Підприємливі та успішні. Рейтинг 100 найпомітніших малих підприємців України — від крафтових цукерок до IT-проектів. Частина 1

25 грудня 2021, 08:08
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
У верхньому ряду зліва направо: Марія Гаврилюк, Андрій Бігленко, Владислав Малашенко, у другому ряду: Єгор Кумачов, Анастасія Романова, Дмитро Корнілов (Фото:НВ)

У верхньому ряду зліва направо: Марія Гаврилюк, Андрій Бігленко, Владислав Малашенко, у другому ряду: Єгор Кумачов, Анастасія Романова, Дмитро Корнілов (Фото:НВ)

НВ спільно з Rozetka та Visa презентує сотню найбільш помітних та цікавих малих бізнесів країни.

І сторії людей та їхніх ідей — ось чим є спецпроєкт 100 найпомітніших малих підприємців України, який започаткували НВ, Visa та Rozetka. Усім його учасникам — малим підприємцям, що увійшли до фінального списку, — вдалося свої ідеї реалізувати. Для цього вони знайшли ринкову нішу, напрацювали бізнес-модель, заручилися підтримкою партнерів, а подекуди й здобули додаткову освіту.

Ідея та сутність бренду учасника, унікальність та переваги продукту чи послуги, потенціал для масштабування, упізнаваність — саме ці фактори стали критеріями відбору до сотні.

Помітними цих підприємців робить їхня ініціативність. Деякі з них повернулися з війни на Донбасі, аби в мирному житті продемонструвати своє бажання змінювати країну. Деякі вирішили розвивати соціальний бізнес, залучаючи як працівників інвалідів. Деякі присвятили свої справи українським дітям, аби ті мали можливість повноцінно розвиватися на батьківщині.

Історії бізнесів, що увійшли до фінальної сотні спецпроєкту НВ, Visa та Rozetka, можуть навчити інших підприємців багатьох речей.

Сотню фіналістів проекту відібрала експертна рада. Серед них вона виокремила топ-5 найбільш цікавих бізнесів — про них НВ розповідає більш докладно. Решта 95 подана коротше і у довільному порядку.

Список експертів спецпроєкту, які допомагали визначити найпомітніших підприємців:

Світлана Чирва, віцепрезидентка, регіональна менеджерка Visa в Україні, Білорусі, Молдові; Владислав Чечоткін, співзасновник Rozetka; Віталій Сич, головний редактор НВ; Андрій Здесенко, президент корпорації Біосфера; Разван Мунтяну, член правління ПриватБанку з питань розвитку бізнесу; Ольга Руднєва, засновниця Фонду Олени Пінчук, підприємниця; Валерія Іонан, заступниця міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції; Андрій Федорів, інвестор, підприємець, засновник креативно-інвестиційної компанії Fedoriv Group; Ярослава Гресь, партнерка комунікаційної агенції Gres Todorchuk.


Особлива випічка

Good Bread from Good People
Галузь: Соціальний бізнес
Місцезнаходження: Київ

Владислав Малащенко,  Good Bread from Good People
Фото: Владислав Малащенко, Good Bread from Good People

«В Україні для таких людей закрита більшість можливостей самореалізації та роботи. Вважається, якщо у людини розумова відсталість або аутизм, то працювати вона не зможе. Але це неправда, — йдеться на сайті пекарні. — Наші працівники печуть кекси, печиво та кіші під наглядом професійного пекаря».

Малащенко, засновник Good Bread from Good People, вважає своєю місією надання роботи співвітчизникам із ментальною інвалідністю, аби ті не йшли до психоневрологічних інтернатів, у яких часто порушуються їхні права. «Я її [пекарню] відкрив, щоб люди йшли працювати і мали якесь життя, — додає підприємець. — Це дуже важливо».

Зараз у пекарні працює 23 людини. А її історія почалася понад чотири роки тому з інвестиції у 150 тис. грн. «Це дуже мало, хоч тоді мені здавалося, що це непогані гроші, — розповідає Малащенко. — Але зараз, маючи таку суму, я б нічого взагалі не відкрив. При тому що ціни не так уже й змінилися».

Пекарня стартувала з виготовлення кексів, а зараз там роб­лять ще тарти, печиво, торти — всього понад 40 позицій. Одних лише кексів — 12 видів: морквяний, гарбузовий, мигдалевий, банановий, різдвяний, лимонний тощо. Ціни співставні із прайсами крафтових пекарень. Наприклад, морквяний кекс із горіхами вагою 700 г коштує 340 грн, лимонний — 300 грн, такий самий без цукру — на 50 грн дорожче, мигдалевий — 500 грн, французький яблучний тарт — 550 грн. У Good Bread from Good People застосовують якісне борошно та натуральне масло, розповідає Малащенко.

Підприємець зізнається: ключовий канал продажу — В2B, тобто реалізація продукції іншим компаніям. Одне таке замовлення може бути, приміром, на 2 тис. кексів. «Ми працюємо з українськими офісами, представництвами та компаніями крупних корпорацій — наприклад, Bosch, Whirlpool, Colgate-Palmolive та іншими міжнародними бізнесами, які розуміють, що таке соціальна складова», — пояснює засновник пекарні. У корпоративних клієнтів є опція купити ще й подарункові сертифікати, які згодом можна обміняти на випічку. Також можна «підвісити» кекс, здійснивши в такий спосіб благодійну справу.

Замовлень наразі вистачає — пекарня працює щодня. Загалом справа Малащенка зростає на 30 % щороку.

Останні півтора року Good Bread from Good People вдається виходити в прибуток. Малащенко певен, що соціальний проєкт не обов’язково мусить жити на гранти або донейти, а цілком може заробляти. Хоча далеко не завжди це буває легко.

«Ми витрачаємо багато сил і грошей на комунікацію. Люди вже сприймають нас більш адекватно, ніж раніше, — каже підприємець. — Коли ми тільки-но відкрилися, мені казали: а навіщо ти це робиш, вони ж плюють у кекси. Я багато розмовляв, пояснював. Зараз такого немає — всі розуміють, що нічого подібного не відбувається. Але це робота на роки».

Зупинятися Малащенко не збирається і готується розширювати пекарню. Також він планує відкрити кафе, у якому працюватимуть дорослі люди з особ­ливостями.

Реальні гроші віртуального світу

Ffface.me
Галузь: Технології
Місцезнаходження: Київ

Дмитрий Корнилов, FFFACE.ME
Фото: Дмитрий Корнилов, FFFACE.ME

Сьогодні людей більше хвилює те, як вони виглядають в соціальних мережах, аніж у реальному житті. Таке пояснення восени дав Reuters Дмитро Корнілов, співзасновник та СЕО української компанії Ffface.me.

У замітці інформагенції з коментарем Корнілова йшлося про представлену на Ukrainian Fashion Week колекцію напівцифрового одягу з 3D-анімацією, яку створили fashion-бренд Finch та Ffface.me.

Щоб отримати своє зображення у цифровому одязі — наприклад, у футболці від Finch та Ffface.me, — треба було спершу просканувати qr-код на ній, потім зафіксувати камерою графічний принт. Далі спрацьовує алгоритм: відкривається відповідний фільтр в Instagram і на виході клієнт отримує відео себе самого, «вдягнутого» у чудернацьку 3D-анімацію.

Віртуальний одяг — не єдиний відомий проєкт Ffface.me. Саме ця студія створила першу в Україні digital-інфлюенсерку — Астру Стар, яка, окрім просування fashion-сегменту онлайн-ритейлера Rozetka, займається соціальною активністю: разом із фондами Zagoriy Foundation, Агенти крові, Таблеточки, Україна без сміття вона збирає гроші на благодійність.

Фільтри для Instagram та інших соцмереж, цифрова мода, віртуальні інфлюенсери — на таких ефектах Ffface.me заробляє цілком реальні гроші. При цьому Корнілов постійно наголошує: продукти його студії, що об'єднує понад 20 людей, — це ціла комунікаційна кампанія на базі фільтрів з доповненою реальністю, яка допомагає бренду просувати себе у віртуальному середовищі.

«Ми отримуємо гроші не тільки за створення фільтрів, а й за те, що ми придумуємо, якими вони мають бути та допомагаємо їх ефективно запускати», — уточнює Корнілов.

«Пов'язані з розважальним контентом інновації часто сприймаються не дуже серйозно, — пояснив він НВ. — Та наша робота чудово ілюструє, що створення студії є в першу чергу раціональним та бізнесовим рішенням».

Три роки тому підприємець вже займався проєктами у сфері доповненої реальності, і тоді йому трапились дані про цей ринок — буцімто за кілька років той має збільшитися у 10 разів. «Я зрозумів, що такий прогноз не може не мати якихось вже сформованих передумов, — пригадує він. — Виявилося, що техногіганти вже мають власні платформи з доповненою реальністю та серйозно інвестують у них». Як приклад Корнілов наводить Spark AR — платформу від Facebook для створення анімованих ігор, ефектів та масок для Instagram.

Нинішній СЕО Ffface.me зрозумів, що такі «забавки» можуть стати дієвим інструментом для просування брендів. Разом із співзасновником Єгором Кумачовим він спробував створювати фільтри, щоб з’ясувати, яким буде попит та ефективність подібного інструменту для брендів. І упевнився, що ця справа варта того, аби займатися нею серйозно.

«Це інструмент не лише іміджевий, а й цілком вимірюваний, — з його допомогою можна отримати прогнозовані результати: охоплення, користувацький контент, конверсії — переходи за посиланням», — пояснює Корнілов.

Соцмережі надають повноцінну аналітику щодо використання фільтрів. «Ми бачимо кількість показів, скільки разів його відкрили, скільки разів користувач щось знімав із цим фільтром і, зокрема, скільки разів поділився в себе у сторіз», — додає підприємець. Також доступна розбивка даних за статтю, географією та віком.

Ffface.me за 2,5 року реалізувала понад п’ять сотень проєктів. Майже половина з них — справа останнього року.

«Середній чек» такого проєкту — $2−3 тис. Серед клієнтів — доволі гучні імена: Monobank, Люксоптика, Samsung, Сільпо, Danone, Pepsi.

Подальші перспективи тішать засновників Ffface.me. Адже популярність Instagram-фільтрів вкупі з бажанням користувачів дедалі охочіше ділитися подіями та змінювати себе за допомогою різних ефектів мають чималий потенціал.

Побороти крилату загрозу

Mosquito Control
Галузь: Технології
Місцезнаходження: Київ

Анастасия Романова, Mosquito Control
Фото: Анастасия Романова, Mosquito Control

Комахи — це не лише біологія, а й загроза та економічні втрати: щороку у світі підтверджують 600 млн випадків хвороб, котрі поширюють комарі. З них 700 тис. закінчуються летально.

Такі цифри — виклик для Анастасії Романової та її команди Mosquito Control, яка працює над розробкою та просуванням пристрою Mosqitter. Той допомагає боротися з комарами, які не тільки спричиняють відчутний дискомфорт, а й подекуди переносять небезпечну інфекцію.

Пристрій заввишки 1,2 м, корпус якого виготовлено з нержавіючої сталі, імітує присутність людини. Йдеться про тепло, дихання за допомогою виділення СО2, запах шкіри та інше. «Все це працює за певним алгоритмом, заманюючи комах», — пояснює Романова. Mosqitter всмоктує комарів всередину і висушує. Спеціальні фільтри слід періодично чистити.

Варіант винаходу, що зможе винищувати набридливих комах в радіусі до 35 м, коштуватиме $950. А трохи потужніший, з радіусом дії до 50 м, буде на $ 200 дорожчим.

Mosqitter підходить як для особистого використання, так і для громадських місць — готелів, ресторанів та навіть парків.

Mosquito Control Романова заснувала два роки тому. Загальні інвестиції у проєкт уже сягнули $ 300 тис. Зокрема, $ 100 тис. американських приватних грошей він отримав нещодавно, розповідає засновниця компанії.

Також Mosquito Control залучав грантові кошти від Українського фонду стартапів та як переможець цьогорічного конкурсу в рамках конференції IT Arena у Львові.

Винахід відзначили і на щорічній міжнародній виставці споживчої електроніки Consumer Electronic Show у Лас-Вегасі та, наприклад, на конкурсі SelectUSA Investment Summit.

Наступного року Mosquito Control планує залучити інвестицій ще на $ 0,5 млн.

У подальших перспективах Романова не сумнівається: мовляв, проблема комах-шкідників лише посилюється зі зміною клімату та розширенням їхнього ареалу.

За її словами, стартапу вдалося продати й відправити близько 300 Mosqitter споживачам в Україні, Індії та Італії. Окрім цього, тестові системи вже спрямовано до Канади, Таїланду, Африки.

У майбутньому за допомогою пристрою можна буде виявляти небезпечні території, потенційні епіцентри захворювань. «Ми інтегруємо зараз сенсори, які одразу ідентифікуватимуть небезпечні типи комарів», — пояснює Романова. Така опція буде доступною за певного рівня розповсюдження Mosqitter.

Поки що команда сконцентрувалася на комарах різних видів. «Але важливо, що такі самі принципи ми можемо застосувати й до інших шкідників», — пояснює підприємниця.

Тому аграрний напрямок — ще одна ніша, в якій планує розвиватися Mosquito Control. Система вже продемонструвала високу ефективність під час тестування проти деяких шкідників, що паразитують на плодових деревах.

Продавці українського стилю

Gunia Project
Галузь: Дизайнерський бізнес
Місцезнаходження: Київ

Наталия Каменская и Мария Гаврилюк, Gunia project
Фото: Наталия Каменская и Мария Гаврилюк, Gunia project

«Коли ми побачили [на фото], що він тримає в руках нашу макітру [посуд, у якому готують кутю], для нас це стало величезною честю», — згадує Марія Гаврилюк, співзасновниця Gunia Project, лютий минулого року. Тоді президент Володимир Зеленський разом із дружиною перебували з офіційним візитом у Ватикані. Для подарунку Папі Римському Франциску глава української держави обрав макітру від Gunia Project.

Бренд виняткових речей — так позиціонують свій проєкт дизайнерки Марія Гаврилюк та Наталія Каменська. Обидві почали працювати над ним у 2017 році.

Асортимент Gunia Project поєднує понад 14 різних категорій: кераміка з ручним розписом, свічки, хустки, вироби з гутного скла, килими, прикраси, вироби з дерева, столовий текстиль, плетені вироби.

Кераміку команда Гаврилюк — Каменської виготовляє на власному виробництві, де працюють 25 людей. Обсяги за останній рік подвоїлися — нині Gunia Project випускає близько 1 тис. виробів на місяць.

Підприємниці планують нарощувати оберти й далі, адже, за їхніми словами, попит перевищує нинішні можливості. Крім кераміки потужності фірми забезпечують виробництво свічок. Усе решта роблять майстри в різних регіо­нах країни, розповідає Гаврилюк.

У своїх колекціях дизайнерки використовують результати етнографічних досліджень та українську айдентику. Усе виконується із застосуванням технологій народних ремесел та традиційних технік. Це, наприклад, гутне скло або лозоплетіння. У самій назві бренду присутнє слово, яким називають традиційну гуцульську шубу, — «гуня».

Квадратна тарілка з рельєфом від Gunia Pro­ject коштує 2,5 тис. грн, а вишнево-рожева кашемірова хустка — 3,6 тис. грн.

«Спочатку ми не окреслювали це як бізнес. Це було захопленням історією й культурою», — пояснює Каменська, в минулому співзасновниця та дизайнерка fashion-бренду Lake Studio. Розвиваючи останній, вона і познайомилася з Гаврилюк.

Спільну роботу в новому проєкті нинішні партнерки розпочали з колекції хусток, у яку дизай­нерки вклали $ 2 тис. власних коштів. На неї Каменську надихнув Музей Івана Гончара, в якому вона займалася волонтерською діяльністю.

«Ми почали публікувати наші роботи в Instagram, і багато друзів запитували, цікавились. Нам писали, що хочуть купити наші хустинки, — розповідає Гаврилюк. — Згодом ми вирішили додати нові категорії — кераміку і скло».

Хобі поступово перетворилося на нову справу. Великодня колекція кераміки від Gunia Project, яку поставив на свої полиці Good Wine, вибивалася із загальної естетики магазину делікатесів, згадує Каменська. Однак її розкупили за лічені дні, хоча партнерки розраховували продавати партію впродовж кількох тижнів.

«Саме в той момент ми зрозуміли: якщо плануємо зростати, то час поміркувати, як нам встигати виробляти необхідні обсяги. І замислились про власне виробництво», — каже Гаврилюк.

Сьогодні, крім Good Wine, вироби Gunia Project у Києві можна знайти в ЦУМі, бутику Apart­ment 13 на Великій Васильківській. А тепер у Gunia Project є ще й власний шоурум у центрі столиці, який підприємниці відкрили восени.

Gunia Project також відправляє вироби у сім країн. У планах на майбутнє — потроїти кількість закордонних партнерів та колаборації з міжнародними брендами.

Не Apple, але томат

Українські в’ялені помідори
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Херсон

Звичайний томат може бути не лише корисним, а й модним. Це довів херсонський підприємець Андрій Бігленко, засновник бренду Українські в’ялені помідори.

Андрей Бигленко, основатель бренда Украинские вяленые помидоры
Фото: Андрей Бигленко, основатель бренда Украинские вяленые помидоры

Ідею робити на в’ялених плодах бізнес підприємцю привіз з-за кордону товариш, який спробував томати в такому рецепті та високо оцінив їхній смак. «Згодом він приїхав з цією ідеєю до мене, — згадує Бігленко 2015 рік, коли почав власну справу. — Я подивився, що в Україні ніхто такого не робить. Ми мали стати першими — нова незайнята ніша мені здалась цікавою». Той факт, що в’ялені помідори не були ще популярними у країні, підприємця не зупинив.

Нині на його сторінку ukrtomat у Instagram підписані вже майже 16 тис. фоловерів. Там Бігленко не лише продає свою продукцію, а ще й ділиться різними історіями про цей бізнес, надає інформацію про нові смаки та рецепти страв із в’яленими томатами.

Для нього самого «помідорна справа» стала першим бізнес-досвідом. «Спочатку ми думали, що це буде не дуже складно. Але виявилося, що куплених невеличких сушарок зовсім не вистачає, щоб зів'ялити більш-менш комерційний обсяг [томатів], — розповідає Бігленко. — Це взагалі ні про що». Потрібно було придбати професійне обладнання.

Наприкінці першого сезону, коли перед бізнесменом-початківцем постала проблема ринкового дефіциту помідорів для переробки, він зрозумів: закупівельну частину справи теж треба налаштовувати стратегічно. А для придбання кількох десятків тонн помідорів потрібні фінансові ресурси. «Адже [томати] доступні лише приблизно протягом трьох місяців за тією ціною, яка дозволяє зробити в’ялені помідори», — каже підприємець.

На початку на двох із партнером він інвестував у справу приблизно $ 10 тис. Упродовж перших років обидва представляли свою продукцію на столичних ярмарках, фестивалях, пропонували її на дегустаціях. «Гадаю, багато людей там познайомилися із продуктом, — пояснює Бігленко. — Ми зробили чимало, щоб популяризувати його у країні».

Але буквально за рік з’явилися конкуренти, яких сьогодні налічується з десяток. Ще й у мережі інтернет існує чимало рецептів для приготування в’ялених помідорів власноруч, у домашніх умовах.

Сьогодні фірма Українські в’ялені помідори продає на рік понад 25 тис. баночок цього продукту різних смаків — залежно від спецій та олії. Товар можна знайти в невеличких крамницях — наприклад, у магазині фермерських продуктів Наше все або в деяких локаціях мережі Еколавка. Також Бігленко працює з HoReCa та періодично постачає в’ялені томати для ресторану Канапа Дмитра Борисова.

У мережах супермаркетів продукції бренду поки що немає. Бігленко зізнається: обсягів і потужностей не вистачає, аби покрити такий канал продажу. З фермерами буває складно домовитися про стабільні поставки плодів належної якості. «Вони хочуть, щоб я приїхав, завантажив фуру й поїхав. А мені потрібно поступово в’ялити, тобто часто приїжджати, невеличкими партіями забирати й потроху сушити», — пояснює Бігленко. Бо заради того, аби виготовити одну баночку продукції вагою 275 г, необхідно від 1 до 2 кг томатів — залежно від сорту.

Підприємець налаштований нарощувати обсяги та заходити у великі національні ритейлерські мережі. Мова і про Сільпо, де продукт вписався б у концепцію проєкту Лавка традицій, і про маркети делікатесів на кшталт Good Wine.

March&Co
Галузь: Кондитерські вироби
Місцезнаходження: Київ

София Теребова, March&Co
Фото: София Теребова, March&Co

Стартап із виробництва домашньої випічки March&Co народився 2013 року. Саме тоді 18‑річна Софія Теребова спробувала реалізовувати свої рецепти, щоб уже зовсім скоро почати продавати продукцію. У 2018‑му Теребова разом із партнером відкрила власний кондитерський цех і з часом сфокусувалася не лише на готовій випічці, а й на напівфабрикатах і тісті для печива. Якщо до 2020‑го March&Co мав 16 партнерів-кав'ярень у Києві, то зараз їх 29. Налагоджено систему доставки випічки до кінцевого споживача. У планах — розширення продуктової лінійки та потрапляння на полиці українських супермаркетів. «Виявилося, що нарощувати продаж, працювати з командою — складніше, ніж просто мріяти про це», — каже Теребова.

Spell Chocolate
Галузь: Кондитерські вироби
Місцезнаходження: Київ

Алексис Анцюнас, Spell Chocolate
Фото: Алексис Анцюнас, Spell Chocolate

Алексіс Анцюнас вже понад п’ять років займається виробництвом крафтового шоколаду, і зараз це вже достатньо розвинутий бізнес: його річний оборот, за даними системи YouControl, перевищує 30 млн грн. Продуктова лінійка включає подарункові набори, асортимент для дітей, авторські рецепти виробів, європейську рецептуру. В основі продукції — бельгійський шоколад виробництва Cacao Barry та Callebaut. «Усе починалося з якісного шоколаду, з уміння поєднувати та дарувати емоції», — розповідає Анцюнас.

Дім варення
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Київ

Елена Гашинская, Дом варенья
Фото: Елена Гашинская, Дом варенья

Киянка Олена Гашинська п’ять років тому вирішила робити бізнес разом зі своєю мамою. Для цього в них була невелика домашня кухня та бажання експериментувати з виробництвом варення та соусів. Спершу підприємниці постачали свою продукцію для ярмарків, а потім сформували пул замовників для прямого продажу. Зараз у Дому варення є власне повноцінне виробництво бакалії на 190 кв. м, яке забезпечує можливість доставляти клієнтам від 700 до 1,5 тис. посилок із харчовими товарами щомісяця. За п’ять років компанія виробила майже 85 тис. банок варення та соусів. «Самі в шоці», — коментує цю цифру Гашинська.

Zhygun Herbs
Галузь: Чайне виробництво
Місцезнаходження: Київ

Вадим Жигун, Zhygun Herbs
Фото: Вадим Жигун, Zhygun Herbs

Вадим Жигун понад п’ять років вивчає вплив трав на організм, що допомогло йому розробити власну рецептуру авторського чаю — ранкового, для розслаблення, для імунітету. В основі виробництва — понад 100 різновидів трав: лаванда, кріп, меліса, шавлія та багато інших. З 2020 року Жигун займається виробництвом професійно, створюючи крафтовий продукт та популяризуючи культуру чаювання. На сторінку Zhygun Herbs у мережі Instagram підписалися понад 2,3 тис. людей, які є клієнтами чайних наборів від цієї компанії.

Bez.сахара
Галузь: Кондитерські вироби
Місцезнаходження: Київ

Тетьяна и  Станислав  Бордиян, bez.caxapa
Фото: Тетьяна и Станислав Бордиян, bez.caxapa

Виробництво цукерок без цукру, лактози та глютену — бізнесовий фокус підприємця Станіслава Бордіяна, який походить із Чернівців. Він почав свій бізнес у 2017‑му, а зараз його клієнтська база сягає близько 40 тис. людей. Кокосові цукерки, цукерки зі смаком дині та капучино, шоколад із курагою та фундуком — ось чим Бордіян підкорює своїх клієнтів. Набор із чотирьох цукерок до кави вагою 120 г обійдеться у 140 грн. «Для любителів насиченого смаку», — характеризує свою продукцію сторінка Bez.сахара в мережі Instagram.

Farø Fine Foods
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Київ

Светлана Зимняя, Faro Foods
Фото: Светлана Зимняя, Faro Foods

Засновниця фуд-стартапу Farø Fine Foods Світлана Зимня вірить у майбутнє фрикадель як здорового та калорійного харчування, а також альтернативи пельменям та вареникам. «Вважаю, що наші фрикаделі — набагато зручніший і корисніший формат, ніж традиційні українські напівфабрикати», — каже бізнесвумен. Почавши власну справу в 2016‑му, Зимня поступово розширила продуктову лінійку, додавши до виробництва фрикадель данські оселедці та лакрицю. У її планах — прорив до великих торговельних мереж країни на кшталт Сільпо та Novus.

Smakuli
Галузь: Кондитерські вироби
Місцезнаходження: Львівська область

Римарская Руслана,  Smakuli
Фото: Римарская Руслана, Smakuli

Smakuli — це історія про печиво ручної роботи з натуральних інгредієнтів. Підприємниця Руслана Римарська заснувала свою фірму Будьмо здорові ще 2009‑го, а з часом на її базі виник бренд печива. У березні 2017‑го товари Smakuli вперше потрапили на полиці магазинів, а сьогодні продукт представлений як у невеликих екозакладах торгівлі, так і в мережах Ашан, Мегамаркет, Novus та Сільпо. Уся продукція виготовляється відповідно до міжнародного стандарту якості та безпечності харчових продуктів ISO 22000, а також Halal. «Створюючи рецептури, ми робили фокус на тому, аби в печиві були додаткові корисності, — тому у продуктовій лінійці є печиво із сушеними фруктами, горіхами, натуральним шоколадом і навіть морквою», — розповідає Римарська.

Honey
Галузь: Ресторанний бізнес
Місцезнаходження: Київ

Анна Завертайло,  Honey
Фото: Анна Завертайло, Honey

Honey — це мережа Анни та Станіслава Завертайло, що складається із трьох кав’ярень-кондитерських, де можна придбати авторські десерти: еклери, макарони, цукерки, трюфелі, мармелад, морозиво. Також у меню закуски, салати і супи, страви з риби та м’яса. Під час пандемічних обмежень бізнес працював навинос. Як зазначає Анна Завертайло, гості стали більш вимогливими і тепер менше схильні пробачати помилки. «У деяких ситуаціях навіть доводилося самостійно довозити продукцію, щоб не втратити клієнта», — розповідає підприємниця.

Александр Дейнега, My Food
Фото: Александр Дейнега, My Food

My Food
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Київ

Ветеран Олександр Дейнега створив власний бренд натуральних фрипсів і пастили, виготовлених шляхом дегідратації фруктів, овочів, ягід. Завдяки рецептурі та технології фрипси мають притаманний для чипсів хрускіт, що робить їх популярними серед дітлахів та молоді. Бренд My Food позиціонує себе як екопродукція без консервантів та додавання цукру. Крім фрипсів і пастили Дейнега випускає набори для приготування глінтвейну та узвару, а також продає набори горіхів.

HAM.lo
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Київ

Юрий Сербин, Сергей Чучков, Ham.lo
Фото: Юрий Сербин, Сергей Чучков, Ham.lo

Фірма Каро Фуд, що просуває бренд в’ялених м’ясних продуктів HAM.lo, почала свою історію у 2016‑му. Вона виробляє та продає ковбаси, шинку, джеркі, м’ясну нарізку, виготовлену з використанням спецій та української рецептури. Яловичі щічки від HAM.lo масою 300 г обійдуться у 186 грн, 50 г яловичих чипсів — у 75 грн, а от повноцінний м’ясний набір коштує 1,3 тис. грн. За даними системи YouControl, за рік компанія заробляє понад 7 млн грн. Продукція бренду представлена в мережах Сільпо, Ашан, Good Wine, а також у ресторані київського готелю Fairmont.

Tom
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Львів

Михаил Бойко, Tom
Фото: Михаил Бойко, Tom

Львівська фірма Tom, вивчивши український ринок харчових продуктів, дійшла висновку, що арахісова паста на ньому представлена лише імпортом. А тому компанія вирішила закрити цю прогалину горіховими пастами власного виробництва. Ця історія почалася у 2012‑му і впевнено пережила коронакризу. Зараз компанія, за даними YouControl, продає товару приблизно на 100 млн грн за рік. В арсеналі Tom є як класичні смаки горіхової пасти з морською сіллю та цукром, так і фітнес-версії з медом, а також з шоколадом або шматочками фініків.

LOL&POP
Галузь: Кондитерські вироби
Місцезнаходження: Київ

Елена Токарь, LOL&POP
Фото: Елена Токарь, LOL&POP

У 2012‑му Олена Токар побачила на YouTube відео про карамельні цукерки ручної роботи і зрозуміла, що хоче робити на цьому бізнес. Уже наступного року вона разом із чоловіком запустила власну справу. «Дуже швидко нам вдалося завоювати любов і прихильність ласунів та представників корпоративного бізнесу», — розповідає Токар. Не маючи власного роздрібного магазину, підприємці рекламували свій бізнес через сарафанне радіо та сторінку у Facebook. У 2014‑му вони переїхали у просторе приміщення, де змогли виділити невеличку площу під мінікрамничку. В асортименті LOL&POP — льодяники, маршмеллоу, іриски, желейки, що представлені на полицях мереж Good Wine, Wine Time, Антошка, Еко Лавка та Еко Ферма.

Боїм.Гастромандри
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Львів

Александр Чернологов с женой Мариной, БОЇМ. Гастромандри
Фото: Александр Чернологов с женой Мариной, БОЇМ. Гастромандри

Боїм.Гастромандри — це сімейний бізнес, котрому вже три роки. Олександр Чернологов узяв на себе стратегічний розвиток, а дружині Марині делегував операційні питання. «Хотіли створити український продукт на перетині мандрів і гастрономії, — розповідає підприємець. — Почали готувати класичні соуси різних країн світу, щоб можна було подорожувати світом просто зі своєї кухні». В асортименті Боїм.Гастромандри — конфітюри, кімчі, ожиновий соус до паштетів, солона карамель. Подарункові набори бренду коштують 390−590 грн, а каналом продажу є мережа Facebook.

Сироварня Козачка
Галузь: Харчове виробництво
Місцезнаходження: Полтава

Татьяна Дядечко, Сыроварня Козачка
Фото: Татьяна Дядечко, Сыроварня Козачка

Засновниця цього бізнесу Тетяна Дядечко у 2011‑му відвідала ремісничу сироварню в Ізраїлі, захопившись таким форматом підприємництва. Через два роки, після етапу домашніх експериментів, почався продаж сирів. У 2015‑му стався перший найм робітників та перші маркетингові кампанії. А за 2019‑й оборот сироварні становив 3,5 млн грн. Чотири роки Козачка співпрацює з мережею Сільпо на умовах ексклюзивного договору, а в Полтаві має власний магазин Сир. Хліб. Крафт. Крім традиційних сирів фірма пропонує безлактозні продукти — йогурти, кефір, молоко.

Владимир Задирака, основатель сети One love coffee
Фото: Владимир Задирака, основатель сети One love coffee

One Love Coffee
Галузь: Кавовий бізнес
Місцезнаходження: Київ

Мережа кав’ярень One Love Coffee уважно підходить до підбору локацій, а тому представлена в таких місцях Києва, як Хрещатик, Велика Васильківська, Новопечерські Липки. Перша з них відчинила двері 2014‑го. У мережі є також власний інтернет-магазин. Кав’ярня закуповує зелене зерно, обсмажує його, готує або ж продає пакунки з кавою. Крім класичних рецептів One Love Coffee пропонує веган раф каву, капуоранж, клевер дріпер, пуровер. «За цей час отримали не одну нагороду та десяток номінацій, зокрема й ресторанні премії Сіль», — розповідає Володимир Задирака, засновник мережі.

Опубліковано у № 48 журналу НВ від 23 грудня 2021 року

Частина 2 — 100 найпомітніших малих підприємців України
Частина 3 — 100 найпомітніших малих підприємців України
Частина 4 — 100 найпомітніших малих підприємців України
Частина 5 — 100 найпомітніших малих підприємців України

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X