Бути у тренді. Буславець хоче побудувати в Україні водневий завод
Україна розгляне питання будівництва заводу з виробництва водню, цей проект опрацьовує Міністерство енергетики.
Про це заявила т.в.о. міністра Ольга Буславець, повідомляє Інтерфакс-Україна.
«Я, наприклад, сьогодні думаю, що ми будемо розглядати питання будівництва заводу з виробництва водню, який на сьогодні є трендом і може бути дуже хорошим проектом, щоб експортувати до Європи. Це питання сьогодні також опрацьовується в міністерстві», — сказала Буславець на брифінгу 27 липня.
«Україна повинна рухатися з усім прогресивним світом у рамках сучасних технологій і їх використання, і прораховувати свої можливість на кілька кроків вперед», — додала вона.
Раніше міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Україна може стати надійним постачальником водню до ЄС, зокрема, до Німеччини.
У липні Євросоюз прийняв стратегію впровадження відновлюваного водню. Вона передбачає доповнення інтегрованої енергетичної системи масовим промисловим виробництвом відновлюваного водню. Він може бути джерелом енергії там, де використання електрики затруднено. У перспективі він буде вироблятися в основному з використанням енергії вітру і сонця.
На етапі з 2020 по 2024 рік у ЄС передбачено встановлення водневих електролізерів, як мінімум, на 6 ГВт і виробництво до 1 млн т відновлюваного водню. На етапі з 2025 по 2030 рік водень має стати невід'ємною частиною інтегрованої енергосистеми, в якій потужності з електролізу відновлюваного водню складуть мінімум 40 ГВт.
Група у складі 11 газотранспортних операторів із дев’яти країн ЄС представила план розвитку пан'європейської інфраструктури транспорту газу, більшу частину з якої планується створити на базі існуючих газопроводів. План був розроблений Enagas, Energinet, Fluxys Belgium, Gasunie, GRTgaz, NET4GAS, OGE, ONTRAS, Snam, Swedegas і Terega за підтримки Guidehouse.
Компанії розраховують, що з середини 2020-х років поступово почне з’являтися мережа, яка оформиться до 2030 року в первісну систему з 6800 км газопроводів, що сполучає кластери споживання H2 — т. зв. водневі долини.
До 2040 року мережа виросте до 23 тис. км, з яких 75% буде забезпечено конверсією метанових труб і 25% побудовано з нуля.
В кінцевому підсумку існуюча газотранспортна мережа має перетворитися на дві паралельні мережі: для водню і для метану (в тому числі біометану).
