Побувати в шкурі газелі і лева: розмова з бізнесменом-філософом Октаєм Алієвим
Октай Алієв
У Октая Алієва вельми неординарна доля. Він був молодшою, шостою дитиною, в незаможній багатодітній родині. Закінчив три класи середньої школи. Свої перші великі гроші заробив у 18 років. Здобув дві вищі освіти і науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
— Октай, розкажіть, будь ласка, що привело вас із бізнесу в коучинг?
— У житті мені доводилося потрапляти в абсолютно незвичайні ситуації, які, власне, і дозволили набути величезний бізнес-досвід, а разом з ним і великий життєвий. Хоча, поки це все відбувалося зі мною, я не усвідомлював цей процес у всій його повноті.
Були в моєму житті ситуації, коли, наприклад, я буквально ледь не потонув в океані. Стан був ось такий: тонеш, розуміючи, що ти вже на дні, і виходу немає, а потім якимось чином опиняєшся на поверхні океану і допливаєш до берега. У такі моменти включається інший вид мислення — ти починаєш шукати більш тонкі невидимі нитки, які керують нашим світом.
Або, скажімо, лікарі поставили такий діагноз, що дають тобі один рік на прощання з рідними і близькими. А ти раптом пробуджуєшся і знаходиш відповіді, які просто бачиш вже не в матеріальному світі. Наприклад, бачиш уві сні людей, які почнуть тебе лікувати…
Такі складні ситуації даються для того, щоб предметно замислитися про світ, в якому ти живеш. І так щоразу. Подібні життєві обставини, безвихідні і на краю прірви, вкотре виводять тебе із сонного стану. І, врешті-решт, ти зустрічаєшся віч-на-віч з реальністю невидимого світу. Це дуже складно, бо люди, які оточують, взагалі тебе не розуміють, і тобі доводиться самотужки йти тим шляхом, який невидимий для звичайного погляду.
Так ось і до навчання я прийшов не сам. Теж була певна життєва ситуація, і в результаті я прийняв таке рішення. А якщо говорити простою мовою, то пролунає ось так: «Я отримав величезний життєвий досвід і хочу допомагати людям».
— Який шлях в бізнесі ви пройшли? Якими саме проєктами пишаєтеся?
— Насправді бізнес-проєктів дуже багато. Пишаюся, наприклад, своєю девелоперською діяльністю. Починали з купівлі землі під великі проєкти — до 100 га, проводили комунікації, узгоджували і продавали під забудову. Ми займалися будівництвом елітного житла, наприклад, той же Arch House в Києві або готель Radisson на Подолі. А пізніше стали будувати й економжитло. Також ми купували активи, модернізували і продавали готові бізнеси. Мені є чим пишатися і в банківській сфері — кульмінацією в моїй бізнес-кар'єрі стала співпраця з Промінвестбанком, який запросив мене головним штатним радником і консультантом.
Найбільше мені подобаються проєкти, в яких потрібні мінімальні зусилля, що приносять максимальний прибуток. Так і відбувається, якщо ти володієш знаннями трохи більше, ніж на ринку, і стартуєш раніше за всіх в проєктах, які ще не мають масового характеру. Саме так і вийшло в 2005 році. Я купив дві великі земельні ділянки під будівництво котеджних селищ (тоді ще цей ринок не був активним). Ми з командою іноземних архітекторів готували проєкт і проходили містобудівні узгодження, а коли отримали дозвіл на будівництво, я зрозумів, що нічого будувати не потрібно. Річ у тім, що мені запропонували ціну за продаж обох проєктів більшу, ніж я планував заробити на довгому циклі будівництва і продажу. Він би тривав 5−7 років, а тут — за рік ті самі гроші.
Так, інтуїція — дуже крутий інструмент. Мої бізнес-партнери продовжили займатися такими короткими проєктами, а я почав шукати нові напрями. Оскільки на ринку не було суперощадливого житла, йдеться про смартквартири, вдалося успішно запустити кілька таких маленьких проєктів.
Є дуже складні бізнес-проєкти. У такій ситуації всі дивляться на майданчик і бачать тільки суцільні проблеми, а у мене була інтуїція, завдяки якій я бачив той єдиний шанс, який і приводив до успіху. Так зростали проєкти, і, звісно, прибуток. А разом з ним зростала приємна впевненість в тому, що ти вибрав правильний шлях у своєму бізнесі.
Але це був ринок. І я завжди шукав інноваційні проєкти завдяки тому, що не любив робити масові бізнес-проєкти.
— Розкажіть трохи про діяльність Благодійного фонду «Людина. Родина. Країна«. Як прийшло рішення його створити?
— Історія Благодійного фонду ЛЮДИНА.РОДИНА.КРАЇНА — такий же вимушений захід. Щойно ти особисто стикався з проблемами, починаєш шукати рішення. Я прекрасно розумію систему освіти, оскільки перебуваю всередині неї. Фонд змусив мене зануритися всередину самої системи освіти, і, як і в будь-якому іншому проєкті, мені довелося вивчити все, відверто кажучи, від фундаменту до покрівлі — кожен вузол.
Основна мета нашого фонду — розробка освітньої програми, яка принесе користь нашому підростаючому поколінню. Фонд займається розробкою загальноосвітніх програм та впровадженням їх у навчальний процес в школах. Команда нашого Фонду провела абсолютно різнобічні й багаторівневі дослідження, ми ознайомилися з системою освіти в різних країнах за трьома стратегічними напрямами: сучасна людина, формування сучасної сім'ї та знання про навколишній світ.
Мене ніхто не вчив сімейних цінностей, не навчили, як треба правильно поводитися з дружиною, щоб мої стосунки були якісними, і я від цього дуже постраждав. Мене ніхто не навчив фінансової грамотності, мене не навчили заробляти гроші. І мені довелося в бізнесі такою ціною отримувати досвід і бізнес-знання, що це була несправедлива плата — вона виявилася занадто високою.
Ніхто не навчив мене й основним принципам світобудови, тож довелося «купувати» дуже болісні ситуації, які мене піднімали з дна океану зі зламаними ребрами і ключицями, — це теж дуже дорого. Тому я і вирішив організувати Благодійний фонд «Людина. Родина. Країна». З величезною командою наукових інститутів ми провели роботу над розробкою навчально-освітньої програми, яка навчає наше молоде покоління за цими напрямами. На це пішло рівно 7 років.
Найголовніше, що отримані всі види дозвільної документації з боку Міністерства освіти України, і діти в школах навчаються за нашою програмою.
Я заплатив за це дуже високу ціну і вважаю, що не кожен готовий заплатити її за вартість таких знань, тому й вирішив зробити таку шляхетну справу, мета якої — допомогти нашим дітям. Завдяки цим знанням вони зможуть навчитися сімейних відносин, щоб побудувати якісну сім'ю, а ще — сформувати своє успішне бізнес-мислення, яке допоможе легко заробляти гроші. Також вони знайдуть розуміння, що таке світ, в якому ми живемо. А ми живемо в незвичайний час — люди проживають життя на надшвидкості, і наші діти вже не замислюються про навколишній світ і про сенс життя.
— Виходячи з вашого досвіду, життя в режимі злетів і падінь — це…
— Якщо дуже стисло, то я особисто розвивався за таким сценарієм: щодня вранці злітав, і дуже високо, а до вечора падав, та так боляче, що не залишилося жодного не схильного до падінь місця. Так, безумовно, це досвід. Але моє глибоке переконання, що такий шлях — не найефективніший, адже такі напруження і стреси від падінь не кожному під силу.
Раніше я міркував по-іншому. Вважав, що це найкрутіший метод. Він дійсно працює, але ціна питання зависока, і така модель не може бути застосована масово. Тому я зараз чітко впевнений, що необхідна освітня методика, яка дозволить моделювати різні життєві ситуації, і в такий спосіб людина формуватиме певні необхідні навички.
— Що ви говорите собі в разі невдачі? Чи є якийсь улюблений афоризм, який допомагає зібратися і рухатися далі?
— Якщо щось іде не так, я обов’язково маю знайти причину і власну помилку, інакше можу її повторити. На це може піти багато часу, але я не рухаюся далі, оскільки завдання № 1 — виявити помилку, завдання № 2 — усунути її.
А афоризми — це не для бізнесу. У бізнесі необхідна інтуїція, що базується на великому досвіді, і чітка системна послідовність дій.
Щоб заробити гроші, потрібна сміливість. Щоб зберегти гроші, потрібен розум. Щоб примножити гроші, потрібна мудрість.
— Які зміни відбулися у вашому житті після рішення стати коучем?
— Життя не змінюється, такі правила, а ось мені в житті надто доводиться змінюватися. Ти потрапляєш в абсолютно нове середовище, і твоє завдання — якісно підлаштуватися під навколишній коуч-світ. Ти не можеш його змінити, адже сьогодні освітою зайняті всі, кому не ліньки: є у людини освітній досвід чи ні, вона чогось навчає.
Є у людини практичний досвід? Вона щось зробила? Щось сама побудувала? Ні, але вона вчить інших, як треба будувати, і це, звісно, дуже серйозне і відповідальне завдання. Пересічні люди не розбираються в системі освіти або в її методиці. Вони просто відкривають Інтернет і хочуть чогось навчитися, а тут ціла «армія вчителів», і тобі треба якось знайти своє місце в ній.
— Яку мету ви ставите перед собою на цьому шляху?
— Хочу решту свого життя присвятити освіті і ділитися з людьми своїм набутим досвідом. А виручені в результаті цієї роботи гроші будуть спрямовані на благодійність у сфері освіти.
У мене є кілька освітніх благодійних проєктів, які потребують величезних інвестицій. І я планую ці проєкти реалізувати.
— Розкажіть, будь ласка, про те, як ви почали писати книги. У чому для вас полягає головний сенс письменницької роботи?
— З книг почався мій наївний на той момент освітній шлях. Пишу їх з 2015 року. Вдалося поки написати дві книги: «Останнє життя» і «Подорожній. Книга притч».
Спочатку я вважав, що напишу книгу, весь світ прочитає, і всі люди зміняться. Реально так розмірковував. Але потім збагнув, що не читають, а коли читають, то нові знання не застосовують на практиці. Завдяки цьому я усвідомив, що мушу не писати, а навчати.
— Наскільки ваша авторська філософія ведення бізнесу може бути застосована зараз на практиці в умовах «дивного нового світу»?
— Глибоко переконаний, що не буває добре або погано. Якщо немає проблем і у тебе все добре, відразу починаю аналізувати, що не так. Якщо у вас усе добре, це означає, що ви щось робите не так. А якщо у вас багато протидій і труднощів, мабуть, ви на вірному шляху.
— Що ви б хотіли побажати всім людям, які ведуть свій бізнес в цей непростий час?
— За будь-яким випробуванням, за будь-якими труднощами однозначно буде полегшення. Практика багатьох років показала, що важкі ситуації і кризи світового масштабу усувають з ринку тих, хто не підготувався і не натренувався. Тих компаній, які не навчилися багатьох професійних систем управління, вже не буде, і це хороша новина. На цю тему є одна притча.
Щоранку в Африці прокидається газель, і вона починає бігти вперед. Щоранку поруч з цією газеллю прокидається лев, і він також починає бігти вперед. Завдання газелі втекти, щоб не бути з'їденою, а завдання лева — наздогнати її, щоб не залишитися голодним. Такі правила життя.
