Обговорюючи ринок землі, ми забули про головне
Кому вигідна відсутність прозорого ринку?
Довженківська «Земля» побачила світ 90 років тому. Фільм — гімн хліборобу та людині, яка працює на землі. Фільм був знятий з прокату через 9 днів радянською владою. Картина мала успіх в Європі, а у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише 1958 року після міжнародного референдуму в Брюсселі, де вона увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.
Минуло 90 років з моменту прем'єри. Прізвище Довженка вкарбоване в історію українською культури — це, на щастя, не викликає жодних дискусій. А от тема землі є гарячою, спірною та, на жаль, маніпулятивною для багатьох.
На жаль, у публічному просторі ми втратили сам предмет дискусії. Політики часто говорять не про сутність самого ринку землі, не про саму землю, а про свій політичний/електоральний/бізнесовий інтерес. Плодяться фейки та залякуються українці. Але хай те все залишається на совісті політиків і політиканів.
Давайте розпочнемо від основ. Головне — це все-таки право власності на землю. Якщо процитувати Цивільний кодекс України, який і визначає саме поняття права власності, то:
«Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд».
Щоб було зрозуміліше, розберемо ці положення на прикладі нерухомості - квартири чи будинку, власниками яких є переважна більшість українців. Якщо ви маєте у власності квартиру, то це і є право володіння. Ви володієте нерухомістю. Право користування — ви користуєтесь своїм помешканням: живете, здаєте, просто зачинили, врешті і воно стоїть порожнє. Право розпоряджатися своїм майном — це ваша можливість продати квартиру. Ви можете продати свій дім чи квартиру? Можете абсолютно вільно. Оце і є суть права власності — ви можете вільно розпоряджатися своїм майном.
Право володіння землею означає, що власники земель сільськогосподарського призначення володіють своїми паями на праві приватної власності. Право користування також є — власник може землею користуватися: обробляти її, здавати в оренду, врешті, нічого на ній не робити. А от право розпоряджатися цією землею держава в громадянина чомусь забрала. Що абсолютно суперечить законам України. І законам справедливості та здорового глузду.
Я звертаюся зараз до власників так званих паїв — ви можете їх продати? Легально, прозоро, так як продають, наприклад, квартири чи будинки? Відповідь очевидна — ні, не можете.
Звісно, можна заперечити — землю продають. Так, дійсно, продають. Через якісь схеми від спритних ділків. На спекуляціях із землею заробляються мільйонні статки. Придивіться, хто найбільше кричить про те, що землю не можна продавати. Саме серед цих крикунів найбільше тих, хто вже видурив у селян тисячі гектарів землі. Спекулянтам така ситуація вигідна — поки люди не знають реальної ціни, вони віддають ту землю за копійки. За даними міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, тіньовий обіг землі, пов’язаний з мораторієм, сягає 10 мільярдів гривень. І це мінімальна, оціночна цифра. Бо порахувати ринкову вартість цих «схем» неможливо — немає ринку, немає реальної ціни землі.
Ну, і звісно, про жодні податки не йдеться. Схеми ж тіньові, які податки? Землю передають в оренду на 49 років за договорами, які надзвичайно важко розірвати чи змінити. Ці договори, як правило, надзвичайно невигідні власникам землі. Лише за останні 2 роки під такі умови здано 460 тисяч гектарів землі. То кому вигідна відсутність прозорого ринку?
У всьому світі, за невеликим винятком не дуже демократичних та успішних країн, існує ринок землі. І кожен власник може розпоряджатися землею на свій розсуд — взяти кредит на розвиток бізнесу, здати в оренду за ринковою ціною, легально і прозоро продати свою землю. То чому у нас не так? Чому ми знову винаходимо велосипед без педалей і керма?
І останнє. Позиція нашого холдингу щодо ринку землі. МХП — підприємство, яке працює на землі, ми не можемо бути осторонь цього процесу. Однозначно, МХП підтримує запровадження ринку землі. Для компанії земля не є основним бізнесом.
Коли запрацює ринок землі, ми готові купувати чи брати в оренду землю, залежно від ціни та доцільності інвестиції. Буде цікаво — будемо купувати, не буде цікаво — нехай купують наші партнери, а ми будемо лише щасливі співпрацювати з ними.
Але головне — власники землі повинні мати повне право своїм майном розпоряджатися. Очевидно, Україна — правова і демократична держава, тому приорітетом у земельному законодавстві повинні бути саме інтереси людей.
Гадаю, час повертатися до класиків, передивлятися шедеври українського та світового кінематографу, більш уважно вивчати українську історію та досвід успішних країн. І просто відновлювати справедливість — повернути людям право, якого їх позбавили. Гімн людині, яка працює на землі, яка мріє і повинна на ній хазяйнувати — ми можемо і повинні виконати мрію Довженка.
