Що ще, окрім зерна і курятини. Як українським компаніям вдалося пробитися на ринок Євросоюзу
Вітчизняні компанії завалюють Європу їжею: незважаючи на квоти, за чотири роки Україна виросла до третього за розмірами постачальника продовольства до ЄС, пише журнал НВ
«С ьогодні стала на ваги і зрозуміла: Корівка — це не назва цукерок, а попередження», — сміється Олена, яка попросила не називати її прізвище у ЗМІ. Вона з дитинства любить ці ласощі компанії Roshen, хоч і намагається вживати поменше калорій.
Торік Олена переїхала до Чехії з Трускавця, але навіть тут у неї не вийшло сховатися від Корівки — продукція українського бренду продається у багатьох місцевих магазинах. Взагалі, батьківщина не відпускає колишню мешканку Трускавця: у празьких супермаркетах їй раз у раз трапляються українська пастила Snail Bob, соняшникова олія львівської компанії Majola, а також солоні огірочки Ніжинського консервного заводу.
Одеситка Олена Маковська вже пів року живе і працює у Варшаві, їй теж не бракує «рідного»: вона регулярно купує в місцевому супермаркеті Carrefour українські продукти — халву Жайвір і смажене насіння Semki. А колишня киянка Діана Гаряча постійно бачить на полицях Auchan польського міста Пйотркув-Трибунальський, де живе з синами, консервацію Верес і Чумак.
«Довгі руки» українського харчопрому добираються і до далекого зарубіжжя: в італійських супермаркетах можна купити рошенівське печиво і шоколадні плитки, а до Німеччини в сезон довозять навіть херсонські кавуни.
