Детективна історія. Хто допомагає офшорам Суркісів стягнути з держави 7 млрд грн під час епідемії коронавірусу
У пік епідемії коронавірусу у братів Суркісів з’явився шанс стягнути з державного ПриватБанку 7 млрд грн. НВ Бізнес з’ясував деталі цього скандального процесу
У розпал кризи через епідемію коронавірусу в Україні державний ПриватБанк може втратити 7 млрд грн — причому позбутися за допомогою або дивною безпорадністю державних чиновників.
Ці гроші на підставі рішень українських судів можуть бути стягнуті з ПриватБанку на користь пов’язаних з олігархами, братами Суркісами, офшорних компаній.
Нагадаємо, що за клопотанням державного виконавця Мін'юсту суддя Печерського районного суду Києва Підпалий 25 лютого 2020 року, вирішуючи питання про роз’яснення ухвали про забезпечення позову шести офшорних компаній, розгляд якого зупинено ще у 2017 році, став на бік позивачів. Суддя фактично зобов’язав ПриватБанк виплачувати цим компаніям кошти, які були ними розміщені на рахунках Кіпрської філії Приватбанку ще у 2012—2014 роках, а також відсотки, які за умовами таких договорів повинні були нараховуватися з моменту укладення депозитних договорів до 17 лютого 2020 року — це $259 млн.
А в середу, 8 квітня, в Київському апеляційному суді зі скандалом почався процес по апеляції Державної виконавчої служби на рішення судді Підпалого. На це перше засідання шляхом маніпуляцій не були допущені ПриватБанк і Мінфін.
На цьому тлі спалахнув публічний конфлікт громадськості і ПриватБанку з міністром юстиції Денисом Малюською. Міністр заявив, що виконавець захищає інтереси банку.
Наступне засідання суду відбудеться 13 квітня, на якому може бути вирішено — чи залишаться 7 млрд грн державі або ж відійдуть офшорам Суркісів.
Зауважимо, що зараз для держави втрата такої суми може бути відчутною. Дефіцит бюджету України через падіння економіки очікується на рівні 10%. Уряд максимально урізує видатки, щоб знайти гроші для фінансування своїх боргів і запобігання кризі. У прискореному режимі виконує вимоги МВФ, щоб отримати допомогу. Через поширення коронавірусу потреба системи охорони здоров’я України в додатковому фінансуванні з держбюджету може вирости на 100 млрд грн.
Журналіст НВ Бізнес зв’язався з заступником голови правління ПриватБанку (керує управління проблемними активами) Галиною Пахачук і юридичним радником банку Андрієм Пожидаєвим, щоб з’ясувати деталі судових розглядів з офшорами Суркісів. А також зрозуміти, чи дійсно в цій резонансній справі Мін'юст на боці держави.
Почнімо з того, що пояснимо читачам історію питання
Пахачук: Почнемо з того, що ПриватБанк відкрив філію на Кіпрі 20 років тому. Коли банку було зручно, він застосовував то українське, то кіпрське банківське законодавство.
Для чого банки відкривають закордонні філії? Щоб залучати гроші за кордоном — це класика, бо вони там дешевші, доступніші. Але у випадку з ПриватБанком гроші залучалися в Україні, а на Кіпр вони виводилися і як кредити, і як депозити. Знаходилися близькі до колишніх власників компанії, які там відкривали депозити, зокрема, і ці шість офшорних компаній. Назви і реквізити депозитних договорів вже відомі, тому що вчора пан міністр юстиції розкрив їх у себе на сторінці у фейсбуці.
Контекст: де помічені офшори, назви яких розкрив в листі міністр Малюська
Зараз CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP оскаржують залучення грошових коштів до проведення процедури bail-in в адміністративному суді України (справа № 826 / 1317/17 знаходиться на розгляді в шостому апеляційному адміністративному суді, розгляд поки зупинено до розгляду справи № 2510/2017 судом Республіки Кіпр).
Крім того, як повідомляв НВ Бізнес, ці офшорні компанії разом з Ігорем Суркісом подали позови до Високого суду Лондона проти п’ятого президента України Петра Порошенка і колишньої голови НБУ Валерія Гонтаревої.
Зараз Велика палата Верховного суду 27 квітня продовжить розглядати касаційну скаргу НБУ, Кабміну і Приватбанку за позовом сім'ї Суркісів.
Як відомо, під час роботи тимчасової адміністрації в Приватбанку за процедурою конвертації коштів інсайдерів банку в капітал (bail-in) сім'ю Суркісів також визнали пов’язаним особами. У Ігоря Суркіса в Приватбанку на рахунку було 151 млн грн, у Поліни Ковалик (дружини Григорія Суркіса) — 514,1 млн грн, Григорія Суркіса — 163,1 млн грн, Марини Суркіс (дочка Ігоря Суркіса) — 174,5 млн грн, Рахміля Суркіса (батько братів Суркісів) — 44,8 млн грн.
В травні 2017 року Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконним і скасував рішення комісії НБУ про визнання пов’язаними з Приватбанком особами сім'ю Суркісів. Крім того, цей суд скасував накази тимчасового адміністратора Приватбанку, які стосувалися рахунків фізосіб.
У листопаді 2017 року Київський апеляційний адмінсуд підтвердив це рішення і зобов’язав банк повернути гроші. Під час розгляду цих справ Нацбанк вказував, що Ігор Суркіс та Ігор Коломойський є акціонерами, зокрема, телеканалу «1+1», що вказує про зв’язок Суркіса з колишніми власниками Приватбанку. Тому і родичі Ігоря Суркіса вважаються інсайдерами Приватбанку до його націоналізації. Якщо Велика палата прийме рішення на користь Суркісів, то і інші особи зможуть оскаржити свою зв’язаність з банком, тоді держава може втратити близько 30 млрд грн (сума bail-in).
Ви говорите, що гроші залучалися тут, це ви внутрішнє розслідування проводили?
Пахачук: Щодо цих шести депозитів, свого часу Kroll розкрив природу утворення цих депозитів у своєму окремому звіті по Кіпру. Але ми не органи слідства, ми банк. Нехай правоохоронні органи роблять свою роботу.
Нумо повернімося до моменту націоналізації ПриватБанку
Пахачук: Після націоналізації яка була історія? Bail-in. Це не новація України, а досвід інших розвинених країн, що пройшли велику банківську «халепу». Великі депозитори (сума більш ніж 250 млн доларів) — це 6 компаній, за якими Національний банк ухвалив рішення, що це пов’язані особи, а Фонд гарантування провів конвертацію цих зобов’язань банку в його капітал. Відповідно після націоналізації, тобто після 20 грудня 2016 року, на балансі банку цих депозитів вже не було, оскільки вони були обміняні на акції банку.
Але самі депозитори з цим не погодилися?
Пахачук: Наші опоненти спочатку оскаржували bail-in в кіпрському суді, потім пішли в суди в Україні. Цікава деталь: чомусь ці депозити були відкриті не у нас в державі, не під українською юрисдикцією. Очевидно вкладники хотіли, щоб ці всі угоди велися за кіпрським правом. Але коли вони звернулися до судів на Кіпрі, їх зовсім не влаштувало, як працює місцеве правосуддя.
Тому вони почали судитися в Україні?
Пахачук: Вони побігли в наш найгуманніший Печерський суд. Коли у лютому 2017 року банк отримав ухвалу суду, для нас це було певним сюром. Рішення звучало як «банк має виконувати свої зобов’язання». Виконаємо, якщо будуть правові підстави.
Тобто ухвала суду була, але з неї не було зрозуміло, що робити далі?
Пожидаєв: Що потрібно робити в таких ситуаціях? Потрібно йти в суд за роз’ясненням, чому було ухвалено таке рішення і що банку потрібно зробити в Україні, щоб повернути депозити на Кіпрі за кіпрським законодавством? Ми дуже довго чекали роз’яснення суду. У процесі проти нового правління ПриватБанку було порушено кілька кримінальних справ за невиконання рішення суду, яке в принципі не зрозуміло, як виконати. І ось через 3 роки, у березні 2020 з’являється роз’яснення судді Підпалого.
Так що сталося ще раз? І до чого тут Суркіси?
Пожидаєв: Печерський районний суд в особі судді Підпалого виносить ухвалу про роз’яснення ухвали суду від 2017 року, якою фактично задовольняє позовні вимоги і зобов’язує ПриватБанк виплатити 250 мільйонів доларів офшорним компаніям, пов’язаним з Суркісами. Яким чином банк може виконати договір, якщо він його вже виконав у 2016 році, коли була проведена процедура bail-in?Це вже не вперше, коли в рамках виконавчого провадження всіма правдами і неправдами намагаються змусити банк перерахувати кошти.
Тут, на цьому моменті, я так розумію, з’явилося Міністерство юстиції та виконавча служба, правильно?
Пожидаєв: Точно!
Тобто з’явилося це роз’яснення суду, а потім раптом з’являється апеляція з боку державного виконавця?
Пожидаєв: Тут вже треба зробити крок назад. ПриватБанк, Фонд гарантування, Національний банк, Міністерство фінансів, віднедавна ще й Кабінет Міністрів, всі підключилися і відстоюють інтереси держави та державного банку. Вчора був дуже дивний день, коли з незрозумілих для нас причин пан міністр юстиції вийшов зі звинуваченням банку і опублікував у фейсбуці документи, які містять банківську таємницю. Я вважаю, що міністру дали або неповну, або перекручену інформацію про ті речі, які відбуваються з виконанням ухвали Печерського районного суду.
У вас є питання до державної виконавчої служби?
Пожидаєв: Звичайно є. Я не знаю, чим керувалася держвиконавець, коли вказала невідому нікому фізичну особу стягувачем грошей з банку. Хто це? Директор офшорних компаній? Їх довірена особа? На якій підставі держвиконавець відкрив провадження на користь особи, яка не є позивачем у справі? Незабаром після відкриття провадження держвиконавець починає безпідставно штрафувати банк за невиконання ухвали 2017 року, починає складати акти про невиконання. Я можу показати ці акти, в них немає банківської таємниці. У них немає взагалі нічого. При оформленні актів держвиконавець не залучив ні понятих, ні представників банку як боржника. Звідси у нас обґрунтовані сумніви, чи приходив взагалі держвиконавець у банк? Адже, порушуючи всі інструкції, в актах, на підставі яких на банк накладалися штрафи і навіть відкривалися кримінальні справи, стоїть лише підпис виконавця.
Тобто виконавець не спробувала з’ясувати, чи виконав банк ухвалу суду, і не спробувала розібратися, чому це виконання неможливе. Після чого банк звертається до виконавця з заявою, у якій детально пояснює всю ситуацію. Це і є та заява, яку опублікував вчора пан міністр. Банк уже все виконав у 2016 році. Що нам ще зробити? Державний виконавець з правовою позицією банка заходить до Печерського районного суду за роз’ясненням. Важливо зазначити, що не тільки виконавець зайшов із заявою про роз’яснення, а й одна з офшорних компаній. Фактично в Печерському районному суді перебувало 2 провадження: одне за заявою виконавця у судді Підпалого, а друге за заявою офшорної компанії в іншого судді.
Однакові вони за своєю суттю?
Пожидаєв: Виконавець у своїй заяві використовував правову позицію банку. На нашу думку, єдино правильну. Неможливо зобов’язати виконати вже виконані депозитні договори. Як мінімум, доти, доки немає судових рішень про незаконність проведеної процедури bail-in. Є позиція офшорів. Виконати означає заплатити.
На перше і друге судові засідання виконавець не є. З’явилася вона на наступне, яке і стало фінальним. Захист своєї позиції держвиконавцем була в форматі «підтримую», а на аргументи офшорів «не заперечую», причому аргументи офшорів взагалі не могли розглядатися в цьому процесі суддею Підпалим, оскільки знаходилися на розгляді іншої судді. Тобто ти приходиш з одними аргументами, а підтримуєш протилежні? Чим держвиконавець був мотивований і чому прийняв сторону офшорів — незрозуміло
Що насторожує в усьому цьому процесі? Може, тут все-таки є якесь непорозуміння або є ознаки, які вказують, що якісь дії проводяться спеціально?
Пожидаєв: На це питання можуть відповісти тільки правоохоронні органи і Вища рада правосуддя. Не вперше суддя Підпалий виносить неоднозначне рішення. Наприклад, навесні 2019 року він розірвав договори поручительства колишнього власника банку, причому він примудрився розірвати навіть ті договори, які вже були припинені.
Я так розумію, вам сказали, що суду не буде, а в підсумку суд був і ви там не були присутніми?
Пожидаєв: У нас досі немає офіційної інформації про результати засідання 8 квітня в апеляції. За день до цього і ПриватБанк, і Міністерство фінансів через канцелярію суду отримали інформацію про те, що судове засідання не відбудеться.
Міністр вчора написав, що державний виконавець захищає…
Пожидаєв: Ймовірно, міністр став одержувачем некоректної і спотвореної інформації. Ще один важливий момент: суддя Підпалий дуже довго готував повний текст своєї ухвали. Згідно з реєстром судових рішень, сам текст ухвали було складено лише 12 березня.
Але що робить держвиконавець? Він вже 4 березня подає апеляційну скаргу! Навіщо виконавець це зробив? Чим він керувався? У мене на це відповіді немає.
Тобто правильно я зрозумів, він, виходить, подав апеляцію раніше, ніж було рішення …
Пожидаєв: Скажімо так, зазвичай апеляційні скарги не подають без аналізу повного тексту оскаржуваного судового рішення. Непрофесійно подавати скаргу без тексту рішення, не розуміючи, яку аргументацію використав суд. Вважаю, що мета апеляції без аналізу висновків суду першої інстанції носить формальний характер.
Я вам процитую держвиконавця: «Я вважаю рішення незаконним, тому що задовольнили частково». Що це за аргументи?
І міністр замість того, щоб покликати всіх представників, які захищають інтереси держави: юристів банку, зовнішніх юристів, яких він вважає некваліфікованими — вислухати, обговорити, показати документи — вирішує вийти в публічну площину. Ще й порушивши заборону на розкриття банківської таємниці.
Які ризики взагалі у всього цього процесу?
Пахачук: Ризики — це 259 млн доларів, або понад 7 млрд грн, які можуть піти з держбанку в офшорні компанії. Два глобальних ризики: це втрата 7 млрд грн, які б пішли як дивіденди від банку до бюджету, або кримінальна справа проти керівництва банку за невиконання рішення суду.
Як ви будете реагувати?
Пахачук: Згідно з законом. ПриватБанк вимагає, щоб і суд, і державний виконавець діяли згідно із законом. Знаєте, яка перша фраза в рішенні суду? «Іменем України …» Ні в кого не повинно залишитися сумніву в законності рішення, ось у чому головне питання. Поки сумніви в законності і прозорості таких рішень залишаються, не підписуйте їх «Іменем України …»
