Як почати нову кар’єру замість того, щоб іти на пенсію – Перша Шпальта
У 2018-му році українці почнуть відчувати перші наслідки пенсійної реформи. Тепер для виходу на заслужений відпочинок потрібно мати мінімальний стаж у 25 років. А якщо його не вистачає – працювати до 65-ти років.
І це попри те, що середня тривалість життя в країні становить ті ж самі 65 років. Сумно, але декому доведеться працювати до кінця життя. Та дехто вважає, що це навіть добре. Перша Шпальта знайшла ділових людей, які не збираються на відпочинок, не бояться змінювати напрям діяльності і радять іншим робити те ж саме.
У трудовій Івана Плачкова є позначка про посади міністра енергетики та губернатора Одеської області. Зараз він – топ-менеджер у великій енергетичній компанії. Але 2003-го Плачков вирішив зайнятися виноробством. Не заради грошей. Скоріше – задля власного задоволення та продовження сімейної справи.
Починалося все з руїн у батьківському селі. Тут Плачков збудував сучасне підприємство з виробництва вина. Він зайнявся виноробством у рідній Бессарабії, як це робили його діди і прадіди. Сьогодні це одне з головних занять у житті колишнього міністра. А його вина відомі в усій країні. "Щороку я проводжу до ста дегустацій в різних містах, в різних закладах. Якщо нас запрошують, я кидаю все. Для мене це важливо, щоб я сам показав", – каже Плачков.
Історія Плачкова – далеко не поодинокий випадок. Світові дослідження у геронтології наголошують: люди після 50-ти років стають більш компетентними співробітниками. Вони набагато краще пристосовані до впровадження інновацій, і зрілий мозок краще вирішує складні завдання.
Іван Компан, викладач Единбурзької бізнес-школи, говорить, що існує величезна сила інерції. По-друге, в Україні є певні стереотипи, коли людину, якій уже за 50 років, вважають, що це вже людина похилого віку. "Мабуть, багато людей вважають, що вони вже мають сидіти на лавочці під під’їздом і обговорювати співмешканців свого будинку. Але це зовсім не так", – впевнений Компан.
"50 років – це вік щастя", – переконує відомий журналіст, підприємець Володимир Яковлєв. Колишній засновник впливової російської газети Комерсант, наприкінці 90-х, продав її та став мільйонером. Щоправда, дуже швидко усе втратив. Але сьогодні для Яковлєва бізнес і задоволення нарешті поєдналися. Він заснував соціальний проект Вік щастя.
"Найщасливіші люди, яких я зустрічав у віці після 50-ти, живуть доволі скромно з матеріальної точки зору. Вони дуже щасливі, їм дуже здорово, але вони щастя не пов’язують із матеріальними цінностями", – відмічає Яковлев.
Не триматися за старе і щодня кидати виклик новому. За таким принципом живе бізнесмен Геннадій Руденко. Колись він займався великим бізнесом, а сьогодні втілює давню мрію у фермерському господарстві та ресторані з місцевою кухнею. Ще один приклад так званого бізнесу на пенсії. Ферма з виробництва чорної ікри у селі Трипілля, на Київщині. Її заснував колишній військовий Юрій Яременко. Капітал він заробив на медіа-ринку. Та вирішив укласти гроші у непростий бізнес із розведення осетрових.
Справа з виготовлення чорної ікри не приносить багато грошей, але все одно бізнесмен планує передати її сину. Зараз ферма виробляє кілька сотень кілограмів чорної ікри на рік. Має цех для її фасування, облаштований за європейськими стандартами і готується вийти на європейський ринок.
Приклад Яременка знов підтверджує слова багатьох бізнес-коучерів. "Все залежить насамперед від самої людини. Якщо у людини є віра у свої сили, людина готова працювати, людина готова якось боротись за свої мрії, то навчитись стати малим бізнесменом – це зовсім не важко", – вважає Компан.
Наближення пенсійного віку – це не вирок, а лише початок нової сторінки життя. Головне – знайти свою справу. "Я все життя планую працювати. Я не можу відпочивати", – посміхається Плачков.
Також у програмі дивіться репортаж про те, як впливає на український фармацевтичний ринок посилення аптечних мереж.
Завершує випуск огляд економічних подій за тиждень від блогера і ділового журналіста Дениса Безлюдька.
Програма Перша Шпальта виходить на каналі UA:Перший у партнерстві з журналом Новое Время.
