Дубогриз по середах. НБУ звільняє банкірів, приватизація стоп, дешеві гроші закінчуються

22 грудня 2021, 21:43

Головні фінансові події тижня та що вони означають.

Нацбанк усунув з посад двох топ-менеджерів Промінвестбанку. Голову Правління Андрія Рожка та Голову Наглядової ради Сергія Будкіна, досвідчених та відомих на банківському ринку менеджерів. Підстави публічно невідомі — рішення отримало гриф «БТ» (банківська таємниця). Про звільнення стало відомо із судового позову банку до регулятора, в якому Промінвест заперечує рішення.

Відео дня

Що тут цікаво? Рішення безпрецедентне: Нацбанк кілька разів вимагав від банків усувати когось із топ-менеджменту, завжди за порушення в частині фінмоніторингу. Але самостійно не усував, читай, не звільняв. Саме право «усувати» (не тимчасово) НБУ отримав зовсім недавно, наприкінці червня, коли були прийняті останні зміни до Закону про банки.

Чому це важливо? Фактично, усунення керівників банків регулятором це винятковий захід. «Козир Судного дня»: коли банк не врятувати від неплатоспроможності в інший спосіб, крім примусової зміни керівництва. Пряме втручання у операційну діяльність банку. Старше за цей козир — лише визнання банку неплатоспроможним і виведення з ринку з передачею управління Фонду гарантування вкладів. Як санкція такі дії марні, якщо, звичайно, йдеться про те, щоб урятувати банк, а не зіпсувати менеджменту ділову репутацію.

Чи той це випадок? Промінвест у його нинішньому вигляді може врятувати лише продаж. Банк давно «закапсульований», діяльності не веде, перебуває під санкціями РНБОУ (як належить російському ВЕБ), варіантів розвитку подій два: або закрити, або продати. Спроби продати були, але всі безуспішні, НБУ не дав дозволу. У таких умовах зміною менеджменту банк не оздоровити, від менеджменту в Промінвесті, непрацюючому банку, в принципі, мало що залежить. Навіщо знадобилося звільняти/відстороняти топів банку, абсолютно неясно — і, зважаючи на все, залишиться неясно, поки обидві сторони не пояснять, що сталося. Поки що мовчать.

На етапі обговорення правок до Закону про банки (законопроэкту 4367) одним з побоювань профільних журналістів була «можлива дискреція НБУ при прийнятті кадрових рішень». Своїми словами, що НБУ вибірково звільнятиме керівництво банків на свій розсуд. Зізнатися, тоді не вважав такі побоювання серйозними. Можливо, дарма.

Федеральна резервна система США оголосила, що боротиметься з інфляцією всередині країни більш радикально, ніж планувала раніше. Більш конкретно: будуть «друкувати долари» (викуповувати державні та приватні облігації) менш високими темпами — скорочувати викуп не на 15 млрд доларів щомісяця, а на 30, і до весни-2022 вимкнуть «верстат», припинивши викуп. А також ФРС припускає, що наступного року тричі може підняти облікову ставку. Ще влітку йшлося про одноразове підняття, і то наприкінці року, восени члени ФРС сходилися на двоетапному підвищенні, тепер очікують на триетапне. Занадто висока інфляція — 6.8%, такого не було з 80-х.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Чому це важливо? Навіть не важливо, а лякає. Дешеві гроші для України можуть закінчитися, причому набагато швидше, ніж очікувалося. А, може, й не лише дешеві. Зростання ставок у США = гроші йдуть з ринків, що розвиваються. Таких успіхів, як розміщення євробондів Грузією під 2.75% або Україною під 6.25%, наступного року чекати не доводиться. Щоб залучити нерезидентів, або хоча б зберегти їхню присутність на ринку українських боргів, доведеться підвищувати ставки з ОВДП та єврооблігацій. Це як мінімум додаткові витрати бюджету. Плюс зниження вартості, за великим рахунком, усіх українських активів, наприклад, з IPO, приватизації або продажу держбанків. Вікно можливостей зачиняється.

Якщо піти в песимізм, можна навести аналогію з 2012 роком — тоді голова ФРС Бен Бернанке схожим способом заявив про кінець програми «кількісного пом’якшення» у США. Результат — відтік грошей з ринків, що розвиваються, а потім і стагнація 2013 року в Україні.

Приватизація забуксувала. Фонд держмайна відклав продаж «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії», як очікувалося, найбільшу приватизацію нинішнього року. На аукціон надійшло лише дві заявки, одна не відповідала вимогам закону, тож аукціон визнаний таким, що не відбувся. Як і інший, що здавався успішним, аукціон з продажу заводу Електронмаш. Покупець запропонував за актив — землю під Києвом — майже мільярд гривень, але не заплатив. Зрештою, ще одна велика приватизація, продаж київського заводу Більшовик (точніше, знову землі на території заводу) «підвішена» Антимонопольним комітетом, який розслідує, чи не було змови під час аукціону. Тож із трьох великих угод вересня-грудня поки що немає жодної.

Чому це важливо? Старе питання: чи має сенс допускати до аукціонів на сотні мільйонів невідомі компанії зі статутним капіталом у 100 гривень та невідомими широкому загалу власниками (до класичних SPV, Special Purpose Vehicle такі компанії не мають жодного відношення), які, вигравши аукціон, самі шукають інвесторів з грошима, і, як у цьому випадку, не завжди знаходять? Навіть якщо формально закон такого не забороняє. Втішний приз — гарантія на 6.7 млн грн, яка залишається у держави після зриву угоди щодо «Електронмашу» — таки не 950 млн, на які розраховував ФДМ після аукціону. Чи відбудеться повторний продаж, чи захочуть інвестори, які програли попередній конкурс, брати участь знову, скільки грошей він принесе, невідомо. І швидше за все, сума буде набагато меншою. Чому б не отримати її одразу, відсікаючи сумнівних учасників до, а не після приватизації.

Загалом же всі три великі — дві що не відбулися і одна підвішена, угоди показали, що інтересу в іноземних інвесторів до України немає. Приватизація — справа, в кращому випадку, локальних покупців. Інвестиційний бум у світі проходить повз.

Державна податкова служба нарахувала компанії Сінево більше мільярда гривень недоїмок за податками. «Майже половина річного обороту компанії», уточнює Сінево. Підстави: ДПС вважає, що частина витрат компанії у її звітності за останні три роки не підтверджується (не надані документи), тож прибуток, а, отже, і база оподаткування вища.

Ситуація начебто швидко вирішилася. Данило Гетьманцев через три дні повідомив, що ДПС скасує рішення та проведе додаткову перевірку Сінево, компанія погодилася.

Чому це важливо? Випадок багатомільйонної уваги податкових та правоохоронних органів до великого, не олігархічного бізнесу, не перший, не сотий. І, швидше за все, не останній. Вимоги сплатити податки або штрафи на сотні мільйонів через дрібні проблеми у звітності, або тому що виконавець вирішив, що в стосі з сотні документів немає одного, виникають постійно. Нещодавній приклад — Нова пошта та претензії Держспоживслужби. І там, і там допомогла публічність. Схоже, це єдиний аргумент, який поки що працює з метою відбитися від такої «уваги».

Виглядають такі історії непривабливо насамперед для потенційних інвесторів. Та й реальних також. Знати, що будь-якої миті можуть на рівному місці з’явитися претензії — і знадобиться в кращому разі час і сиве волосся, щоб їх зняти — поганий стимул для інвестицій. Через такі історії Україна і сприймається як high-risk country. Можливо, навіть більше через подібні історії, ніж через незакінчену судову реформу та інші юридичні ризики.

Що робити з подібними «ексцесами виконавців»? Реформувати такі держслужби «знизу», а не «зверху»: зміна керівників по суті мало що змінює, не торкаючись глибинних шарів. Чому немає такого запиту від бізнес-асоціацій, великого та середнього бізнесу? Найцікавіше: виглядає так, що питаннями захисту бізнесу більше стурбовані аналітичні центри, аніж самі підприємці. Може, просто звикли?

І трохи позитиву. Держстат покращив оцінку зростання ВВП у третьому кварталі. Попередня оцінка була 2.4%, остаточна — 2.7%. Різниця велика, але шукати політики — наприклад, як іноді думають колеги та журналісти, «Держстату зателефонували і наказали покращити» — я не став би. Сам багато разів намагався зловити Держстат на протиріччях чи некоректностях у цифрах, і щоразу виходило, що статистики мають рацію. Правило економіста: вірити Держстату більше, ніж собі. Тож залишається порадіти, що зі зростанням економіки у 2021-му все не так сумно, як здавалося.

Показати ще новини
Радіо NV
X