Що посієш — те й пожнеш. Як говорити з дитиною про благодійність
Як виробити звичку робити добрі справи, отримувати від цього радість і навіщо все це потрібно.
Звичка. Ось чим має стати благодійність у свідомості дитини. Її може не бути зовсім, вона може бути хорошою чи поганою — як будь-яка інша звичка. А формуються головні звички та погляди маленької людини, звичайно, у сім'ї. Тому у вихованні моральних цінностей у дитини головним питанням є: чи є звичка до вчинення благих справ у батьків цієї дитини?
Хтось скаже, навіщо взагалі дитині займатися благодійністю? Відповім словами народної мудрості: що посієш — те й пожнеш. Вірю, що добро і кохання, посіяні в дитячих серцях, виростуть чудовими плодами.
Все починається з того, які установки ми даємо дитині для розуміння «що таке добре, що таке погано», як ставимося до своїх батьків (пряма проекція для дитини), до близьких і незнайомих людей. І якщо батьки займаються благодійністю, впевнений, вони зможуть мотивувати дитину приєднатися до їхньої діяльності та сформувати в ній ті самі звички. Але що цікаво, за статистикою, близько 75% дітей не знають, що їхні батьки займаються прямою благодійністю, волонтерством або, наприклад, є донорами крові.
У чому ідея благодійності?
Жертвувати фізичні цінності чи ресурси (час) іншим, не чекаючи нічого натомість. Хоча ми не отримуємо рівнозначної відплати, саме «дарування подарунка» здатне приносити задоволення тому, хто дарує.
Якщо дитина не хоче жертвувати чи ділитися, може, вона не жадібна, а ощадлива? Не варто наполягати, переконуючи в необхідності, тиснучи на совість і нав’язуючи свої думки — благодійність має бути добровільним актом. Маючи правильний приклад в особі батьків, згодом дитина і без моралі прийде до благих справ.
Яка благодійність доступна дитині?
Якби існував рейтинг популярності дитячої благодійності, то перше місце у ньому займала б допомога тваринам. Та що там говорити, у дорослих допомога тваринам також дуже популярний вид благодійності.
Для дитини, набагато важливіше, ніж для дорослого, знати, кому саме вона допомагає, адресність допомоги
Можна бути волонтером у притулку для тварин або дати притулок тварині вдома з дозволу батьків. Можна відвідувати людей похилого віку в будинку для літніх людей, малюк може віддати якісь зі своїх іграшок чи речей, може жертвувати зі своїх кишенькових грошей у благодійний фонд або допомагати сусідській старенькій. Головне — підтримка від батьків, заохочення за добрі справи. Чи треба говорити, що подарунок дитині за добру справу буде не найкращим заохоченням? Адже в такому разі благодійність уже не буде безкорисливою, а отже, і благодійністю вже не буде.
Для дитини набагато важливіше, ніж для дорослого, знати, кому саме вона допомагає, адресність допомоги. А ще краще, якщо дитина може побачити результат своєї допомоги — у цьому випадку більше шансів пережити саме те відчуття щастя дарувальника. Саме такий приємний момент наприкінці дії стає стимулом для повторення цієї дії, що в результаті приводить до формування звички. Прекрасної звички бути людяним.
