Про зміни в управлінні НБУ, причини провалу в діалозі з МВФ і догану в радянському стилі — неузгоджене інтерв'ю з Катериною Рожковою

9 березня 2021, 21:20
НВ Преміум
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Перший заступник голови правління НБУ Катерина Рожкова в інтерв'ю НВ розповіла про ризики незалежності НБУ, діалог з МВФ і виклики фінансового сектора. Департамент комунікації НБУ попросив, за словами Рожкової, видалити частину відповідей. НВ публікує повну версію бесіди

Перший заступник голови правління НБУ Катерина Рожкова шість років займалася банківським наглядом і працювала в епіцентрі банківської реформи й очищення фінансової системи в Україні. Рожкова разом з колишньою головою НБУ Валерією Гонтаревою була активною учасницею процесу порятунку і націоналізації ПриватБанку в 2016 році.

Відео дня

До початку 2021 року банківська реформа в усіх заявах Міжнародного валютного фонду та інших західних партнерів України відзначалася як кейс результативних реформ, що призвели до макрофінансової стабільності та більшої стійкості української економіки до зовнішніх шоків. Зокрема, очищення банківської системи дозволило Україні з мінімальними втратами пережити коронакризу.

Нагадаємо, що побоювання МВФ щодо незалежності НБУ після відставки Якова Смолія посилювалися після догани Рожковій і заступнику голови НБУ Дмитру Сологобу Радою НБУ. Догана була оголошена після їхніх незалежних коментарів у ЗМІ про співпрацю з МВФ. Потім відбулися зміни в структурі НБУ, які спочатку призвели до концентрації повноважень у нового голови НБУ, а потім — до позбавлення Рожкової колишньої сфери відповідальності.

Журналіст НВ Бізнес зустрівся з Катериною Рожковою, яка в інтерв'ю розповіла про те, як змінилася стилістика управління НБУ після призначення нового голови, чи є ризики незалежності НБУ, чому останній перерозподіл повноважень потрібно вдосконалити, а також про відносини України і МВФ, про негативні результати роботи останньої місії Фонду, про прибуток банківської системи і дешеві кредити.

Однак департамент комунікації НБУ не погодив більшу частину відповідей Катерини Рожкової на запитання, поставлені журналістом НВ Бізнес. Пропозиція видалити відповіді, за словами Рожкової, пояснювалася тим, що частина тем інтерв'ю не належать до сфери відповідальності першого заступника голови правління НБУ.

Редакція НВ, з огляду на суспільну важливість видаленої інформації вирішила опублікувати повну версію розмови з мінімальними стилістичними правками.

— Як ви вважаєте, чи перебуває зараз банківський нагляд в надійних руках? Ви цим дуже довго займалися.

— У 2015 році були прийняті зміни в закон про Національний банк, але ще з кінця 2014 Національний банк почав внутрішню трансформацію. Основна мета цієї трансформації — досягти ситуації, коли жодна з ключових функцій, включно з наглядом, не перебуватиме в чиїхось одних руках. Можна сказати stop one man show. Ми позбувалися непрофільних функцій, а основною лінією трансформації було вибудовування стрункої, правильної організаційної структури і системи справжніх колегіальних органів. Це комітети, які готують певні рішення, і це правління як колегіальний орган. Як можуть працювати якісно і правильно колегіальні органи? Для того, щоб вони працювали не на папері, а в реальності, треба, щоб люди, які беруть участь у роботі цих органів, мали відповідну освіту, досвід, високий рівень професіоналізму. Тоді дискусія щодо питання буде глибокою, різнобічною. Треба, щоб ці люди почувалися незалежними і не боялися висловлювати свою точку зору, навіть якщо вона не збігається, наприклад, з позицією твого керівника, це вкрай важливо. І тоді в межах таких дискусій народжується правильне рішення.

НВ
Фото: НВ

Чому важлива колегіальність для Національного банку? Не тільки для Національного банку, до речі, тому що стандарти корпоративного управління, яких ми вимагаємо від комерційних банків, вимагають колегіальності правління, комітетів, наглядової ради тощо. Ви ж пам’ятаєте цю фразу: рішення не приймаються, вони готуються. Вони мають дуже великий вплив на фінансовий сектор, на фінансову і макрофінансову стабільність. Рішення ми приймаємо в сфері монетарної політики, ринкових операцій і пруденційного нагляду. Всі ці сфери взаємопов'язані, і кінець кінцем якість наших рішень впливає на те, як почувається економіка, як її бачать інвестори (внутрішні та зовнішні), наскільки вони впевнені.

— Чому, на вашу думку, відбулася чергова зміна оргструктури НБУ? Дві зміни менш ніж за два місяці. У нас була інформація, що це рекомендація МВФ.

— Усі центральні банки еволюціонують. Колись вони були просто казначейством уряду, treasury. Потім стали регуляторами, поступово функції розширювалися, зрозуміло, що еволюціонує і організаційна структура. Але все-таки основні завдання у всіх центробанків плюс-мінус однакові, тому, звісно, і організаційні структури, вертикалі подібні. Коли ми в 2015 році здійснювали цю реформу, ми не просто робили її за підтримки наших міжнародних партнерів, ми отримали досить серйозний technical assistance. Ми вивчили величезну кількість структур різних центробанків. Безумовно, багато що залежить від того, яка в тебе фінансова система, які в тебе завдання і повноваження. І вибрали спільно з нашими радниками ту, яка з погляду здорового глузду є найбільш придатною для Національного банку України.

Легко припустити, що для МВФ новина про зміну організаційної структури була незрозумілою і виникло запитання, що відбувається.

— Безумовно, вона була несподіваною, тому що зміна структури підпорядкування впливає на систему прийняття рішень. І, звісно, при першому перерозподілі, консолідації величезної кількості повноважень під головою — це відкат назад…

— До того, що було.

— Так. Тому перша структура проіснувала недовго, і по суті своїй другий перерозподіл з точки зору того, як він розподілений по вертикалях, звичайно, більш правильний і раціональний. Єдиний момент, який досі я бачу не зовсім правильний, — це те, що методологія регулювання банків перебуває в блоці ринкових операцій. З моєї точки зору, там є потенційний конфлікт інтересів, тому що блок ринкових операцій відрізняється від операцій з рефінансування, операцій на валютному ринку і методології регулювання. Тому методологію завжди забирали від ринкових операцій. З моєї точки зору, тут цей момент вимагає все-таки, напевно, перегляду і доопрацювання. Це якщо говорити про структуру.

Безумовно, Міжнародний валютний фонд ніколи не говорить про якісь персоналії, і це абсолютно правильно. Але, напевно, слід сказати про те, що коли ви приймаєте людей на роботу, на якусь ділянку роботи, ви хочете, щоб людина, яка туди приходить, мала знання і досвід саме в цій сфері. Вам же, напевно, не спаде на думку юриста або адвоката поставити керувати фінансами. Можливо, це дуже хороший юрист, хороший адвокат, але є ж свої нюанси в кожному напрямі. Тому з цієї позиції зрозуміло, що досвід приходить з часом, але в цілому, знову-таки, коли ми говоримо про незалежність прийняття рішень, ми маємо розуміти, що люди здібні і у них є бекграунд, все зважити і проаналізувати, їхня думка може бути об'єктивною і незалежною. У разі, якщо якогось бекграунду не вистачає, то я вважаю, що питання незалежності залишаються під питанням, вибачте за тавтологію.

— І все-таки: чи можемо ми говорити про те, що банківський нагляд перебуває в надійних руках?

— З моєї точки зору, система прийняття рішень в Національному банку дрейфує до централізації. Тому що, знову-таки, і законом про Національний банк передбачалася незалежність кожного окремого члена правління, але незалежний — це не коли від тебе нічого не залежить, а незалежний — це коли ти можеш професійно сформулювати позицію з того питання, яке ти куруєш, незалежно від якихось впливів.

— Ви займалися цим напрямом довгий час, ви зараз передаєте чи вже передали справи Ярославові Матузці…

— У нас не було ні передачі справ, ні, по суті, не було жодних пояснень причин чергової зміни структури, тобто нічого цього не було. Просто було рішення по суті… Я не знаю, з ким воно обговорювалося, можливо, з кимось, але точно не зі мною і не з Дімою (Дмитро Сологуб, заступник голови НБУ — ред.); на правлінні більшістю голосів винесли… Попередньо матеріалів не було, ось таке рішення є, давайте голосувати, проголосували — все.

— І що після цього?

— Нічого. Якщо ви запитуєте, чи були якісь комунікації між мною і Ярославом про передачу справ — нічого не було.

— Чим ви зараз займаєтеся, на поточний момент?

— Я зараз, по суті, відповідаю за «тил» Національного банку — це забезпечення, закупівлі, бухгалтерський облік, фінансовий контролінг, робота корпоративного пенсійного фонду НБУ.

Наведу приклад. Ми, відповідно до закону, щорічно перераховуємо прибуток Національного банку до держбюджету. При цьому НБУ ж не комерційна організація і отримання прибутку не є нашою метою. Звідки тоді доходи? Ми отримуємо доходи від управління резервами, від рефінансування, а також від державних цінних паперів на балансі. Скільки прибутку потрібно перерахувати до бюджету? А на яку суму потрібно сформувати резерви, оцінюючи ризики в середньо- і довгостроковій перспективі? Які ризики? Не всі центральні банки прибуткові. Зокрема, цим займаються підрозділи в моєму блоці.

Перше завдання для мене на 2021 рік — спільно з МВФ визначити підхід, згідно з яким НБУ формує обсяг своїх резервів при визначенні прибутку.

Якщо ми говоримо про бухгалтерський облік, то це ж методологія обліку не тільки бухобліку операцій Нацбанку, а й фінансового сектора. Тому друге завдання — налагодити бухгалтерський облік та фінансову звітність для небанківських фінустанов. Сьогодні їхня звітність непрозора, в ній розкрито мало інформації. Наприклад, видані фінкомпаніями кредити відображаються на рахунках дебіторської заборгованості. Це погано і для користувачів, і для регулятора, і для аудиторів. Адже аудитори підтверджують дуже мізерний обсяг інформації, а споживач зі звітності зовсім нічого почерпнути не може. Завдання — трансформувати звітність так, щоб максимально збільшити розкриття інформації.

— Ви вже активно кинулися в цю нову сферу?

— Так. Якщо ми говоримо про закупівлі, знову-таки, змінюється закон, закупівлі всіх державних установ (ми не держслужбовці, але ми ж державний регулятор), вони ж завжди в фокусі уваги.

Сьогодні всі закупівлі проходять через тендерний комітет. Але закон змінився і з початку 2022 року нова процедура. За результатами торгів фінальні рішення прийматимуть уповноважені особи, а не тендерний комітет. Це зробили, щоб підвищити відповідальність за прийняті рішення. Тому третє моє завдання — перебудувати процес всередині НБУ. Адже ми робимо закупівлі — від канцтоварів, програмного забезпечення до ремонтних робіт — на великі суми. Все має бути прозоро.

Четверте — завершити за рік-півтора роботу з реалізації застав за кредитами рефінансування неплатоспроможних банків. І «законсервувати» функцію управління проблемними боргами, зробити її «сплячою», коли потреба в ній зникне. Але з можливістю швидкої «активації» на випадок, якщо знадобиться.

НВ
Фото: НВ

— А як у вас зараз з комунікацією з Кирилом Шевченком? Коли ви з ним взагалі бачилися востаннє?

— У нас правління відбувається регулярно в Zoom, двічі на тиждень, тому регулярно двічі на тиждень на правлінні в Zoom ми бачимося. Крім того, є комітети фінансової стабільності, монетарні комітети, вони теж дистанційні. В межах колегіальних органів.

— Можна сказати, що ваші комунікації поновилися? Тому що я пам’ятаю, в одному з останніх інтерв'ю ви говорили, що ви з головою НБУ дуже давно не комунікували.

— Ми спілкуємося в межах обговорення питань. Якщо виникають якісь питання і я щось коментую, він щось коментує, це не означає, що ми комунікуємо з ним.

— Чому ви подали в суд проти рішення Ради НБУ?

— Я вважаю це рішення несправедливим з точки зору процедури його прийняття, тому що рада все-таки не мала таких повноважень. Мало того, наприклад, такого заходу, як виявлення недовіри, його навіть немає… Ви можете застосувати якийсь захід впливу, коли він у вас десь є, такого, як виявлення недовіри, у нас навіть немає в законодавстві.

Я вважаю, що це було і за формою, і за процедурою несправедливо, і по суті. Тому що, ви розумієте, знову-таки, важливий прецедент. Якщо ми говоримо про незалежного регулятора, в межах якого працюють незалежні члени Ради, незалежні директори департаментів, з якими за висловлювання їхньої точки зору боротимуться методами часів застою Радянського Союзу, оголошенням недовіри або догани… Я вважаю, що це перша цеглина зі стіни незалежності Нацбанку, яка витягується. Тому для мене це питання ще й прецедентне, питання на майбутнє, не тільки особисто моє.

— Зараз ще немає рішення у цій справі?

— За позовом Дмитра Сологуба перша інстанція відмовила в задоволенні. За моїм позовом рішення поки немає, він у процесі розгляду.

Слухань не буде, суд буде йти за спрощеною процедурою, при якій сторони обмінюються письмовими аргументами. Думаю, рішення буде приблизно протягом місяця.

— Як ви вважаєте, чи є ця догана банальною спробою витіснити членів правління, які працювали за Смолія? Чи не є це такою спробою налякати або сказати «може, ви напишете заяву»?

— Мені складно сказати, яку мету хто переслідує, я не розумію. Я вважаю і продовжую вважати, що все-таки ми як суспільство в цілому рухаємося в бік того, щоб бути все більш і більш цивілізованим, відповідно, будь-які наші взаємини — виробничі або за межами роботи, вони мають рухатися саме в цей бік. А якісь шпигунські ідеї… Я не розумію цих комунікацій, маніпуляцій, і ще раз хочу сказати, що я залишаюся, власне, як і Дмитро, членом правління Національного банку, ми заступники голови.

Ми продовжуємо забезпечувати цінову і фінансову стабільність, це завжди було нашим завданням, і будь-які конспірологічні історії, що ми щось хочемо зруйнувати, вони не витримують ніякої критики.

Звільнення Смолія: чому голова НБУ йде з посади та якими будуть наслідки для України

— Це виглядає як дуже невдалий комунікаційний кейс.

— Особливо беручи до уваги, скажу вам чесно, що, починаючи з 2015 року те, що зробив Національний банк у фінансовому секторі, в макро, інфляційне таргетування, валютна лібералізація, банківська система, — завжди отримувало найвищі оцінки міжнародної спільноти, міжнародних партнерів. І це все робилося командою, насправді все, що ми робили, ми робили командою, це правда…

— Юридично це рішення ради НБУ фіксується? У вас в трудовій книжці буде написано, що рада прийняла рішення про догану вам?

— На сьогодні в моїй трудовій книжці це не записано, тому що при поданні документів до суду я подала копію трудової книжки. І наскільки я розумію, то термін давності, коли можна було цей запис внести, вже сплив.

— А ви особисто готові продовжувати працювати разом з Кирилом Шевченком? Можливо, просто у кожного є своє особисте бачення системи управління організаціями тощо. Хтось бачить, що потрібно бути колегіальним, а хтось, наприклад, вважає, що потрібно, щоб все було авторитарно. Це як, знаєте, буває нестикування світоглядів в плані управління.

— Приймаючи рішення працювати чи не працювати, я, як свідома людина, все зважую. По-перше, чи цікавий цей напрям мені, друге — чи можу я там щось зробити і бути корисною, і третє — наскільки мені комфортно в самій організації. Стосовно чи цікаво це мені і чи можу я щось зробити, я вже вам відповіла, бо я бачу як мінімум чотири-п'ять завдань, які потрібно виконати протягом цього року, а їх насправді набагато більше.

Чи бачу я, що я можу щось зробити? Так, бачу.

Питання самої організації залежатиме від того, куди вона все-таки в підсумку додрейфує, чи буде це прозорий, транспарентний, повноцінно колегіальний Національний банк, чи це буде якесь авторитарне one man show. Це питання поки для мене відкрите, тому якщо ставити на ваги, то два з трьох «за», залишилося розібратися, що буде з третім.

— Перейдімо до Олександра Дубінського. НБУ минулого року подавав позов, це була така дуже гучна тема — що зараз із нею? Зараз США наклали на нього санкції, що відбувається з цим процесом?

— Буквально днями ми отримали негативне рішення за нашим позовом. Суть позову була в тому, що пан Дубінський звинувачував керівництво Національного банку в змові з власниками банку Радикал. І суть позову була в тому, що ми взагалі-то проти цієї змови, авжеж, там ніякої змови не було. Ми отримали поки тільки резолютивну частину, немає ще повного рішення суду про це. Тому, очевидно, юристи повинні будуть отримати, вивчити, а далі розуміти, що з цим робити.

— Минулий рік можна назвати роком тероризування НБУ колишніми власниками ПриватБанку. Цьогоріч ситуація вже змінилася?

— Якщо ми говоримо про те, що пішли демонстранти з-під Нацбанку, у мене з-під будинку, з-під будинку Смолія, то так, вони пішли, їх немає.

Але ж насправді ситуація навколо ПриватБанку така, що ми не можемо впевнено говорити, що ризиків у цьому кейсі немає. Величезна кількість судових процесів, з’являються якісь нові позови, за ними, відверто кажучи, складно навіть встежити. Старі позови, за якими слухання відкладалися, раптом раптово включаються, тому поки ця історія, я скажу вам в цілому, далека від завершення. Але сама команда ПриватБанку, загалом, на сьогодні дуже активно намагається захищати Приват як державний банк в судах, використовуючи, зокрема, позовні заяви в інших юрисдикціях.

— Чи не змінилася політика щодо справи ПриватБанку після зміни голови НБУ?

— Розумієте, насправді велика частина позовів, які захищають державний ПриватБанк, зараз ведеться самим банком, тому що на початку, після націоналізації, дуже багато було зав’язано на Національному банку, зокрема робота з Kroll, вибір юридичних радників тощо. Але зараз це все вже перейшло на бік ПриватБанку, і Національний банк, по суті, в окремих судових слуханнях виступає третьою стороною. Тому я можу вам сказати тільки те, що сьогодні вже так багато від Національного банку не залежить.

— Чи можна сказати, що перед МВФ питання незалежності НБУ закрите? Чи все-таки ще залишилися ризики, на які МВФ зверне увагу? Ось те, що ви сказали, «дрейфує в бік управління централізованого», а не колегіального — це ризик?

— За підсумками місії МВФ в Україні є офіційна заява. Знову-таки, вперше в новій історії місія сконцентрована на питаннях управління Національним банком, тобто governance of the National bank of Ukraine, це там прямо сказано, причому в першому рядку. Я, напевно, повторюся, але це дуже важливо, що, починаючи з кінця 2014 року, з другої половини 2014 року Нацбанк як структура, як регулятор не був у фокусі. І якщо ми піднімемо всі заяви, які робив МВФ, G7, Європейська комісія протягом останніх п’яти або шести років, то вони завжди відзначали великий прогрес у тих реформах, які здійснює Національний банк як всередині, так і в реформах фінансового сектора, в реформах регулювання. І це вперше за весь цей час, за новітню історію це питання виникло. Тому в моєму розумінні у місії залишилася певна стурбованість. Плюс знову-таки останній звіт Єврокомісії, там теж чітко про це написано, про те, що Єврокомісія стурбована тією ситуацією, яка була, і тим, що супроводжувало відставку Смолія. Тому відповіді, власне кажучи, на поверхні.

— Що буде сигналом для МВФ про те, що Національний банк повернувся на правильний шлях? До повернення як мінімум того, що було?

— Як мінімум точно не яка-небудь нова догана. Тому що коли ми з вами говоримо, і ми часто вживаємо це one voice policy, коли ми говоримо про те, що ми транспарентний, прозорий, колегіальний, правильно керований центральний банк, то ми не можемо однією рукою говорити про високі стандарти корпоративного управління, а іншою рукою приймати рішення правління, які не обговорюються, або виносити комусь догану і тут же виштовхувати її в публічну площину. Тому я думаю, що насправді потрібно працювати. Знову-таки вперше в новій історії у нас місія МВФ поїхала без Staff-Level Agreement.

— А що за закон потрібно прийняти? Була інформація, що закон заборонить членам ради НБУ бути його членами правління.

— Позиція багатьох міжнародних експертів полягає в тому, що неправильно, коли члени наглядової ради переходять на роботу в правління, тобто в операційний менеджмент. Це ми говоримо як про центробанки, так і комерційні банки. Можна дискутувати на цю тему. Можна говорити про те, що повинен бути якийсь певний період, протягом якого такий перехід буде неможливий.

НВ
Фото: НВ

— Три роки?

— Можна дискутувати про термін, але однозначно завдання та повноваження ради та правління завжди різні. І завдання, і повноваження. І щоб уникнути будь-яких маніпулятивних речей або конфлікту інтересів, необхідно врегулювати це питання.

— Була інформація про те, що Кирило Шевченко кандидат на пост прем'єр-міністра, а Катерина Рожкова — кандидат на голову НБУ.

— Я не знаю нічого щодо позиції прем'єр-міністра, але я точно знаю, що не розглядалася як кандидат на голову. По-перше, мене ніхто не розглядав ніколи. По-друге, я сама себе ніколи не розглядала. Це теж важливий посил.

— До речі, у вас як взагалі взаємини з Офісом президента?

— У нас функцію комунікатора з Офісом президента виконує голова НБУ.

— Фінансовий результат банківської системи вже відомий. Які основні моменти ви б відзначили за підсумками 2020 року?

— Це був унікальний рік. Почнемо з того, що Україна пройшла коронакризу набагато м’якше, ніж інші країни. І основна причина — це результат попередніх років роботи. Треба розуміти, що це не диво сталося, і не тому, що нам пощастило. А тому, що всі попередні роки ми працювали над досягненням макрофінансової стабільності і стабільності банківського сектора. Починаючи від запуску інфляційного таргетування і оздоровлення банківської системи, і закінчуючи введенням гнучкого курсоутворення і забезпеченням прозорості ринкових операцій.

Закрили діри, коли банки-смітники виводили гроші за кордон, припинили роботу банків-пилососів, ми досягли того, що у нас сьогодні наша ключова ставка працює і миттєво відбивається на банківському секторі. У нас однознакові ставки за депозитами. Такого не було ніколи за всю історію України.

У нас сьогодні максимально низькі ставки за кредитами. Я ще наприкінці 2019 року говорила, що 2020 рік буде роком іпотеки. Якби не коронакриза, хоча навіть вона не завадила, бо було видано близько на 3,8 млрд грн. За рік іпотека виросла на 12%. Загальний портфель споживчих кредитів зріс лише на п’ять відсотків. Ми розраховуємо, що іпотека виросте і цього року в півтора раза.

Це все результати тієї роботи, тому що ти не можеш, умовно кажучи, прокинутися і потрапити в Олімпійську збірну. Тобі, щоб туди потрапити, потрібні роки тренувань. Так і тут. Було п’ять років важкої роботи для того, щоб ми пройшли цю кризу, унікально, без глибокої економічної кризи і без кризи банківської системи. Ніяких відтоків депозитів, нічого не було. Так, безумовно, на початку кризи ми вжили ряд заходів. Вони були запобіжні.

— Як поясните зниження частки непрацюючих кредитів?

— Ми почали цю роботу в 2016 році. Ми міняли регуляції, ми вимагали від банків створити окремі підрозділи, зробити нам план роботи з NPL, ми поміняли визначення і правила, які непрацюючі кредити і коли можна списувати, як це визначати. Кабінет Міністрів видав свою регуляцію. І нарешті що ми маємо з вами? У червні минулого року Рада фінансової стабільності затвердила плани скорочення NPL у держбанках. У них основна концентрація NPL. І держбанки миттєво почали очищати баланси. І сьогодні ми вже бачимо, що якщо у нас NPL були 58%, то сьогодні це 41%.

Система залишається прибуткова, а що це означає? Це означає, що вона сама себе капіталізує. Це додаткова страховка для всіх депозиторів, вкладників. Банківська система зуміла, у неї було достатньо капіталу, вона зуміла підтримати і програму уряду 5−7−9.

Національний банк — це технократичний орган, який повинен, з одного боку, вести свою політику, а з іншого боку, нікуди не дінешся від того, що обрана влада повинна виконувати свою програму. Ми вже бачимо, що інфляція зростає…

— Ви розумієте, так відбувається завжди і в будь-якій країні. Уряд переслідуватиме більш короткострокові цілі, центральні банки переслідуватимуть більш довгострокові цілі. І в цій ситуації, напевно, по-перше, завжди можна знаходити якесь компромісне рішення. Але в будь-якому разі ці рішення, вони мають базуватися на аналізі. Якщо ми зробимо щось прямо зараз і отримаємо прямо зараз якийсь позитивний ефект, то як цей позитивний ефект допоможе нам у майбутньому? Чи допоможе? Можливо, він сьогодні буде короткостроково позитивним, а завтра буде дуже сильно негативним і зажадає введення додаткових якихось обмежень або підвищення облікової ставки, наприклад.

Кількісні пом’якшення в розвинених країнах призвели до того, що на ринках велика кількість грошей. Інвестори сьогодні зберігають оптимізм, оскільки йде вакцинування в світі, економічні організації покращують свої макропрогнози. Тому інвестори готові купувати ризики і готові інвестувати. Чи добре це для України? Це краще, ніж якби було по-іншому. Але чи може Україна на 100% орієнтуватися виключно на зовнішніх інвесторів і забути про співпрацю з нашими офіційними міжнародними партнерами? З моєї точки зору, ні. Зовнішні ринки дуже волатильні. І це завжди позначається на країнах з економіками, що розвиваються.

Коли трапилася коронакриза, інвестори вивели з ринків, що розвиваються, близько 100 мільярдів доларів протягом декількох днів. Тоді як співпраця з міжнародними фінансовими організаціями — це знак якості. Розраховувати повністю на зовнішні ринки, маючи досить серйозний дефіцит бюджету, ризиковано.

— Які основні напрями Національному банку необхідно врегулювати цього року?

— По-перше, інфляційне таргетування. Сьогодні ми бачимо, що інфляція вже вийшла за межі, вона вже пішла вище. Значить, завдання Національного банку буде повернути інфляцію в коридор, це п’ять, плюс-мінус один відсоток, це з точки зору монетарної політики. А з точки зору ринків у нас плаваючий курс, у нас ринкове курсоутворення, і це теж потрібно підтримувати і продовжувати.

Ви знаєте, що ми працюємо, живемо в певній дорожній карті, у нас є зобов’язання з Європейським Союзом, з міжнародними нашими партнерами, що ми імплементуємо законодавство європейське в банківський сектор. І ми відклали частину додаткових показників, що, в принципі, робили всі центробанки, це правильно, на період кризи. Зараз, коли країна починає відновлюватися, ми повинні повернутися до цієї карти, і ми повинні починати, скажімо, оновити цей план-графік, і у нас він є насправді.

Починаючи з квітня, будемо впроваджувати новий показник ліквідності NSFR. Спочатку буде встановлено нормативне значення 80%, яке поступово буде підвищуватися до 100% у квітні 2022 року. Але навіть сьогодні банківський сектор готовий до цього нормативу. За нашими даними, близько 70 банків на 1 січня мали значення цього нормативу вище 100%. І тільки один банк мав NSFR нижче 80%.

Також ми будемо вводити внутрішні оцінки капіталу і ліквідності. Далі буде ще базельська структура капіталу. Буде цілий ряд компонентів, які включатимуть операційний ризик, ринковий ризик і так далі.

З точки зору споживчого кредитування ми з липня підвищуємо вагу ризику незабезпечених кредитів зі 100% до 125%, щоб захистити банки від надмірних ризиків, пов’язаних з цим сегментом.

Ще один важливий напрям — стрес-тестування банків, оскільки ми не закінчили стрес-тест минулого року і понад рік не виходили на планові перевірки банків. Це дозволить нам подивитися, що відбулося з сектором за кризовий рік. Тому стрес-тест — це must 2021 року.

Безумовно, потрібно поступово відходити від таких антикризових інструментів, як довгострокове рефінансування. Це роблять інші центральні банки. Торік такий інструмент дозволив банкам відчути себе впевненіше з точки зору ризиків ліквідності. Але оскільки ми потихеньку відновлюємося, потрібно повертатися до нормальних ринкових інструментів.

Щодо небанківського сектора, є пакет законів. Поки Рада з ними працюватиме, потрібно вже працювати над підзаконними актами. Я вам вже говорила про концепцію обліку і звітності, це окремий момент. Але є ще ж і потенційні норми, нагляд і ліцензування. По-перше, розроблення всіх підзаконних актів — раз, друге — розкриття структур власності щодо не банків. Оцінка якості активів страхових компаній, щоб зрозуміти, що насправді в активах, які забезпечують ось ті самі резерви.

Інфляція, курс гривні та економічні прогнози: на що очікувати в 2021

Стимулювання кредитування — улюблена тема і Офісу президента, і Кабміну. Проте на цей момент видно, що банки все одно багато коштів тримають в ОВДП, і тут є конкуренція. З одного боку, ми хочемо кредитувати економіку, з іншого — нам потрібні гроші, щоб фінансувати дефіцит бюджету. Як можна знайти вихід з цієї ситуації?

— Вихід є завжди. Дійсно, що коли дефіцит бюджету занадто великий і уряд виходить позичати, то існує ризик витіснення, коли банківський сектор йде в папери, вони менш ризикові, і навіщо кредитувати, прибутковість плюс-мінус однакова, ризиків менше.

Але для банку ж насправді, ви ж розумієте, що, незважаючи на те, що процентні доходи для них становлять досить серйозну частину, для більшості банків це основний вид, найбільший вид доходів. І все-таки це не єдині доходи. Тому що кредитування дає їм не тільки доходи від кредитів, але це ще й багато комісій додаткових, супутніх послуг, які купують клієнти, тому банки завжди будуть в цьому зацікавлені. Але, як то кажуть, для танго потрібні двоє. Банки на сьогодні за опитуваннями, які наші аналітики регулярно роблять, налаштовані кредитувати, вони бачать розвиток іпотеки і не тільки.

Питання є до позичальників дійсно. По-перше, до готовності брати кредити. Тому що коли ми говоримо про те, що ми всі живемо в стані невизначеності, то позичальники теж перебувають у цьому стані. Куди далі? Вакцина, ринки, як інвестувати? Крім готовності внутрішньої, очікувань розвитку, має бути ще готовність з точки зору звітності та прозорості. Це завжди було насправді великим питанням. І тут це дуже важливий аспект, тому що банки сьогодні дуже серйозно ставляться і до структури власності, і до розкриття інформації про фінансову звітність. Позичальники повинні теж рухатися назустріч банкам. Але, в принципі, я оптимістична. Банки не можуть без кредиту.

НВ
Фото: НВ

— Чи очікується цього року повторення таких ситуацій, як з Аркада, Місто-банком?

— Такого, як Аркада, у нас, в принципі, більше немає банку в країні. Щодо Місто-банку… У нас зберігається група банків, у яких є великий об'єм непрофільних активів на балансі. Крім того, що у них є непрофільні активи, у більшої частини цих банків так і відсутня якась життєздатна бізнес-модель.

— Таких багато банків?

— Можна нарахувати близько десятка, плюс-мінус. Це дуже маленькі банки. Але проблема ж у тому, що крім того, що вони не знайшли нішу і не знайшли бізнес-модель, вони технологічно відстали.

Велика частина з них може перекваліфікуватися безболісно з банку в небанки. І продовжувати працювати як небанківська фінустанова. Але частка їх настільки мала, питома вага взагалі настільки непомітна, що це не буде не те, що ніякого потрясіння, ринок, власне, і не помітить цього.

— А можна говорити про те, що такого поняття, як кишеньковий банк, вже не існує?

— Якщо ми говоримо про банк кишеньковий як такий, який кредитує пов’язаних осіб, то так, ця системна проблема зникла. Є банки, які ще знижують ось цей обсяг пов’язаних кредитів, але це йде плановий процес.

До речі, звичайно, для банківської системи це теж буде рік непростий. Тому що, мені здається, їм треба переглянути взагалі філософію роботи на ринку. Ще в 2019 році ми говорили, що епоха високих ставок пройшла, банки повинні розпрощатися з високою маржею, повинні шукати інші канали і так далі. І зараз цей час настав, тому що це вже вимоги економіки.

Коли ми з вами говорили про кредитування, треба розуміти, що хоч ми і пройшли м’яко цю кризу, але все одно економіка постраждала. І всі потенційні позичальники банків, чи то фізичні особи, чи то бізнес, вони вимагають доступних умов кредитування. Про це ми говорили ще на початку минулого року. Я пам’ятаю одну з перших після початку локдауну нарад з банками, я їм казала: «Я вас дуже прошу, думайте про програми реструктуризації і думайте вже над тими продуктами, які ви почнете пропонувати клієнтам, коли економіка почне відновлюватися. Тому що стандартний наш продукт може бути занадто для нього складний. А наше завдання — дати можливість відновитися клієнту і далі розвиватися».

І, зрозуміло, що дуже багато операційних моделей змінюються, ось ці всі дистанційні механізми роботи, вони ж поміняли підхід взагалі до організації роботи в банківському секторі. Зараз є можливості дистанційної ідентифікації, вони теж поміняли підхід. Це все змінює операційну модель. Десь її здешевлюють безумовно, тому що якщо ти до цього інвестував у технології, відразу застереження, якщо у тебе є відповідні технології і навчений персонал, десь ти можеш на чомусь заощадити, на якихось витратах, на офісах дуже багато зараз… Дуже багато банків на період локдауну закрили відділення, а після того, як локдаун закінчився, їх не відкрили.

Але банкам, як мені здається, потрібно ментально змінюватися, тому що це складно, коли ти, умовно, депозити брав під 17%, а видавав під 25%, у тебе була одна картинка. А сьогодні, коли ти депозити береш під вісім, а видавати треба під 10−12% — це інша картинка. І ось це питання, як правильно побудувати свій продуктовий ряд, як правильно вибудувати свою модель, банки повинні знайти на це відповідь.

— Зараз стартапери та айтівці, ті, хто приходять на ринок, більш ефективно ведуть свій бізнес у банківській справі?

— Це, безсумнівно, правда. І ця тенденція була і раніше, просто локдаун ще більше підштовхнув до цього.

Що пропонують фінтехи? Рішення якоїсь ділянки операційної роботи. Наприклад, лід-генерація, генерація клієнтів. Вони дають банкам клієнтську базу, яка зосереджена на різних платформах, а банк, наприклад, видає їм споживчий кредит, проганяючи їх через скорингову модель. І може паралельно пропонувати їм, тобто скоринг же може бути на різні речі.

Що завжди важливо в банківському секторі? Це скільки часу у тебе займає прийняття рішення. І фінтех вирішує це питання.

— Питання колекторів як буде вирішене?

— Що стосується колекторів, то закон уже готується до другого читання. Я вважаю, що так, як побудований цей закон, головне в ньому те, що в ньому розподіляється відповідальність між колектором, між банком або фінансовою компанією, які цього колектора наймають. Тобто відповідальність якоюсь мірою солідарна. Якщо колектор поводиться погано, а банк продовжує з ним працювати, Національний банк може покарати банк. А якщо колектор погано поводиться і Нацбанк його прибрав з реєстру, то ніхто, ні банк, ні фінансова компанія, не має права з ним працювати. Завдяки тому, що зараз всі банки і небанки перебувають під регулюванням Нацбанку, є можливість у одного регулятора приймати рішення і бачити це все, ось ця солідарна відповідальність, вона, звичайно, допоможе ринку.

НВ
Фото: НВ

— Повний безлад з колекторами серед мікрофінансових організацій…

— Теж питання до бізнес-моделі цих компаній. Ось є компанії, які, умовно кажучи, мають класичну бізнес-модель, вони видають маленькі короткі кредити певному сегменту людей, і так, в разі якщо ці кредити не погашаються, вони звертаються до колекторів. А є компанії, які, видаючи ці кредити, якраз зацікавлені в тому, щоб вони не погашалися. Тому що тоді включаються божевільні штрафи і так далі. Чи є ліки проти цієї хвороби? Назвемо це так. Напевно, комплексних поки немає, але, як мінімум, Нацбанк прийняв зараз регуляцію, яка зобов’язує банки, небанківські фінансові компанії розкривати повну вартість кредиту, це вже допоможе позичальникові. Прийти і подивитися, що повна вартість +1852% річних, а не нуль відсотків, а в банку 35%. І далі почне працювати конкуренція. Плюс я все-таки вірю в те, що фінансова грамотність — дуже важливий момент.

— Це болюча тема.

— Так, це хвороблива тема, нам нікуди від неї не подітися, потрібно рухатися. Конкуренція, повне розкриття інформації плюс підвищення фінансової грамотності зроблять свою справу.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X