«Без грошей МВФ катастрофи, може, й не буде, але ризики зростають». Перше інтерв'ю Дмитра Сологуба після догани за коментарі для ЗМІ

8 жовтня 2020, 17:25

Заступник голови Нацбанку Дмитро Сологуб, якому 5 жовтня оголосили догану за коментарі для ЗМІ, дав інтерв'ю Радіо НВ. Він назвав це рішення Ради НБУ втручанням в операційну діяльність, а слова Віталія Шапрана про «лихі 90-ті» — пацанською лексикою. Сологуб також попередив, що ризики погіршення економічної ситуації зростають.

Дмитро Сологуб — один з двох «старих» членів правління Національного банку. Він та Катерина Рожкова стали заступниками голови центробанку ще в часи, коли ним керувала Валерія Гонтарева. Після того як очільником регулятора в зв’язку зі звільненням Якова Смолія став Кирило Шевченко, Рада Нацбанку припинила повноваження заступників голови НБУ Олега Чурія (у зв’язку із закінченням терміну повноважень), Сергія Холода і Романа Борисенка (обидва подали заяви про звільнення за власним бажанням) та призначила замість них Юрія Гелетія, Олексія Шабана і Ярослава Матузку. Голова Ради Національного банку Богдан Данилишин ще на початку серпня закликав «залишки» колишнього правління НБУ піти, а 5 жовтня Рада НБУ оголосила Рожковій та Сологубу догани за коментарі для ЗМІ і висловила їм недовіру.

Відео дня

Шевченко, який, за даними ЗМІ, голосував за, пояснив оголошення доган тим, що Рожкова та Сологуб порушили «політику єдиного голосу». За словами очільника Нацбанку, це рішення Ради НБУ не означає, що він хоче, щоб Рожкова і Сологуб пішли зі своїх посад в центробанку. Шапран же заявив, що догани мають суто «виховний характер», та додав, що «у лихих 90-их декого з членів правління просто перестріли б у під'їзді власного будинку». На думку Рожкової, оголошення їй та Сологубу доган є «перемогою минулого над майбутнім» та «тривожним сигналом для незалежності Національного банку». Міжнародний валютний фонд ситуація також насторожила — сьогодні постійний представник МВФ Йоста Люнгман зробив офіційну заяву, в якій підкреслив, що «забезпечення відповідальності правління НБУ має провадитися згідно із засадами управління Національним банком».

Для Сологуба догана від Ради НБУ не стала приводом припинити спілкування зі ЗМІ, оскільки, за його словами, всі шість років роботи в центробанку комунікації з журналістами є для нього стандартною діяльністю. Ведучий програми Новий ранок на Радіо НВ Павло Новіков поговорив з Дмитром Сологубом про ситуацію в Нацбанку, конфлікт з Радою НБУ та проблеми в співпраці України з МВФ.

— Днями ви і Катерина Рожкова отримали догани. Чому так сталося і чи це нормальна практика, коли за інтерв'ю засобам масової інформації люди отримують догани?

Ви знаєте, я вже майже шість років працюю в Національному банку і завжди, майже в кожному інтерв'ю, перше запитання було про курс гривні. Я радий, що він уже нікого не цікавить, і є більш цікаві теми для обговорення. Щодо догани ми вже достатньо публічно коментували — і я, і Катерина Вікторівна Рожкова. Ми вважаємо, що отримали догани за професійну операційну діяльність. Комунікації є у принципі нашою стандартною діяльністю, кожного місяця я говорю з засобами масової інформації, виступаю на різних заходах тощо. І я ж не говорю про якісь політичні речі, я завжди говорю про те, чим ми займаємось: інфляція, обмінний курс, програми МВФ тощо. Ці комунікації, на які так різко відреагувала Рада Національного банку, в принципі нічим не відрізнялися від інших комунікацій, які ми мали за останні шість років. Я не буду зараз оцінювати юридичний бік цієї справи, тому що я не юрист і хай юристи з цим розбираються. Але я чітко розумію, що це виглядає як втручання в операційну діяльність. Рада НБУ — це конституційний орган, повноваження якого визначені законом про Національний банк. Там нічого немає про догани, про втручання в операційну діяльність Національного банку, про те, щоб розповідати, кому що говорити, а кому що не говорити.

— А що такого ви розказали KyivPost, що це стало приводом для оголошення вам доган? Що такого ви розкрили чи кого розкритикували в цьому інтерв'ю?

Це інтерв'ю є у відкритому доступі англійською мовою. Це навіть не інтерв'ю, а так званий коментар: журналісти писали статтю про Національний банк і брали коментарі у нинішніх співробітників Національного банку, у людей, які раніше працювали, у людей з ринку тощо. І там було буквально декілька моїх цитат і декілька цитат Катерини Рожкової. Нічого там такого поганого не було. Ми розповідали, як завжди, достатньо відверто, як працює Національний банк, як зміни в Нацбанку (звільнення голови тощо) вплинули на його роботу. Але знову ж таки, ніяких дешевих сенсацій там не було, це була стандартна професійна стаття.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Вас уже не багато залишилося з так званої старої команди Якова Смолія, колишнього голови НБУ. Ви не очікуєте, що тепер і вас можуть витіснити? Якщо це станеться, то що буде з Національним банком? Тому що і ви, і Катерина Рожкова писали, що важлива особливість Національного банку — колегіальність. А якщо зараз підбирається колегіальний орган із однієї команди, то чи буде це колегіальним органом?

Дійсно, щодо колегіальності це якраз дуже важливий момент. У нас в Україні, на жаль, дуже багато говорять про персоналії. Ми пам’ятаємо, як багато фокусувалися на Валерії Гонтаревій. Але Гонтарева, наприклад, була головою Національного банку, яка працювала з правлінням, а рішення приймає правління з шести осіб. І єдина перевага голови — коли голоси членів правління розділяються порівно (три і три), голос голови має вирішальне значення. І все, більше голова не має ніякої сили. Колегіальність прописана в законі, який відповідає міжнародним практикам, тому що Національний банк — це незалежний технократичний орган. Незалежний не тільки від політиків, а і кожен член правління, який приймає рішення, повинен бути незалежним.

Наприклад, закон чітко прописує, що голова Національного банку не може одноосібно звільнити заступника, є вичерпний перелік причин для звільнення тощо. Це якраз зроблено для того, щоби забезпечити цю незалежність і колегіальність. Більше того, в Національному банку колегіальність передбачена не лише на рівні голови та правління. Система рішень колегіальна і нижче. У нас є так звані комітети, які обговорюють рішення до того, як вони потрапляють на правління. У цій системі директори департаментів, начальники управлінь, спеціалісти також мають достатньо велике значення. Тому я би зараз навіть не загострював увагу на членах правління. Так, у нас змінилося чотири члени правління за останні три місяці, але в нас достатньо значні зміни серед директорів департаментів: уже вісім людей змінилося десь із 30. Це у принципі ризик, тому що всі ці люди ефективно працювали і грали достатньо значну роль в організації… Так, ми розуміємо, може бути нове бачення у нового керівника, але потрібно зберегти саму систему так, щоби ці інституції працювали, але інституція повинна бути побудована на персоналіях.

Щодо персоналій, то зміни серед директорів департаментів ми бачили різні. Є люди, які раніше працювали в Національному банку чи вже працюють у Нацбанку, тобто вони були на рівні начальників управлінь і стали директорами департаментів. Є декілька нових людей. Але знову ж таки також важливий механізм відбору цих людей. У нас усі ці п’ять років рішення завжди приймалися колегіально і, наприклад, навіть якщо є директор департаменту, який безпосередньо підпорядковується мені, це не було моїм рішенням — його звільнити чи взяти на посаду. Це рішення приймалося правлінням. Це і є колегіальність. Тому що те, що робить Національний банк, наші основні функції (регулювання валютного ринку, підтримання цінової стабільності, фінансової стабільності) це достатньо важка робота. Доводиться приймати достатньо багато жорстких, важких рішень. І коли ви маєте не одну людину, а багато сильних професійних людей, ось це колегіальне рішення допомагає через дискусії тощо.

— Тобто одна голова добре, дві краще, а колегіальність узагалі прописана в законі про Національний банк. Якщо ця колегіальність під загрозою, то хто чи які сили можуть отримати контроль над Національним банком, хто може бути бенефіціаром цих змін?

Це питання в принципі не у сфері моєї професійної площини, але я можу дуже чітко відповісти, хто постраждає, якщо політика Національного банку зміниться і якщо ми побачимо порушення принципів колегіальності. Якщо ми побачимо повернення до практик, які були в минулому щодо недостатнього регулювання банків, відмивання коштів, контролю за кредитним портфелем і так далі, постраждають всі, і перш за все українці. Хочу нагадати, що ця криза, яку ми зараз спостерігаємо, вона дуже значна. Це перша в світі за 100 років така значна криза. Для українців криза — це падіння банків, це падіння курсу валюти, неможливість забрати свої депозити і так далі. Вони це бачили в 2008 році і в 2014-му, але вони не бачать цього в 2020 році якраз тому, що Міністерство фінансів, Національний банк проводили ефективну макроекономічну політику всі останні роки. На початку березня валюта трохи девальвувала, але ні один банк не впав, ні один банк не зупинив повернення депозитів і т.д. Тому якщо ми зараз говоримо про те, що політика Національного банку зміниться, завтра ніхто цього не відчує, небо не впаде на землю, але, на жаль, в майбутньому люди відчують, що їх доходи, їх фінансова ситуація погіршиться від цього.

— Ще один аспект цієї ситуації - заява Віталія Шапрана. Він написав наступне: «У лихих 90-х декого із членів правління просто перестріли би у під'їзді власного будинку. Згадайте історію пана Гетьмана». Вадим Гетьман був очільником Національного банку і був застрелений у під'їзді власного будинку. Що це? Це просто фразочка, яку дійсно просто вирвали з контексту, як стверджує пан Шапран, чи ви сприймаєте це як реальну погрозу?

Я не знаю, чесно, як це коментувати. Це ж не економічна площина, це вже якась психологічна площина. Знову ж таки ця колегіальність, з якою працює Національний банк, вона також передбачає консультації, спори з учасниками ринку, з урядом, з Радою Національного банку, але це дискусії в економічній площині щодо того, яка інфляція потрібна Україні, яка система фінансового регулювання. Ну а це якась пацанська лексика. Я навіть не знаю, як це коментувати.

— Наскільки проблемним зараз є спілкування з МВФ? Була заява про те, що довіру МВФ і співпрацю з ним ледь не з нуля треба починати. Що це?

Трохи в минуле. В цьому році, як я вже сказав, ми опинилися посеред найбільшої в світі кризи, але макроекономічна стабільність, підтримка МВФ (з яким ми підписали програму на $5 млрд в червні цього року) і отримання коштів від Європейського Союзу дозволили нам боротися з цією кризою майже так, як роблять інші країни. Тобто ми розширили значно дефіцит бюджету, ми використовували ці кошти. Так, можна сказати, що не всі використали, але все ж таки ми використовували ці кошти на медичні закупівлі, на підтримку людей, які постраждали, на програму 5−7−9 для бізнесу і т.д. Якраз підтримка МВФ була одним з основних факторів, чому уряд міг досить активно підтримувати економіку. Криза ще не закінчилася, тому якраз мова йде про те, що підтримка МВФ Україні потрібна. Про це немає навіть ніяких заперечень і сумнівів. А щодо розкладу цієї підтримки, то першочергово було заплановано, що після цього першого траншу в червні ми ще отримаємо два цього року, але ми зараз бачимо, що це вже майже неможливо до кінця року. Але в принципі є надії, шанси отримати один транш десь до кінця року. Що для цього потрібно зробити? Є меморандум, він в публічному доступі. Там є умови, які Україна повинна виконати, але також потрібно розуміти, що в принципі це як кредитна угода. Тобто коли ви берете гроші, це не тільки про умови, це також і про довіру. Кредитор повинен бути впевненим, довіряти своєму боржнику. Тому довіра — це дійсно дуже важливо.

А якщо повертатись до Національного банку і подивитися навіть не останній меморандум, а всі меморандуми співпраці України з МВФ за останні п’ять-шість років, там завжди говориться про незалежність Національного банку, про монетарну політику і т.д. Тому зрозуміло, що в МВФ повинна бути довіра до того, що Національний банк буде незалежним. Ну, і дійсно сприйняття змін у Національному банку в липні було досить таке обережне. І тому МВФ зараз, наскільки я розумію, намагається якраз зрозуміти, чи все правильно працює в Національному банку.

— Але той меморандум і ті умови, які має виконати Україна, це, скоріше, відповідальність Офісу президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, а не Нацбанку. І тим не менше, Нацбанк теж працює з МВФ. По лінії Нацбанку може щось допомогти чи завадити отримати міжнародне фінансування, зокрема від МВФ?

Я не буду дуже вдаватися в деталі, але є ряд умов, які вже були виконані і які в процесі виконання, які стосуються Нацбанку. Вони пов’язані зі змінами до декількох законів. Наприклад, закону про банки та банківську діяльність. Але це в принципі досить технічні речі. Але знову ж таки чому для МВФ важлива та ж незалежність Нацбанку? Тому що незалежний Національний банк — це основа макроекономічної стабільності. Як це ми бачили за останні п’ять років. А МВФ працює з країною, дає гроші країні якраз для того, щоб в країні підтримувалася макроекономічна стабільність. І тому, коли вони мають якісь сумніви щодо незалежності, для них це дуже важливе питання. Не має таких прямо умов, що Нацбанк повинен бути незалежним на 1 січна 2021 року, але це мається на увазі.

— Ви кажете, що вкрай малоймовірно отримати цього року два транші від МВФ, але є якась надія хоча би на один транш. Якщо цих кредитів не буде, то яким буде курс нацвалюти?

Мені шість років задають це питання, але я ніколи на нього не відповідаю. Я просто не сказав про це на початку. Тому що ми все ж таки живемо вже п’ять років в режимі плаваючого обмінного курсу, який визначається ринком, тобто експортом, імпортом, потоками капіталу і т.д. Ми бачили коливання курсу за останні роки, але ми бачили і покращення макроекономічних показників. Інфляція низька, відсоткові ставки за депозитами, кредитами зараз на історично мінімальному рівні. І є досить значний запас міцності в економіці, але він не вічний. Він може зникнути. Криза ще не закінчилася. Ми бачили в минулі роки, що були затримки в програмі МВФ. Зараз немає такого, що якщо не буде траншу до кінця року, то це буде катастрофа, ні. Катастрофи, може, і не буде, але ризики погіршення економічної ситуації зростають. Тому все ж таки дуже важливо продовжувати співпрацювати з МВФ. Це основа добробуту людей, тому що це інвестиції, які іноземні інвестори вкладають в Україну, тому що вони дивляться на МВФ як на сигнал. Це робочі місця, це купівельна спроможність людей. Тобто ці всі речі досить важливі.

Показати ще новини
Радіо НВ
X