Боротьба за кадри. Як українські компанії намагаються утримати персонал від міграції на Захід
Третина вітчизняних компаній зіткнулися з
дефіцитом кадрів, викликаним трудовою міграцією, пише журнал
Новое Время. Щоб утримати співробітників, вони почали піднімати їм
зарплати та запроваджувати мотиваційні проекти.
Мешканка Луцька Діана Малюк торік мало не поїхала на роботу до Польщі — 24-річну українку спокусили високі заробітки. Про них їй розповіли знайомі, які стверджували: можна добре заробити, якщо влаштуватися у сусідній країні на підприємство, яке виготовляє сувенірні вінки.
Робота у Малюк є і в рідному місті — вона комплектує дроти на луцькому заводі польської компанії Kromberg&Schubert, що випускає продукцію для автомобільних брендів BMW, Volkswagen, Mercedes та Audi.
На підприємстві, немов вловивши настрої Малюк, їй двічі дуже вигідно підняли зарплату. І зберегли співробітника — дівчина вже не будує планів поїздки в Польщу, а готова розвиватися вдома. Розголошувати розмір виплат вона відмовилася, але запевняє: для початку кар'єри це непогані гроші.
Домашня робота
Підвищення зарплати - важливий елемент боротьби вітчизняних роботодавців із європейськими конкурентами за українські робочі руки, розповідає Марина Кущенко, керівник відділу по роботі з персоналом луцького заводу немецької компанії Kromberg&Schubert.
За її словами, у минулому році на їхньому підприємстві, яке знаходиться в 150 км від польського кордону, звільнилася понад третина персоналу. Основна причина - бажання співробітників виїхати на заробітки в західному напрямку.
Зіткнувшись з такою нищівною статистикою, на підприємстві почали стимулювати патріотизм співробітників гривнею. І зараз, уточнює Кущенко, винагорода працівників на заводі складає вже близько 70% від середньої польської зарплати. Наприклад, комплектувальнику проводів компанія готова платити майже 13 тис. грн, а економісту зі знанням німецької мови пропонує близько 16 тис. грн.
А з квітня на Kromberg&Schubert запровадять ще одне нововведення: відкриють приватний пенсійний фонд для співробітників.
Компаній, які зіштовхнулися з відтоком кадрів за кордон, в Україні вже сотні. За даними Мінсоцполітики, на заробітках за кордоном постійно перебувають 3,2 млн українських громадян. А в цілому в міграційних процесах беруть участь по 7-9 млн осіб на рік, включаючи сезонних працівників.
Згідно з опитуванням транснаціональної консалтингової компанії EY, у першому півріччі 2018-го більше третини українських компаній назвали трудову міграцію безпосередньою причиною плинності кадрів.
Найгостріше її відчувають підприємства, які працюють у сферах виробництва споживчих товарів, телекомунікацій та в промисловості в цілому.
Поки що головною паличкою-виручалочкою для них стало підвищення зарплат працівникам.
Але фантазії вітчизняних роботодавців вже пішли далі використання чисто фінансових стимулів. "Компанії стали більше дбати про фізичне і моральне здоров'я співробітників, про підвищення лояльності", - каже Юлія Дрожжина, керівник експертно-аналітичного центру компанії кадрового порталу HeadHunter Україна.
За даними EY, різні програми нематеріального стимулювання та негрошової винагороди використовують 84% вітчизняних роботодавців.
Кар'єрний план слюсаря
Зараз національний ринок праці переживає новий етап вимивання кадрів, розповідає Олександр Пімкін, директор з персоналу холдингу Метінвест, найбільшої приватної компанії країни на 65 тис. співробітників. У міру того як росте польська економіка та розвивається промисловість, у західної сусідки України з'явилася потреба в робочих руках для великого виробництва.
"Їм [польським роботодавцям] потрібні люди, які вміють працювати в рамках зміни, в рамках наряд-завдання. І які взагалі розуміють, що таке виробництво", - пояснює Пімкін.
Поляки вже не просто чекають на подібних фахівців - іноземні хедхантери самі йдуть за ними, причому навіть на схід і в центр України. "А це вже наші регіони, де ми присутні", - говорить представник холдингу.
Для нього це не просто проблема, а завдання, яке вимагає вирішення. Адже в компанії підрахували: якщо темпи виїзду працездатних українців з країни залишаться на нинішньому рівні, до 2025 року холдингу буде не вистачати 10 тис. співробітників. Рівно стільки ж сьогодні працює на двох гірничо-збагачувальних комбінатах Метінвесту - Центральному та Північному. "Ця ситуація, якщо її не зупинити, стає загрозою", - упевнений Пімкін.
У компанії відреагували на "зовнішню загрозу" традиційно - зростанням зарплат. Але на цьому не зупинилися.
У Метінвесті вже почали широко впроваджувати так звані кар'єрні маршрути - пояснювати співробітникам, яких результатів їм потрібно досягти, щоб зайняти більш високу посаду з кращою зарплатою.
Наприклад, як випускнику коледжу, слюсарю 3-го розряду за пару років дістатися до 5-го або 6-го розряду, щоб підвищити заробітки.
"Тим, хто хоче розвиватися, ми пропонуємо систему навчання", - розповідає Пімкін. У цьому році Метінвест збільшив інвестиції в програми розвитку і навчання на 40%.
Про власне майбутнє і майбутнє своїх працівників все частіше замислюються і компанії, зайняті в сільському господарстві, - такій же експортно орієнтованій сфері, як і металургія. І теж намагаються знайти щось більше, ніж просто підвищення зарплат.
За словами Алекса Ліссітси, генерального директора агрохолдингу ІМК, молодих співробітників вони навчають постійно, в тому числі і за кордоном. А для підвищення їхньої мотивації пропонують для прикладу реальні кар'єрні кейси молодих топ-менеджерів холдингу. "Якщо людина прийшла на роботу в 22 роки, а їй скажуть, що в 40 років вона зможе стати головним агрономом, такий працівник подумає: "Пішов ти в баню, - пояснює Ліссітса. - А ось коли показуєш приклад, що є хлопець, який у 24 роки став головним агрономом, це діє набагато ефективніше".
Деякі роботодавці запускають ще більш екзотичні бонусні програми. Так, у компанії Cersanit, якій належить завод (1,3 тис. персоналу) з виробництва керамічних виробів у Новограді-Волинському Житомирської області, з'ясували: одна з причин виїзду співробітників на заробітки - бажання заробити на щось конкретне: весілля або ремонт будинку . Завод почав видавати співробітникам, які відпрацювали мінімум півроку, мікропозики. Саме під названі вище цілі.
Більше ніж бізнес
Тим часом європейський ринок праці відкривається перед українцями все ширше.
Наприклад, з 2020 року в Німеччині вступить у силу закон про спрощення працевлаштування для кваліфікованих працівників. Він дозволить іноземцям влаштовуватися на роботу вже після прибуття до країни - зараз потенційному трудовому мігранту потрібно мати підписаний з німецькою фірмою трудовий договір ще до в'їзду.
Загальний попит на українських заробітчан з боку Німеччини, а також Чехії та Болгарії, за минулий рік збільшився на 12-13%. На це вказують бази даних вакансій і резюме HeadHunter.
Однак підтягування зарплат до рівня сусідніх країн, мотиваційне навчання і кар'єрні перспективи - всі ці заходи, на думку експертів, в найближчі роки кардинально не змінять загальну ситуацію із трудовими мігрантами. Адже в Європі все одно можна заробити більше, а українська економіка ще не скоро дозволить національним роботодавцям бути настільки ж щедрими.
Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу Новое Время - №3 від 31 січня 2019 року.
