Командні перемоги, завзятість, мотивація. Вікторія Капелюшна про щастя керівника
Вікторія Капелюшна (Фото:МХП)
Управляти фінансами в найбільшому європейському виробнику м'яса і одному з найбільших українських агрохолдингів — справа непроста. Але ось уже другий десяток років всі фінансові питання МХП вирішуються командою фахівців під керівництвом фінансового директора компанії Вікторії Капелюшної.
Цілеспрямованість, комунікабельність, вміння визнавати помилки і готовність звертати гори — це про неї.
Почавши працювати в компанії з моменту її заснування, Вікторія Капелюшна пройшла довгий шлях від рядового бухгалтера до топ-менеджера. Як фінанси стали невід'ємною частиною життя, що мотивує одного з найкращих фінансових директорів країни і чому народитися в Україні — велике везіння, Вікторія Капелюшна розповіла в інтерв'ю НВ.
— Вікторіє, чи складним був процес становлення вас як фінансиста? Адже СFO — не жіноча професія. Велика відповідальність, високий рівень концентрації необхідний.
— А чому ви вирішили, що це не жіноча професія? Я вважаю, що мені дуже пощастило народитися в Україні. Адже, на відміну від інших країн, в Україні мінімум половина фінансових директорів — це жінки. На Заході гендерна розкладка дещо інша — там близько 70% CFO чоловіки, але я вважаю, що тільки дуже важку фізичну працю потрібно віддавати чоловікам. У всьому іншому ми повинні бути на рівних. І, на щастя, в сучасному світі про необхідність гендерної рівності говорять вголос. Ми живемо в світі змін, трансформацій, великих стресів, тому у всьому, і в гендерному питанні, необхідно шукати баланс.
— Ви — учасник найбільш значущих подій у компанії. При вас МХП вийшов на IPO, холдингу неодноразово вдалося залучити зовнішні фінансові ресурси — випустити кілька траншів єврооблігацій, купити ряд підприємств за кордоном. І сьогодні МХП — один з найдорожчих публічних українських холдингів. Які цілі ви ставите перед собою далі? Адже, здається, ви спробували вже все.
— Зараз цілі — це реалізація нових цікавих проектів. Я не завжди знаю, якими вони будуть, — вони народжуються в процесі роботи. В одному я точно впевнена — їх реалізація буде цікавою і захопливою! Адже в нашій компанії всі як спортсмени — результати одного співробітника мотивують інших, ми всі біжимо наввипередки і саме це сприяє досягненню однієї великої мети. А це драйв.
— Ви — авторитарний керівник?
— Однозначно ні. Але можуть бути й інші точки зору (посміхається). Більшу частину свого робочого часу я проводжу в комунікації з колегами, зі своєю командою. Це можуть бути мозкові штурми, обговорення якихось поточних питань і проектів. Але при всьому цьому я не люблю наради. Великі багатогодинні наради — це найчастіше бездарна трата часу. А час - наш найцінніший і найдорожчий актив. Тому завжди приділяю увагу в своїй роботі і роботі департаменту тайм-менеджменту.
Я — щасливий керівник. У мене в команді люди розумніші за мене і в багатьох сферах більш компетентні, ніж я. Вони найчастіше молодші за мене, і саме вони мене мотивують, драйвлять, багато чому вчать, не даючи стояти на місці.
Я дуже рада тому, що в моїй команді є люди, які пропрацювали зі мною близько 20 років, а є ті, хто щойно до нас приєднався. І я дуже позитивно ставлюся до того, коли співробітники, навчившись багато чому у нас, йдуть далі, переходять в інші напрями, департаменти або в інші компанії. На їх місця приходять нові люди з іншими підходами.
— Якщо говорити про МХП, які ключові події тут ви могли б назвати своїми особистими перемогами?
— Я не можу назвати щось особистою перемогою, адже ми все робили разом з командою: першими в Україні отримали кредит від Міжнародної фінансової корпорації (2003 рік), першими серед українських компаній підтвердили свою звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності (2003 рік), першими в Україні випустили євробонди (2006 рік). Тому головне досягнення і перемога — це те, що нам вдалося зібрати сильну команду професіоналів, яка вміє звертати гори.
На мій погляд, процес трансформації, який сьогодні відбувається в компанії, — ще одна віха в історії МХП. З одного боку, всі зміни залежать від людей, з іншого — потрібно підвищувати продуктивність праці і максимально виключати рутинну роботу. Кожна дія має супроводжуватися бізнес-ефектом в сьогоднішньому результаті і в майбутньому. І тут дуже велике значення має той факт, що у нас в МХП свобода в прийнятті рішень на різних рівнях.
— Як ви мотивуєте своїх підлеглих?
— Насамперед для мене важлива їх внутрішня мотивація, палаючі очі. Крім того, для наших співробітників важлива свобода в прийнятті рішень, багатогранність проектів, які вони реалізовують. Моя роль в мотивуванні команди — відкривати їм нові можливості, нові горизонти, обертатися. У нас в команді дуже відкрита комунікація, і для мене дуже важливим є той факт, що вони прагнуть ініціювати щось нове, розповідати про свої бажання і своє бачення. При цьому я вірю, що вони не бояться робити помилки і їх визнавати — це дає можливість уникати глобальних факапів. Я дуже ціную те, що ми намагаємося слухати і чути один одного.
— Могли б ви назвати свою команду ідеальною?
— Я не зовсім розумію значення цього слова. Це гіперболізованна характеристика чогось. У мене дуже сильна, гідна команда. Але щоб її назвати ідеальною, потрібно зрозуміти, де цей ідеал. Я взагалі дуже скептично ставлюся до ситуації, коли люди, команди, компанії, вважають себе попереду планети всієї. Це означає, що їм більше нема до чого прагнути. Це найстрашніше, що я можу почути, тому що ідеалізація себе і своєї роботи — початок кінця. Всім дуже рекомендую прочитати книгу Джима Коллінза Як гинуть великі і чому деякі компанії ніколи не здаються. Там безліч цьому підтверджень. Тому, на щастя, ми не ідеальні і нам точно є куди рости.
— Що б ви могли порадити сьогоднішнім студентам-фінансистам на шляху до професійного успіху?
— Я слабо вірю в якість нашої освіти. П'ять років у вузі ні про що не говорять. Всім нам, а насамперед, молоді, потрібно розвивати у себе IT-навички. Це не означає, що всі повинні стати програмістами. Але ти повинен не тільки вміти працювати з сучасними IT-продуктами, а й створювати сучасні бізнес-застосунки. Це стосується не тільки фінансистів, ця рекомендація корисна абсолютно всім. За такими людьми майбутнє — адже зовсім скоро багато операцій робитиметься за допомогою AI. І потрібно мати технічні навички, щоб цим керувати.
Я вважаю, що в сучасному світі освіта не на першому, не на другому і навіть не на третьому місці. Для мене найважливіше — це внутрішня мотивація. Якщо ти відкритий світу і хочеш щось робити добре, рухатися вперед, з'являються цілі. На шляху до цих цілей — сила-силенна перешкод і викликів, кожен з яких робить нас сильнішими. Бути багатогранним, допитливим і дивитися на різні ситуації з різних боків — це дуже важливо! І звичайно — за кожним професіоналом завжди стоять сотні тисяч годин важкої копіткої праці.
— Фінансові реалії за межами однієї компанії, в масштабах України, досить складні. Якщо уявити, що у вас є чарівна паличка і ви можете виправити ситуацію, що б ви зробили насамперед, щоб систему оздоровити?
— Я з тих людей, які вважають, що всі зміни починаються з тебе. У нас багато проблем, це безперечно. Але з іншого боку, Україна — країна колосальних можливостей. Я б кожному українцеві порадила б почати зміни з себе. Мене пригнічує той факт, що багато компаній продовжують не платити податки, скаржачись на складність виживання в конкурентному середовищі. Нам, звичайно, хочеться, щоб чарівники прилетіли в уряд і всі за нас зробили. Але набагато результативніше взяти відповідальність за майбутнє на себе.
— На ваш погляд, які три ключові трансформації в роботі компанії і розвитку суспільства в цілому могли б стати панацеєю для українського бізнесу?
— По-перше, треба прийняти той факт, що зміни — це потрібно і корисно. По-друге, collaboration — це ключова умова досягнення успіху. Поодинці людина не досягне таких успіхів, як в команді. І останнє — це відкритість і чесність. Якщо ти і люди навколо відкриті, не доводиться витрачати час на розгадування ребусів, а працюєш відразу на результат.
