Привідкритий ринок газу. Головні промахи відкритого ринку газу і що з ними робити?
СПЕЦПРОЄКТ
Минуло вже десять місяців з того моменту, як в Україні почав діяти так званий «відкритий ринок» газу для населення. В теорії відкритий ринок повинен був покінчити з газовим рабством, стимулювати чесну конкуренцію на ринку і боротьбу за споживача (а, отже, — якість сервісу). Однак на практиці ринок виявився не настільки відкритим, як було задумано.

Чому так сталося і кому це може бути вигідно — в публікації.
Як це має працювати
Як це має працювати
1 серпня минулого року право визначати вартість газу для населення перейшло від держави до ринку. З цього моменту під контролем залишається тільки тариф на послуги операторів мереж і сховищ, що встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), а також ціна поставки постачальником «останньої надії».

Передбачалося, що тепер на відкритому ринку обсягом понад 25 мільярдів кубометрів (промисловість, побутові споживачі, потреби оператора ГТС) — необмежена кількість гравців, які працюють за певною системою з декількох рівнів: оператор газотранспортної системи (ГТС) — забезпечує транспортування газу магістральними мережами. Саме від ТОВ «Оператор ГТС України» газ потрапляє до операторів газорозподільної мережі (ГРМ) — облгазам. Облгаз підключає «до труби» і відключає від неї, стежить за якістю, реагує і усуває аварії тощо, а вже забезпеченням ресурсу газу в трубі безпосередньо для споживача займаються постачальники газу.
Однією з головних змін безпосередньо для побутового споживача прийнято вважати можливість вибору постачальника газу і спрощену схему його зміни: якщо раніше змінити постачальника було практично неможливо, то зараз — від 3 днів до 3 тижнів. Можливістю вибрати собі іншого постачальника газу тільки за перші півроку скористалися понад 600 тисяч осіб (наприклад, ГК «Нафтогаз України» як лідер ринку отримала заявки і підключила до кінця січня близько 500 тисяч клієнтів), і охочих скористатися перевагами вільного ринку газу стає все більше.

Теоретично, відкриття ринку газу для населення, відносно проста процедура зміни постачальника газу і рівні правила гри для всіх суб'єктів ринку повинні стимулювати конкуренцію і підвищити якість послуг, що надаються населенню. Більш того, відкриття ринку газу для населення призвело до появи нових пропозицій. Наприклад — річний тарифний план з фіксованою ціною на газ і можливістю оплачувати зафіксований договором обсяг блакитного палива рівними частинами протягом року. Таку пропозицію своїм клієнтам ще в минулому році зробила Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Згодом ця модель лягла в основу загальноринкового рішення для захисту споживачів від потенційних цінових стрибків — з 1 травня 2021 року, згідно з постановою НКРЕКП, всі постачальники на ринку зобов'язані запропонувати своїм клієнтам річні тарифні плани без права підвищувати ціну протягом періоду їх дії.
Як «запрацював» відкритий ринок і чому все пішло не так
Як «запрацював» відкритий ринок і чому все пішло не так
Через п'ять місяців після офіційного запуску відкритого ринку, в січні 2021 року, на тлі протестів у регіонах через підняття цін облгаззбутами, Кабмін прийняв рішення з 1 лютого до 31 березня обмежити граничну ціну на газ для населення на рівні 6,99 грн за кубометр (з урахуванням ПДВ).

Відкриття ринку і сотні тисяч користувачів, які змінили постачальника, суттєво вдарили по гравцях, які раніше користувалися, м'яко кажучи, монопольним становищем.

Головний виконавчий директор — виконавчий директор з трансформації Групи Нафтогаз Отто Ватерландер зазначає: реальну монополію на ринку поставок газу в Україну вдалося сформувати умовній Групі РГК.
Отто Ватерландер
Ціна [газу] регулювалася державою, і кожен регіон мав одного постачальника. У 100% випадків це був обласний газзбут, створений провайдером газової мережі. Оскільки ціна регулювалася і Нафтогаз був зобов'язаний поставляти газ через ці компанії, вони користувалися цим положенням для досягнення критичної ринкової влади — пояснює Ватерландер і додає: сформована за ПСО монополія все ще впливає на людей.
Контекст
За даними з відкритих джерел, на поточний момент найбільшим гравцем ринку газу є група РГК з орбіти олігарха Дмитра Фірташа, яка об'єднує більшість облгазів і пов'язаних з ними газзбутів. Розподілом газу займається, зокрема, група з 20 облгазів, які працюють під брендом РГК. У грудня 2020 Антимонопольний комітет оштрафував більш ніж на 381 мільйон гривень 18 операторів газорозподільних мереж з Групи РГК за зловживання монопольним становищем.
Після того, як ринок офіційно відкрили, дійсно, компанії активно включилися в боротьбу за споживача. Правда, боротьба буває різною. Використання зв'язки «газзбут — облгаз» дозволило регіональним газзбутам зупиняти перехід клієнта до інших постачальників. У хід пішли маніпуляції і погрози.
Ми зібрали ТОП-3 найбільш поширених прийомів монополістів у боротьбі за клієнтів на українському газовому ринку
Ми зібрали ТОП-3 найбільш поширених прийомів монополістів у боротьбі за клієнтів на українському газовому ринку
1. «Не хочеш по-хорошому? Буде по по-поганому!» — примусові відключення і залякування клієнтів зв'язкою «газзбут — облгаз».
Показовою в цьому контексті є історія газового конфлікту в Лубнах, що на Полтавщині. Як пише ГазПравда, зв'язка з двох постачальників газу і одного облгазу, зареєстрованих за однією і тією ж адресою в цьому невеликому містечку, дозволила практично тероризувати споживача. Сергій Назаренко тричі подавав заяву-приєднання до газопостачання від ГК «Нафтогаз України». Але всупереч його бажанню постачальник Лубнигаз-Трейдинг двічі повертав клієнта до себе, а в результаті — оператор АТ Лубнигаз під надуманими приводами відключив квартиру сім'ї Назаренків від газопостачання. Таких історій багато. Люди в соцмережах пишуть, мовляв, страшно міняти постачальника, адже після переходу до іншої компанії від перевірок облгазу відбою не буде, порушення знайдуть, штрафи нарахують, а потім і зовсім можуть газ відключити.

А ось ще один метод маніпуляції. У 2018 році більшість побутових споживачів газу почали отримувати від своїх газзбутів рахунки з донарахуваннями за попередній місяць і попередженням про донарахування за три попередні роки! Це так звані «температурні коефіцієнти». Оператори ГРС пояснювали це тим, що температура довкілля безпосередньо впливає на обсяг газу, який проходить через побутовий лічильник, і взимку лічильники фіксують менший обсяг газу, ніж переданий мережами. На підставі цього збути збільшували кількість кубів у рахунку, а значить — суму платіжки. Але ж витрати на приведення до стандартних умов вже закладені в тарифи на розподіл природного газу! Тобто клієнти платили двічі! Напевно, такий метод додаткового заробітку показав себе добре. Оскільки після відкриття ринку газу нарахування клієнтам необґрунтованих обсягів і боргів — стало одним з найбільш ефективних методів утримування клієнтів збуту. Не хочеш боргу? Будеш з нами! Хочеш змінити постачальника? Ой, так у тебе тут борги виявляється!

2. «Шахер-махер» — приховування та маніпуляція з даними клієнтів
Щоб змінити постачальника, вам обов'язково потрібно вказати ваш індивідуальний газовий номер — EІС-код (Energy Identification Code). Це як ідентифікаційний газовий код вашої квартири або будинку. В основному інформацію про нього клієнти беруть з платіжок за доставку (розподіл) газу, які приходять від оператора ГРМ (облгазу). З відкриттям ринку споживачі стали помічати, що ЕІС-коди зникли з платіжок. НКРЕКП довелося прописувати безпосередньо в правилах, що облгази зобов'язані вказувати ЕІС-коди на постійній основі. А у вересні 2020 року сотні клієнтів у Сумах отримали рахунки з неправильними ЕIC-кодом, і відповідно — змінили постачальника не собі, а власнику коду, надрукованого на рахунку. Новий постачальник зіставити ЕIС-код з адресою та іменем власника не може. Оператори ГРМ — монопольно володіють такою інформацією. На запитання «Як же так сталося?», відповідь у оператора ГРМ була готова: «Помилилася друкарня!». До речі, постачальники скаржаться, що досі в контакт-центри звертаються клієнти, яким видали неправильний ЕІС-код.
3. «Тишком-нишком» — або повернення клієнтів газзбутами без відома і згоди споживачів
Якщо постачальник не може забезпечити газом своїх клієнтів, спрацьовує механізм страховки — так званий постачальник «останньої надії» (скорочено ПОН). Далі механізм виглядає так: 1 — клієнтів починає обслуговувати ПОН, термін — 60 днів; 2 — за ці 60 днів клієнт повинен вибрати на ринку собі постачальника; 3 — написати заяву-приєднання, передати документи до нової газової компанії; 4 — через кілька днів/тижнів ця компанія приймає заявку, і клієнт з реєстру ПОН переходить на газопостачання до ринкового постачальника. Але історичні постачальники, володіючи всією інформацією про споживачів, часто не надавши цю інформацію ПОН, забирають клієнтів собі назад — іноді навіть десятками тисяч. Клієнтів про це не питають, заяви на перехід не збирають. А навіщо? Адже у монополістів свої правила відкритого ринку газу. Таке повернення клієнтів не тільки порушує Правила газопостачання, але й не дозволяє споживачам скористатися перевагами відкритого ринку, наприклад, отримати більш вигідну ціну на газ. Крім того, аналогічна ситуації має місце навіть не з постачальником «останньої надії»: у тій же ситуації з Назаренками з Лубен споживача просто так повернув до себе колишній постачальник.
З моменту відкриття ринку розкрилася ще одна проблема — держава досі не знає, скільки газу споживають громадяни, щоб побудувати адекватну систему захисту від стрибків цін. Хоча ці дані накопичуються в базах даних операторів ГРМ (облгазів).

Це не тільки лазівка, якою користуються компанії-монополісти, а й загроза національній та економічній безпеці України: в разі кризи визначити потребу в додаткових адресних газових виплатах держава просто не зможе. Також держава несе ризик того, що якщо раптом з якоїсь причини захоче поміняти операторів власних мереж (а більша частина газорозподільних мереж належить державі), то разом з відходом старого оператора (чинного облгазу) піде і повністю вся інформація про побутових споживачів.
Що робити?
Що робити?
Антимонопольний комітет вже почав розслідування щодо газзбутів за зловживання монопольним становищем і підвищення цін. Раніше, в 2019 році, проти компаній групи РГК вже було відкрито справу. За підрахунками Міністерства енергетики, регіональні газзбути в серпні — грудні 2020 року одержали додатково 8,4 млрд гривень переплати за рахунок різниці між встановленою для споживача і ринковою ціною.

Однак уваги АМКУ і НКРЕКП заслуговує інше найважливіше питання — справжній поділ облгазів.
Згідно з європейським і українським законодавством, власник мережі не може координувати свої дії з постачальником. Наприклад, незалежного власника мережі цікавить незалежне вимірювання обсягів та побудова бази даних, якою на рівних можливостях може скористатися будь-яка компанія, — зазначає Отто Ватерландер.
Однак в Україні, каже виконавчий директор з трансформації Групи Нафтогаз, оператори мережі фактично змушували людей залишатися зі своїми попередніми постачальниками, які, власне, були ними (операторами) створені.
Оператори газових мереж (облгази) і газопостачальні компанії (газзбути) досі не розділені належним чином, — підкреслює Ватерландер.
Як АМКУ, так і НКРЕКП повинні жорстко припиняти всі випадки, коли споживачеві заважають змінити постачальника. На сьогодні, на жаль, жодна з безлічі скарг споживачів не була задоволена саме в цьому питанні. Вирішити ряд проблем ринку допомогло б створення датахабу — сучасного цифрового інструмента для вирішення безлічі проблем на ринку газу. Єдиний цифровий хаб повинен забезпечити централізоване накопичення та зберігання даних про побутове споживання в розрізі EIC-кодів побутових споживачів (поточні та історичні дані споживання, дані про лічильник і його показання, дані про приєднані газові прилади, дані про відключення споживача тощо), завдяки чому останні отримають гарантії: їхні дані про споживання не будуть втрачені або змінені зі зміною постачальника. Гравці ринку, в свою чергу, отримують єдині правила гри, а держава зможе виявляти зловживання на кшталт неіснуючих споживачів («мертвих душ»). Єдиний датахаб — це також можливість цифровізувати розрахунки за газ і можливість ще більш спростити процедуру зміни постачальника споживачем.

Крім того, створення датахабу є фактично частиною зобов'язань України в межах Меморандуму з МВФ, Угоди про асоціацію з ЄС і Договору про заснування Енергетичного співтовариства. Керівник дивізіону «Роздрібний бізнес» Групи Нафтогаз Максим Рабінович також зазначає, що датахаб може допомогти у справі адміністрування субсидій і пільг:
Максим Рабінович
Цей функціонал не тільки захистить гарантовані в ЄС права споживачів, але й дозволить побудувати системи захисту вразливих клієнтів: визначення кількості таких споживачів, розрахунок потреб у природному газі, визначення необхідного обсягу субсидій або одноразової адресної допомоги.
Важливим питанням в процесі створення датахабу є захист персональних даних споживачів. Адже в 2018 році вже була спроба створити прототип датахабу. Але тоді вона не увінчалася успіхом саме через невирішеність питання захисту персональних даних.
Датахаб не створює проблеми або ризики, пов'язані з доступом до даних клієнтів, він якраз навпаки — регулює це питання. Оскільки мова йде про створення декількох рівнів доступу до персональної інформації, і тільки певні державні органи зможуть мати доступ до даних клієнтів з конкретною метою, — акцентує Максим Рабінович.
Важливо, що створення датахабу вже реалізується на оптовому ринку електричної енергії, і відповідно логічно використовувати його ж для вирішення проблем газового ринку. Тим більше, що з огляду на швидку сертифікацію у Укренерго будуть відсутні стимули для маніпуляції даними на користь того чи іншого постачальника.

Однак сьогодні датахаб, незважаючи на, здавалося б, його очевидну необхідність, поки залишається тільки проєктом, а рішення про створення єдиного датахаба не прийнято. У Групі Нафтогаз сподіваються, що запустити єдиний датахаб вдасться до початку наступного року, проте український досвід показує: принцип «ламати — не будувати» з монополіями працює погано, особливо коли мова йде про народні мільярди, до яких так звикли місцеві олігархи.
А що з цінами на газ для ОСББ та ТКЕ? Видихаємо…
А що з цінами на газ для ОСББ та ТКЕ? Видихаємо…
У травні 2021 року була скасована модель покладання спеціальних обов'язків, згідно із якою НАК постачав газ для виробників теплової та електричної енергії за ціною, визначеною Урядом України.

Як рішення НАК «Нафтогаз України» розробила трирічний договір на постачання газу для виробників тепла і гарячої води (ТКЕ та ОСББ), яку споживають побутові клієнти. Підприємства ТКЕ споживають газ для виробництва тепла не лише для потреб побутових клієнтів. До цих мереж під'єднані інші підприємства. Саме тому НАК «Нафтогаз України» на перший рік трирічного контракту (12 місяців) надаватиме газ за довгостроковою ринковою ціною 7,42 грн в обсязі, що відповідає історичному обсягу споживання ТКЕ для виробництва тепла та гарячої води безпосередньо для потреб населення. Додаткові обсяги газу відпускатимуться за спотовою ринковою ціною.

За роз'ясненнями НАК «Нафтогаз України» довгострокова ринкова ціна 7,42 грн відповідає середньозваженій собівартості видобутку газу, враховує інвестиційну складову і фінансові витрати. Фактично, НАК створює сприятливі умови для проходження підприємствами ТКЕ перехідного періоду, у який господарюючі суб'єкти зможуть зосередитися на питаннях модернізації обладнання, збільшення енергоефективності технологічних процесів, переходу на відновлювальні джерела енергії (біомасу зокрема).

Споживачі централізованого опалення, за таким підходом, не програватимуть побутовим споживачам, які обігрівають свої помешкання за рахунок індивідуальних систем. Фактично, будуть забезпечені рівні умови з точки зору витрат домогосподарств на опалення.