Що спільного між коронавірусом, чорнобильськими пожежами, посухою, дешевою нафтою, інфантильністю і ООН

17 травня 2020, 11:30

Що ще має статися, щоб до нас прийшла мудрість?

У всьому світі та в Україні безповоротно руйнуються екосистеми тваринного і рослинного світу, що завдає катастрофічної шкоди економікам і забирає життя людей. Це реальні проблеми, тут і зараз. Чому ми не діємо?

Відео дня

Якщо дивитися на картину олією впритул — побачиш брудну мазанину, якщо відійти на кілька метрів — витвір мистецтва. Дивлячись на світ через стрічку новин, складається враження, що абсолютно різні катастрофи валяться несподівано з усіх боків. Насправді, все це наслідки однієї колосальної глобальної проблеми: люди руйнують власне середовище проживання і не усвідомлюють цього, навіть коли залишаються без роботи або вмирають від вірусу.

Одне з моїх головних завдань, як керівника багатопрофільного холдингу з десятками компаній і ще більшою кількістю проєктів — бачити глобальну картинку.

Віруси — захист тваринного світу від людства

Пташиний і свинячий грип, «іспанка», коронавірус Covid-19 і навіть ВІЛ — усіма цими смертельними вірусами люди не просто заразилися від тварин: їх підхопили через кричущі порушення взаємодії з тваринами і їх безладного вживання. Нові штами пташиних і свинячих грипів зароджуються і поширюються зі швидкістю світла, тому що глобальна система промислового тваринництва — це страшний розсадник тотальної дизентерії, де тварини вирощують у блювотних умовах і доживають до бійні тільки напхані антибіотиками (ті, хто хоч раз бував на птахофабриках зрозуміють). 80% відсотків свиней на фермах хворіють на пневмонію, а в США вже в цьому році було зареєстровано нові штами смертельних для птахів вірусів. ВІЛ передався людям від приматів, а коронавірус Covid-19 від кажанів, панголінів або інших екзотичних тварин, очевидно не дуже сумісних з організмом людини.

Площа всіх звалищ в Україні дорівнює території Кіпру або Пуерто-Рико

Висновок: поки ми не станемо цивілізованими і перебірливими в їжі, віруси тваринного походження будуть продовжувати нещадно вбивати мільйони людей і обвалювати економіки.

Чорнобильські пожежі, пилові бурі та потріскані чорноземи

В Україні ми вже спостерігаємо наслідки двох рукодільних криз: глобальних змін клімату і місцевого свавілля в захисті екології та управлінні природними ресурсами. 30 років нашу «неньку» безбожно і хаотично перетворюють на екологічний кошмар: безладне вирубування лісу, варварський видобуток копалин в обхід всіх допустимих норм (один бурштин чого вартий), безконтрольне осушення земель, піратське вимивання річкових пісків. Площа всіх звалищ в Україні (90 тис. га) дорівнює території карибського острова Ангілья (колонії Великобританії - 91 га), і в 1,5 рази більша держави Сан Марино (60 га).

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Головні річки країни — Дніпро і Дунай — у прямому сенсі слова перетворюються на стічні канави для всіх можливих відходів, а більшість водопроводів та очисних споруд зношені на 70−90%. Всього 0.003% від обсягу всієї води на планеті є придатною для споживання. Ще 10 років тому Україна займала 56-те місце в світі за забезпеченням поновлюваними водними ресурсами, а сьогодні — 125-те зі 180 країн (за даними Світового банку). Вже цієї весни українські аграрії заговорили про неврожай через посуху і недоступність води для іригації.

Пожежі в чорнобильській зоні відчуження і в Житомирській області — це результат, з одного боку, вкоріненої безкарності за заподіяння шкоди навколишньому середовищу в Україні, а з іншого — рекордно теплої і сухої зими через зміни клімату, яка перетворила наші занедбані ліси в легко займисті масиви. А небачені раніше українцями піщані бурі, що прокотилися по всій країні, це ще один результат безладного вирубування і вакханалії з використанням земель у нашій країні.

Який пожиток від «оспіваних» чорноземів і земельної реформи, якщо зневоднений ґрунт буде схожий на місячну поверхню, а вирощувати буде просто невигідно?

Дешева нафта на колесах відновлювальної енергетики

Обвалені ціни на нафту, глобальна рецесія і розірвані ланцюжки постачань у всьому світі ще більше сповільнюють розвиток зеленої енергетики. Традиційні енергоресурси сьогодні дешевші за воду, а їх споживання впало на рекордне значення з часів Другої світової вони. В таких умовах будувати ВЕС і СЕС стає все менш рентабельно. Раніше передбачалося, що до 2040-го року частка відновлювальних джерел в енергобалансі світу не перевищить 15%, зараз же ці прогнози ще менш райдужні.

Україна і тут примудряється погіршити ситуацію, ризикуючи задавити в зародку свою галузь відновлювальної енергетики, руйнуючи систему «зеленого тарифу» і платежів інвесторам, які вклали в цей бізнес у корумпованій воюючій країні $10 млрд. Ті, хто з піною біля рота кричать про наші могутні і дешеві атомні станції, підло мовчать про те, що 70% цих потужностей найближчі 10−15 років потрібно буде або оновлювати, або закривати, що коштуватиме значно більше, ніж будь-який зелений тариф.

Хороша новина в тому, що раз все це наших рук справа, ми ж це можемо і виправити. Питання в іншому: чи усвідомимо, чи захочемо?

Але найголовніше інше: найменша недбалість на АЕС може призвести до ядерної катастрофи і зробити території непридатними для проживання на століття. А цей ризик у скільки оцінюється, як думаєте, дешевше чи дорожче за «зелений тариф»?

До чого тут розвиток особистості?

В області розвитку особистості людини виділяють кілька етапів: усвідомлення себе — усвідомлення світу навколо — усвідомлення себе в цьому світі — усвідомлення потреби змінювати себе — і, нарешті — здобуття можливості впливати на інших і змінювати світ.

У сфері розвитку суспільства також виділяють подібні етапи: від примітивних «кожен сам за себе» і «боже, царя храни» до більш розвинених — від «кожному за заслугами і справедливістю» до «щастя кожного неможливе без щастя всіх». Коли людина і суспільство стають більш зрілими, з’являється здатність бачити зв’язок між діями і наслідками, пізніше — взаємозв'язок і парадигми різних сфер життя, а потім і аналогії між парадигмами.

Кажучи простіше: дорослішаючи і розвиваючись, люди, по ідеї, повинні вміти бачити далі власного носа і хотіти турбуватися про те, що вони залишать після себе і про те, як житимуть їхні нащадки. Так коли ж уже до нас з віком прийде і мудрість? Що ще має статися?

На жаль, наслідки нашої вражаючої сліпоти у взаємодії з навколишнім середовищем можна перераховувати безкінечно. Зрозумілим є одне: всі ці події не тільки безпосередньо пов’язані між собою, але і безпосередньо загрожують нашому добробуту і життю. Відомо, що люди не здатні турбуватися про якусь віддалену небезпеку більше, ніж про щоденні проблеми. Але ці наслідки вже просто б’ють в лоб: смертельна глобальна пандемія, рекордне безробіття, крах цілих галузей, обмеження базових свобод пересування та приватності через тотальні відстеження через мобільники. Невже все це не є нагальними проблемами та невідкладними погрозами?

Сподіваюся, сьогодні стає очевидно, що «17 цілей сталого розвитку світу» ООН — це не просто набір красивих слоганів, написаних пащекуватими грантоїдами. Адже без стійкого розвитку нам, людству і українцям, просто не встояти. Весь наш прогрес, прагматизм і недалекоглядний економічний егоїзм звалить на ліжко черговий «невидимий» вірус, який випалить наші, наповнені чорнобильською сажею, легені.

Хороша новина в тому, що раз все це справа наших рук, ми ж це можемо і виправити. Питання в іншому: чи усвідомимо, чи захочемо?

Показати ще новини
Радіо НВ
X