Пішли по воді. Як і чому аграрна компанія Нібулон стала найбільшим суднобудівником в Україні

12 серпня 2019, 08:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Конкуренція на ринку експорту зернових змусила агрокомпанію Нібулон перетворитися на головного суднобудівника і флотоводця України. Журнал НВ розібрався в деталях такої трансформації

«З апам’ятайте: кораблі — у військовому флоті, а у нас, у торговому, — судна», — поправляючи каску, пояснює В’ячеслав Борець. Його посада звучить монументально — «будівельник суден», і працює він на суднобудівному заводі української компанії Нібулон, розташованому в Миколаєві.

Відео дня

Промовляючи свою фразу про різницю між військовим і торговим флотами, Борець вказує на гігантський борт 140-метрового плавучого крана Nibulon Max, який будує НІБУЛОН. Суден такої складності і розмірів класу річка-море за всю історію незалежної України не створювали. Над краном зараз працює близько 700 осіб, і заради його появи заводу довелося напружитися: вдвічі збільшити довжину підйомно-спускових механізмів, придбати потужний наземний кран Liebherr і відкрити три нові цехи.

У Миколаєві невдовзі спустять на воду махину, здатну саме у відкритому морі перевантажувати 18 тис. т зернових на добу. Ще 10 тис. т кран зможе зберігати у своїх трюмах.

За фактом Нібулон — одна з найбільших компаній у сільськогосподарському секторі країни, другий за величиною експортер агропродукції: за 2018/2019 маркетинговий рік холдинг відвантажив на зовнішні ринки 5,2 млн т зернових і олійних. Але життя змусило компанію стати ще й головним національним суднобудівником. І левову частку своєї експортної продукції, 3,3 млн т, Нібулон переміщує всередині країни річками — Дніпром і Південним Бугом. І робить це за допомогою власного флоту, аналогів якому в країні немає: до його складу входять 75 барж, катерів, плавкранів і т. п.

Практично всі свої судна компанія побудувала самостійно, інвестувавши в них за 10 років $600 млн. Зараз Нібулон став єдиною вітчизняною фірмою, яка будує цивільні судна з нуля, пояснює Микола Дубров, шеф-редактор українського галузевого журналу Суднобудування і судноремонт. Конкуренти компанії в цій сфері або будують тільки корпуси суден, або проводять глибоку модернізацію вже наявних плавзасобів.

Чому Нібулон не возить свою агропродукцію так, як роблять всі інші, — суходолом? «Перевезення річкою дешевше, ніж залізницею або автотранспортом, якщо враховувати все, зокрема навантаження», — пояснює Юрій Скічко, співзасновник компанії Агровіста, яка також розвиває власну річкову доставку.

За словами Сергія Вовка, головного редактора порталу Центр транспортних стратегій, річки допомогли Нібулону отримати перевагу під час експорту. «Той, хто пропонує дешевшу логістику, той і виграє, — пояснює він. — Якщо раніше була можливість боротися [ціною] за зерно виробників, використовувати фінансові важелі, то зараз все зводиться до оптимізації транспортної складової».

Втім, Нібулон володіє ще й великим автопарком, а також інвестує у власні залізничні вагони. Алла Юрченко, прес-секретарка компанії, розповіла: робота у них розрахована так, щоб автомобілі постачали зерно на відстань не більше 100 км. «Схема така: поле — порт або до найближчого елеватора, — пояснює вона. — А звідти вже залізницею і річкою».

Щоб реалізувати подібну логістику, Нібулон побудував 12 портових терміналів на Дніпрі та Південному Бузі. У структурі вантажоперевезень компанії річковий транспорт займає 60%, за залізницею — третина, решта — за автовозами.

РІЧКОВИМ ШЛЯХОМ: Агробізнесмен Олексій Вадатурський побудував свій власний флот, щоб возити продукцію річкою, а не стояти в чергах за залізничними вагонами (Фото: НВ)
РІЧКОВИМ ШЛЯХОМ: Агробізнесмен Олексій Вадатурський побудував свій власний флот, щоб возити продукцію річкою, а не стояти в чергах за залізничними вагонами / Фото: НВ

Миколаїв Будапешт Лондон

Н ібулон — це абревіатура з перших складів назв трьох міст: Миколаєва, Будапешта і Лондона. Саме там свого часу перебували засновники компанії: в українському Миколаєві — підприємець Олексій Вадатурський, у столиці Угорщини — фірма KOMBISEED KFT, а у Британії — Meridian Commodities Ltd. Спільне підприємство (СП) трійця зареєструвала в 1991 році.

На той час Вадатурський, якому йшов четвертий десяток років, уже мав великий досвід управління в агропромі: він працював першим заступником гендиректора Об'єднання елеваторної промисловості Миколаївської області. На цій посаді майбутній бізнесмен організовував логістику імпортного зерна Дніпром і в усьому Радянському Союзі.

Нібулон спочатку зайнявся бартером: постачав пально-мастильні матеріали та добрива колишнім радянським колгоспам в обмін на агропродукцію, яку СП продавало за кордон. Деякі контрагенти влазили в борги, і Нібулон поступово став власником їхнього майна і землі. Так фірма зайнялася і рослинництвом.

Якщо є проблема, ми її вирішуємо. І все, Олексій Вадатурський, власник компанії Нібулон

Згодом Вадатурський викупив частки партнерів і став єдиним власником компанії. До середини 2000-х Нібулон перетворився на одного з найбільших виробників і експортерів агропродукції. У 2004/2005 маркетинговому році компанія відвантажила за кордон 1,3 млн т зернових, а через три роки — майже вчетверо більше, ставши агроекспортером-лідером.

Тоді холдинг обробляв 70 тис. га землі, маючи 36 філій у 10 областях. Річкові перевезення у країні перебували тоді в глибокому нокауті. Якщо в 1991-му в Україні по воді перевезли 65 млн т вантажів, то до кінця 2000-х — в десятки разів менше. Немає рейсів — немає і днопоглиблення: протяжність річкових шляхів, здатних дати прохід судам, скоротилася із 4 тис. км до 2 тис. та й шлюзи на Дніпрі через недофінансування перебували в поганому стані.

Вовк згадує, що тоді ідеї Вадатурського перевозити великі обсяги зерна Дніпром або відновити судноплавство Південним Бугом у багатьох його конкурентів викликали скептичні посмішки. «Так тривало доти, поки він [Вадатурський] їх не втілив», — каже експерт.

Сам бізнесмен пояснив НВ: йти на річку його змусило небажання «стояти в чергах». Тобто очікувати вільних вантажних вагонів від держмонополіста Укрзалізниці (УЗ) і нудитися у надії дістати вільні потужності в перевантажених вітчизняних морських портах.

Рішення другої проблеми Нібулон знайшов, створивши парк перевантажувальних судів з кранами — ті з річкових барж переносять зерно на морські транспорти, що стоять на рейді. Ця схема дозволила виграти добу в звичного шляху — через порт. Рішення першої проблеми знайшлося на річкових водах.

МАЙСТЕР: В'ячеслав Борець, будівельник суден, звик виконувати складні завдання, отримані від Нібулона (Фото: НВ)
МАЙСТЕР: В'ячеслав Борець, будівельник суден, звик виконувати складні завдання, отримані від Нібулона / Фото: НВ

Водний світ

«До Вадатурського така концепція [річкові перевезення] нікому не спадала на думку», — каже Антон Усов, старший радник ЄБРР із зовнішніх зв’язків у країнах Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії. У червні 2010-го ЄБРР видав Нібулону кредит $50 млн на розвиток річкової логістики і будівництво власного флоту. Вітчизняні банки тоді кредитували бізнес під 20% річних, у іноземних ставки були в двічі-тричі меншими.

Усов називає Вадатурського «людиною з баченням» і розповідає, що ЄБРР позитивно оцінив звітність Нібулона: в компанії її, на відміну чи не від усього ринку, її вели за прийнятим у всьому світі зразком, залучаючи міжнародний аудит.

«Це [стандарти звітності] важливо для кредиторів, — пояснює Усов. — Якщо ви вкладаєте гроші в ринок, що розвивається, якою є Україна, потрібно принаймні бути впевненим в об'єкті своєї інвестиції».

Крім ЄБРР Нібулон кредитували Європейський інвестиційний банк, Світовий банк та інші. Загальну суму позик міжнародних фінансових організацій у Нібулоні не розкривають, посилаючись на конфіденційність такої інформації.

У будь-якому разі, гроші пішли у справу: агрохолдинг Вадатурського створив власний флот і інфраструктуру під нього. Все це привело 71-річного власника компанії до персонального успіху: торік він посів 12-е місце у списку ста найбагатших українців за версією НВ та інвесткомпанії Dragon Capital зі статком у $ 549 млн.

Але спочатку вкласти в судна йому довелося не тільки гроші. У 2009 році Нібулон замовив серію суден на миколаївському заводі Океан. Підприємство, що перебувало у передбанкрутному стані, збудувало тільки баржі і всього один буксир, ще й зірвавши терміни.

Вадатурський зізнався НВ, що тоді йому довелося взяти весь процес у свої руки. Він керував будівництвом ще трьох буксирів, закупивши для цього метал і спеціальне обладнання. «Довелося самому виплачувати зарплату тим людям, які працювали, самому надягати чоботи і куфайку і йти на місці вивчати, як будувати судна», — розповів підприємець.

Заняття «непрофільною» справою не бентежили Вадатурського ні тоді, ні зараз. «Якщо є проблема, ми її вирішуємо. І все, — каже він. — Це [випадок із буксирами] був цікавий виклик».

Наступним викликом став новий об'єкт — самохідний перевантажувальний кран, який замовили на суднобудівному заводі в Румунії. Коли і це підприємство зірвало терміни здачі в експлуатацію, Вадатурський вирішив на майбутнє обходитися своїми силами. Так, у 2010-му Нібулон придбав у Миколаєві невеликий суднобудівний завод Лиман, що тоді простоював.

«Я б ніколи не повірив, що збудую на цьому підприємстві 75 суден», — зізнається тепер Вадатурський.

Суднобудування на колишньому Лимані починалося із простих барж, а потім підприємство взялося за складніший продукт — буксири. Весь цей процес Вадатурський порівнює зі спортивним азартом. Мовляв, досяг однієї планки і думаєш: а наступну висоту візьму?

Крім суднобудівельних робіт компанії довелося паралельно реконструювати та нарощувати виробничі потужності. Той самий новий 140-метровий плавучий перевантажувач, який НВ із гордістю демонстрував будівельник суден Борець, завод не зміг би створити кілька років тому. «А нам завжди тільки такі [важкоздійснювані] завдання ставлять», — знизує він плечима.

Дубров із журналу Суднобудування і судноремонт відзначає не тільки збільшені можливості підприємства, але і високі темпи його роботи. «Я багато їжджу Європою, але таку інтенсивність на заводах мало де бачив», — каже він.

ЗРОБЛЕНО У МИКОЛАЄВІ: Сучасний суднобудівний завод Нібулон розташований на місці збанкрутілого підприємства Лиман, яке компанія купила в 2010 році (Фото: НВ)
ЗРОБЛЕНО У МИКОЛАЄВІ: Сучасний суднобудівний завод Нібулон розташований на місці збанкрутілого підприємства Лиман, яке компанія купила в 2010 році / Фото: НВ

Ринок річки

Останні кілька років обсяг вантажоперевезень українськими річками стабільно зростає. Тільки за 2018-й цей показник додав 22,4%, сягнувши майже до 10 млн т.

На Нібулон, якщо враховувати не минулий маркетинговий рік, а минулий календарний, припала п’ята частина цього потоку. І компанія нарощує оберти.

Майже за 10 років використання річкового судноплавства Нібулон перевіз Дніпром і Південним Бугом майже 15 млн т вантажу. Стільки ж важать 625 тис. вантажівок, які за цей час убили б своєю вагою чимало вітчизняних доріг. За розрахунками Міністерства інфраструктури, 1 млн т вантажів, перевезених річковим транспортом, економлять для держави 1 млрд грн на ремонт автодоріг.

Я багато їжджу Європою, але таку інтенсивність на заводі мало де бачив, Микола Дубров, шеф-редактор журналу Суднобудування і ремонт

Дубров також каже, що за рік українськими річками можна перевозити близько 50 млн т. І не тільки зерно, а й руду, метал, хімпродукцію. Але для цього в річки, на яких зараз панують українські компанії, потрібно запустити найрізноманітніших перевізників. Проти чого і виступає, за словами Вовка з Центру транспортних стратегій, господар Нібулона: мовляв, саме Вадатурський не підтримує запропонований урядом закон про відкриття українських річок для іноземних суден на рівних умовах. Зараз вони працюють за індивідуальними дозволами.

Сам підприємець пояснює: річковій справі потрібно лібералізуватися, але запускати у вітчизняні внутрішні води варто судна лише тих країн, які не закрили свої річки для українського флоту. А таких, за його словами, у Європі всього три.

Крапку в цьому питанні має поставити вже новий парламент. Законодавче врегулювання транспортного сектора — одна з умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Але станеться це не раніше осені, тож нинішній свій урожай Вадатурський доставить на зовнішні ринки ще в статусі головного українського флотоводця.

ГІГАНТСЬКИЙ ПЛАН: Компанія Нібулон вже спустила на воду корпус свого величезного дітища — 140-метрового плавучого самохідного крана Nibulon Max (Фото: НВ)
ГІГАНТСЬКИЙ ПЛАН: Компанія Нібулон вже спустила на воду корпус свого величезного дітища — 140-метрового плавучого самохідного крана Nibulon Max / Фото: НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X