Хибна стратегія уряду не врятує Україну від блекауту і поразки. Ігор Тинний про ситуацію в енергетиці - інтерв'ю
Як до наступного опалювального сезону можна покращити стійкість української енергосистеми та хто має це робити — інтерв'ю NV Бізнес з бізнесменом Ігорем Тинним.
Попереднє велике інтерв'ю NV з Ігорем Тинним відбулося у листопаді 2022 року, напередодні складного опалювального сезону, коли Україна вперше зіштовхнулася з блекаутом. Тоді підприємець, в портфоліо якого є малі електростанції, що працюють на відновлювальних джерелах енергії заявив, що в енергетиці України відбувається «планова катастрофа».
З того моменту, українській енергосистемі дивом вдалося пройти дві зими. Більше того, опалювальний сезон 2023−2024 видався на диво спокійним, що додало хибного спокою всім: і пересічним громадянам, і урядовцям.
Проте вже перший місяць весни приніс катастрофічні обстріли об'єктів енергетики, внаслідок яких було зруйновано великі теплоелектростанції (ТЕС) та теплоелектроцентралі (ТЕЦ), зазнали руйнівних ушкоджень гідроелектростанції на Дніпрі.
Після цього Ігор Тинний написав кілька колонок для українських ЗМІ, в яких запропонував сценарій дій, який може допомогти Україні пережити наступну зиму. Ми зустрілися в редакції NV минулого тижня, щоб більш детально обговорити його пропозиції та зрозуміти до яких наслідків може призвести бездіяльність влади, яка до останнього моменту була зосереджена на розвитку атомної енергетики.
В розмові з журналістом NV Бізнес підприємець сказав, що ще два великих обстріли можуть стати критичними. Можливо один з них відбувся сьогодні вночі, коли була зруйнована Трипільська ТЕС державної компанії Центренерго.
Трагічні перспективи опалювального сезону
— Чи дійсно можна констатувати, що станом на зараз ситуація з генерацією і розподілом електроенергії в Україні вже є тривожною?
— Якби була така сама ситуація перед минулим опалювальним сезоном, то він був би трагічним.
Я не державний службовець, не міністр, мені не доповідають щодня про детальну ситуацію. Але навіть з того, що ми бачимо у засобах масової інформації зрозуміло, що у мільйонному місті Харків система центрального теплопостачання смертельно уражена, вона де-факто не існує.
Якби це трапилось у листопаді, то сотні тисяч людей було б потрібно кудись відселити чи шукати для них іншу можливість обігріватися в морози.
Що стосується електровиробництва, то йому нанесено непоправну шкоду по всій країні. Його неможливо в повному обсязі відновити протягом кількох місяців.
Якщо окупанти зможуть здійснити ще пару таких комбінованих обстрілів, то в найближчій перспективі нас чекають дуже довгі блекаути, зупинка промисловості і руйнування обороноздатності країни.
Я вважаю, що ми наближаємося до катастрофи в енергетиці. І замовчування цієї проблеми нагадує абсолютно геніальне кіно «Don't Look Up», «Не дивись угору». Мені здається, позиція наших енергетичних керманичів повністю відповідає фільму. Вам на голову вже зараз «впаде метеорит», а ви тільки думаєте, як протриматися ще два-три дні з високим рейтингом.
Незрозумілий жанр: чи це трагікомедія, чи антиутопія?
— На вашу думку, чому такі обстріли не відбувалися напередодні зимового сезону?
— Це буде виключно припущення, бо ми ж не знаємо, що в голові у окупантів. Логічно виглядає так, що вони на той момент не мали такої можливості, не накопичили достатню кількість арсеналів.
Або була зміна тактики. В якийсь момент часу вони зневірилися в можливості прорвати фронт і окупувати територію, тому вирішили грати в довгу, поступово знищувати українську економіку, знекровлювати її таким чином аби людям було дискомфортно жити. Я думаю, це було політичне рішення.
Отже, суть мого кіпішу полягає в наступному…
— Ви сказали, що наші топполітики поводять себе як у фільмі Don’t Look Up. Чому ж тоді ви вирішили, що потрібно піднімати кіпіш?
— Від того, яким чином буде здійснюватися державна політика в енергозабезпеченні залежить чи виживуть мої діти, чи виживуть мої співробітники, чи виживу я сам, чи виживе Україна.
Відповідно, коли ти бачиш очевидну тупість, а можливо і навіть і злочинний умисел, про це треба казати. Ми ж не в Білорусі живемо, де треба мовчати в тряпочку, бо тебе завтра КДБ забере.
Я намагаюся привернути увагу суспільства до декількох нелогічних рішень, які зараз продовжують здійснюватися за інерцією. А потрібно кардинально швидко змінити політику.
Тріаж та децентралізація
— Що і чому потрібно змінювати, на вашу думку?
— В енергетиці завжди виникає питання, що краще: високо централізована мережа чи розгалужена мережа дрібної розподіленої генерації?
Всі тоталітарні країни, в яких домінує частка держави, ніколи не будуть розвивати дрібну розгалужену мережу електростанцій. Нею дуже складно управляти. Всі такі країни мають високий рівень концентрації, декілька величезних індустріальних об'єктів. І це була частина індустріальної України, побудованої Радянським Союзом. Але ми поступово втрачали і генерацію, і споживачів, і лінії електропередач.
Українська енергетика зараз існує завдяки тому, що в нас лишилися три неушкоджені атомні електростанції. Російські терористи ще не пішли на бомбардування реакторів АЕС, хоча ми не можемо і цього виключати. Зараз вони тотально знищують станції, які генерують енергію з вугілля і газу та державні гідроелектростанції. Не існує такого ППО, яке може відбити одночасну атаку 20−30 ракет та дронів на провінційну електростанцію. Отже, коли вони роблять такі надзусилля, то рано чи пізно зруйнують будь-яку велику станцію.
— Які це матиме наслідки?
— Їхнє завдання зробити територію України непридатною для життя. Напевно, раніше вони готувалися до окупації, тому знищували лише трансформаторні підстанції, які можна досить швидко відновити.
А щоб відновити ДніпроГЕС-1, Зміївську чи Ладижинську ТЕС… вважайте, що цей об'єкт треба побудувати з нуля. Я б сказав, що це від трьох до п’яти років важкої праці і сотні мільйонів доларів.
— Чи є якісь інші варіанти, щоб підготуватися до наступної зими?
— Наведу приклад з іншої сфери. Є велика корпорація швидкого харчування McDonalds. Вона присутня в сотні країн світу, але всюди працює по-різному.
Наприклад, в Україні вони напряму здійснюють весь операційний бізнес: купують або беруть в оренду приміщення, виробляють бургери і продають їх людям.
— А є франшизи…
— Так, наприклад, Китай. Чому ж вони там вирішили продавати франшизи окремим власникам ресторанів? Тому що коли ринок Китаю відкрився, вони порахували кількість населення і зрозуміли, що за наступні три роки потрібно відкрити кілька тисяч ресторанів. Зрозуміли, що не мають інституційної здатності організувати все це одночасно: отримати дозволи, відвести землю, зробити проектні роботи.
Тепер вертаємося до енергетики.
Я вважаю, що відбудовувати великі електростанції не завжди потрібно, бо наступний обстріл їх доб'є. Ще й загинуть ремонтники, які намагатимуться щось там зробити.
Тож треба терміново міняти стратегію і розвивати розділену генерацію. Це сотні, а можливо навіть тисячі маленьких об'єктів.
Але держава, як і McDonalds в Китаї, не має інституційної здатності будувати сотні, тисячі об'єктів. Тому треба змінити парадигму мислення і дозволити бізнесу за пів року-рік побудували максимальну кількість нової пікової генерації і системи збереження енергії. Це дозволить нам протягнути ще хоча б один рік і збільшить стійкість системи.
— І що для цього потрібно зробити?
— Для початку треба зробити так званий тріаж. Це військово-медичний термін, який з’явився 200 років тому. Коли з поля битви виносять поранених, і стоїть лікар, який сортує їх. Цей легкопоранений, його в чергу, хай терпить, бо зараз не вирішується питання життя і смерті. Цей занадто важко поранений. Він ще дихає, але ми йому не допоможемо. Його одразу прирікають на смерть, це важке рішення. А ось по цьому вирішується, буде він жити чи ні. Його терміново на операційний стіл.
Так само має бути в енергетиці. Міністерство енергетики мало б замість заборони оприлюднювати інформацію, видавати дуже чіткі установки суспільству.
— Що саме треба казати?
— Наприклад, уражена така ТЕС. Вважаємо, що відновлення цього об'єкту займе два-три роки. Тому немає сенсу зараз її відновлювати. Зібрали звідти обладнання, яке щось вартує, і віддали на відновлення туди, де є сенс.
Щоб не вистачило «кинджалів»
— Тут немає протиріччя? Держава з одного боку матиме право приймати будь-яке рішення і по державному, і по приватному сектору енергетики, але будувати вона не може. Можливо держава тоді має взяти в управління всю енергетику?
— Ні, не так. Міністерство бачить, що ТЕС або ТЕЦ, яка виконувала соціальну функцію, розвалена. Зруйноване приватне майно. Зараз держава може сказати власникам, щоб відновлювали і надати на це фінансування. Бо за свої кошти ніхто нічого не відновить. Немає ні грошей, ні сенсу. Ти знаєш, що завтра тебе знову розбомблять.
Але не треба цього робити, треба змінювати парадигму.
— Від якого це має йти в наших реаліях? Від президента чи міністра енергетики?
— Виконавчий орган — це Кабінет міністрів. Чи може він ухвалювати рішення без Офісу президента? Мені це невідомо.
— Чи ведеться діалог про ці зміни в експертному енергетичному середовищі?
— Між собою ми спілкуємося, приватній компанії. Якби у нас була можливість окупити інвестиції або було джерело докредитуватися, то ми б швидко почали щось нове будувати і заміщувати розбомблене. Але у нас криза неплатежів, немає довгострокових контрактів, ми постійно в заручниках. Приватні компанії, які займають маленьку частину ринку, абсолютно демотивовані щось будувати.
За останні два роки добудовано лише те, що почалося раніше. Я під час війни завершив будівництво однієї маленької гідроелектростанції. Чому? Тому що почали її будувати п’ять років тому.
— Ми вже побачили що росіяни економічними параметрами не керуються. Де гарантія, що вони не почнуть лупашити дорогими ракетами по дешевим маленьким станціям?
— Гарантую, що точно будуть лупашити. Питання, хто більше виробить, і питання ефективності.
Росіяни всю зиму накопичували ракети, щоб тотально знищити 10 об'єктів. А якщо їм треба такою ж кількістю ракет знищити 1000 об'єктів? Це вже неможливо! У розподілену генерацію спробуй влучити. Навіть якщо збудувати не один об'єкт, а 30 незалежних, то в них не вистачить 30 довбаних «кинджалів», щоб це зруйнувати.
Але у нас тривають безглузді речі. Наприклад, розвиток атомної промисловості, яким займаються міністерство енергетики, регулятор і всі інші.
Звісно, атомна промисловість — це хребет нашої енергетики. Базова генерація, яка зараз рятує. Але середній термін будівництва нових реакторних блоків в мирний час, коли є 100% фінансування і політична воля — 8−10 років.
А у нас ракетні обстріли, руйнується все навколо. Який сенс витрачати мільярди гривень? Я не можу це пояснити нічим, крім інерції корупції. Зараз це просто моральний, етичний, будь-який інший злочин.
— Але ж ви сказали, що ваша мала гідроелектростанція також йшла 5 років від проєкту до завершення будівництва…
— Я і не пропоную будувати малі гідроелектростанції.
Коли потрібен газ
— А що можливо збудувати до наступного опалювального сезону?
— Це важливе питання. Кожна країна повинна використовувати ті ресурси і можливості, які в неї є. В України поки що є потужна газотранспортна система. Газ в Україні зараз навіть дешевший ніж в Європі. І він є основним джерелом покриття піків споживання в Україні - його спалюють на ТЕС і ТЕЦ.
Тому потрібно терміново по всьому світу скупляти, везти і будувати газопрошневі, газотурбінні і газдетандерні станції, аби виробляти електроенергію з газу.
— Собівартість такої електроенергії буде співставна з великими теплоелектростанціями?
— Ні! У великих вона буде дешевшою за кіловат. Але у нас питання виживання!
— Чи є спроможність в світі виробити потрібну кількість таких станцій?
— Так, звісно. Ще важливо. Якщо не розвивати маневрову генерацію та накопичувачі, то може з’явитися ризик відключення блоків АЕС. Бо вони будуть виробляти надмірну електроенергію від потреби. І треба буде добровільно понижувати рівень базового споживання.
— У якому випадку це може статися?
— Наприклад, якщо доведеться повністю зупинити промисловість, яка працює цілодобово, і найменший рівень споживання в країні впаде нижче рівня генерації на АЕС. Блоки треба буде розвантажувати і відключати. Але на наступний ранок ви їх включити не зможете. Технологія цього не передбачає.
Треба зараз зробити для бізнесу стимули, аби в кожному місті відновили закинуту котельню або поставили блоки акумуляторних батарей з газовим генератором.
— Що потрібно бізнесу, щоб він почав інвестувати?
— Бізнес може інвестувати і будувати, коли має хоча б надію на повернення вкладеного капіталу.
Що зараз? Приватні компанії, які експлуатують сонячні, вітрові та інші малі станції хронічно отримуємо кошти не в повному обсязі, згідно укладених угод. Я вважаю цю кризу неплатежів штучно створеною. Зокрема й за рахунок низьких тарифів для населення, щоб політикам лишатись популярними.
Хочеш мати — плати
— Ви вже заявляли, що треба піднімати вартість електроенергії для населення. Але чи підтримають українці підняття тарифів?
— Мені здається, що тут таке питання: «Ти хочеш мати дорожчу енергію чи не мати ніякої?» Притомна людина скаже, що краще дорожче, але мати.
І це не про підняття тарифів, а про відпустити ціни, зробити їх ринковими. А тим, хто не зможе платити, призначати адресні субсидії.
Друге питання — це зарегулюваність ринку. Чому ніхто не встановлює батарейки, які в всьому світі переможно крокують?
— Energy storage?
— Так, Battery energy saving systems (BESS). Тому що у нас, наприклад, існує нижній price cap. І вночі, коли енергія особливо не потрібна, ви не можете її придбати, умовно, за копійку, щоб зарядитися і на наступний день продати.
Тобто три речі всього потрібні: довгострокові договори на 5 і довше років, зняти price cap і стабілізувати платежі на ринку.
Зараз в нас дуже мало часу. В опалювальний сезон буде дуже боляче дивитись, як замерзатимуть люди. Але я особисто пророкую великі проблеми із споживанням і в теплий сезон.
— Чи будуть інвестиції, коли є ризик отримати приліт навіть в маленьку станцію?
— Ми не бачимо інвестицій не тільки в енергетику, а загалом якесь нове будівництво. Але я не хочу зайвий раз критикувати владу, бо нам треба об'єднуватися заради якоїсь мети.
У мене в друзях на facebook п’ять десятків народних депутатів. Частина з них цілком притомна. Вони розуміють, що уряд робить дурню, коли продовжує розвивати проєкти, які не мають шансу бути завершеними. Ну, не на часі! Тобто і політики про це вже починають говорити.
У даному випадку в ідеалі треба аби Президент, Верховний головнокомандувач, запитав: «Яким чином будівництво нових блоків АЕС допоможе нам перемогти? Коли ви їх закінчите? В 2032 році? Але ж потреба буде вже найближчої зими!».
— Як ви вважаєте, чи є в Україні люди, які могли б очолити процес змін?
— Не треба нічого очолювати! Треба два рішення регулятора, пара постанов Кабінету міністрів і пару реальних дій, щоб всі побачили, що з енергоринку більше не зникатимуть гроші у невідомих напрямках. Стабілізується платіжна ситуація, і бізнес швидко побіжить будувати. Бо від цього залежить наше виживання також.
В Україні побудовано на $14 мільярдів нової відновлюваної енергетики. Це 40% від всіх прямих іноземних інвестицій, які зайшли в країну за всі роки. Люди, які ризикнули, побудували сонячні вітростанції, проєкти з дегазації сміттєзвалищ, котельні на щепі, вітропарки — вони всі здатні щось зробити.
А встановити газовий генератор або систему BESS, приєднати їх до мереж значно легше.
