Віктор Лещинський: Закопування держкоштів у ремонт більше не допоможе, потрібно діяти рішуче

28 серпня 2019, 16:57
Позиція
Масштабна реконструкція країни, головні напрями роботи і те, що потрібно зробити ще на вчора (Фото:НВ)

Масштабна реконструкція країни, головні напрями роботи і те, що потрібно зробити ще на вчора (Фото:НВ)

В Україні активно заходились обговорювати реконструкцію застарілого житла. Проте мало хто враховує, що модернізації і капітального ремонту потребують й інші споруди і майно по всій державі. Дороги, підземні комунікації, зокрема ливнева каналізація і тепломережі, об'єкти промисловості й інші будівлі за роки незалежності перетворились на мотлох.

«Латання дір» надалі не допоможе, а лише погіршить ситуацію", — переконаний Віктор Лещинський, очільник Громадсько-професійної спілки Національний експертно-будівельний альянс України.

Журналіст розпитав його про масштабну реконструкцію країни, головні напрямки роботи і те, що потрібно зробити ще на вчора.

Давайте почнемо із загального будівельного аудиту. В якому стані наразі перебуває житловий фонд та інфраструктурні об'єкти в країні?

Стан майна оцінюється в кожній розвиненій країні раз на кілька років, проте Україна, на жаль, такої практики за роки незалежності не набула. Наразі дуже важко оцінити з точністю все те, що відбувається з майном в різних регіонах, містах і селах, адже ніхто його не досліджує і не веде облік. Достеменно відомо, що понад 50% житлових будинків в країні застарілі. Вони потребують реновації не тільки з точки зору міцності конструкції і їхньої зношеності. Житловий фонд морально застарів у всіх аспектах. Почати варто насамперед з повної тепломодернізації, комплексного підходу до експлуатації будинків. З 2007 року ведуться розмови про ревізію усього житлового фонду, але досі ніхто нічого не зробив. Місцева влада навіть не спромоглася завести реєстри, щоб надати оцінку стану житлової забудови або інших будівель і споруд.

«Латання дір» надалі не допоможе, а лише погіршить ситуацію", — переконаний Віктор Лещинський, очільник Громадсько-професійної спілки Національний експертно-будівельний альянс України.


У рік в країні здається приблизно 8−9 млн кв. м, а в радянські часи щороку зводили 28−30 млн кв. м на рік. У нас приблизно з 900 млн квадратних метрів, зданих за той час, більша частина в жахливому стані, хоча в них продовжують жити люди.

Об'єкти промисловості також потребують модернізації. Наразі України все ще є сировинною базою, адже наше виробництво не встигає за науково-технічних прогресом. Тому ціни на нашу продукцію на світовому ринку доволі низькі. Ті потужності, які треба було модернізувати ще 10−20 років тому, власники досі продовжують експлуатувати й вичавлювати всі соки. Хоча окремі об'єкти поступово проходять етапи модернізації.

Дорожня і транспортна інфраструктура як в містах, так і загальнодержавного значення, лишилась нам також із радянського минулого. Треба визнати, що тоді дороги будували на совість, але з плином часу навантаження на них збільшились в рази. Технічно по них пересуваються вже не 8−9-тонні вантажівки, а машини від 20 до 50 тонн. Ті капітальні ремонти, які робились за всі роки незалежності, не витримують такої кількості вантажівок. Технічні регламенти будівництва доріг і покарання за неналежну експлуатацію давно потребують перегляду і заміни.

В яких секторах ситуація найбільш серйозна?

Фаворит антирейтингу, звичайно, підземні комунікації. За 28 років популістичні гасла, а не чіткий план реалізації виявили найбільшу проблему країни: політики весь час залатують діри, а останній нормальний капітальний ремонт чи нове будівництво мереж відбувалося в середині 80-х років. За понад 30 років залізобетонні труби перетворилися на труху. Ливнева каналізація на Хрещатику тому яскравий приклад. Царські постройки водовідведення краще збереглись, ніж радянські.

Дарницький район з Бортницькою станцією став суцільним жахом, такий же сморід є і на Подолі.

Каналізація і водогін не витримують жодної критики практично у кожному населеному пункті країни. Дещо краща ситуація там, де хоч інколи ремонтують. Але система латання дірок не допоможе. Потрібна чітка і виважена політика керівництва водоканалів. Хорошим прикладом є Великобританія, де 85% комунальних підприємств здані в концесію і мають найкращий стан комунікацій в світі. Ми могли б використати їхній досвід. Досить підтримувати ті постійні корупційні схеми відмивання коштів на невеличких ремонтах і закопування грошей, варто підійти до системи конструктивно. Надання якісних послуг населенню має бути в пріоритеті. В країні має бути чиста питна вода, нормальний водогін і каналізація, енергоефективна система подачі тепла, коли власник сам може вираховувати свої витрати.

2019 рік в Україні сміливо можна назвати початком боротьби із застарілим житловим фондом. Минулого тижня вся країна активно обговорювала запропонованих план реконструкції застарілих хрущовок. На вашу думку, він дієвий?

Цікаво, що це питання порушується в Україні із постійною регулярністю і вже давно перетворилося у популістичне гасло. Пам’ятаю, як у Київському університеті будівництва і архітектури відбулася міжнародна конференція, де я виступав модератором круглого столу на тему реновації застарілого житла. На конференції був присутній екс-міністр будівництва Словаччини, були експерти з Польщі, інші іноземні фахівці, а також місцеві органи влади. Порушені на круглому столі питання тоді активно висвітлювались у ЗМІ, тема стала актуальною і цікавою широкому загалу. Буквально через два-три тижні після конференції Мінрегіон заходився обговорювати питання реновації, хоча перед цим два-три роки була повна тиша. Потім знову забули, а тепер ось згадали. Якщо говорити про закон 2006 року, який чинний і наразі, то жодний пілотний проект за ним ще не був реалізований. Хоча минуло 13 років. Мінрегіонбуд самостійно зі своїмі інститутами взялися запропонувати новий механізм потужної державної програми, але забули залучити інших стейкхолдерів. Наприклад, до розробки механізму варто було б залучити місцеву владу, Клуб мерів як організацію місцевого самоврядування тощо. Адже це питання місцевих органів влади. Лише обговорюючи і експерементуючи на пілотних проектах можна виробити дієву фінансову модель, адже самі мешканці мають розуміти, що вони також будуть задіяні фінансово в реалізації реновації. Потрібна колосальна державна підтримка в роз’ясненні таких соціально важливих проектів. Щоб кожна людина, особливо літня, знала, які права вона має і як буде відбуватись процесі відселення і заміни її старої квартири на нову, куди звертатись і які документи підписувати. При цьому вкрай важливо забезпечити абсолютний захист майнових прав громадян від всіляких шахрайських схем, яких, на жаль, вистачає.

Які, на вашу думку, найбільш дієві механізми будівельної реконструкції країни? Не можна ж просто взяти в один момент і перебудувати все.

По-перше, необхідно розробити стратегію розвитку держави, починаючи з найменшого населеного пункту і завершуючи усією Україною. Це має бути загальнодержавний документ. Ми повинні чітко знати, куди рухатись, якими шляхами і що потрібно робити завтра. Наприклад, якщо буде криза 2020 року у зв’язку із ситуацією в США, то люди мають знати про макроекономічні ризики. І ми не повинні завтра раптово отримати долар по 40, а хтось ще декілька мільярдів доларів прибутку. Будь-які перетворення повинні бути планові.

Якщо ти кваліфікований фахівець робітничої спеціальності, то у великих містах України легко знайдеш потрібну зарплатню. Їхати за кордон для цього не треба.

Ми отримали повне оновлення влади, і є сподівання, що Мінрегіонбуд і Міністерство економічного розвитку і торгівлі нарешті потоваришують. Можливо, їх варто посадити в одній будівлі навіть. Бо неможливо розпоряджатись майновими правами і розвивати підприємства, але при цьому виокремити з цього будівельне питання. Потрібно вміло розпоряджатись часом. Починати варто з доріг. Уявімо, що в цьому році ми отримаємо планово бюджет до грудня без напруги, почнемо проводити державні закупівлі з січня і дороги почнуть ремонтувати з квітня. Тоді в жовтні ми, як і має бути, завершимо їх капітальний ремонт, проведемо консервацію перед зимовим періодом, а всю зиму ми будемо утримувати їх. У такому випадку вже на наступний рік стан доріг значно покращиться. Так працює планування, і воно дає свій результат дуже швидко. Необхідно також залучати кошти на розбудову великих транспортних коридорів. Це дасть поштовх розвитку держави у багатьох напрямках.

Чи держава у найближчі роки знайде гроші на реконструкцію. Приватні інвестори зацікавлені?

Влада повинна бути зацікавлена в цьому, адже це покроковий механізм як вивести державу із стану занепаду. До слова, приватні інвестори як ніхто готові сприяти цьому. Одним із найбільш активних є аграрний сектор, який за останні роки побудував чимало елеваторів, баз для зберігання, заводів. Сільське господарство дає великий поштовх інвестиціям, і це йде на користь абсолютно усім. Аграрії платять податки, їх отримують місцеві бюджети і розпоряджаються на власний розсуд. Хочеться, щоб розвиток кожної галузі економіки задіяв будівельний сектор по максимуму, і це було взаємовигідне партнерство на результат.

Для такої масштабної реконструкції країни потрібно достатньо професіоналів із різних сфер, але в останній час ми чуємо про відтік кадрів за кордон. Особливо це стосується будівельної сфери. Чи достатньо людського ресурсу, щоб втілити всі плани в життя?

Якщо ти кваліфікований фахівець робітничої спеціальності, то у великих містах України легко знайдеш потрібну зарплатню. Їхати за кордон для цього не треба. Інша справа, що це стосується лише комерційного сектору. Приватний капітал розуміє стан справ, готовий стимулювати людей лишатись в країні і працювати на об'єктах. Ситуація із державними об'єктами гірша. Робітники незадоволені рівнем оплати, яку міряють офіційним рівнем зарплатні в регіоні. А на місцях почасти цей показник занижують. Наприклад, на Луганщині лише Сєвєродонецьк поставив зарплатню 14 500 грн, в решті населених пунктах офіційна відмітка на рівні 8 тис. Ніхто не хоче працювати за смішні гроші і шукає кращої долі деінде. Відтік трудових кадрів з регіонів буде спричиняти маятникову міграцію й далі, якщо влада не запропонує людям гідні умови оплати праці.

Окремо хочеться спитати про Донбас. Чи можна наразі об'єктивно оцінити стан зруйнованості регіону?

На Донбас залучені величезні кошти міжнародних донорів. Управління проектами там, на жаль, при цьому вкрай обтяжливе. Бюрократична машина так закрутила гайки, що проекти, яким по вже по 5 років, досі нереалізовані. Гроші зайшли, подекуди частково, але все ж таки перерахування були, а з місця роботи так і не зрушили. Причин багато. Перш за все, ескалація конфлікту і нестабільна ситуація. Неможливо будувати під кулями, це як мінімум небезпечно для працівників. По-друге, змінюються державні будівельні норми, це треба також врахувати, якщо оцінювати проекти, які були запропоновані ще навіть два роки тому.

Яким, по-вашому, має бути план будівельної реконструкції Донбасу?

Перше питання — створення нормальних людських умов для роботи людей. Це і питання зарплати, і питання соціального захисту. Якщо їх не вирішити, то відтік кадрів буде продовжуватись. Потім — умови життя, надання тимчасово переселеним громадянам житла в населених пунктах. Необхідно вирішити політичні питання. Стратегічне відновлення цих територій в повному обсязі можливо лише тоді, коли воєнний конфлікт, буде вичерпаний.

Оскільки ми говоримо про те, щоб реконструювати всю країну, яким має бути державно-приватне партнерство в галузі будівництва, щоб втілити задумане в життя?

Ще на вчора потрібно було продумати механізм державно-приватного партнерства. Обов’язково треба залучати внутрішніх і зовнішніх інвесторів, захищати їх інтереси. Україна приваблює іноземних партнерів як ринок збуту і надання послуг, цим треба правильно користуватись.

Не варто забувати, що у нас є чинний закон про концесію, навіть є концесійні підприємства. Щоправда, стан речей на цьому ринку непростий, варто лише згадати історію з київськими тепломережами. Потрібно створити певну інституцію, яка б контролювала концесіонерів.

Концесіонер зобов’язаний реконструювати за заздалегідь поданому плану об'єкт для поліпшення умов роботи. Це і вкладання коштів в реконструкцію мереж, і повний аудит господарства, і готовність до капітальних вкладень. Лише заради економії ресурсів, а не підняття цифр в платіжках, повинні відбуватись будь-які зміни. Держава отримує нормальне підприємство, яке надає в повному обсязі якісні послуги громадянам, а концесіонер свій законний прибуток. Саме так це має працювати, щоб не було постійних латань дір і відмивань бюджетних коштів.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X