Нікополь у вогні: як сучасні технології допомагають зберігати газ у місті під обстрілами
Як фахівці газорозподільної компанії «Дніпропетровськаз» під ворожими обстрілами відновлюють постачання «блакитного палива», як їм у цьому допомагає сучасна телеметрія та чому це легше робити, маючи власний навчальний центр та завод-партнер з виробництва RGC Production спеціального газового обладнання — у репортажі з Нікополя та Дніпра.
«Ось тут під землею проходить газова труба. Минулої осені прямо в неї прилетів снаряд», — розповідає Максим Мірошников, майстер АДС Нікопольського відділення «Дніпропетровськгазу», показуючи фотографії на своєму смартфоні.
Після того, як фахівці ДСНС обстежили місце прильоту та підтвердили безпечність проведення ремонтних робіт, аварійні бригади газорозподільної компанії ліквідували наслідки обстрілу та відновили постачання «блакитного палива». Поруч з цим місцем в історичній частині Нікополя досі можна побачити наслідки обстрілу: на сусідній будівлі міняють дах, вікна старовинного маєтку на іншому боці вулиці закрито OSB-плитами.
Нікопольці не поспішають відновлювати свої будинки, майже всі магазини та кав’ярні закрито. Набережна Дніпра — найнебезпечніший район, якому дістається найбільше.
«В це подвір'я було 5 чи 6 прильотів, згорів автомобіль. Але люди продовжують жити», — з сумом у голосі каже Костянтин Сметанніков, головний інженер Нікопольського відділення «Дніпропетровськгазу».
Є ризики й для аварійних бригад. Іноді повторні обстріли бувають навіть під час проведення відновлювальних робіт. Тому газовики виїжджають в цей район у бронежилетах. А службові машини, на яких нанесено телефон газової служби — 104, залишають якомога далі від набережної, щоб їхні яскраві кольори не привертали увагу ворогів.
Постійні обстріли потрібно враховувати і в інших напрямах діяльності. Наприклад, диспетчерську службу тимчасово перенесено до напівпідвального приміщення, стіни якого укріплені мішками з піском. Зв’язок диспетчера з аварійними бригадами для більшої надійності дублюється двома видами радіостанцій, які покривають майже всю територію міста. «У найбільш тривожні дні до нас у тимчасове сховище навіть приходять ночувати мешканці сусідніх будинків зі своїми матрацами, їжею», — каже Костянтин Сметанніков.
Поруч поступово відновлюється та облаштовується повноцінне бомбосховище, яким не користувалися з радянських часів. Тут вже замінили вентиляційну систему, облаштували санвузли, душ, встановили джерело резервного живлення та навіть провели інтернет. Воно введене в експлуатацію за всіма правилами.
Робота в екстремальних умовах була б складнішою, якби не програмні комплекси власної розробки РГК та автоматика, які допомагають газовикам. На всіх ключових газорегуляторних пунктах (ГРП), шафових газорегуляторних пунктах (ШГРП) та навіть на деяких газопроводах встановлене телеметричне обладнання, яке в режимі реального часу передає диспетчерам інформацію про зміни в роботі мереж.
«Це система, до якої приєднано декілька датчиків. Вони реєструють відчинення дверей, загазованість приміщення, збільшення або зменшення тиску у газопроводі та багато інших відхилень від нормативної роботи», — пояснює Костянтин Сметанніков.
Якщо в газопровід влучає снаряд і його герметичність порушується, то датчики передають інформацію про зниження тиску або зміну інших параметрів до програмного комплексу RGC SCADA. Це — «очі» диспетчерів, які займаються балансуванням газорозподільних систем. Всього на українських газових мережах встановлено понад 70 тисяч датчиків, що пов’язані з RGC SCADA.
Щойно диспетчер фіксує спрацювання того чи іншого датчика, він реєструє аварійну ситуацію в програмному комплексі RGC EDS та за його допомогою направляє аварійну бригаду на об'єкт (якщо це конкретний ГРП або ШГРП) або на виявлення пошкодження (якщо це ділянка газопроводу). Місцезнаходження бригад на карті міста в RGC EDS відображається в реальному часі, тому дати завдання можна тій, яка знаходиться найближче до аварійної ситуації.
Всі відомості про подію аварійна бригада отримує вже в дорозі за допомогою іншого програмного комплексу — RGC GIS. Це своєрідний «газовий Google Maps», в якому міститься інформація про всі газопроводи, місце їхнього прокладання, тиск та інше газове обладнання. Тому ще до приїзду на місце аварії у газовиків є повне розуміння, що і як треба робити. Це в рази прискорює відновлення газопостачання.
Саме завдяки телеметрії вдалося швидко виявити та локалізувати те саме пошкодження від снаряда в історичній частині Нікополя. Автоматика зафіксувала падіння тиску газу в конкретній ділянці, тож пошуки пошкодженого місця були відносно швидкими.
На основі даних, зібраних телеметрією «Дніпропетровськгазу», за допомогою програми Power BI створюються зручні та наочні звіти. Для ще більшої зручності диспетчерів ведуться роботи по об'єднанню цієї інформації в єдину систему.
«Крім того, в одному з наших відділень вже під час війни запрацювала перша в Україні пілотна система з телемеханікою — FIO 2.0 італійського виробника Pietro Fiorentini. Завдяки їй можна не лише бачити зміни в роботі газового обладнання, але й дистанційно змінювати деякі параметри. Наприклад, збільшувати або зменшувати тиск газу», — розповідає Олександр Макаренко, головний інженер АТ «Дніпропетровськгаз». За його словами, це майбутнє всіх операторів ГРМ.
Освітня екосистема РГК
Сучасне обладнання та технології — це підвищені вимоги до всього персоналу компанії. Тому підготовка фахівців відбувається в Освітньому просторі РГК на базі «Дніпропетровськгазу».
Тут є два основні класи. У першому — практичному — є зразки майже будь-якої техніки та інструментів, які використовуються під час ремонту та обслуговування газових мереж. Газовики відпрацьовують свої навички — від обслуговування ГРП та ШГРП до зварювання трубопроводів і діагностики витоків газу лазерними газоаналізаторами.
«А ось цей куточок дуже схожий на кухню квартири: газовий котел, плита, духовка. Всі вони під'єднані до газової мережі, щоб наші фахівці тренувалися в умовах, наближених до реальних», — розповідає Сергій Волокітін, провідний інженер відділу інвестицій Дніпропетровськгазу. Він пройшов навчання в Італії та інших країнах, які постачають обладнання, тому розуміється на найтонших деталях обслуговування газового обладнання. Він є одним із сертифікованих тренерів, які навчають робітників компанії як у навчальному центрі, так і в відділеннях по регіону.
Але, мабуть, найцікавіше у другому класі — де, крім теорії, газовики проходять практичні навчання у віртуальній реальності. Фахівці компанії можуть зробити діагностику або регулювання обладнання в ГРП, не виходячи за межі навчального центру. Для цього потрібні лише VR-окуляри зі спеціальною програмою, яка нагадує комп’ютерну гру.
«Робітникам найбільше подобається, що не треба крутити гайки ключем, як у реальному світі», — жартує Людмила Пузрова, керівниця Освітнього простору РГК на базі АТ «Дніпропетровськгаз».
Один урок триває 20−30 хвилин. Під час тренінгу з VR-тренажером бригада з експлуатації та ремонту газового устаткування групи ГРП/ШРП відпрацьовує перехід ГРП з основної лінії на байпасну та навпаки. Навчання з VR-тренажером для газовиків проходить так само як в реальному ГРП: тут наявні всі вузли, деталі об'єкта та необхідні для роботи інструменти. Важливо, що VR-програма фіксує не лише виконання технічного завдання, використання засобів індивідуального захисту, а ще і точне дотримання правил безпеки та охорони праці.
Віртуальне навчання дозволяє більш впевнено використовувати раніше відпрацьовані навички в реальних умовах.
Локалізація виробництва критично важливих компонентів
Інший напрям відновлення та модернізації газових мереж — це заміна шафових газорегуляторних пунктів. По Україні сотні одиниць такого обладнання були зруйновані внаслідок окупації та ворожих обстрілів. Ще сотні щороку міняють на нові відповідно до планової інвестпрограми операторів ГРМ. Кожен з них коштує до півмільйона гривень.
Це металеві шафи з обладнанням для регулювання тиску газу та вузлами автоматики.
«Раніше у нас були сотні моделей таких шаф з різноманітним обладнанням, яке виробляли заводи з усього колишнього СРСР, зокрема російські. Сьогодні виробником є RGC Production, у якого в лінійці 12 стандартизованих шаф на основі італійського та українського обладнання», — розповідає Костянтин Сметанніков, показуючи нові шафи на околицях Нікополя.
Такий підхід має декілька переваг. По-перше, це оптимізація мереж за рахунок гнучкості параметрів обладнання. По-друге, імпортозаміщення застарілого російського обладнання. І найголовніше — швидкість заміни. Якщо раніше процес комплектування та постачання нової шафи тривав до трьох місяців, то сьогодні — лише 7 днів. Це дуже важливо, наприклад на деокупованих територіях, де доводилося оперативно відновлювати критичну інфраструктуру, що була знищена російськими окупантами.
За 6 останніх років Дніпропетровськгаз замінив 526 ШГРП та обладнання приблизно в 100 ГРП, що становить 25% та 11% від загальної кількості відповідно. Процес модернізації не зупиняється під час війни.
«Таких темпів оновлення не було навіть у радянські часи», — каже Марина Терентьєва, старший інженер служби експлуатації систем газопостачання АТ «Дніпропетровськгаз».
Внаслідок чого вдається підтримувати швидкість та масштаби діяльності?
З 2019 року компанія РГК розвиває власне виробництво — побудовано мережу заводів RGC Production. Один з них розташовано в Дніпрі. Тут виробляють саме шафові газорегуляторні пункти.
«У нас повний цикл — від складу металопрокату до збирання готової шафи», — каже Дмитро Рубель, директор дніпровського підприємства, на якому працює понад 100 фахівців.
Різка, гнуття, зварювання, піскоструминна обробка та лінія фарбування — це не просто скручування готових компонентів, а повноцінний металообробний завод з найсучаснішим обладнанням. Завдяки наявності запасів сировини та обладнання від українських та італійських компаній підприємство в змозі швидко виготовляти потрібне обладнання для потреб операторів ГРМ. А в умовах війни, на жаль, попит залишається високим.
Згідно з даними РГК, лише на деокупованих територіях країни пошкоджено близько 3600 ШГРП. Дніпровське підприємство планує виробити у 2023 році 1250 уніфікованих шаф, які будуть встановлені по всій Україні.
Після війни в RGC Production планують вийти на зовнішні ринки, але поки що головна мета — допомагати українським операторам ГРМ, які відновлюють обладнання і в деокупованих регіонах, і під обстрілами біля лінії фронту, і там, де просто прийшов час. Щоб всі українці мали безпечний та надійний доступ до природного газу.
