Що таке приховані субсидії і чому це небезпечно
для держави - фото
Спецпроект

Що таке приховані субсидії і чому це небезпечно для держави

15 березня 2019, 16:20

 
Що таке приховані субсидії?

Приховані субсидії — це коли ви надаєте комусь право купити товар за ціною меншою за ринкову. Хоча можете продати цей товар дорожче, або ви навіть самі маєте купувати цей товар за вищу ціну, ніж продаєте.

Відео дня

Ви таким чином даруєте кошти. Але не прямо, а через різницю в ціні. Це й називається прихованою субсидією.

Коли ви комусь надаєте такі приховані субсидії, то, за інших незмінних умов, як у таких випадках кажуть економісти, ви маєте бути свідомі таких очевидних наслідків:

1. Ви отримуєте не всі кошти від реалізації товару, які могли б (зазнаєте фінансових втрат).

2. Ви стимулюєте неефективне споживання товару, який субсидуєте: чим менша ціна, тим зазвичай більше споживання (це називається еластичність попиту).

3. Більше прихованих субсидій отримує не той, хто бідніший, а той, хто споживає більше, і тому, ймовірно, є багатшим.

4. Ви стимулюєте зниження виробництва товару, оскільки чим менша ціна, тим менше зазвичай його виробляється (це називається еластичність пропозиції).

5. Якщо приховані субсидії надаються тільки частині покупців цього товару на ринку, то це стимулює дві речі. Перша з них — спекуляція. Коли покупець придбав за адміністративно заниженою ціною, а перепродав за ринковою. Друга — корупція. Ви, мабуть, будете адміністративно обмежувати можливість для спекуляцій, тому з’являться «схеми» обходу цих обмежень.

В Україні політики традиційно робили ставку на приховані субсидії на газ. Хоча варто було б створювати умови для росту зарплат і пенсій, які б дозволяли сплачувати ринкову ціну за нього.


Наслідки багаторічної політики прихованих субсидій

1. У 2018 році приховані субсидії становили 6% від доходів державного бюджету. За даними Міжнародного валютного фонду, з точки зору доходів державного бюджету на душу населення Україна відстає від середньоєвропейського рівня в 19 разів. З іншого боку зарплати і пенсії відстають від середньоєвропейського рівня у 7 разів і в 22 рази відповідно).

2. Cпоживання енергетичних ресурсів на одиницю площі перевищує рівень сусідніх європейських держав. У 2016 році українці споживали в середньому вдвічі більше газу, ніж європейці.

група «Нафтогаз»
Фото: група «Нафтогаз»

3. Заможна людина з великим будинком буде отримувати більше прихованих субсидій, ніж середнє домогосподарство в Україні, адже споживатиме більше газу. Згідно з публічними даними НКРЕКП, споживачі, які мають будинок площею більшою за 400 квадратних метри, споживають в середньому 7663 кубометрів газу за рік. Тоді як середнє домогосподарство із площею житла у 70-120 квадратних метри споживає 1343 кубометрів газу відповідно. То ж, наприклад, відомий політик Юлія Тимошенко (у її декларації за 2017 рік вказано, що вона орендує будинок площею 588 квадратних метрів у Козині), яка виступає за приховані субсидії, просто за логікою речей буде отримувати на таку будівлю в 6 разів більше такої «допомоги» від держави, ніж середнє домогосподарство. 

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

4. Видобувається в 1.8 раза менше газу, ніж могло би бути за умови впровадження ринкових механізмів; на цьому втрачається до 3.4% ВВП.

5. За моєю інформацією, контроль над усім ланцюгом постачання газу населенню (за адміністративно заниженими цінами) та найбільшим його споживачам (за ринковими цінами) належить групі компаній Дмитра Фірташа, засновника скандального газового посередника «Росукренерго». Незаконні доходи від цього бізнесу оцінювались в мільярди доларів, а корупція починалася з майстра в облгазі і вела до самісінької верхівки влади.

Варто все ж таки додати, що показники 2018 року, попри проблемність, є істотно меншими, ніж на піку — у 2014 році. Тоді проблеми з прихованими субсидіями критично загрожували державності України.

 

Приховані субсидії як відсоток від доходів Державного бюджету

У 2014 році — 19%
У 2018 році — 6% 


Кому вигідні приховані субсидії, крім політиків і групи Фірташа, які створили і зберігають таку систему?

Росії. Оскільки неефективне, завищене споживання газу в Україні, та проблеми з його видобутком призводять до того, що газ потрібно імпортувати. Це дає можливість Росії експортувати більше газу: або напряму в Україну, або в Європу, звідки ми імпортуємо газ зараз. В обидвох випадках додаткові українські гроші фінансують російський бюджет. На цьому Росія вже заробила, а Україна втратила величезні кошти — 11.7 мільярдів доларів за 2009-2015 роки.

Не дивно, що російські компанії (насамперед «Газпром»), та наближені до Кремля олігархи, мають глибокі партнерські відносини з групою Фірташа. Саме ця група володіє телеканалом, який неодноразово підозрювали у проросійських настроях, — «Інтером», і проросійськи налаштованою групою депутатів у парламенті.  

 

Питання виживання

Проблеми, пов’язані з прихованими субсидіями існують і досі. Але вони є істотно меншими, ніж на піці у 2014 році, коли ці проблеми несли критичну загрозу державності України.

Спочатку — цифри. У 2014 році всі субсидії, як згадані вище, як приховані субсидії,  так і адресні субсидії, які надаються окремим споживачам за їхнім зверненням, склали 24% від доходів Державного бюджету. У 2018 році — 14%. Різниця між регульованою ціною на газ для потреб населення та ринковою ціною у 2014 році становила майже 8 разів. У 2018 ця різниця скоротилася до 1.7 раза.

група «Нафтогаз»
Фото: група «Нафтогаз»

Для мене у 2014 році вирішення проблеми з прихованими субсидіями було питанням виживання «Нафтогазу» й української держави.

Про вади системи прихованих субсидій і до мене тривалий час говорили справжні експерти, зокрема з МВФ. І українські прем’єри — Юлія Тимошенко й Микола Азаров — погоджувалися з цим. І брали перед Фондом зобов’язання ліквідувати подібну «допомогу» населенню.

А потім просто «включали дурника» і розповідали, що їх неправильно зрозуміли. Що приховані субсидії — це якщо регульована ціна нижча за пораховану ними самими «собівартість», а не ринкову ціну. Що уряд хоче щось змінити, але йому заважають закони, або НКРЕКП (який формально визначає ціну), або українські суди, які скасовують рішення про підвищення ціни. Захід критикував, «а Васька слухав, але продовжував їсти».

Я знав, як цю порочну практику зруйнувати, і як її замінити на іншу систему, більш ефективну. Розумів і міг пояснити критичність моменту для проведення необхідних змін, а також те, як «Нафтогаз» може бути інструментом для них.

А потім вже ми могли б разом з міжнародними фінансовими організаціями і європейськими інституціями реалізовувати окремі ініціативи. Адже я розумів, як вони були взаємопов’язані між собою, зокрема, і щодо зменшення прихованих субсидій.

Наприклад, закон про ринок газу, був ключовим для зміни «рамки» ціноутворення на газ.

Інший приклад. Коли ми почули, що зміни є неможливими через «вузькі місця» в системі соціального забезпечення населення, і на вирішення проблеми потрібні роки, ми переконали всіх і допомогли організувати проведення необхідних заходів. Ось в чому була моя роль.  

Так, у мене була і є ідеологія цих змін. Це ідеологія ефективного ринку, активної ролі держави щодо забезпечення цієї ефективності, а також ролі сучасної національної компанії як інструмента для цього.

Якщо більш конкретно про вартість газу, то моя ідеологія — конкурентні ціни з паралельним підвищенням зарплат і пенсій. І щоб зростання добробуту людей перевищувало збільшення рахунків за газ і загальну інфляцію. Тобто, щоб українці від цієї реформи відчували себе багатшими, а не біднішими.


Чому не все ще вдалося?

Уряд не проводить багатьох змін, які я вважаю необхідними для успішного завершення реформи. Іноді навіть всупереч законам, які його зобов’язують це робити.

Наприклад, у нас досі немає конкурентного ціноутворення на газ для потреб населення. Або, іншими словами лібералізованого роздрібного ринку. Це дозволяє Дмитру Фірташу зберігати монополію, — через нормативні акти уряду і всупереч закону «Про ринок природного газу». Так, у серпні 2017 року Секретаріат Енергетичного Співтовариства ініціював справу проти України щодо невідповідності ключового нормативного акту в цій сфері європейському законодавству.

Складно назвати оптимальною політику Кабміну, внаслідок якої аномально високий відсоток споживачів — близько 30% — зараз отримує адресні (і для багатьох принизливі) субсидії на оплату комунальних послуг.

Набагато краще було б замість цього забезпечити збільшення доходів працюючих, особливо бюджетників, а також зростання пенсій і адресної соціальної допомоги. Збільшення доходів перекрило б збільшення витрат на комунальні послуги та загальну інфляцію.

Разом з тим потрібно було б пояснювати людям, що збільшення виплат з держбюджету відбувається завдяки скороченню прихованих субсидій.

Переконаний, що в такому разі реформа була б популярною.

Замкнуте коло прихованих субсидій, бідності й корупції (патерналізму і клептократії), не є чимось унікальним для України. Але навіть якби українці змирилися з цим, міжнародні партнери навряд чи підтримали таку країну в її боротьбі за справжню незалежність. Особливо коли опонентом виступає така потужна держава як Росія.

*Партнер проекту «Нафтогаз проти Газпрому» — Юрій Вітренко, виконавчий директор НАК «Нафтогаз України». Думки і оцінки, опубліковані в матеріалах проекту, можуть не збігатися з позицією НАК «Нафтогаз України» і редакції НВ.

Читайте також:
Особливе протистояння / Стокгольмський арбітраж. Як він проходив?

Аби прочитати всю історію — перейдіть на сторінку спецпроекту «Нафтогаз проти Газпрому».

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X