Як Ахметов, Порошенко і Тарута вплинули на бізнес ліванця Рафіка Дау в Україні

21 вересня 2019, 10:26
Сюжет
Автор: Артем Ільїн

Ліванець Рафік Дау звернув бізнес в Україні з $1 млрд на рік практично до нуля. НВ Бізнес дізнався про причини такої ситуації, угоди з Порошенком і Ахметовим і суди за $50 мільйонів

Ліванський бізнесмен Рафік Дау працює в Україні з початку 1990-х. За цей час він встиг єкспортувати кілька десятків мільйонів тонн українського металопрокату, купити та продати глибоководний порт та суднобудівельний завод в Криму, а цього року ініціювати суд за $50 млн.

Відео дня

До цього, мабуть, найбільш відомою бізнес-операцією пана Дау був контракт його компанії LITAT з корпорацією ІСД в 2010 році. Тоді вона купила 4,8 млн тонн слябів та квадратної заготовки Алчевського та Дніпровського меткомбінатів. Або 50% їхньої річної потужності. Вартість угоди оцінювалась приблизно в $3 млрд.

Трьома роками раніше Рафік Дау продав свої кримські активи. Зокрема, власником глибоководного порту «Авліта» став Рінат Ахметов. Але це не вплинуло на відносини між ними. Минулого року, вже після того, як на Дніпровському МК корпорації ІСД зявився менеджмент, наближений до найбагатшої людини України, у ліванського бізнесмена розпочалися складнощі. Тепер він судиться майже за $50 млн., сплачені за український металопрокат.

НВ Бізнес вдалось отримати письмові відповіді Рафіка Дау про історію розвитку його бізнесу в Україні, відносини з акціонерами корпорації ІСД, контакти з Рінатом Ахметовим та продаж «Севморзаводу» п’ятому президенту України Петру Порошенку.

Пане Дау, ви довгий час жили в Криму, добре володієте російською мовою. Але як ви потрапили в Україну і з чого почали тут бізнес-діяльність?

Я приїхав до України в 1992 році. Початок 90-х — це були часи, коли український приватний бізнес тільки починав розвиватися. Відкривалися великі перспективи, адже сфери, зайняті раніше виключно державою, стали доступними для приватних підприємців.

У той час Ліван був свідком закінчення тривалої громадянської війни та існувала гостра необхідність в будівельних матеріалах. Близькість між Україною та Ліваном надала чудову можливість експортувати такі матеріали з України до Лівану. Так я почав свій бізнес з експорту сталі. Спочатку в Лівані, а потім розширив його в більш ніж 40 країнах регіону MENA (Близький Схід і Північна Африка) і світу.

Це приносило близько $1 мільярда щорічно в українську економіку


Варто відзначити, що менш ніж за 25 років мені вдалося експортувати близько 40 мільйонів тонн сталі з України. Це приносило близько $1 мільярда щорічно в українську економіку.

У 2002 році було прийнято рішення створити компанію з постачання сталі з офісами в двох містах України і транспортно-експедиційну компанію (Intertransit-2), яка спеціалізується на повному обсязі транспортно-експедиційних послуг, що охоплюють весь ланцюжок поставок від місця виробництва до пункту завантаження. Потім ми придбали портовий термінал «Авліта» (Севастополь) і перетворили його в один з найбільших портів в Україні з найбільшим показником осадки судна і новітніми технологіями.

Чи правда, що ви є родичем одного із співвласників корпорації ІСД Олега Артушевича Мкртчана? Яку роль він зіграв в тому, що ваша бізнес-діяльність настільки тісно пов’язана з Україною?

У мене немає ніяких сімейних зв’язків ні з Олегом Мкртчаном, ні з будь-якою іншою особою, що володіє або працює в ІСД, або в будь-якому з його філіалів.

Разом з тим, я почав працювати з ІСД в 2003 році і, на мою думку, це природно — вибудувати нормальні відносини з власниками і менеджерами цієї компанії за більш ніж 14 років успішної спільної роботи. У мене були дуже хороші відносини з Олегом Мкртчаном, Сергієм Тарутою і багатьма іншими директорами, менеджерами та працівниками ІСД, але виключно в рамках професійного спілкування. Ні Олег Мкртчан, ні будь-які інші посадові особи ІСД не впливали на мою ділову активність, оскільки на момент знайомства з керівництвом корпорації я вже 10 років вів бізнес на українському ринку. Багато в чому саме завдяки моєму успіху на ринку керівництво ІСД вирішило співпрацювати зі мною.

Зазначу також, що моя співпраця з ІСД почалося після придбання останнім Дніпровського меткомбінату (ДМК — НВ Бізнес), який до 2003 року протягом багатьох років був одним з моїх основних постачальників. Це стало хорошим продовженням моєї роботи з ДMK і дало можливість розширити бізнес і здійснити частину поставок також з Алчевського меткомбінату.

Пане Дау, розкажіть, будь ласка, про ваші бізнес-активи в Україні та за її межами, які є зараз.

Мій основний бізнес в Україні був зосереджений на торгівлі сталлю та роботі портів. Останнім часом сталь поставлялася в основному Індустріальним Союзом Донбасу (ІСД). А діяльність портового комплексу «Авліта» здійснювалася в місті Севастополь.

Крім того, наша компанія працює в металургійній промисловості Єгипту.

Що це за компанія? Яку продукцію вона випускає та в якій кількості?

Компанія називається Solb Misr, і ми володіємо 20% її акцій. Компанія має металургійний комплекс в Єгипті, що спеціалізується на виробництві сортового прокату від прямого відновлення заліза та виплавки сталі до виготовлення готового прокату — арматури та катанки. Потужність виробництва — 2 млн тонн на рік.

Ваша основна компанія — LITAT group. Однак з 2017 року її сайт не працює, тому досить складно зрозуміти, в якому стані зараз ваш бізнес. Які сфери діяльності, крім торгівлі металопрокатом, є для вас основними? Що приносить основний дохід і прибуток?

2017 рік був дуже складним для LITAT. Упродовж цього року нове керівництво Дніпровського металургійного комбінату (ДМК) (як повідомлялося в ЗМІ, підконтрольне «Метінвесту») вирішило раптово припинити роботу з LITAT, відмовившись постачати сталь за контрактом поставки, підписаним з однією з компаній групи LITAT — International Transit S.A.L. (Offshore). Таке рішення вкрай негативно вплинуло на єдину діяльність LITAT в Україні, що залишилася після продажу порту «Авліта», — торгівлю. Оскільки основна частина веб-сайту була в основному присвячена торгівельній діяльності в Україні, ми вирішили тимчасово призупинити роботу сайту і трансформувати його у відповідності з поточною ситуацією.

Нинішня діяльність компанії в основному зосереджена на виробництві сталі в Єгипті, а також на торгівлі сталлю з інших країн, крім України.

Чому ви припинили експорт зерна з України, про який також згадувалось на старому сайті?

Наш зерновий бізнес в Україні був напряму пов’язаний з зерновим терміналом «Авліта». Після продажу порту стало важко розвивати цей напрямок.

Порт Авліта у Севастополі (Фото: sprotyv.info)
Порт Авліта у Севастополі / Фото: sprotyv.info

Ви продали цей термінал у 2007 році структурам Ріната Ахметова. Чому ви вийшли з цього бізнесу? В тому ж році ви вийшли зі складу акціонерів «Севморзаводу» в Севастополі. Тоді повідомлялося, що покупцем міг бути російський бізнесмен Костянтин Григоришин. Але в підсумку власником став Петро Порошенко. Чому ви його продали, і хто був покупцем вашої частки в «Севморзаводі»?

Це складна історія. Насправді я взагалі не планував йти з портового бізнесу. Навпаки, я збирався інвестувати більше коштів у портовий комплекс «Авліта», тому я придбав контрольний пакет акцій «Севморзаводу» після покупки «Авліти». Мій план полягав у тому, щоб об'єднати «Севморзавод» і «Авліту» і перетворити їх у величезний логістичний і суднобудівний комплекс. Я доклав чимало зусиль, щоб це здійснити, і мені вдалося оживити суднобудівний напрямок. Ми уклали контракти на будівництво суден з норвезькими компаніями і, крім поставки нових кранів та іншого устаткування, повністю виконали наші зобов’язання.

Проте, несподівано в 2006 році невідома нам на той час компанія взяла участь в тендері на покупку міноритарних акцій «Севморзаводу», які все ще належали українському уряду. Тоді ця компанія заплатила, на мою думку, надзвичайно високу ціну за пакет акцій і в підсумку виграла тендер. Через деякий час ми з подивом дізналися про арешт всіх банківських рахунків «Севморзаводу», санкціонований Миколаївським судом за позовом літньої жінки, власниці 1 акції в «Севморзаводі». Для нас було абсолютно ясно, що це були сплановані дії з боку нового власника міноритарних акцій, придбаних в результаті тендеру. Після нетривалого розслідування ми дійшли висновку, що реальним бенефіціарним власником цього міноритарного пакету є ймовірно спільне підприємство Костянтина Григоришина і Петра Порошенка, які, як ми зрозуміли, хотіли купити більшу частину «Севморзаводу».

Я був змушений прийняти ворожу пропозицію і продав свої частки в «Севморзаводі»


Цей факт змінив всі наші плани. Розумієте, я бізнесмен, який займається виключно бізнесом та інвестиціями в Україні. Я спокійний за вдачею і не люблю втрачати час в суперечках, і я дійсно вважаю, що час — це найцінніше, що в нас є, тому я був змушений прийняти ворожу пропозицію і продав свої частки в «Севморзаводі».

Після цього інциденту я побоювався, що такий же сценарій може повторитися з «Авлітою», тому і вирішив швидко продати комплекс Рінату Ахметову.

Чи правда, що його конкурентом були акціонери ІСД?

Я хотів би звернути увагу, що Рінат Ахметов та ІСД не конкурували за покупку «Авліти». Єдина пропозиція, яку ми отримали, була від компанії Ріната Ахметова.

Куди ви інвестували зароблені кошти?

Кошти, отримані від продажу «Авліти» і «Севморзаводу», були інвестовані в зміцнення нашого торгового бізнесу в Україні, в основному в експорт сталевої продукції. А також в розвиток металургійного комплексу в Єгипті та ін.

У 2010 році корпорація ІСД уклала контракт з LITAT Group на експорт протягом року 4,8 млн тонн слябів і квадратної заготовки. Експерти оцінювали його вартість приблизно в $3 млрд. За рахунок чого вам вдавалося фінансувати настільки великий контракт? Чи були подібні угоди з корпорацією ІСД в наступні роки?

Ми отримували великі обсяги продукції від ІСД і до, і після 2010 року. Було не складно фінансувати такі контракти, знаючи, що наше фінансове становище було сильним і стало ще сильнішим після продажу активів в Україні. LITAT також підтримує хороші відносини з банками та фінансовими інститутами по всьому світу і це дуже допомогло в розвитку нашої компанії і в досягненні того, чого ми досягли.

Нардеп Сергій Тарута (в окулярах) та гендиректор Дніпровського МК Олександр Подкоритов (Фото: facebook Сергія Тарути)
Нардеп Сергій Тарута (в окулярах) та гендиректор Дніпровського МК Олександр Подкоритов / Фото: facebook Сергія Тарути

Контекст

Дніпровський МК формально належить корпорації ІСД. Її власники: нардеп Сергій Тарута, бізнесмен Олег Мкртчан та група російських інвесторів, яких фінансував Внешэкономбанк (Росія).

Весною 2017 року комбінат повністю зупинився через брак фінансів.

Але влітку 2017 року на підприємстві було призначено новий топ-менеджмент. Зокрема керівником ДМК став Олександр Подкоритов, який до цього очолював Єнакіївський МЗ Групи Метинвест. ДМК відновив виплавку чавуну та сталі.

За даними НВ Бізнес на сьогодні постачання сировини та збут готової продукції Дніпровского МК переважно ведеться через структури Метінвеста, який належить Рінату Ахметову та Вадиму Новинському.

Сьогодні ваша компанія судиться з Дніпровським МК (Кам’янське) за $48 млн. Однак співвласник корпорації ІСД Сергій Тарута заявив, що ці кошти були виведені з підприємства за допомогою іншого співвласника корпорації - Олега Мкртчана. В чому суть претензій до Дніпровського МК і як ви можете прокоментувати заяви пана Тарути?

У 2014 році компанія International Transit S.A.L. (Offshore) (ITO) підписала контракт з ДMK на поставку металопродукції. За умовами контракту поставки здійснювалися за передоплатою і до 2017 року проблем не було — обидві сторони виконували свої зобов’язання. Однак потім ми перерахували ДMK близько $38 мільйонів в якості передоплати, але продукцію так і не отримали. Тому в серпні 2017 року ми звернулися до комбінату з проханням повернути суму передоплати. Що також не було виконано.

За умовами контракту всі суперечки, пов’язані з його виконанням, повинні розглядатися Арбітражним інститутом Торгової палати Стокгольму, куди ми і звернулися в листопаді 2017 року. Майже через рік, у вересні 2018, Арбітраж задовольнив наші вимоги про стягнення заборгованості, а також відсотків і штрафних санкцій з ДМК. Загалом це близько $48 млн. Зараз ми добиваємося визнання арбітражного рішення на території України. Крім того, 19 квітня 2019 року Східний апеляційний господарський суд в Харкові виніс рішення на користь ITO і повністю підтвердив дійсність нашого контракту з ДМК.

Дніпровський МК (Фото: ДМК)
Дніпровський МК / Фото: ДМК

По суті, цю ситуацію можна назвати звичайним комерційним спором, в судах безліч таких справ. Але, водночас, для нас було несподіванкою почути заяви про нашу нібито причетність до внутрішніх процесів в ДМК. На мою думку, подібні заяви, не підкріплені фактами, ставлять під сумнів репутацію ДМК як підприємства, з яким можна мати справу.

Мені складно зрозуміти, яким саме чином я, або хто-небудь з ITO могли впливати на рух коштів всередині ДМК. Комбінат — це окрема і незалежна юридична особа, в якій я не є ні власником, ні акціонером. До того ж, ми зацікавлені в поверненні наших коштів, тому звинувачення в нашій нібито причетності до банкрутства ДМК не мають жодних підстав.

Ми також відзначаємо час цих заяв, які з’явилися відразу після того, як ми роз’яснили в ЗМІ реальні факти нашої справи. Подібні неправдиві звинувачення ніколи раніше не висувалися ні в контексті арбітражного розгляду (навпаки, з боку ДМК борги були визнані), ні в контексті розгляду в Україні або в іншій юрисдикції. На мою думку, метою такої наклепницької кампанії є поширення неправдивої інформації та дискредитація моєї репутації в країні, яку я вважаю своєю другою батьківщиною. Крім того, як ITO може бути частиною такої сумнівної схеми, якщо вона мала визнати резерв в десятки мільйонів доларів США у своїй фінансовій звітності, що негативно позначилося на її фінансовому становищі і кредитоспроможності перед кредиторами, банками і фінансовими ринками?

Чи контактували ви напряму з Рінатом Ахметовим чи топ-менеджментом компанії «Метінвест» з приводу боргу ДМК? Чи можливо вирішити конфлікт не в суді, а за столом переговорів?

Я зустрічався з Рінатом Ахметовим лише один раз, у 2007 році


Я зустрічався з Рінатом Ахметовим лише один раз, у 2007 році, після того, як він купив порт «Авліта». Пізніше я не зустрічався і не контактував з ним. Декілька разів я намагався зв’язатися з топ-менеджментом «Метінвесту», щоб вирішити питання з приводу боргу ДМК шляхом переговорів, але, на жаль, марно. Ми відкриті до мирного врегулювання конфлікту, наші умови дуже прості: ми просимо повернути наші кошти та нараховані відсотки.

Чи є подібні складнощі з виконанням контрактів іншими українськими металургійними підприємствами, наприклад Алчевським МК, який також входив до складу ІСД?

Ні, на даний момент у нас немає завислих платежів з боку інших українських компаній. І знову я хотів би підкреслити той факт, що наша компанія працювала з ІСД близько 14 років, і упродовж цього тривалого періоду у нас ніколи не було проблем з компанією або її акціонерами, включаючи Сергія Таруту. Тому необґрунтовані звинувачення стали великою несподіванкою для нас, зважаючи на хороші ділові відносини, які ми підтримуємо з ІСД.

Наші проблеми з ДМК почалися тільки після того, як Група Метінвест, як повідомлялося в ЗМІ, почала здійснювати фактичний контроль над ДМК.

Що стосується Алчевського MК, то наша остання угода з ними пройшла успішно в 2013 році і зобов’язання були виконані з обох сторін.

Алчевський МК корпорації ІСД (Фото: ІСД)
Алчевський МК корпорації ІСД / Фото: ІСД

Чому ви закінчили співпрацю з Алчевським МК саме в 2013 році?

Як ми зрозуміли, в 2013 році в ІСД вирішили зменшити кількість поставок з Алчевська (іншим компаніям — НВ Бізнес) та використовувати сляби для власних виробництв у Польщі та Угорщині. Через рік почався конфлікт на сході України, і банки та фінансові установи не хотіли фінансувати наші торгові операції на тій території. Звичайно, в таких умовах про продовження співпраці з АМК не могло бути й мови.

Сьогодні ви є великим інвестором в металургію Єгипту. При цьому українські експортери сортового прокату зазнають труднощів з поставками своєї продукції в регіон MENA. Як ви ставитеся до того, що цей регіон є одним з найважливіших для українських компаній? Чи лобіюєте ви, як виробник, посилення протекціоністських заходів з боку влади Єгипту та інших країн Близького Сходу і Північної Африки?

Щодо лобіювання протекціоністських заходів в Єгипті, варто звернути увагу, що такі заходи вживаються самим урядом для захисту місцевої промисловості і збереження робочих місць. Примітно, що Україна також ввела ряд протекціоністських заходів стосовно імпорту багатьох товарів, включаючи вироби зі сталі. Фактично, ринкові умови в світі підштовхнули багато країн до прийняття таких заходів, включаючи США, ЄС, Канаду, Мексику, ОАЕ, Саудівську Аравію, Марокко, Туніс та ін. Єгипет не є винятком, але моя діяльність там не впливає на прийняття таких рішень урядом.

Навпаки, за більш ніж 16 років моєї присутності в Україні і 10 років після цього я просував український експорт металопродукції в багато країн, включаючи Єгипет.

Чи співпрацюєте ви з іншими українськими компаніями?

Звичайно, я досі маю багато контактів, бізнес партнерів та друзів в Україні, та, на жаль, наш металургійний бізнес зупинився після конфлікту з ДМК та «Метінвестом». Можна навіть сказати, що нас було виштовхнуто із українського ринку поставки сталевої продукції. У нас досі є невеликі бізнес-проекти в Україні, але не в металургійному секторі.

Які напрямки бізнесу ви сьогодні бачите для себе найбільш перспективними? Чи маєте ви намір співпрацювати з українськими бізнесменами?

Основною сферою інтересів нашої компанії залишається металургійна промисловість. Ми безперечно відкриті і готові співпрацювати з українськими партнерами, але останнім часом ми розуміємо, що на українському ринку здійснюються недобросовісні та монопольні дії, які перешкоджають здоровій конкуренції і ставлять безліч бар'єрів на шляху такої співпраці.

У 2007 році після продажу порту «Авліта» голова міської адміністрації Севастополя Сергій Куніцин розповів, що ви допомагали місту більше, ніж українські бізнесмени. Також відомо, що ви допомогли з будівлею для посольства України в Лівані. Що для вас означає така тісна співпраця з органами державної влади як на місцевому, так і на національному рівні?

Я думаю, що пан Куніцин не єдиний, хто так про мене відгукується. Зазвичай я ніколи не розповідаю про такі речі, але, можливо, сьогодні настав час зробити це після тієї хвилі неправдивої інформації, яка поширюється про мене в Україні.

Я просто запитую себе: чому після більш ніж 25 років життя і роботи в Україні єдина негативна інформація про мене була поширена після того, як хтось вирішив не повертати передоплату, яку я зробив ДМК, тим самим витісняючи мене з українського ринку? У мене завжди була бездоганна репутація в Україні і за кордоном і більшість тих, хто мене знає, погодяться зі словами Сергія Куніцина. Для мене відповідь очевидна: щоб виправдати свою недобросовісну поведінку по відношенню до мене, було прийнято рішення поширювати фальшиву інформацію, ось і все.

Секрет ліванського успіху за кордоном в тому, що ми вважаємо себе громадянами країни, в якій працюємо


Я не буду говорити про мій соціальний внесок в Україні навіть зараз, але я хочу звернути увагу, що я громадянин Лівану, а у ліванців, як і у всіх народів, є свої особливості. У нас є традиції, наші предки — фінікійці, перші торговці в світі. Фінікійці відкрили собі шлях до Китаю та відплили туди 7000 років тому. Сьогодні ліванська діаспора в усьому світі в три рази більша за населення самого Лівану. Секрет ліванського успіху за кордоном в тому, що ми вважаємо себе громадянами країни, в якій працюємо, і що найбільша цінність, яку ми створюємо, — це соціальна відповідальність перед суспільством, яке нас приймає.

Йдеться зовсім не про співпрацю з органами державної влади. Наприклад, купівля землі, будівництво посольства України в Лівані і передача його українській державі були здійснені після того, як я продав свій бізнес в Україні. У мене не було комерційного інтересу зробити такий подарунок і я нічого не чекав натомість. Це був мій спосіб подякувати людям і країні, яка подарувала мені сім'ю, друзів і бізнес, людей, яких я люблю.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X