Від рокфору до хересу. Як в Євросоюзі захищають оригінальні продукти — інфографіка
В ЄС існують три види захисту географічних зазначень і гарантій традиційних особливостей.
Систему захисту продуктів, вироблених у певних регіонах, придумали у Франції в XX столітті через те, що масовий ринок став погрожувати їх нішевим локальним делікатесам і напоям, пише журнал НВ.
Щоб зберегти подібну національну спадщину, у Франції взялися реєструвати локальні продукти. Первістком став сир рокфор, який потрапив під захист в 1920-х — і процес пішов.
Сьогодні в ЄС обсяг ринку продуктів із захищеними назвами перевищує 75 млрд євро на рік, що еквівалентно 15% всього агроекспорту з країн Євросоюзу.
В ЄС існують три види захисту географічних зазначень і гарантій традиційних особливостей:
— PDO (захищене найменування місця походження) передбачає: абсолютне дотримання рецептури, використання суворо обумовленої вихідної сировини і виготовлення продукту виключно в позначеному місці, де на виробництво впливають географічні та кліматичні особливості, а також людський фактор.
— PGI (захищене географічне зазначення): абсолютне дотримання рецептури, використання суворо обумовленої вихідної сировини, місце виробництва може бути змінено, але повинно знаходитися в межах регіону.
— TSG (гарантія традиційності): абсолютне дотримання рецептури і технологічного процесу; виробництво може перебувати за межами регіону.
Як повідомлялося, першою географічно захищеним назвою продукту в Україні стала гуцульська овеча бриндзя.
