Чотири рази мама і успішна бізнес-леді: поєднати, не можна відмовитися — Олеся Линник

10 травня 2019, 10:00
Новини компаній
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Як поєднати успішну кар'єру з вихованням чотирьох дітей розповідає Олеся Линник (Фото:M.E.Doc)

Як поєднати успішну кар'єру з вихованням чотирьох дітей розповідає Олеся Линник (Фото:M.E.Doc)


Олеся Линник,
керівний партнер національної ІТ-компанії Linkos Group

Автор популярної програми електронного документообігу та звітності  M.E.Doc; засновниця всеукраїнської мережі магазинів електронних послуг "Твій час". Входить до ТОП-50 найвпливовіших жінок України сфери IT і телеком. Поєднує успішну кар'єру з вихованням чотирьох дітей.

 Олесю, як ви потрапили в IT? Адже 20 років тому  це була виключно чоловіча територія.

— У дитинстві, я, як багато дівчаток, мріяла стати великим хореографом! 15 років я займалася в хореографічній школі «Кияночка». Навіть встигла попрацювати в команді Ірини Білик. Коли прийшов відповідальний момент вибору подальшої професії, знакову роль відіграв саме мій тато — програміст за покликанням і за фахом. У нього на той момент вже був приватний бізнес: IT-компанія, де він створював програми з автоматизації бухгалтерського обліку. І, оскільки через хворобу танці довелося поставити на паузу, в цей момент і було зроблено вибір зануритися з головою в світ бухгалтерського обліку.

Почавши свою професійну подорож, де панують звіти і цифри, мені довелося зіткнутися з немислимою рутиною, з усіма незручностями подавання звітності до податкової: нескінченними чергами, бюрократією. Моя творча свідомість бунтувала проти всієї цієї паперової тяганини. Але тоді я зрозуміла, що творити можна не тільки на сцені, але й у бізнесі, де головні дійові особи — бухгалтери!

 Що було першим: ваш програмний продукт чи дитина?

З командою з 30 осіб мені вдалося оцифрувати процес подавання звітів на папері. Зараз я розумію, наскільки важливо отримати перші вагомі результати.

— Діти у мене з'явилися значно пізніше мого першого програмного продукту. До того, як я стала дружиною і мамою, я встигла стати євангелістом електронної звітності. І з командою з 30 осіб мені вдалося оцифрувати процес подавання звітів на папері. Зараз я розумію, наскільки важливо отримати перші вагомі результати. Побачити, що виходить, як твоя ідея набуває реального втілення в національних масштабах, а твій перший програмний продукт дарує свободу бухгалтерам від черг у податковій. Для мене — це магія цифрових технологій. Коли вийшло, я повірила, що це тільки початок. І відтоді я продовжую бути режисером у бізнесі, створюючи нові продукти тепер уже для цифровізації процесів обміну електронними документами.

 Ваші правила виживання як матері, яка працює?

— Діти не заважають найголовнішому в житті. Вони і є наше найголовніше. Основна здатність, яка відкрилася у мене з появою дітей, — це робити все не просто швидко, а дуже швидко. Швидко їсти, швидко спати і, звісно ж, швидко приймати рішення і працювати.

Діти кардинально змінили моє життя не стільки в плані розпорядку дня, скільки в плані психологічного сприйняття. З'явилися нескінченні страхи і хвилювання за їхнє життя і здоров'я, а також за своє життя і чоловіка. Тому що дітям потрібні батьки. Тому одне з правил: увага один до одного в плані здоров'я і безпеки. І основне — завжди знаходити час на спільний відпочинок, відпустку, обід і сімейні традиції. Я завжди намагаюся бути присутньою і брати участь у важливих подіях життя дітей. А ще, щоб діти не встигали надто нудьгувати, вони у нас теж максимально зайняті.

M.E.Doc
Фото: M.E.Doc

 Як швидко ви повертаєтеся на роботу після народження дитини?

— Щоб не повертатися, простіше не йти. Так трапилося, що «піти» у мене не вийшло жодного разу. Всіх дітей народжувала у вихідні. Складалося смішно: в п'ятницю розлучилися на роботі, а в понеділок вже знову на зв'язку. У підсумку більше ніж п'ять місяців вдома не сиділа. Для мене складніше було поєднувати роботу з вагітністю, а не з дітьми. Це огидне відчуття, коли твій мозок начебто з тобою, але працює зі скрипом. І сама на себе злишся, що половину слів і думок забуваєш на льоту. А зробити з цим нічого не можеш.

 Чи берете ви дітей на роботу і що вони там роблять?

— Беру. Маленьких брала, коли годувала. Тепер іноді беру як помічників. До того ж не тільки своїх. У нас діти всіх працівників стали героями рекламної кампанії наших продуктів. Тому діти працюють разом з нами. То в роликах знімаються, то в фотосесіях, то в кліпах. Загалом, всі в напруженій творчій роботі.

 Хто займається дітьми, коли ви працюєте?

— Передусім, святі люди — бабусі! Після народження другої дитини ми взяли няню, яка з нами вже 13 років. Так що троє з чотирьох дітей — її вихованці. Коли з'явилася третя дитина, взяли ще одну няню, яка у нас 8 років. І дуже важливий помічник водій. Його внесок з транспортування і доставки всіх зі спортивних секцій і занять просто колосальний. Добре це розумію, тому що у вихідні ми з чоловіком перетворюємося на водіїв у своїх дітей, розвозячи їх то на змагання, то на дні народження друзів.

 Найдорожчий у фінансовому плані подарунок, який ви робили своїм дітям?

Діти не заважають найголовнішому в житті. Вони і є наше найголовніше.

— Одне з найскладніших батьківських випробувань для мене — не витрачати гроші на дітей. Моє радянське сіре дитинство, позбавлене нормальних іграшок, звісно, хоче купити своїй дитині все! Але я чітко розумію, що це МОЯ проблема. І ці іграшки, і штучки — для мене. Для моїх дітей вони не мають жодної цінності. Тому після придбання першій дитині постілі з рюшечками і незліченною кількості мегарозвивальних брязкалець, якими вона абсолютно не гралася, я опанувала себе, і з того часу купую лише те, чого вони дуже сильно хочуть. До того ж намагаюся ще витримати паузу, щоб розтягнути час, посилити бажання і очікування.

А ось на що вже витрачено цілий статок, так це на «Лего». Під час вибору подарунків до дня народження у дітей є обмеження в 10 000 гривень. І Дід Мороз не дарує подарунки дорожче 3 000. Немає в нашій родині і культури подарунків дітям без приводу. А найдорожчим подарунком була веломашинка за 15 000 гривень. Телефони дітям переходять у спадок. Тобто, коли ми собі оновлюємо модель телефону, старий віддаємо комусь із дітей.

 Ваші принципи виховання?

— Не люблю розпещених дітей, які не вміють поводитися. Тому наші діти знають слова «ні» і «не можна». І взагалі, я в принципах виховання є прихильником старої суворої школи з обмеженнями і заборонами. Ще не бачу сенсу в навчальному навантаженні малюків до шести-семи років. У цьому віці у наших дітей є вибір: читати або не читати, вчити математику, англійську чи ні. Тобто, всі науки і знання — за бажанням. Вважаю, що дитина має право на дитинство, наповнене іграми і безтурботністю.

Але ось з семи років у нашій родині дитина перетворюється на РАБенка (від слова «раб»). І з цього моменту навчання і читання стають обов'язковими. Є плани щодо книг, які потрібно прочитати. І в разі невиконання плану — покарання, у вигляді різних позбавлень, наприклад, святкування дня народження з друзями. Також після семи років у дітей з'являються домашні обов'язки, і ми збільшуємо навантаження і вимоги. За нашим сімейним контрактом дитина до восьми років повинна вибрати собі вид спорту, яким займатиметься мінімум до 18 років без права кинути. До того ж заняття спортом необхідні не тільки для виховання здорової фізичної форми, але й для психологічного виховання і формування характеру. Розвитку навичок довго і наполегливо тренувати себе і йти до своєї мети, вміти програвати і зазнавати поразок, пройти випробування успіхом.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X