Ціни на електроенергію для населення піднімуть, але люди від цього виграють. Інтерв'ю з ексголовою Укренерго Ковальчуком

4 березня 2020, 09:40

Ексголова Укренерго Всеволод Ковальчук в інтерв'ю Радіо НВ розповів про причини своєї відставки, незаконні вказівки міністра енергетики Олексія Оржеля та кризу неплатежів на ринку електроенергії.

Про відставку з посади в.о. голови Укренерго

Наріжним каменем європейської моделі ринку електроенергії є поняття системного оператора. Це компанія, яка управляє системою. Вона цілком координує ринок електричної енергії, балансує попит і пропозицію і відповідає за міждержавні перетини — перетоки електричної енергії між сусідніми країнами (імпорт, експорт, транзит, технологічні перетоки). Незалежність системного оператора є обов’язковою умовою, без якої не може бути європейської моделі ринку. Якщо ви подивитеся на історію взаємин української держави з державними активами, то це завжди було пряме політичне управління, корупція, приватизація за тіньовими схемами, джерело незаконного збагачення. Завжди. Сама ідея, що державна компанія може бути незалежною від політичного впливу, у всіх українських політичних класів і, як не дивно, учасників ринку викликає виключно відторгнення. Будувати незалежного системного оператора в українських реаліях було надзвичайно важко, тому політичні кризи у нас були щорічно. Найбільша попередня була наприкінці 2018 року, коли ми були вже за крок від цієї незалежності, перед призначенням наглядової ради, перед корпоратизацією компанії, перетворенням її на приватне акціонерне товариство і підготовкою до сертифікації за європейськими стандартами. На той момент попередній міністр енергетики [Ігор Насалик] вирішив, що треба повернути контроль міністерства над компанією, а ми як менеджмент створювали цьому суттєвий супротив, бо ми хотіли зробити правильно. Тоді це завершилося безпосереднім втручанням наших європейських партнерів, затримкою видачі макрофінансової допомоги. Фінально незалежна наглядова рада була призначена, Укренерго перейшло до сфери відповідальності Міністерства фінансів, з яким ми успішно корпоратизувалися, ввійшли в нову модель ринку електричної енергії в 2019 році. І перед цим були епізоди, тобто це постійна боротьба. Вже півроку як змінилася політична влада. Нова влада декларує ліберальні підходи, європейський вектор, чесність, найкращі європейські цінності. Особливо важко при цьому сприймати, що нові керівники електроенергетичної галузі (міністр енергетики, тощо) так само, як і попередники, не сприймають ідею роботи за європейськими законами, правилами, виконання міжнародних зобов’язань, виконання навіть законів України, я вже не кажу про міжнародні зобов’язання. А без підтримки реформувати такі стратегічні речі дуже важко. Я пішов тому, що неможливо ефективно продовжувати реформи в подібних обставинах.

Відео дня

Про конфлікти з міністром енергетики Олексієм Оржелем

З осені пан міністр робив багато публічних заяв стосовно того, що треба міняти менеджмент [Укренерго], потім він робив заяви, які ми постійно спростовували, бо він розповідав, то що ми неправильно управляємо режимами, то що ми винні в тому, що йде імпорт електричної енергії, то про ще якісь вади діяльності Укренерго. Ці його публічні виступи мені відомі. Кожен із них був абсолютно хибним, на кожен ми відповідали, тому що в більшості випадків вони навіть не відповідали чинному законодавству України. Є поняття чиїхось бажань, а є поняття правил гри, за якими всі грають, бо вони написані в законах. Якщо наша діяльність не відповідає бажанню міністра, з нашого погляду, це не є підставою для того, щоби виконувати його вказівки, наприклад, незаконні. Він, мабуть, вважає інакше…

Не йдеться про те, що він озвучує незаконні ідеї. Йдеться про те, що він вимагає виконання не відповідно до процедур, визначених законом або підзаконними актами. Наприклад, публічна позиція міністра енергетики не є підставою для того, щоби дискримінувати якогось із учасників ринку… Очікувати, що після усних заяв із бажання сподобатися хтось буде виконувати в непередбачений законом спосіб ці вказівки — це, як на мене, трошки самовпевнено. Вони, звичайно, і не виконуються.

Про пропозицію стати міністром енергетики

Впродовж літа [2019 року] тривалий час йшла розробка потенційного майбутнього плану дій відповідного міністерства. Скажу більше, ідея об'єднання міністерств екології та енергетики — це моя ідея, яка була реалізована не так, як я це бачив, але глобально це була моя ідея. Перемовини були, певна підготовка до цього була, але, наскільки мені відомо, практично по всіх або навіть по всіх міністерствах було кілька кандидатів, кілька команд. У моєму випадку так сталося, що інший кандидат дійшов, як то кажуть, до фіналу. Але неправильно говорити, що я на це розраховував чи була гарантія, на яку я дуже-дуже очікував. Нічого подібного. Була пропозиція [очолити Міненерго], я над нею довго розмірковував. Я просто хотів запропонувати правильні речі, а сама ідея стати міністром виникла достатньо спонтанно і так само спонтанно закінчилася.

Про участь у конкурсі на голову правління Укренерго

Конкурс було оголошено на початку січня, але підготовча процедура наглядовою радою велася ще з літа. Мені зараз важко сказати, якою буде подальша процедура конкурсу. Буквально в той же день, коли я полишив посаду, уряд змінив склад нашої наглядової ради, представники держави були повністю оновлені. Зараз є три нових директори, які є представниками держави. У мене не було нагоди бути з ними формально знайомим як зі членами наглядової ради, тому мені важко сказати, чи буде якийсь вплив на цей процес. Поки конкурс іде як іде.

Я на конкурс подав пакет документів. Поки я налаштований відкликати свою пропозицію. Ситуація дуже проста: я пішов через незгоду з політикою в цій галузі, через незгоду з підходами до управління цією галуззю. Якщо не зміниться навколишнє середовище в цій частині, який сенс продовжувати участь і тим більше сподіватися на перемогу?

Про імпорт електроенергії з Росії

В Україні вистачає своєї пшениці, але ж ви бачите в магазинах хлібобулочні вироби імпортного походження. В Україні вистачає сиру, але ви купуєте імпортний сир. Так з будь-якими товарами. Ми є членом Світової організації торгівлі, ми торгуємо усіма товарами з усіма. Росія — це окрема тема. Росія — агресор, дуже неправильні відносини між країнами спровоковані самою Росією. Але, тим не менше, у великій кількості сфер іде торгівля з Російською Федерацією. На жаль це чи не на жаль, треба вирішувати на загальнополітичному економічному рівні і зважувати всі плюси та мінуси від цих процесів. Це точно виходить за рамки окремо взятої компанії чи навіть електроенергетичного сектору. Але у принципі торгівля іншими товарами з Росією активно йде, тому електрика в цьому плані нічим не відрізняється. Чи є потреба [в імпорті електроенергії з Росії]? У нас потужності виробництва більше ніж достатні, щоби повністю перекрити внутрішнє споживання. Але за попередні роки регулювання галузі внутрішня ціна на електрику в Україні стала набагато вищою, ніж не те що в Росії, а і в країнах Східної Європи. Тому коли є можливість імпортувати щось дешевше, ніж воно виробляється у країні, то бізнесу завжди цікаво це купити дешевше. Це економічна проблема, з якою стикаються абсолютно всі країни. І треба було спрямовувати зусилля не на заборону імпорту як такого, а на розбір польотів — а чому у нас у принципі електрика така дорога, що її вигідніше купувати за кордоном.

Це питання виключно монополізації галузі і не тільки на приватному боці. Держава також є монополістом на ринку енергетики. Насправді, найголовніший монополіст — це держава. І зараз навіть не лише на боці виробників: у новій моделі ринку, де трейдери відіграють дуже велику роль, держава створила надмонополіста трейдера електричної енергії. Він називається гарантований покупець. Він створювався виключно для перепродажу енергії, яка вироблена з відновлюваних джерел, але станом на сьогодні він торгує понад половиною всієї електрики у країні і реально формує ціну. Це безпосередній вплив державного трейдера на ціноутворення на ринку: він може обвалити до нуля (такі дні бувають), може підняти до небес. У нас дуже велика волатильність цін на внутрішньому ринку, тому в окремі години імпортна електрична енергія набагато дешевша, ніж в Україні, в окремі години — навпаки. Тому технічно ми можемо обійтися без імпорту, але закон дає можливість імпортувати…

Треба чи не треба закривати [імпорт е/е з Росії]? Я вважаю, що якщо закрити, то питання монопольного впливу на ціноутворення знову стане таким же гострим, як було і раніше, коли всі говорили тільки про Роттердам+ і все інше. Тому для ціноутворення на ринку імпорт корисний. Якщо говорити про політичну складову питання, моя особиста позиція, що має бути дзеркальна історія: якби Росія пускала українських виробників на свій ринок (як я говорив, в окремі години в нас ціна нижча), то це справедливо, це відповідає принципам СОТ щодо двосторонньої торгівлі. Якщо Росія не пускає наших постачальників до себе, то імпорт з Росії також треба закривати.

Про зелений тариф

«Зелений» тариф — це гарантована ціна, яка, відповідно до українського закону про підтримку виробництва енергії з відновлюваних джерел, фіксується з дати запуску електростанції і триває до 2030 року. Ціна фіксована, прив’язана до євро. Що би не відбувалося з національною валютою чи ціною на ринку електроенергії, це не впливає на гарантовану дохідність у твердій валюті виробників, які отримали цей «зелений» тариф. Цей «зелений» тариф починався ще, по-моєму, з 2010 чи 2011 року. Це був законопроєкт імені братів Клюєвих і першими інвесторами у відновлювані джерела були саме вони зі своєю групою компаній Activ Solar, а також ДТЕК [Ріната Ахметова], який зосередився на вітроелектростанціях, на відміну від сонячних станцій братів Клюєвих. Після Революції гідності була перша ітерація, коли законодавчо на два роки різко зменшили цей тариф, а потім відновилася робота. Базові ставки — навіть ті, які знижені - значно вищі, ніж ринкова ціна на електричну енергію для промислових споживачів. Середньозважена ціна на ринку складає близько 1,5 тисячі гривень за одну МВт-год, тобто 1,5 гривні за кВт-год (без податків, доставки, усіх супутніх послуг). В той же час станом на сьогодні середньозважений «зелений» тариф складає близько 4 тисяч гривень за МВт-год або чотири гривні за кВт-год. Кожного року він падає, минулого року це було ближче до п’яти гривень, зараз це трошки менше чотирьох, на кінець цього року це буде 3,2 грн, але в будь-якому разі це вдвічі-втричі більше, ніж середньозважена ринкова ціна, яка формується з суми пропозицій атомних, вугільних електростанцій, гідроелектростанцій. Тому «зелений» тариф дорогий і навіть відносно невелика частка їх виробництва значно збільшує тягар на кінцеву ціну, бо все одно так чи інакше фінальний покупець платить за мікс електричної енергії, зокрема і за цей «зелений тариф».

Він високий, він дійсно дуже-дуже високий, але є одне але: річ у тім, що якщо подивитися на поточну структуру, хто виробляє за зеленим тарифом, то там оцих первинних олігархів уже меншість, оскільки це було настільки привабливо. Наша держава, будучи в поганому економічному стані, запропонувала сегмент бізнесу для всіх, зі всього світу, з надзвичайно високою рентабельністю — 30% і більше річної дохідності у твердій валюті. Це перекривало всі ризики роботи з Україною, і сюди пішло багато інвестицій. Той же ДТЕК, який побудував багато сонячних і вітрових електростанцій. Зараз його підрозділ DTEK Renewables очолюють іноземці, він кредитується під гарантії німецької гарантійної установи Hermes, включаючи зовнішні інвестиції. Багато шведських, французьких інвесторів під гарантії держави вклали сюди гроші. Так, вони мають непогано заробляти, але сукупний тягар такий високий, що при цих цінах, які є зараз на ринку, держава не може гарантувати фізичну оплату цього «зеленого» тарифу. Є дефіцит коштів, він почався ще десь із листопада минулого року і, якщо вірити прогнозам Мінекоенерго, сягне 20 мільярдів гривень, якщо нічого не змінювати. Ми зараз на дуже поганому роздоріжжі. З погляду споживачів електрики в Україні хотілось би цей тариф зменшити, зокрема ретроспективно, і тоді ціна електрики в Україні начебто зменшиться. Але, якщо це зробити різко, то всі ці — насамперед закордонні — інвестори скажуть, що цій країні знову не можна довіряти. Це поламає плани уряду з залучення $50 млрд прямих іноземних інвестицій за п’ять років… Піймати цей баланс між довгостроковими цілями України (збереженням інвестиційного клімату) і короткостроковими цілями (зменшити [ціни на] електрику) — це функція Мінекоенерго, яке втратило півроку: і ціни не знижували, і інвестори знаходилися в негативних очікуваннях. Це повний програш на двох фронтах.

Про те, чому на ринку електроенергії склалася критична ситуація

На ринку велика криза неплатежів. Як увійшли на ринок з багатьма десятками мільярдів боргів за попередні періоди (загальний борг усіх-усіх був понад 30 мільярдів грн), так ще й приросло кілька мільярдів боргів за ці нещасні перші півроку роботи ринку. Всі кажуть: «Ринок, ринок, запустився ринок». Його не можна називати ринком. Він існує в умовах надзвичайної зарегульованості і впливу держави через рішення уряду. Є механізм покладання спеціальних обов’язків для забезпечення низької ціни для населення. Також треба знайти джерело компенсації для «зелених», додаткової плати їм за високий тариф. І цей гарантований покупець на себе все натягує, натягує, щоби йому вистачило грошей розрахуватися з «зеленими» і поставити електрику дешевше для населення. І йому не вистачає коштів — під 20 мільярдів дефіцит. На нас як на системного оператора також покладено законом і правилами частку відповідальності за ці суспільні обов’язки, через наш тариф компенсується левова частка компенсації «зеленим». Наш тариф через це стрімко зріс; тобто наш тариф як те, що ми використовуємо на життя, не змінився, але додалися ці ринкові зобов’язання. Сукупна ціна на електрику спочатку зросла, потім трохи впала, але в цих умовах накопичуються борги, мільярди гривень на балансуючому ринку, мільярди гривень на послугах передачі електричної енергії, величезна заборгованість так званого «постачальника останньої надії», який має постачати тим, в кого зник нормальний контрактний постачальник. Великі державні підприємства, наприклад Вода Донбасу, не сплачують за електричну енергію досі.

Три сценарії розвитку ситуації на ринку електроенергії

Найнегативніший сценарій — це якщо велика кількість виробників відмовиться від виробництва електричної енергії через борги або неспроможність покрити свої витрати. Якщо електростанції не будуть виробляти електрику, то будуть контрольовані обмеження на якісь години, в якихось регіонах, якимось шаховим порядком. З технічного погляду це найгірший сценарій. І тоді знову буде питання про імпорт. До речі, не треба забувати, що весь імпорт із Росії та Білорусі, навіть якщо його ввімкнути на повну, то це все одно не більше 12% внутрішнього попиту. Це не врятує ситуацію радикально, бо теплова генерація забезпечує практично все балансування. Якщо її не буде, то навіть імпорт не перекриє цю потребу. Зараз на імпорт приходиться 1% від усього споживання в країні. Ця проблема перероздута.

З економічного погляду поганий сценарій — це стрімке зростання ціни електричної енергії для того, щоби перекрити накопичення боргів. Критичною точкою буде травень-червень поточного року, коли буде зрозуміло, в який бік піде. Тому важливо, щоби в галузі приймалися професійні рішення.

Вірогідність сценарію з відключеннями — менше 1%. Вірогідність сценарію з підйомом цін для населення і поверненням цін для промисловості до показників, наприклад, жовтня-листопада минулого року (бо зараз він нижчий) я оцінюю в 90+%. Ще десь 5−10% я залишаю на сценарій дефолту «зелених», тобто якщо держава піде на відмову від своїх зобов’язань, створить інвестиційну кризу заради зменшення соціальної напруги.

Про тарифи на електроенергію для населення

Тариф для населення дуже низький. Поставка електрики населенню зараз збиткова. Взагалі тарифи — це дуже болюча тема, люди завжди хочуть, щоби було дешевше, опозиційні політики завжди говорять, що можна зробити дешевше. У випадку з електрикою це дійсно не так і поставка населенню збиткова…

Всі, хто розповідає про зниження тарифів, забувають дуже просту річ: наприклад, на ринку газу давно вже є прив’язка цін до ринкової ціни. Вони формульні, там є обмеження, але у світі загальний тренд на зниження ціни газу, ціна на світових ринках за рік упала вдвічі. І те, що зараз в Україні падають ціни на газ, — це дія нормальних економічних законів, просто світові тенденції. Якби тенденції були зворотні, вони могли би стримувати це зростання і дійсно залишати внутрішні ціни трошки нижчими або набагато нижчими, ніж світові. Це було би зусилля уряду, Нафтогазу, ще когось, а зараз це просто відображення загальносвітового тренду — ціни падають усюди і в нас також. У нас ще й мало падають, як на мене. З електрикою ситуація зовсім інша. Тариф на електричну енергію було встановлено роки три тому. Ні інфляційні процеси, ні зміна структури генерації, ні багато інших факторів не знайшли свого відображення в ціні для населення, тому що на тлі роздратування народу від зростання цін на газ, яке якраз у ці роки відбувалося, електрику залишали наостанок.

Зараз це критична історія. З чого складається кінцевий тариф для населення? Це електрика як товар плюс послуги з передачі, диспетчеризації, розподілу на місцях в обленерго і поставки. Якщо ми подивимося на середньозважену ціну для населення (це близько 1,28 гривні за кВт-год (без ПДВ)), то в нас є області - наприклад, Луганська, — в яких тільки тариф на розподіл складає 1,14 гривні. Якщо до цього додати передачу і поставку, то там ціна електрики як товару взагалі від'ємна… Об'єктивно цей тариф не відповідає економічним реаліям. Тому він зросте, вони не зможуть довго це стримувати. Зросте мінімум у півтора рази — тобто до 1,80 гривні за кВт-год. Це залежить від моделі, яку влада обере.

Чому зростання ціни на електроенергію вигідне населенню

Дуже помилково вважати, що занижена ціна на електрику добра для населення. Недоплата за електрику в тарифі населення компенсується зростанням ціни для промисловості. Через це стають дорожчими всі товари, зокрема ті, за які платять українці. Нам усім ця різниця повертається у хлібі, в послугах, в електротранспорті, в усьому. По-друге, у нас падає конкурентоспроможність експортних товарів, погіршується торговий баланс, заробітні плати менше ростуть, ніж могли би рости, бо треба більше платити за електрику індустрії. Тому в електриці це працює інакше, ніж у газі. За невисоку ціну для населення ми все одно платимо через інші послуги, просто ми цього не відчуваємо. Це суто економічна природа. Головна біда, що влада не комунікує це: максимально відтягують питання підйому цін для населення, рано чи пізно піднімуть, бо воно вже не влазить, і знову це зроблять абияк, через скандали, критику і несприйняття населенням. Це треба негайно правильно комунікувати і контролювати, легко продемонструвати навіть дефляцію після цього. Люди мають відчути, що якщо зросте ціна для населення, то здешевшають товари і послуги, які вони споживають, в яких багато електрики. Я вважаю, що уряд абсолютно може це зробити, просто треба правильно комунікувати.

Показати ще новини
Радіо НВ
X