Зелене майбутнє української енергетики - фото
Спецпроект

Зелене майбутнє української енергетики

17 липня 2020, 14:29

Чому енергетика не має іншого шляху розвитку, окрім «зеленого».

З а даними Океанографічного інституту Скріппса, дослідження якого підтримує Міністерство енергетики США, цього року середньорічна концентрація вуглекислого газу в атмосфері вперше в історії людства досягла максимального рівня — 416,08 ppm. (часток на мільйон).

Відео дня

При цьому лише за останні 70 років кількість СО2 в атмосфері збільшилася вдвічі. Дослідники пов’язують такий ефект насамперед із використанням викопного палива. А найбільш шкідливою у цьому ланцюжку є генерація електроенергії, попит на яку в світі стабільно зростає. 67% викидів парникових газів відбувається в процесі генерації електроенергії з викопного палива.

Виходом із ситуації є розвиток «зеленої» енергетики, яка не створює шкідливих викидів. До того ж, упродовж останніх років «зелена» енергія стала економічно вигіднішою від вугільної генерації через здешевлення обладнання та розвиток технологій.

У країнах ЄС до 2050 року планують повністю відмовитися від викопного палива менш, ніж за 30 років. І такі амбітні цілі є цілком досяжними для частини країн навіть в перспективі найближчих 15 років, за умови вдосконалення систем зберігання енергії.

Як Європа відмовляється від вугілля

В икористання вугілля шкідливе не лише тим, що це забруднює повітря. В процесі його видобутку руйнуються водоносні горизонти, забруднюються земельні та водні ресурси, відбуваються зсуви та обвали гірських масивів і очисних виробок. У шкідливому для здоров’я виробництві задіяні тисячі людей.

Зрештою, нові технології поступово витісняють паливо ХХ століття, роблячи його економічно невигідним.

Зрештою, нові технології поступово витісняють паливо ХХ століття, роблячи його економічно невигідним. У 2018 році, за результатами дослідження британського аналітичного центру Carbon Tracker, Україна очолила список країн з найбільш неефективною і найдорожчою тепловою генерацією у світі.

Натомість у розвинених країнах відмовляються від вугілля. В середині квітня цього року у Стокгольмі закрили останню ТЕЦ, що працювала на кам’яному вугіллі. Зробили це на два роки раніше, ніж планувалося. Загалом Швеція планує повністю відмовитися від використання викопного палива (в тому числі нафти і газу) у всіх секторах до 2040 року, а ще за 5 років — стати кліматично нейтральною. У цьому контексті варто додати, що показника у 50% генерації з відновлюваних джерел Швеція досягла ще у 2014 році.

І такий підхід не лише у скандинавів, які завжди ощадливо ставилися до природних ресурсів. Цього ж року, у квітні, подібний історичний крок зробила Австрія. До 2030 року країна зобов’язалася повністю перейти на електроенергію, що виробляється на основі відновлюваних джерел, а до 2040 року країна планує стати кліматично нейтральною.

Заради справедливості варто зауважити, що зараз в Австрії близько 75% електроенергії виробляється на основі ВДЕ, з яких понад 60% становить гідроенергетика. Керованість та швидка маневреність гідроенергетики дозволяє країні не турбуватися про проблеми зі зберіганням енергії та балансуванням, на відміну від країн, де серед ВДЕ переважає сонячна чи вітрова генерація.

Країни ЄС є найбільш послідовними у прагненні зменшити викиди СО2. У 2015 році в Парижі було укладено «зелену угоду» або Паризьку кліматичну угоду. Країни, які підписали її, зобов’язалися до 2050 року стати кліматично нейтральними — відмовитися від викопного палива та перейти на відновлювані джерела енергії.

piqsels

Фото: piqsels

Низка країн планує зробити це значно раніше. Велика Британія — до 2025 року, Франція — до 2022, Греція — до 2028, Угорщина — до 2030 року тощо.

В контексті енергетичного переходу серед країн Європи для України може бути цікавим досвід Німеччини. Економіка країни довгий час була сильно залежною від вугілля та природного газу. Там подібна програма збільшення ролі ВДЕ (Energiewende) стартувала ще у 2002 році.

А вже у першому кварталі 2020, за даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA), 51% електроенергії у цій країні було згенеровано за допомогою ВДЕ. Лише впродовж останнього року виробництво «зеленої» електроенергії зросло майже на 15%. Найбільшу ставку Німеччина робить на вітроенергетику, частка якої за рік зросла на 21,4%.

При цьому частка електроенергії, що генерується з вугілля, скоротилася на третину протягом року. Плани настільки амбітні, що Німеччина, яка має одні з найбільших запасів бурого вугілля у світі та останні 200 років розвивалася саме завдяки цьому ресурсу, у 2018 році закрила останню шахту. Для того, щоб зняти соціальну напругу і забезпечити роботою десятки тисяч людей в трьох основних буровугільних басейнах, уряд виділив 40 млрд євро.

Попри те, що власний видобуток вугілля Німеччина не розвиває, повністю відмовитися від його споживання у країні планують до 2038 року. А шахти закрили скоріше через нерентабельність.

Німеччина також задекларувала намір поступово відмовитися від ядерної енергетики. Тільки у першому кварталі 2020 її частка в електроенергетиці держави знизилася майже на 17%. Повністю відмовитися від атомної енергетики Німеччина планує у 2022 році.

Зелений сценарій європейської енергетики

У квітні цього року Європейська асоціація сонячної енергетики SolarPower Europe спільно з фінським Технологічним університетом Лаппеенранта (LUT) презентували масштабне дослідження, у якому детально змоделювали енергосистему Євросоюзу на 100% відновлюваних джерелах енергії.

У дослідженні порівнюються три можливі сценарії розвитку енергетичного сектору країн Європи до 2050 року: повільний (Laggard-Szenario), помірний (Moderate Szenario) та сценарій лідерства (Leadership-Szenario).

SolarPower Europe
Фото: SolarPower Europe

За найменш оптимістичним сценарієм, частка відновлюваних джерел енергії у 2050 році складе 62%. Два інших передбачають 100% ВДЕ, причому за сценарієм лідерства мета буде досягнута вже у 2040 році.

Автори дослідження у всіх трьох сценаріях відводять ключову роль у «зеленій» генерації майбутнього сонячним електростанціям. Вони генеруватимуть понад 60% європейської електроенергії до 2050 року.

«Сонячна генерація складатиме в середньому 61% за помірним сценарієм і 63% за сценарієм лідерства. Енергія вітру — в середньому 33% як у помірному, так і в лідерському сценаріях. В обох сценаріях сонячна електроенергія та енергія вітру до 2050 року вироблятимуть понад 90% електроенергії, необхідної по всій Європі», — зазначається у дослідженні.

Андрій Гаранін

Генеральний директор Scatec Solar Україна

Генеральний директор Scatec Solar Україна Андрій Гаранін пояснює, що сонячна енергетика буде мати значно більшу частку, ніж вітрова, з кількох причин.

«По-перше, сонячного ресурсу набагато більше, ніж будь-якого іншого. Навіть вітру не всюди достатньо, щоб генерувати з нього енергію. По-друге, сонячні станції будувати набагато простіше, ніж проекти з інших джерел енергії. Це може займати приблизно рік, у порівнянні з вітром, де будівництво може затягнутись на 3 роки. По-третє, сонячні станції простіше робити децентралізованими, кожне домашнє господарство може собі встановити панелі», — зазначає Андрій Гаранін.

Крім того, поріг доступу у сонячну енергетику доволі низький. А враховуючи високу конкуренцію та велику кількість учасників у галузі, сонячні технології будуть продовжувати дешевшати та ставати ще більш доступними для всіх.

Де у європейській стратегії Україна

SolarPower Europe
Фото: SolarPower Europe

У помірному сценарії розвитку європейського енергетичного ринку Україна займає четверте місце за кількістю згенерованої енергії з відновлюваних джерел, після Туреччини, Іспанії та Франції. Причому, основна частка припадає на сонячні електростанції.

За прогнозами експертів, річний виробіток сонячної генерації у 2050 році в Україні складатиме понад 1 тис. ТВт*год. Саме цей сценарій розвитку науковці вважають найбільш доцільним з економічної точки зору.

SolarPower Europe
Фото: SolarPower Europe

У лідерському сценарії Україна входить до десятки країн за обсягами річної генерації з ВДЕ. За цим сценарієм, експерти прогнозують, що у 2050 році в Україні буде генеруватися удвічі менше електроенергії із сонячних електростанцій — понад 500 ТВт*год.

Зазначимо, що у 2019 році загальна генерація в Україні на всіх типах електростанцій склала 153 ТВт*год. А частка енергії з відновлюваних джерел — майже 8% у загальній генерації. З огляду на те, що в 2016 році цей показник коливався на рівні 1%, прогрес дуже значний. При цьому найбільшу динаміку зростання показує сонячна генерація.

SolarPower Europe
Фото: SolarPower Europe

У січні цього року Кабмін презентував новий проект Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року. У ній, зокрема, йдеться про збільшення частки генерації з відновлюваних джерел до 70% до 2050 року та встановлення збалансованої і економічно обґрунтованої вартості такої енергії. Важливим пунктом у цій концепції є повне заміщення вугільних електростанцій до 2050 року та зменшення частки атомної генерації до рівня 20−25% (зараз — понад 50%).

«Гідроенергетика залишиться на поточному рівні, а нові атомні потужності можуть будуватися на основі технології малих ядерних реакторів», — зазначається у документі. Тобто, основна роль у концепції майбутньої енергосистеми України відводиться сонцю і вітру.

Зараз ринок сонячної енергетики в Україні переживає «хмарну погоду». Через невдалий запуск нового ринку електроенергетики та стрімкий розвиток ВДЕ в Україні, на ринку склалася ситуація, коли держава, яка взяла зобов’язання купувати «зелену» енергію у виробників, заборгувала їм вже більше 14 млрд грн.

Проблеми з боргами почалися із започаткуванням у липні 2019 року нового ринку електроенергії, через який всі тарифи формувались по-новому. Зокрема, НКРЕКП отримало можливість визначати вартість тарифу, за рахунок якого покривалась оплата зеленої генерації (тариф «Укренерго»), і не завжди цей тариф відповідав реальному розвитку подій. Наприклад, заклавши у грудні 2019 року тариф «Укренерго» в два рази нижче, ніж потрібно, дуже легко створити кризи неплатежів для зеленої генерації.

piqsels

Фото: piqsels

Із подібними проблемами свого часу уже стикалися розвинені країни Європи. Ще до кризи 2008 року подібна ситуація була в Іспанії. Держава встановила тариф на «зелену» енергію на рівні майже 50 євроцентів за кВт (в Україні у 2012 році — 48 євроцентів/кВт). Через бум інвесторів Іспанія уже за кілька років не змогла виконувати свої зобов’язання, заборгувавши кілька мільярдів євро. У 2010−2011 рр. уряду країни доводилося субсидіювати майже 6 млрд євро на рік і частка «зелених» швидко зростала.

Тож іспанський уряд пішов на радикальний крок — знизив гарантовані державою тарифи у 6 разів, приблизно до 8−8,8 євроцента. Очікувано, частина великих інвесторів пішла в суди. В результаті уряд виплатив їм майже 0,8 млрд євро компенсацій.

Ситуація на нашому енергоринку дуже схожа на іспанську. Попри те, що тариф порівняно із 2012 роком знизився до 15 євроцентів у 2019 році та 11 — у 2020, для держави така сума гарантованих виплат інвесторам виявилася завеликою.

Нещодавно український уряд затвердив меморандум з інвесторами «зеленої» енергетики. Він передбачає скорочення «зеленого» тарифу для сонячних електростанцій на 15%, для вітроелектростанцій — на 7,5% та припинення «зеленого» тарифу для нових сонячних електростанцій. Рішення уряду ретроспективно знизити «зелений» тариф загрожує Україні судовими позовами до міжнародних арбітражів і ці витрати ляжуть на бюджет.

Олександра Гуменюк

директорка Європейсько-українського енергетичного агентства

Як зазначає директорка Європейсько-українського енергетичного агентства Олександра Гуменюк, у багатьох міжнародних фінансових інституціях зміна законодавства, яке напряму впливає на інвестиційний проект є приводом для визнання проекту дефолтом та початку передчасної процедури повернення коштів від позичальника. Окрім цього, часта зміна законів створює атмосферу недовіри інвесторів, які лише знаходяться на стадії підготовки проекту, і відповідно надання переваги іншим країнам.

«Зміна законодавства — це ризик збитків для бізнесу, і відповідно держава, що має репутацію нестабільного правового поля, отримує нижчий кредитний рейтинг і відповідно дорожчу вартість залученого капіталу. Таким чином, „зелене“ майбутнє енергетики можливе, проте слід очікувати суттєве уповільнення темпів залучення інвестицій, а також ніякого „здешевлення капіталу“, саме через ризики нестабільності», — каже Олександра Гуменюк.

З іншого боку, за словами в.о. міністра енергетики України Ольги Буславець, зниження тарифів дозволить зменшити навантаження на бюджет на 7 млрд грн щорічно. Надалі планується запровадження аукціонів на продаж електроенергії та посилення відповідальності за небаланси. Таке рішення, звичайно, зменшує привабливість сонячної енергетики з точки зору залучення інвестицій, але не означає, що надалі вона не буде розвиватися.

«Зелена» енергетика (без урахування ГЕС) дає Іспанії близько чверті усього обсягу електроенергії.

Зберігання енергії

Як не парадоксально, разом із збільшенням частки енергії з ВДЕ в Україні збільшується і частка енергії з ТЕС. Відбувається це тому, що у період ранкових і вечірніх піків споживання (якраз тоді, коли ВДЕ генерує найменшу кількість енергії) потрібно балансувати енергосистему.

Крім того сонячна та вітрова енергетика є нестабільною і непрогнозованою, сонце та вітер увімкнути на замовлення не можна. Науковці навіть придумали для періоду, коли немає достатньо сонця і вітру спеціальний термін «темний штиль». А коли це збігається з часом найвищої потреби в електроенергії — «холодний темний штиль».

Одними з найбільш маневрених потужностей (найшвидше можна запустити) є гідроелектростанції. Але їх частка в загальній генерації незначна, тож основну частину енергії компенсують за рахунок теплових електростанцій, спалюючи вугілля. Проблему можна було б вирішити шляхом побудови акумулюючих потужностей (Energy storage), але таких, за винятком незначної частки ГЕС та ГАЕС, в Україні немає.

Тож подальший розвиток «зеленої» енергетики, зокрема, сонячної та вітрової, ставить низку викликів, найголовніший із яких — як ефективно зберігати «чисту» електроенергію. Звичайно, можна було б побудувати величезні літій-іонні батареї, як зробила компанія Ілона Маска на замовлення уряду Австралії у 2017 році. Але такі проекти мають чимало недоліків.

depositphotos
Фото: depositphotos

По-перше, вартість батареї. Саме через літій-іонні батареї вартість електромобілів є значно вищою, від автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння. Батареї для масового зберігання енергії в тисячі разів потужніші і, відповідно, дорожчі. Промисловий акумулятор в Австралії зі встановленою потужністю 100 МВт коштував Уряду близько 50 млн доларів.

З часом ємність батареї зменшиться до критичного рівня через обмежену кількість циклів зарядки-розрядки і постане проблема її утилізації. До того ж, така батарея здатна забезпечувати енергією 30 тис. мешканців усього протягом години. Враховуючи вартість проекту, це виглядає не так уже й вигідно для масового використання.

При всіх недоліках, батарея має низку переваг — ККД літій-іонних батарей при нормальній температурі повітря є найвищим серед всіх джерел зберігання енергії і може досягати 90%. Також суттєвою перевагою є миттєве включення у роботу.

Поки одні вчені працюють над створенням більш досконалої і дешевої батареї, інші пропонують альтернативні варіанти. Так, популярними є гравітаційні системи, які використовують надлишкову енергію, щоб підняти вантаж на певну висоту, а під час його опускання знову генерують енергію.

Різні компанії презентували декілька варіантів гравітаційних систем, серед яких вагони з вантажем, що спускаються з гірки, башта із бетонних блоків та кран, що керується комп’ютером, шахта, у яку опускається і піднімається вантаж. Ефективність таких систем — близько 80%. Також перевагою є порівняна дешевизна конструкції.

Географічне положення України та великі території дозволяють використовувати надлишкові потужності СЕС для генерації водню. А газотранспортна система після модернізації дозволить експортувати його до Європи.

Інший спосіб, який активно обговорюється в ЄС — перетворення енергії у водень шляхом електролізу. Цей газ можна використовувати для опалення, заправки автомобілів, а також накопичувати і при потребі знову генерувати з нього електроенергію. Водень також можна перетворювати на метан, який легше зберігати і транспортувати.

ККД усього процесу 50−70%. Це відносно небагато, але враховуючи великі обсяги надлишкової генерації «зеленої» енергії морськими вітропарками та повну екологічність процесу, на таку технологію у Європі вже роблять ставки. Серйозний розвиток у цьому секторі, як зазначається у згаданому вище дослідженні від IRENA, почнеться тільки після 2030 року.

Перспективним є цей напрямок і для України. Географічне положення України та великі території дозволяють використовувати надлишкові потужності СЕС для генерації водню. А газотранспортна система після модернізації дозволить експортувати його до Європи.

Більш традиційний варіант зберігання енергії — гідроакумуляційні станції (ГАЕС). Це єдиний промисловий спосіб зберігання енергії, який використовується в Україні. Ефективність невисока, особливо, якщо враховувати, що всі системи були збудовані ще за радянських часів. Більше того, такі системи, здебільшого, негативно впливають на екологію, адже для їх створення доводиться затоплювати частину території.

Юрій Кубрушко

керуючий партнер Imepower

У будь-якому разі, задля повноцінного розвитку ВДЕ потрібно паралельно будувати потужності для накопичення енергії або розвивати екологічну маневренну генерацію.

«Головна проблема виробництва електроенергії на ВЕС та СЕС — нерівномірність графіку виробництва е/е та його залежність від природних умов. Energy storage та інші технології, що підвищують гнучкість енергосистеми, є критично важливими для підвищення здатності енергосистеми приймати додаткові обсяги генерації ВЕС та СЕС», — зазначає керуючий партнер Imepower Юрій Кубрушко.

Інший вихід — побудова газових електростанцій для балансування системи під час пікових навантажень.

Ігор Тинний

співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики

«У Європі є газопоршневі установки, які не постійно спалюють газ чи вугілля, а вмикаються за лічені секунди лише близько 4 разів на добу. Такі станції потрібно стимулювати. Зараз високоманеврової потужності в Україні не існує», — каже співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний. Крім того, за його словами, варто розвивати дрібну генерацію. «Для цього потрібно боротися з монополізмом на рівні обленерго, які зараз не дуже зацікавлені в розвитку малих мереж. Є країни, як от Німеччина, де ще 4−5 років тому понад 4 млн громадян вдома виробляли енергії більше, ніж споживали самі. Найбільш цінна енергія — це та, яка виробляється за місцем споживання», — підкреслює Тинний.

Міф про те, що «зелена» енергетика — це дорого

Щ е 10 років тому сонячні та вітрові електростанції були дуже дорогими та не могли конкурувати із традиційними джерелами енергії. Але цей час минув. Як зазначається у цьогорічному звіті Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA) використання відновлюваних джерел енергії стає більш дешевим, порівняно з електростанціями, що працюють на викопному паливі.

«Загалом, вартість електроенергії, виробленої за рахунок геліоконцентраторів, знизились на 47%, сонячних фотоелектричних установок — на 82%, наземних вітрових установок — на 32%, а офшорних вітрових установок — на 29%», — йдеться у звіті організації.

Усереднена собівартість електроенергії (LCOE), згенерованої сонячними фотоелектричними станціями по світу у 2010 році складала 0,378 дол./КВт*год. За підсумками 2019 року вона впала до 0,068 дол./КВт*год.

Таке різке падіння ціни на електроенергію з відновлюваних джерел пов’язане насамперед із вдосконаленням технологій та загальним зростанням кількості об'єктів «зеленої» генерації, що стимулює підвищення пропозиції на ринку.

Тобто будувати сонячні та вітрові електростанції стало економічно вигідніше, ніж вугільні електростанції, які, до того ж, забруднюють повітря.

«Заміщення існуючих 500 ГВт вугільних електростанцій потужностями сонячної і наземної вітрової енергій призведе до щорічного скорочення витрат енергосистеми від 12 до 23 млрд доларів США, в залежності від ринкових цін на вугілля», — підкреслюють автори дослідження.

І цей ринковий механізм уже запущений та може працювати без державних дотацій. Глобальна сукупна встановлена ​​потужність усіх сонячних електростанцій в світі зросла з 40 до 580 ГВт.

За результатами дослідження іншої авторитетної організації BloombergNEF (BNEF) за останній рік усереднена собівартість електроенергії (LCOE) для вітроенергетичних і промислових фотоелектричних систем впала на 9% і 4%. Зараз вона становить 44 доларів США і 50 доларів США за МВт*год відповідно.

Автори дослідження також зазначають, що за останні чотири роки зменшилася вартість обладнання для материкових вітроелектростанцій. Це пов’язано насамперед зі збільшенням розміру турбін, який зараз складає в середньому 4,1 МВт.

У останніх проектах вартість турбін становила, в середньому, 0,7 млн ​​доларів за МВт. А собівартість енергії (LCOE) таких проектів за даними BNEF досягає 24 дол./МВт*год, що є найнижчим рівнем в світі.

Як зазначається у згаданому вище звіті Carbon Tracker, вартість електроенергії, що генерується вугільними електростанціями, становить в середньому 50−60 доларів за МВт*год.

В Україні через низку причин така електроенергія коштує ще дорожче. У 2018 році за даними Carbon Tracker середній тариф для українських ТЕС за МВт*год становив 70 доларів. За даними «Укренерго» на початку 2019 року вартість електроенергії з вугільних ТЕС зросла до понад 80 доларів. При цьому, її частка в загальній генерації коливається на межі 30%, що є ще однією причиною для того, щоб відмовитися від спалювання вугілля.

Іншим вагомим аргументом для розвитку відновлюваних джерел енергії є її екологічність. Як зазначається у звіті Європейської комісії, за підсумками 2019 року Україна зайняла друге місце за рівнем експорту органічної агропродукції до країн ЄС після Китаю.

Адрієн Фуше

директор Eurocape в Україні

За словами виконавчого директора Eurocape в Україні Адрієна Фуше, розвиток ВДЕ має низку соціальних та політичних переваг. Найголовніші із них — залучення прямих іноземних інвестицій та енергетична незалежність країни.

«Перехід на ВДЕ забезпечить Україні незалежність від газових та нафтових маршрутів та власний енергетичний ринок. Це те, що зробила Польща багато років тому. Крім того, ВДЕ — єдиний сектор в Україні, який може залучати інвестиції таких великих установ, як ЄБРР, DFC (колишній OPIC) та інші», — зазначає Адрієн Фуше.

Погоджується із ним і співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний. Він зазначає, зелена енергетика дозволить Україні стати енергетично незалежною, адже для вітру і сонця не потрібно імпортувати паливо з-за кордону.

«Україна є тотально залежною від імпорту всіх видів палива. В атомній енергетиці ми 100% палива купуємо за кордоном — у російської „ТВЕЛ“ або американсько-шведської Westinghouse Electric. У вугільній генерації ми також залежні від Донбасу, залежні від Росії чи Європи у імпорті газу та нафтопродуктів. У всіх видах енергоносіїв ми є імпортерами», — підкреслює Тинний.

Адрієн Фуше, також звертає увагу на те, що збільшення ВДЕ призводить до зниження вартості енергії та створення нових робочих місць. Він наводить приклад Польщі, де завдяки доступу до дешевого міжнародного фінансування та стабільному ринку електроенергії ціни на аукціонах стають нижчими від ринкових.

Схожа ситуація відбулася і у Швеції та Німеччині, коли через участь та конкуренцію «зеленої» генерації ринкові ціни впали. Тому, якщо метою є саме зниження цін для споживачів, то головною метою має бути саме запровадження дієвих ринкових механізмів, а не просто ретроспективне зниження зелених тарифів, що сумарно має більше негативних наслідків.

«З моменту, відколи окупилася первісна інвестиція, зелена енергія стає найдешевшою, бо у вас немає палива, досить низькі транзакційні витрати і все працює в автоматичному режимі», — каже Ігор Тинний.

Ще одним аргументом для розвитку відновлюваних джерел є зношеність енергетичної інфраструктури. Як підкреслює гендиректор Scatec Solar Україна Андрій Гаранін, в Україні майже 90% було побудовано ще за радянських часів. Наприклад, 12 з 15 атомних реакторів вже працюють у понадпроектний термін експлуатації.

«Напевно, запасу міцності вистачить ще на декілька років, але скоро в певний момент держава має вирішити, яким чином модернізовувати систему. І це вже буде питання важливе для життя, тому що ми знаємо наслідки атомних чи вугільних станцій. І коли держава буде приймати таке рішення, вона має взяти до уваги два критерії: економність та екологічність», — зазначає Гаранін.

Будівництво нових атомних чи вугільних станцій коштує набагато дорожче нової зеленої генерації, тому найкращою альтернативою з точки зору економності та екологічності є зелена енергетика.

depositphotos

Фото: depositphotos

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X