Неврегульований статус Приватбанку сьогодні розглядається інвесторами як один з найбільших чинників ризику в країні — Річард Дейтц

23 вересня 2020, 11:37
NV Преміум

Іноземний інвестор Річард Дейтц в інтерв'ю НВ Бізнес розповів про досвід вкладення в Україну майже мільярда доларів, суди з Укрзалізницею і оцінку економічної політики команди Зеленського

Річард Дейтц — американський інвестиційний менеджер, випускник Єльського університету, почав спеціалізуватися на інвестиціях в пострадянські країни в середині 90-х, коли став одним із засновників відомого інвестиційного банку Ренесанс Капітал.

Відео дня

Сьогодні Дейтц — співвласник легендарного ізраїльського баскетбольного клубу Маккабі, засновник і президент компанії з управління активами VR Capital Group, що спеціалізується на ринках, що розвиваються. Компанія Дейтца управляє грошима інвесторів з різних країн, серед яких є і й університети США.

Загальний обсяг активів під управлінням VR Capital складає більше $4,5 млрд, з яких більше $1 млрд розміщено в різні активи в Україні, зокрема, в корпоративний борг і альтернативну енергетику. З ряду позицій компанія Дейтца є найбільшим власником українських державних і корпоративних паперів.

На тлі подій, пов’язаних з піковими виплатами України за держборгом в 2020 і 2021 роках і проблем, що виникли з програмою МВФ, журналіст НВ Бізнес зв’язався з Річардом Дейтцем. В інтерв'ю він розповів про те, чому інвестує в Україну і в які активи, з якими конкретними проблемами він зіткнувся в країні, про судову суперечку з УЗ і реструктуризацію боргу ДТЕК, як він оцінює команду Зеленського і макроекономічну ситуацію в Україні, за якими новинами стежить.

— Чому ви інвестуєте в Україну? І коли ви почали цим займатися?

 — Що стосується моєї участі в інвестиціях в Україну, це як довга історія, так і більш недавня історія. Під довгою історією я маю на увазі те, що в 1995 році я був одним із засновників інвестиційного банку «Ренесанс Капітал» у Москві. Зокрема, я керував бізнесом за операціями з борговими цінними паперами в «Ренесанс Капітал» з моменту його заснування. Приблизно в той же час, на початку 1995 року, я вперше відвідав Україну, і незабаром після цього почалися наші інвестиції.

У «Ренесансі» ми на ранньому етапі придбали долю в «Київстар» і допомогли побудувати цю компанію. Ми також брали участь у зародженні ринку ОВДП. Після фінансової кризи 1998 року я залишив Ренесанс Капітал і заснував VR Capital. Ми зробили значну ставку на українські єврооблігації, які в той момент перебували, в дефолті. Ми тісно співпрацювали з ING Bank, який уряд найняв для роботи з реструктуризації боргу. З ING ми співпрацювали в розробленні успішної реструктуризації суверенного боргу України.

У ING, до речі, в той час була видатна команда банкірів. У той час вони дійсно виділялися в Україні якістю своєї роботи. Один з членів команди ING, відносно молодий у той час банкір на ім'я Макар Пасенюк привернув загальну увагу своєю компетентністю і якісною роботою над угодою. Це цікаво, тому що в наші дні українська преса іноді помилково розмірковує про наші відносини з Макаром і його фірмою ICU. Ми вели діалог протягом багатьох років і спостерігали, як він будує свою компанію, незважаючи на те, що у нас не було якогось спільного бізнесу.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

З початку 2000-х до 2014 року ми час від часу вкладали кошти в Україну. Ми регулярно приїжджали в Україну, щоб оцінити інвестиційне середовище, але в той період у нас не було якихось значних або широких інвестиційних тем у країні. Ми завжди були в курсі макроекономічної і політичної ситуації, але загальний рівень наших вкладень був здебільшого скромним.

Все це змінилося до кінця 2013 року і в 2014 році в зв’язку з Євромайданом і Революцією Гідності. Ще до того, як Янукович втік з країни, події Майдану тривали досить довго. У той час за межами країни можна було багато читати про протести громадян. Залежно від того, до якої пресі ви зверталися, ви могли знайти найрізноманітніші думки про те, що відбувається. У російських ЗМІ ви бачили одну історію, а в західних — іншу. Я вирішив, що нам потрібно побачити все на власні очі.

І ми поїхали в Київ, щоб з’ясувати. Було абсолютно очевидно, що в країні відбувається щось дуже серйозне. Завдяки нашим зустрічам, прогулянкам по Майдану і розмовам з людьми я на власні очі побачив, що Україна перебуває на порозі дуже важливих змін.

Події розвивалися досить швидко. Янукович втік, а потім відбулися жахливі події в Криму і на Донбасі. Інвестори в цілому злякалися того, що відбувається в Україні, і вважали, що країна перебуває на межі краху. Ринки впали, і все було похмуро. Але у нас була ідея. Найважливіша історія полягала не в короткостроковій проблемі конфлікту, а в довгостроковій зміні орієнтації і спрямування країни.

Тож ми продовжували повертатися в цей похмурий для України період, і кожен раз мене вражало щось, що виходить за межі заголовків, які можна побачити за кордоном. Було ціле покоління людей, які особисто брали участь у боротьбі за нове бачення України. У політику приходили люди, які ніколи не думали про те, щоб займатися політикою. Вони не збиралися миритися з тим, що їхнє майбутнє буде принесено в жертву корупції або що українці самі не будуть визначати своє майбутнє. Ми хотіли підтримати цей напрям так, як уміємо, тому були переконані, що зараз цікавий час для інвестицій в Україну. Ми були готові зробити ставку на те, що Україна стане більш сильною і стабільною країною. Це був шлях вперед, який ми бачили.

До початку 2014 року ми повністю переорієнтувалися на те, щоб зробити Україну найбільш активною сферою інвестування в VR Capital. Ми розуміли, що це ризиковано. Ми розуміли, зокрема, що існує великий геополітичний ризик, тому що ніхто не міг сказати, наскільки далеко Росія дійсно готова зайти в розпалюванні конфлікту.

Ми багато говорили і писали інвесторам нашого фонду і пояснювали, що думаємо. Серед них були великі інституційні інвестори у США і Західній Європі. Ми повідомляли їм про ризики і обговорювали, чому, незважаючи на ці ризики, ми віримо в можливість, яка відкрилася в Україні. І вони мене підтримали. Деякі з них, керуючись нашим ентузіазмом, зробили й інші інвестиції в Україну.

В які види діяльності ви інвестували в Україні?

Велика частина нашого інвестиційного мандата пов’язана з інвестиціями в боргові цінні папери. По суті, ми надаємо капітал державним організаціям і важливим позичальникам. В період Революції Гідності стався раптовий масовий вихід власників боргу, і ми опинилися в скрутному становищі. Ми вклали великі кошти і за досить короткий період часу стали одним з найбільших в багатьох випадках і найбільшим) власником облігацій українських державних компаній, а також ряду найбільших корпоративних позичальників в Україні. Незабаром після цього ми перейшли до переговорів про реструктуризацію. Ми розуміли, що ситуація вимагає реструктуризації боргу. Ми створили комітети кредиторів, де зайняли провідні позиції в переговорах з Ощадбанком, Укрексімбанком та Укрзалізницею. На щастя, в кожному випадку всі сторони сумлінно підходили до проблеми. Ми знали, що повинні піти на певні компроміси, щоб полегшити грошовий потік, щоб дозволити їм пережити цей важкий період і повернутися до стабільного фінансового стану. Після деякої роботи, а іноді й складних переговорів, нам вдалося разом вирішити всі питання.

Після цього ми разом з іншими великими власниками облігацій працювали над реструктуризацією корпоративних облігацій. Одним із прикладів був випадок з Метінвестом, коли компанія зіткнулася з низкою проблем через втрату деяких заводів, які перебували на непідконтрольних територіях. Компанії потрібно було реорганізувати своє виробництво навколо підприємств, над якими вона зберегла контроль, і власники облігацій працювали з компанією, щоб дати їй перепочинок, необхідний для управління своїми фінансовими справами. Ми взяли на себе ініціативу в цих переговорах разом з іншим лондонським фондом. А потім ми вдвох працювали над дефолтом ДТЕК Енерго, де досягли успішної реструктуризації. На жаль, зараз ДТЕК Енерго знову опинилася в дефолті.

Що важливо, ми зберегли позиції в боргових інструментах всіх цих позичальників у нашому портфелі. Саме тому сьогодні ми знову граємо провідну роль в обговореннях з ДТЕК Енерго з пошуку рішення її поточних проблем. Ми не хочемо бути інвестором, який приходить і йде. Ми зацікавлені в довгостроковому успіху України.

Яка вартість цих інвестицій?

Можу сказати, що це дуже багато, значно більше мільярда доларів.

З якими проблемами ви зіткнулися в Україні?

Як і на всіх ринках, що розвиваються, робота в Україні пов’язана з проблемами. Але я провів 25 років, працюючи і інвестуючи в ринки, що розвиваються по всьому світу — не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й в Азії, Латинській Америці, Східній Європі і навіть трохи в Африці. Тож, напевно, у мене є певне бачення, щоб відповісти на це запитання.

Почну з позитивних моментів. Найважливішим в Україні для мене є якість людей, з якими ми маємо справу. У країні дуже сильна культура освіти і технічних досягнень. Люди мотивовані і працюють професійно. Багато бізнес-менеджерів, з якими ми маємо справу в Україні, професіонали світового рівня. Все це дає основу для розвитку міцних і стійких комерційних відносин.

У той же час у кожної країни є проблеми і виклики. Найскладніша і найвиснажливіша проблема для України — це корупція. Це дійсно суть Революції Гідності. І, не дивлячись на всю важку роботу за останні шість років, ми не можемо сказати, що ситуація рішуче змінилася на краще. В Україні є значні сили, які швидше повернуть країну назад, ніж вперед. Щоб протистояти цьому, українському суспільству потрібні рішучість і наполегливість.

Проблема в тому, що корупція деморалізує суспільство і стримує інвестиції та розвиток. Якщо інвестори бачать, що верховенство закону не дотримується — що законопроєкти, які встановлюють правила гри на користь пов’язаних олігархів, приймаються Радою, рішення уряду непрозорі або суди не виносять рішень відповідно до закону — тоді вони будуть бояться вкладати гроші. А це означає менше робочих місць, менші податкові надходження для держави і більш повільний розвиток країни. За хорошого інвестиційного клімату українські робітники не виїжджали б працювати в Польщу. Багато хорошої роботи було б і вдома.

Основним порядком денним останніх виборів були питання чистоти управління і реформ. Це було частиною переходу, визначеного Революцією Гідності. Але Україна — молода країна. Вона все ще розвивається і стає на ноги. Вона стала незалежною в складних умовах розпаду Радянського Союзу.

Та й географія не дуже прихильна до України. З північним сусідом було, м’яко кажучи, непросто. Життя завжди важке, але коли ваш сусід намагається дестабілізувати вас і стримувати ваш розвиток, це ще більше ускладнює ситуацію. Але географія — це факт, який не можна змінити.

Отже, якщо зважити все це і подумати про те, скільки було проблем, я думаю, що Революція Гідності дійсно викликала дуже глибокі зміни в курсі України. Я відчуваю, що країна все ще йде цим шляхом, навіть якщо він важкий і вимагає великих зусиль і наполегливості, щоб подолати опір і продовжити рух у правильному напрямку. І все це — заслуга народу України, який позначив свій суверенний курс.

У вас конфлікт з Укрзалізницею. Поясніть, в чому справа?

Я б не сказав, що у нас конфлікт з Укрзалізницею. У нас є невирішена проблема з компанією.

Дозвольте мені дати вам деяку передісторію.

Показати ще новини
Радіо NV
X