Альфа-боєць. У нас божевільна ліквідність, понад $1 млрд, на жаль — інтерв'ю з Рафалом Ющаком
Рафал Ющак, генеральний менеджер Альфа-Банку Україна і володар чорного поясу з кунг-фу, в інтерв'ю журналу НВ хвалить Польщу, обожнює Китай, дивується Україні.
Маленька кімната з величезним вікном, звідки відкривається надзвичайно гарний краєвид на костел Святого Миколая, він же — Будинок органної та камерної музики в центрі Києва. Рафалу Ющаку дещо соромно, що він за рік роботи в Альфа-Банку Україна жодного разу не відвідав це місце. А коли Ющак дізнався, що автор проєкту за вікном — його земляк поляк Владислав Городецький, рівень сорому подвоївся. Банкір пообіцяв найближчим часом відвідати костел, послухати орган, скрипку і навіть джазові композиції, які тут теж звучать, а до них Ющак не байдужий.
51-річний поляк — поціновувач музики і професіонал у фінсекторі. Починав кар'єру у французькому Société Générale, продовжив в американському Citibank (Bank Handlowy у Варшаві), у національному гіганті PKO Bank Polski, українському ПУМБ, Альфа-Банку Білорусь. А тепер він очолює Альфа-Банк Україна, що входить до ABH Holdings SA з головним офісом у Люксембурзі. Українська Альфа — друга іноземна і шоста серед усіх банків країни за розміром активів (перші чотири — держбанки, п’ятий — Райффайзен Банк Аваль).
Ба більше, Ющак дипломований історик і володар чорного поясу з кунг-фу. Надзвичайно корисне вміння у сучасному світі фінансів.
— Читаю повідомлення за 2008 рік. «Новий голова Першого Українського Міжнародного банку Рафал Ющак — трикратний чемпіон Польщі з кунг-фу». Тепер читаю повідомлення від 15 жовтня 2019-го: «Новий голова Альфа-Банку Рафал Ющак, тричі чемпіон Польщі з кунг-фу». Це ваше спортивне досягнення кочує за вами впродовж усієї кар'єри. Чому це так важливо для вас?
— Бо всі думають, що банкіри нудні. Якщо серйозно — все, що я маю, почалося з бойових мистецтв. Усе. Характер, гроші, перша дружина — все почалося з цього. Не стільки з кунг-фу, скільки з філософії кунг-фу. Наприклад: ніколи не здаватися, важливі не досягнення, а шлях до досягнення. Ти не можеш вийти на ринг, якщо не готовий. Як і в бізнесі: краще не виходь на ринок, якщо не готовий.
— Ви продовжуєте цю практику?
— Звісно. Коли жив у Гданську, прокидався рано вранці, йшов на пробіжку, потім навчання в університеті, бібліотека і знову тренування, і так п’ять днів на тиждень. Я жив у великому будинку. Перед ним було футбольне поле, і майже кожну другу ніч я займався вправами. Люблю тишу, тому займався опівночі. Тепер живу в Києві, й у мене перед будинком теж є футбольне поле. І я роблю тут те ж саме. Я повторюю ті вправи, які китайці робили тисячу років тому. Хлопцям, яким зараз 27−28 років, на ринзі зі мною важко. А я, в принципі, пенсіонер у цій частині.
— Коли ви вперше приїхали в Україну?
— 2006−2007 роки. Тоді мені здавалося, що я в Україні все розумію. Це було дуже наївно. Час для подиву минув, коли став працювати в Україні. У Польщі я ніколи не міг зрозуміти, якою мірою три-чотири покоління комунізму спустошують менталітет. У Польщі була дуже довга традиція держави і важлива роль костелу. І ми змогли впоратися. Після Другої світової війни ніхто не вірив у комунізм. І коли в 90-х почалися зміни, все швидко вийшло. Ми були першим поколінням, яке почало працювати після змін. Кого компанії шукали? Вища освіта, англійська і жодного досвіду. Бо досвід комунізму — це shit [лайно]. З чим я зіткнувся в Україні — Homo soveticus, жах жахливий. Я познайомився тут із людьми з дуже хорошою освітою дуже високого рівня. Але багато хто з них все ще пишалися Радянським Союзом, незважаючи на те, що їхню бабусю і дідуся вбили. Мені цього не зрозуміти.
