Зелена енергетика. Політичні витоки системної кризи
Чому виникли великі проблеми галузі
Протягом останніх п’яти років галузь ВДЕ в Україні була на підйомі. Багаторічні зусилля держави дали результати: українські і міжнародні інвестори вклали мільярди доларів прямих інвестицій — з нуля створили велику галузь економіки. Повністю нову і сучасну, без системної корупції і сірих схем.
Який вигляд має галузь сьогодні
За даними Ernst&Young, Україна у 2019 році була 7-им найпривабливішим ринком світу та № 1 в Європі. Цей факт дає підстави вважати, що державна стратегія розвитку енергетики до 2035 року працює - принаймні в частині ВДЕ.
Галузь була вільною від корупції: при дозвільних процедурах, які були прописані в законодавстві, інвестор практично не піддавався корупційним ризикам.
В Україні практично не існує галузей з таким ефективним законодавством та відсутністю системної корупції. Кумулятивні інвестиції в галузь на кінець 2019 року становили близько 10 млрд доларів у понад 6,5 ГВт нових потужностей.
Для розуміння значущості наведеного досягнення: загальний об'єм прямих іноземних інвестицій в Україну на 29 років становить 43,7 млрд доларів.
За даними ДПС, компанії-оператори ВДЕ сплатили у 2019 році 19,8 млрд гривень податків. І це при загальному «платіжному чеку» галузі у 26 млрд гривень у 2019 році. Доволі співмірні цифри.
Сьогодні «зелена галузь» — це понад 550 компаній-інвесторів — достойний показник лібералізації та різноманіття. Також це кілька десятків тисяч високооплачуваних сезонних і постійних робочих місць в галузі. І ще стільки ж — в суміжних галузях.
Значна кількість інвесторів ВДЕ — це компанії з Франції, Німеччини, США, Китаю, Норвегії, Іспанії, Туреччини, Кореї, Великобританії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини та інших країн.
Всі вони привезли з собою знання, технології та капітал — акціонерний та борговий. Цей борговий капітал був не лише з важкодоступних традиційних джерел типу EBRD та IFC, але і з дуже нетипових для України джерел: FMO, DEG, SINOSURE, GGF, IFU, NEFCO, OPIC, PROPARCO, SWEDFUND тощо.
Об'єми акціонерного та боргового капіталу з іноземних джерел оцінюються не менше як в 3−4 млрд доларів. Окрім того, ще кілька мільярдів євро прокредитовано українськими банками: Укргазбанком, Ощадбанком, Укрексімбанком, ПУМБом, ТАСКОМБАНКОМ, Альфа-Банком, ПроКредит Банком тощо.
Нажаль, сьогодні в галузі з’явились всі ознаки повномасштабної гострої кризи. Я можу назвати основні.
- Влада системно критикує чинне законодавство, яке регулює діяльність галузі ВДЕ та вносить пропозиції жорстких та системних обмежень і ретроактивного перегляду правил гри.
- Посада міністра енергетики та захисту довкілля, який має опікуватись питанням роботи галузі, була вакантна практично півтора місяці. Днями відбулось призначення в.о. міністра, від якого галузь очікує плану невідкладних заходів для стабілізації ситуації.
- Національний оператор мереж НЕК «Укренерго» стверджує, що старі і зношені мережі не здатні приймати зростаючі об'єми ВДЕ, що система українських мереж є дуже негнучкою. Одночасно з тим, НЕК «Укренерго» продовжує видачу ТУ на приєднання нових потужностей ВДЕ (10 ГВт протягом 2019 року), і водночас ми не бачимо реалізованих ними великих інвестиційних проєктів, спрямованих на підвищення гнучкості національної мережі.
- В Україні діє абсолютно викривлена система ціноутворення на кіловат-годину енергії. За вартістю кіловат-години енергії для побутового споживача ми є останньою країною в Європі. Окрім того, держава створила механізм перехресного субсидіювання населення (ПСО) і допускає неринкові ціни на енергію в економіці.
- При середньозваженій вартості кіловат години в 6.5−7 євроценти за кіловат, відпускна ціна для населення — 3.5 євроценти (37 місце з 37 країн Європи), 5−6 євроцентів для промисловості - це також 34 місце з 37-ми країн Європи.
- Українська родина в середньому платить за енергію лише 180−200 грн на місяць. І це значно менше, аніж платять будь-де в Європі, включаючи Молдову, Вірменію чи Білорусь.
Коли відсутнє ринкове ціноутворення, коли всі учасники ланцюжка створення вартості не можуть розраховувати на стабільне джерело прибутку для відновлення основних фондів та інвестицій в розвиток, коли штучно вимивається ліквідність ринку, настання системної кризи — це лише питання лише часу.
Якщо не платити ринкову вартість за продукт, ми отримаємо техногенні збої в системі, аварії та відключення енергії у цілих областях.
Криза ліквідності
Реформа від 1 липня 2019 року дестабілізувала роботу ринку ВДЕ, спричинила системні збої в ланцюжку оплати за поставлену на ринок продукцію та до критичних рівнів заборгованості основних державних учасників процесу: компаній «Укренерго», «Гарантований Покупець», «Укргідроенерго» та «Енергоатом». Вони заборгували як один одному, так і учасникам ринку ВДЕ.
Загалом рівень заборгованості «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» на початок квітня 2020 року вже перевищує 5,7 млрд гривень, борг ДП «Гарантований покупець» перед «Енергоатомом» — 3 млрд грн, перед «Укргідроенерго» — 0,5 млрд грн. Рівень розрахунків з галуззю ВДЕ за перший квартал 2020 року — лише на рівні 50%.
Очікуваний дефіцит ДП «Гарантований покупець» наприкінці року становитиме 25 млрд грн. Це практично половина від загального прогнозованого обороту галузі протягом року.
Позиція влади в такій ситуації - зменшити тарифи зеленим
Це, на перший погляд, найпростіше рішення насправді матиме драматичні наслідки. Але у випадку ретроактивних змін в тариф для зелених, Україну накриє хвиля позовів в міжнародні арбітражі. Це стане нокаутом для репутації держави як цивілізованого суб'єкта міжнародних економічних відносин. Натомість дефолти сотень учасників ринку, які кредитувалися у десятках банків та міжнародних кредитних інститутів, напевно призведуть до неможливості роботи Уряду України на міжнародних фінансових ринках.
Це своєю чергою означає кінець реформ і неможливість виконання економічної програми Уряду.
Ціна питання ретроактивних змін через обрізання тарифу — орієнтовно 5 млрд гривень економії з 25 млрд грн загального прогнозованого дефіциту ДП «Гарантований покупець».
20 мільярдів гривень доведеться покрити — або шляхом вирівнювання ціни на енергію до ринкової і підняття ліквідності в галузі, або шляхом емісії державних чи гарантованих державою корпоративних цінних паперів.
Тому очевидним є простий висновок: немає простого виходу з політично мотивованої кризи в галузі. Доведеться ухвалювати важкі політичні рішення. До того ж, терміново, оскільки політика затягування і відкладання рішення на майбутнє призведе до драматичних наслідків для всієї української економіки.
