ГАЗ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО
На шляху до повної відмови від неекологічних видів палива природний газ стає одним з основних джерел енергії і супутником відновлюваної енергетики на найближчі десятиліття. І в цих умовах газ відіграє все більшу роль для країн Європи. Україна — не виняток.

Але чи готова країна повністю забезпечити себе цим енергоресурсом? Який найкращий рецепт газової незалежності?

Відповіді — в спецпроєкті НВ.
У липні 2020 зелена енергетика вперше обігнала викопні палива за обсягом виробленої електроенергії в ЄС: 40% згенерованих «зелених» кіловат-годин проти 34% викопних.

Повний перехід Європи на поновлювані джерела енергії очікується до 2050 року. Важливими стають перехідні рішення, які допоможуть пройти цей період з турботою про екологію і енергобезпеку.

Це завдання в Європі покладають на природний газ — найбільш «чисте» з викопних палив. Його вже називають «транзитним», здатним забезпечити безпечний перехід від палив, що забруднюють довкілля, до екологічних.
Європа: газ як альтернатива
Викиди парникових газів при спалюванні газу в 1,8 рази нижче, ніж вугілля. Деяких інших речовин - в десятки разів.
«Природний газ, включно з LNG, продовжить відігравати важливу роль в енергетичній безпеці Європи, оскільки країни поступово відмовляються від вугілля і, в деяких випадках, ядерних потужностей», — йдеться в недавньому звіті з міжнародної енергетики аналітичного центру Atlantic Council. На користь природного газу зіграло й різке зниження його ціни. І — величезна пропозиція скрапленого газу (LNG) з боку Штатів, які створили альтернативу Росії.
Природний газ є джерелом гнучкості на енергетичному ринку, і він містить значно менше вуглецю, ніж вугілля. Зріджений газ зі США стане бажаним новим енергоносієм для Європи, який поповнить її енергетичний баланс і стане альтернативою як високовуглецевогму вугіллю, так і потенційно небезпечним поставкам газу з Росії. Хоча необхідно набагато більше прогресу на шляху до повної декарбонізації
керівник директорату
Єврокомісії з енергетики
Дітте Юул Йоргенсен
Для України питання надійних, безпечних і ринкових поставок «блакитного палива» — теж актуальне.

З одного боку, за останні 10 років Україна скоротила споживання природного газу майже вдвічі. А відкриття імпорту із західного напрямку залишили в минулому традиційні «газові кризи», коли вся країна ризикувала залишитися 1-го січня без газу.

З іншого — за даними Enerdata, Україна продовжує залишатися 7-ю в списку найбільших споживачів газу в Європі — близько 30 млрд м³. При цьому внутрішній видобуток покриває менше 2/3 цього обсягу.

І з «пожвавленням» економіки і промпідприємств, Україні може знадобитися більше газу. За оцінками заступника начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз» Олексія Хабатюка, при повному відновленні обсягів промисловості, загальне споживання газу в Україні може вирости на 5 млрд м³.
Україна: попит може зрости
Джерело: НАК «Нафтогаз України», НКРЕКП
Недавнє падіння цін на газ призвело до того, що виробництво, наприклад, добрив знову стало прибутковим. Активізувалися великі споживачі — хімічні підприємства, такі як Дніпроазот, Черкасиазот тощо. А металурги навпаки довгий час намагаються піти від газу, оскільки він був більш дорогим джерелом сировини
старший аналітик ІК Dragon Capital
Денис Саква
Крім того, Україна також розглядає газ як альтернативу вугіллю, якого зараз спалює чимало — частка твердого палива в генерації електроенергії в 2018 році склала 29,6%.

Як же Україні забезпечити власні потреби в природному газі з мінімальними ризиками для національної безпеки і економіки?
Власний газ вирішує відразу кілька гострих питань: знижує ризик, що в Європі може не вистачити газу для імпорту в Україну, забезпечує робочі місця і надходження податків до держбюджету, служить мультиплікатором для суміжних галузей (машинобудування, металургія, хімія, будівництво).

Наша країна завжди прагнула забезпечити себе газом повністю: цю мету офіційно встановили в Енергетичній стратегії країни. Але обсяги видобутку за фактом знижуються.
Крок №1
Розвиток власного видобутку
Що ми маємо в своєму розпорядженні:
1. Основний обсяг видобутку газу в Україні дають великі родовища, відкриті в 60-70-х роках XX століття. Але вони вже виснажені на 75-85%. З кожним роком піднімати на поверхню залишки газу стає все складніше і дорожче. Якщо продовжувати робити ставку тільки на них, обсяг видобутку газу в Україні в найближчі роки почне різко знижуватися.

2. Альтернатива непроста: потрібно розвідувати і видобувати газ на надглибоких горизонтах, у щільних породах, на шельфі Чорного моря.
Про нові можливості в Україні досі багато говорять, але системно ними не займаються. Хоча сумарно вони можуть дати до 1 трлн м³ запасів газу.
Що нам потрібно:
1. Стартувати вже зараз.
Від геологічної розвідки до першої видобутку газу на новому родовищі проходить 5-7 років. Тому перші кроки треба робити невідкладно.

2. $2-3 млрд щорічних інвестицій протягом 10 наступних років.
Усередині країни таких ресурсів немає, тому необхідно залучати закордонних партнерів з життєвим досвідом і технологіями.

3. Прийняти необхідні регуляторні рішення.
Щоб залучити інвесторів у перспективні проєкти, потрібна вдосконалена регуляторна база (знизити податкове навантаження для видобутку газу зі щільних порід) і дозволи на розробку нових ділянок (перш за все — на шельф Чорного моря).
Українські газовидобувні компанії і, зокрема, Нафтогаз, сьогодні працюють в основному на виснажених родовищах, і це головний фактор сьогоднішньої стагнації галузі. Щоб перейти до активного зростання, необхідно відкривати нові родовища із запасами мінімум 20-30 млрд м3. Для цього потрібно дивитися на нові перспективні напрямки, надавати компаніям нові великі перспективні ділянки для розвідки, шукати нові можливості на великих глибинах, на шельфі Чорного моря, розробляти нетрадиційні поклади газу. Це вимагає значного ресурсу — і наукового, і технічного, і інвестиційного
украинский ученый, заслуженный работник нефтегазовой отрасли
Ілля Рибчич
1. Вільний імпорт з Європи.
Останні 5 років Україна не укладає договорів про прямі поставки газу з Російської Федерації. Країна закуповує газ у постачальників з Європи, як через фізичні поставки, так і через віртуальний реверс, який почався в цьому році.

2. Відкритий оптовий ринок газу.
До 2015 року оптові поставки практично повністю забезпечував НАК «Нафтогаз», але потім відбулася лібералізація оптового ринку. «У минулому році частка «Нафтогазу» в імпорті була близько 50%. З 14 млрд м³ газу, що імпортується, близько 7 ввезли інші приватні компанії», — говорить старший аналітик ІК Dragon Capital Денис Саква.
Крок №2
Диверсифікація імпорту
Що є:
Що потрібно:
Прозорі для всіх правила гри і принципи ціноутворення. Інфраструктура доставки і зберігання газу в Україні досить розвинена на сьогодні. Важливо розвивати і утримувати ринкові механізми в сфері імпорту.
За останні п'ять років оптовий газовий ринок в Україні взагалі з'явився. І він став дуже конкурентним і, я б сказав, прозорим. П'ять років тому у нас був кам'яний вік. А зараз ми близькі до того, що відбувається на європейських ринках. Що потрібно зробити — потрібно продовжувати бути прогнозованою, зрозумілою та стабільною країною. З позиції регулювання в сфері газу, зберігання газу, транспортування тощо. Наше головне завдання — бути зрозумілими для партнерів
Керуючий партнер компанії "Енергетичні ресурси України"
Ярослав Мудрий
Енергоємність ВВП України в 2-3 рази вище, ніж у розвинених економік Європи. За даними Enerdata, в 2019 році в Україні цей показник склав 0,232 кг н.е./$2015 (ПКС), в Німеччині — 0,071 кг н.е./$2015 (ПКС), в Польщі — 0,085 кг н.е./$2015(ПКС), у Франції — 0,083 кг н.е./$2015 (ПКС).
Крок №3
Енергоефективність
Що є:
Що потрібно:
1. Доступне фінансування проєктів енергоефективності.
Наявні програми не закривають загальну потребу. Необхідно розширити фінансування і верифікацію проєктів з оновлення житлового сектора.

2. Ринкова тарифна політика.
Знизити вплив держави на тарифну політику в теплоенергетиці і відкрити можливості для інвесторів. За оцінками експертів, модернізація дозволить знизити споживання газу в сфері виробництва тепла на 50%.

3.Стимулювати зниження споживання енергії на підприємствах України.
Основою конкурентоспроможності підприємства повинні бути виробнича ефективність, зокрема, ресурсо- та енергоефективність, а не доступ до адмінресурсу. Жорстка екологічна державна політика — як дозвільна, так і фіскальна — також стимулює до підвищення ефективності і скорочення непродуктивного енергоспоживання.
Централізовані системи теплозабезпечення (теплоенергетика) в Україні — одна з найбільш неефективних сфер з позиції споживання газу. Причина — застаріле обладнання та неефективне державне регулювання через активне втручання політиків у встановлення тарифів.

Житловий сектор — друга за неефективністю сфера. За рік тут витрачається близько 10 млрд м³ газу і багато в чому — марно. Наочний приклад: з понад 4 тис. сертифікованих будівель в Україні 42% отримали найнижчий клас енергоефективності — G. І тільки 1,5% — найвищий клас А.

Програма «Теплі кредити» частково вирішує проблему в сфері ЖКГ. За результатами досліджень, тільки в 2019 році завдяки їй вдалося заощадити 331 млн м³ газу. Але в порівнянні із загальним необхідним обсягом, цього недостатньо.

У промисловості споживання газу знижується як завдяки підвищенню енергоефективності, так і заміщення газу іншими енергоресурсами. Але часто підприємствам простіше добиватися конкурентної переваги за допомогою адмінресурсу, а не підвищувати свою ефективність.
Енергоємність ВВП України в 2-3 рази вище, ніж у розвинених економік Європи. За даними Enerdata , в 2019 році в Україні цей показник склав 0,232 кг н.е./$2015 (ПКС), в Німеччині — 0,071 кг н.е./$2015 (ПКС), в Польщі — 0,085 кг н.е./$2015(ПКС), у Франції — 0,083 кг н.е./$2015 (ПКС).
Крок №3
Енергоефективність
Що є:
Що потрібно:
1. Доступне фінансування проєктів енергоефективності.
Наявні програми не закривають загальну потребу. Необхідно розширити фінансування і верифікацію проєктів з оновлення житлового сектора.

2. Ринкова тарифна політика.
Знизити вплив держави на тарифну політику в теплоенергетиці і відкрити можливості для інвесторів. За оцінками експертів, модернізація дозволить знизити споживання газу в сфері виробництва тепла на 50%.

3.Стимулювати зниження споживання енергії на підприємствах України.
Основою конкурентоспроможності підприємства повинні бути виробнича ефективність, зокрема, ресурсо- та енергоефективність, а не доступ до адмінресурсу. Жорстка екологічна державна політика — як дозвільна, так і фіскальна — також стимулює до підвищення ефективності і скорочення непродуктивного енергоспоживання.
Централізовані системи теплозабезпечення (теплоенергетика) в Україні — одна з найбільш неефективних сфер з позиції споживання газу. Причина — застаріле обладнання та неефективне державне регулювання через активне втручання політиків у встановлення тарифів.

Житловий сектор — друга за неефективністю сфера. За рік тут витрачається близько 10 млрд куб м газу і багато в чому — марно. Наочний приклад: з понад 4 тис. сертифікованих будівель в Україні 42% отримали найнижчий клас енергоефективності — G. І тільки 1,5% — найвищий клас А.

Програма «Теплі кредити» частково вирішує проблему в сфері ЖКГ. За результатами досліджень, тільки в 2019 році завдяки їй вдалося заощадити 331 млн м³ газу. Але в порівнянні із загальним необхідним обсягом, цього недостатньо.

У промисловості споживання газу знижується як завдяки підвищенню енергоефективності, так і заміщення газу іншими енергоресурсами. Але часто підприємствам простіше добиватися конкурентної переваги за допомогою адмінресурсу, а не підвищувати свою ефективність.
Теплоенергетика України перебуває в жорстко зарегульованому стані фактично в командно-адміністративній системі ще радянських часів. Відповідно і обладнання там перебуває приблизно на такому ж рівні. Туди інвестиції не йдуть, модернізація не відбувається. При цьому, споживання газу тут можна скоротити наполовину. Що стосується житлового комплексу, його повне оновлення вимагає близько 1 трлн грн. А обсяг програми «Теплі кредити» становить близько 400 млн грн на рік. Розгортання державного Фонду енергоефективності надто затяглося і ще не вийшло на серйозні обсяги фінансування проєктів з термомодернізації житлових будинків. Цього не достатньо. Потрібно розвивати доступне кредитування і продовжувати залучати грантові кошти
Заступник начальника відділу енергоефективності НАК «Нафтогаз України»
Олексій Хабатюк
Надійність енергетичної системи — це запорука свободи будь-якої суверенної держави. А газова незалежність — це значна частина європейського рівня, до якого прагне і Україна. Як її забезпечити? На це запитання немає простої відповіді.

Формула газової незалежності в нашій країні — це багаторівневе рішення, яке складається з декількох компонентів. Тут розвиток власного видобутку, зокрема, нетрадиційного газу, залучення досвідчених міжнародних інвесторів, диверсифікація оптового імпорту. А крім того, модернізація ЖКГ та промисловості, підвищення їх енергоефективності.

Відчути переваги життя в газонезалежній країні допоможе ще одне важливе нововведення. З серпня 2020 року українці отримали те, що жителі країн Європи цінують вже давно: можливість вибору компанії — постачальника газу за конкурентною ціною. Монополізм у цій сфері теж йде в минуле.

І всі ці кроки до досягнення енергетичної безпеки покликані служити одній меті: щоб кожному з нас було комфортно жити в своїй країні.
Навіщо боротися за газову незалежність
Як це — відповідати за енергетику країни? Приймати рішення, від яких залежать мільйони людей? Пройдіть квест і дізнайтеся, на що ви здатні! У День нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, головний по газу — саме ви.
Партнер проекту АТ "Укргазвидобування"