому році мають тенденцію до зниження. На жаль, не кардинально, але все ж така тенденція є. Ми дуже сподіваємося, що в цьому році ми будемо йти плавно до зниження ставок. А ось в наступному році вже відбудуться істотні системні зрушення.
– Як ви оцінюєте законодавче поле, в якому працюють банки?
– Питання саме практичне. Перший закон, який ми чекаємо, – це закон про фінансову реструктуризацію. Він принесе цивілізовані механізми реструктуризації та дисконтування кредитів для сумлінних позичальників, які з об'єктивних причин не можуть нести таку кредитну навантаження. Є маса законів або навіть підзаконних актів, які ускладнюють нам роботу. Я можу навести в якості прикладу норму закону, яка вступила в силу в минулому році, що якщо ми судимося, подаємо позов до поручителя-фізичної особи (це так званий немайновий позов), то ми сплачуємо судовий збір на рівні 1,5% від суми позову. Кожен раз при кожній наступній інстанції. Це типова ситуація.
Ми практикуємо поруку фізичній особі-власнику бізнесу. У разі, якщо є якісь проблеми з кредитом, то ми повинні через суд звернутися до власника. І кожен раз при подачі в кожну інстанцію ми повинні заплатити півтора відсотка. Це означає, що якщо сума кредиту мільярд, то наші витрати на три інстанції складуть 45 мільйонів гривень. При цьому, враховуючи особливості нашої судової системи, про які ми говорили раніше, це зовсім не означає, що витративши ці гроші, ми все ж досягнемо якогось результату. Є питання, які ми повинні врегулювати. І ми займаємося цими питаннями. Ми знаходимося в дискусії з Міністерством фінансів з цього питання, з комітетами Верховної Ради. Я просто навів приклад того, як така маленька норма в законі істотно ускладнює нам роботу з недобросовісними позичальниками.
На сьогодні наше законодавче поле абсолютно адекватно економічній ситуації, в якій перебуває наша країна.
В Європі інструментарій роботи банків набагато ширше. Відповідно, ширше і законодавче поле. Ми сьогодні не можемо законодавчо робити масу речей, які є стандартними у Європі, у світі. Але це обмеження адекватно ситуації. Тому що, якщо випустити деякі інструменти на ринок, то це призведе лише до подальшого розбалансування. Є програма, в якій прописані кроки до 2020 року – програма розвитку фінансового сектора. І сьогодні Національний банк, який є основним драйвером цієї програми, і банківська система крок за кроком рухаються до лібералізації ринку. Тим не менш, заявляти про те, що сьогодні потрібно скасувати всі і відразу обмеження – я ніколи не стану. Обмеження потрібно поступово знімати. Тоді це буде нормальний рух вперед до європейського ринку. Якщо зняти їх сьогодні, це призведе до ще більшого хаосу. Немає сенсу навіть описувати.
