Диктатура громадських просторів або новий тренд у будівництві житла
Чому забудовники вкладають кошти в парки і зони відпочинку
«Оазис серед звалища», «замок посеред пустиря». Саме так або схожим чином багато хто схильний оцінювати появу нових сучасних будинків у старих і обжитих кварталах. Місто не змінюється так, як би хотілося багатьом. І незважаючи на те, що поява нових сучасних будинків — це досить позитивне явище (галузь розвивається), але для такого житла просто необхідне зовсім інше середовище, нові життєві простори, які змінять вигляд усього району забудови.
Чому забудовники беруться за створення громадських просторів
Сьогодні, і це важливо підкреслити, існує дисбаланс між житловим будівництвом і розвитком міської інфраструктури. Будують набагато швидше, ніж розвивається місто. Водночас усі розуміють необхідність розвитку (модернізації та реконструкції) в умовах нового будівництва, зношеність інженерних мереж, низької пропускної здатності автодоріг, збільшення кількості автотранспорту, необхідності створення нових об'єктів соціально-побутової інфраструктури (зокрема дитячих садків і шкіл)
Сьогоднішню ситуацію з розвитком житлового будівництва можна сміливо назвати диктатурою попиту, коли покупець має дуже великий вибір серед усього житла, що будується. Природно, в таких умовах на перший план, крім, звісно ж, ціни, виходить якість і інфраструктура самого проекту.
Сучасний покупець прагне отримати абсолютно новий комфорт життя, в якому все під рукою. Крім цього, покупцеві вкрай важливо, щоб і локація забудови була сучасною, як мінімум, доглянутою. Тому забудовники, розуміючи важливість майбутнього об'єкта в умовах сформованої конкуренції проектів і концепцій, беруть на себе додаткові обов’язки, що виходять за рамки будівництва житлового комплексу.
Поки що забудовники не готові вкладатися в загальноміську «технічну» інфраструктуру, для цього немає ні умов, ні фінансових ресурсів. Але багато девелоперів вже щосили інвестують в об'єкти рекреації, як-от парки, сквери, набережні, прогулянкові зони, що розміщені в безпосередній близькості до будівництва їхніх об'єктів.
За моїми даними, тільки за останні 2−3 роки столичні компанії витратили приблизно 300 млн грн на модернізацію цілої низки загальноміських парків, очищення водойм, створення сучасних прогулянкових зон, аж до заміни освітлення, лавок тощо.
Скільки витрачають забудовники на громадські простори
За нашими даними, забудовник витрачає в середньому 3−10 млн грн на створення громадського (публічного) простору поблизу споруджуваного об'єкта. Водночас такі витрати передбачені в більш ніж 80% всіх споруджуваних об'єктів підвищеної комфортності класів комфорт+, бізнес, бізнес+. Розуміючи, що додаткові витрати спричинені прагненням підвищити привабливість свого об'єкта, але водночас спрямовані на всіх жителів локацій, які забудовують.
Також, щоб вже підігнати красиві фрази під реалії, скажу, що на цьому етапі саме рекреація є хорошим стимулом для забудовника вкладатися в її модернізацію. Адже, по суті, саме будівництво поблизу парку або скверу обіцяє потенційно високу затребуваність майбутнього житла. Звичайно, загальносвітова тенденція до сталого розвитку публічних просторів також слугує гарною «обгорткою» для забудовника.
Потенціал промзон
У новому запропонованому Генплані передбачено модернізацію понад 1 660 га промислових територій. Крім будівництва житла, ці території планують наситити як об'єктами супутньої міської інфраструктури, так і створити нові публічні простори.
На мою думку, навскидку, як мінімум 20% територій колишніх промзон необхідно відвести саме під нові публічні простори, щоб можна було говорити про створення сучасного міського середовища.
До того ж витрати на створення таких «просторів» на території ЖК (маємо на увазі комплексну забудову) в найближчі 3−5 років становитимуть до 1/3 витрат на саме будівництво. Але за рахунок обсягу будівництва житла, а це в середньому 200 тис. кв. м на територіях колишніх промзон, такі витрати практично не позначаться на вартості кв. м для покупця.
Разом з тим, як я вже сказав спочатку, розвиток міста тільки в аспекті нового будівництва без врахування модернізації міської інфраструктури, може спровокувати, як мінімум транспортний колапс. У вирішенні цих питань потрібна як мінімум синхронність і чіткий розрахунок. Адже одне без іншого просто не зможе існувати. І замість «оазисів на пустирях», за всієї поваги до забудовників, ми можемо отримати «кам'яні джунглі» підвищеної комфортності.
