«Ми експортуємо 97% високотехнологічної продукції для атомних та теплових електростанцій» — В’ячеслав Еркес
Зараз ми приймаємо замовлення на 2023−2024 роки (Фото:TPBS)
TPBS — найбільший український виробник та експортер трубопроводів високого тиску для атомної та теплової генерації. Це високотехнологічна продукція з високою доданою вартістю, 97% якої йде на експорт до країн Азії та Близького сходу.
Один із акціонерів компанії В’ячеслав Еркес розповів про те, як компанія працювала в умовах закритих кордонів і спаду промислового виробництва у світі. Зараз TPBS має замовлень на кілька років наперед.
В’ячеслав Еркес
— Яка частка продукції виготовляється для закордонних ринків, а яка для українського ринку? Для яких країн і в яких обсягах постачається продукція компанії?
— Ми — найбільший виробник в Україні трубопроводів високого і низького тиску для теплової та атомної енергетики. За підсумками минулого року, 97% продукції ми експортували, 2−3% продали на внутрішньому ринку.
Що стосується українського ринку, то це дуже епізодичні замовлення, в основному, ремонтні, оскільки немає великих проектів із модернізації чи нового будівництва електростанцій.
Зараз всі очікують на запуск проекту добудови третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Це величезний проект, який міг би стати драйвером підйому для ринку, оскільки в останні десятиліття не було якісних масштабних реконструкцій, капітальних ремонтів в українській енергетиці.
На жаль, техніка має визначений термін служби, тож скоро ми підійдемо до того моменту, коли будуть необхідні системні відновлення і капітальна модернізація теплових блоків (вугільних та газових). Це може допомогти багатьом компаніям (наприклад, «Турбоатом», «Електроважмаш», трубним заводам) отримати великі замовлення технологічно складної продукції.
97% своєї продукції ми експортуємо в країни, де будуються нові блоки атомних електростанцій. Тобто, в основному, це Туреччина, Бангладеш, Індія, країни СНД. Наша компанія практично нічого не продає в Європі, хоч і сертифікована відповідно до європейських стандартів. Але ми активно відстежуємо і моніторимо проекти. Зокрема, наразі обговорюються два великі проекти, пов’язані з будівництвом атомних електростанцій — один у Фінляндії та ще один в Угорщині.
Однак Європа в плані традиційної генерації на сьогодні — важкий ринок, оскільки там дуже мало проектів. В основному, нові енергетичні проекти стосуються відновлювальних джерел (сонце, вітер, біопаливо).
— Якщо говорити про ринки Азії та Близького сходу, то яка ваша конкурентна перевага?
— Атомна галузь в цілому дуже консервативна, з надзвичайно високими стандартами якості і з дуже високими вимогами до стандартів безпеки, тому виробників, які відповідають вказаним вимогам та є сертифікованими для виробництва, не так багато.
Такі виробники є у Європі, Росії, Україні, але їх можна перерахувати на пальцях, тобто приблизно десяток великих компаній, які мають досвід поставок. Для таких тендерів дуже важливо не просто ціна, а й попередній досвід поставок. Якщо компанія вже пройшла кваліфікаційні вимоги, то далі вже відбувається конкуренція в ціні, термінах постачання і логістиці.
Якщо говорити про нові енергоблоки, що будуються в Туреччині, то ми вдало розташовані, в нас дуже зручна логістика. Тому це достатньо дешево та швидко.
Для генпідрядників невисока ціна має дуже важливе значення. Завод, на якому ми зараз працюємо, був спроектований і побудований в 2009 році, тобто це достатньо нове виробництво. Він був побудований спеціально з фокусом на внутрішньоцехову виробничу логістику відразу для блоків трубопроводів теплової та атомної енергетики.
Тому, на наш погляд, у нас дуже висока конкурентоздатність за рахунок правильного розташування, правильних процесів всередині цеху, правильної логістики, сильного відбору наших постачальників, частина яких знаходиться поруч (наприклад, Новокраматорський завод, «Інтерпайп»). Тому це все дає достатньо сильну конкурентну перевагу з точки зору ціни.
— Який обсяг продукції щороку постачається на експорт і яка додана вартість в цій сфері?
— За підсумками минулого року ми випустили приблизно 2500 тонн трубопроводів високого і середнього тиску в блоковому виконанні.
До речі, блокове виконання, це достатньо висока конкурентна перевага. Ми привозимо вже зібране обладнання. Збірка безпосередньо на будмайданчику забирає не так багато часу.
Для розуміння обсягів — в одному сучасному новому атомному енергоблоці близько 6500 тонн трубопроводів. 2500 тонн продукції, які ми виготовляємо за рік — це приблизно третина від одного блоку, який будується 4−5 років. Однак ми одночасно можемо виготовляти комплектуючі для 10 проектів.
— Світ повільно відмовляється від вугільної та атомної генерації. Чи є перспектива збільшення обсягів експорту такої продукції і про які країни та регіони йдеться?
— У 2020 році у зв’язку з пандемією відбувся спад у виробництві та, відповідно, спад у споживанні енергії, що призупинило якоюсь мірою певні проекти.
Насправді багато економік, таких як Китай, ростуть дуже високими темпами і в перспективі найближчих 10−15 років для того, щоб підтримувати цей ріст, цим країнам буде необхідно щорічно вводити десятки гігават нових потужностей для генерації електроенергії просто аби підтримати ріст економіки та промисловості.
Більшість країн впроваджують відновлювальні джерела, але це 10−15% потреб. В будь-якому випадку, для того, щоб покрити таку потребу на ринках, іншого способу, ніж будівництво теплової і атомної енергетики, немає.
На відміну від теплової енергетики, атомна енергетика — найчистіше джерело енергії, у ній немає викидів. Якщо переглянути звіти міжнародних органів, які працюють в галузі атомної енергетики, то в принципі такі країни, як Індія, Китай, Бангладеш, Туреччина мають плани з впровадження нових потужностей в галузі атомної енергетики, зокрема, йдеться про будівництво кількох блоків на рік.
Наприклад, в Індії зараз запроваджена програма встановлення 20 атомних блоків за найближчі 10 років. Аналогічна історія в Китаї, в країнах Середньої Азії (Узбекистан). Тому ми не бачимо у перспективі найближчих 10 років спаду ринку атомної енергетики.
На цьому ринку ми почуваємося дуже комфортно з точки зору підготовки і конкурентоздатності. Теплова енергетика в будь-якому випадку ставить значно менше вимог, тому конкуренція набагато вища, особливо з боку локальних учасників, які знаходяться недалеко від майданчиків будівництва.
Замовлень у сфері теплової енергетики значно більше у світі, однак отримати та реалізувати такі проекти на міжнародних ринках набагато складніше для нас.
— Минулий рік через коронавірус, спад виробництва і закриття кордонів був важким для багатьох галузей. Як це вплинуло на роботу вашого підприємства, зважаючи на те, що майже вся продукція йде на експорт?
— Я не можу сказати, що у нас не було жодних проблем. Але, мабуть, ми відчували себе дещо краще у порівнянні з іншими підприємствами, тому що у нас був заповнений портфель замовлень і у нас була робота. Тож, нашим завданням було не підвести наших клієнтів і виконати замовлення.
Беззаперечно, були складнощі, особливо у період другої хвилі карантину. Першу хвилю карантину ми пройшли досить добре, в нас практично не було хворих серед працівників. У вересні-жовтні захворіло 20−25 працівників із 500, довелося переставляти зміни. Зараз тенденція пішла на спад.
З точки зору ланцюжка поставок також відбулися деякі затримки. Я не назву їх суттєвими, оскільки аналогічна ситуація відбувалася на всіх заводах наших постачальників — як в Європі, так і в країнах СНД та Україні.
Хвороба частини працівників вплинула на те, що терміни переносилися, ми пізніше отримували сировину. На мій погляд, ми пройшли той період у достатньо робочому режимі.
Протягом першої хвилі карантину ми зіткнулися з проблемою закритих кордонів. Наприклад, по проекту будівництва АЕС в Індії представники замовника не змогли потрапити в Україну, щоб відстежити всі процеси і дати дозвіл рухатися нам далі.
При цьому, у вересні-жовтні, тобто у період адаптивного карантину, такої проблеми вже не виникло — технічні інспектори вже могли вільно приїхати в Україну та потрапити на виробництво. В цілому, я вважаю, що друга хвиля була більш організованою, незважаючи на те, що хворіло значно більше людей.
— Яким чином криза вплинула на ваших контрагентів? Чи маєте ви вже сформований портфель на наступний рік?
— Оскільки проекти капітального будівництва є довгостроковими і мають тривалі цикли виробництва. Зараз ми приймаємо замовлення на 2023−2024 роки. Поки що не бачимо жодних затримок.
Зараз активно займаємось проектом для Туреччини. Основні плани з контрактації торік ми виконали.
Криза більше вплинула на платоспроможність, збільшилася дебіторська заборгованість. Такі кризові явища я більше пов’язую з доступністю коштів у замовників. Особливо яскраво це вбачалося у замовленнях з України. На деякі платежі від українських замовників ми очікуємо вже більше півроку.
