Що правда, а що міф навколо арешту майна Миколаївського суднобудівного заводу Океан

23 січня 2020, 14:36

Скандал через можливу зупинку суднобудівного заводу «Океан», який почав відновлюватись після довгих років кризи і банкрутства, оголив цілий ряд міфів. Розвінчуємо п’ять основних

Після моєї публічної підтримки на адресу заводу я отримав багато питань, чому я це роблю. Так як доля заводу «Океан» (що би з ним не відбувалося), безумовно, вплине на місто і його інвестиційний та економічний потенціал, саме тому я беру на себе відповідальність спробувати «дезактивувати» міфи, які найчастіше озвучувались в медіа, в постах і коментарях.

Відео дня

Отже, я виділив п’ять ключових міфів про завод «Океан»:

1. Держава втратила «Океан» в грудні 2018

Зустрічаються навіть заяви, що «втративши «Океан» в результаті приватизації в 2018 році, «держава тепер знову повертає у свою власність». У нашому суспільстві чомусь «арешт прокуратури» тут же сприймається як інструмент повернення заводу. Але це далеко від правового поля.

Тому що по-перше, не існує процедури реприватизації.

По-друге, завод «Океан» не був державним на момент, коли отримав нового власника в 2018 році. А те, що поспішили назвати «приватизацією» — насправді було продажем майна заводу на відкритих торгах в процедурі ліквідації юридичної особи — ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

Завод «Океан» був приватизованій майже 20 років тому назад. Не в 2018, а в 2000 році. Тоді його купила голландська суднобудівна група зі світовим ім'ям DAMEN SHIPYARDS GROUP. Після голландців, заводом володіли норвежці. Потім — росіяни.

Саме з останніми «акціонерами» пов’язаний найскладніший і найбільш суперечливий період в історії заводу, коли завод «ховали» на офшорних компаніях, туди ж виводили все, що заробляв завод, нарощували борги «Океану», і в результаті довели до неплатоспроможності.

Миколаївці добре пам’ятають, як завод кілька років ледве зводив кінці з кінцями, втрачаючи фахівців і потенційних клієнтів, як корабелів залучали на сумнівні роботи без працевлаштування та виплати зарплати.

Саме в процесі виходу із боргів і пошуку інвестора шляхом передбаченої законом процедури ліквідації збанкрутілого ПАТ НСЗ «Океан» і був проведений конкурс з продажу майна заводу, на якому вперше за 18 років завод знову отримав українського власника. Це трапилося 3 грудня 2018 року.

Так що, в грудні 2018 Україна не втратила завод «Океан», вона його знову знайшла, повернула.

Сьогоднішні інвестори купили не благополучне підприємство, а підприємство зі складною долею, поганою репутацією останніх років, кадровою кризою

Причому сьогоднішні інвестори купили не благополучне підприємство, а підприємство зі складною долею, поганою репутацією останніх років, кадровою кризою. Більшість обладнання було пошкоджено, територія та будівлі в занепаді та порослі багаторічним бадиллям. І це вам розповість будь-який миколаївець.

Накладений судом на прохання прокуратури арешт може бути чим завгодно, але тільки не захистом інтересів країни або міста. Тому що такі активи, як завод «Океан», самі по собі грошей не приносять. Для того, щоб таке підприємство повернулося до життя, «вписалося» в глобальний ринок сучасного суднобудування, потрібна стратегія, сильна команда фахівців і ще кілька років системних інвестицій. Інвестувати в такий завод міг тільки той, хто бачить, на яких ринках може працювати це підприємство.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Арешт заводу сьогодні ставить під сумнів наміри уряду відновити українську промисловість, яка здатна наповнити бюджет. Під сумнівом також знаходиться і захист інтересів інвесторів.

Якщо сьогодні так легко можна накласти арешт на майно підприємства-банкрута, законно куплене на відкритому аукціоні, то що говорити про інші активи, які прокуратура також через час після придбання може «заарештувати».

2. «Океан» продали занадто дешево

Дешево чи дорого — відносні величини. Давайте порівняємо. Коли державний завод «Океан» приватизували в 2000-му році, голландці (DAMEN SHIPYARDS GROUP) заплатили за нього $5,2 млн. В гривневому еквіваленті це 26 300 млн гривень. У той час, на заводі працювало 10 000 осіб. Завод був повноцінним, сучасним за мірками початку 2000-х суднобудівним підприємством.

За 5 років перебування на заводі голландців, «Океан» побудував кілька десятків повнокомплектних суден. Голландцям було вигідно працювати в Україні, бо тоді була організована вільна економічна зона. Іноземні комплектуючі не обкладалися податками, і високоякісна збірка суден в Україні була вкрай вигідна.

У 2004-му році «зону вільної торгівлі» скасували, і голландська компанія перепродала завод норвежцям, а ті, в свою чергу, — російським підприємцям. При останніх акціонерах «Океан» був доведений до банкрутства, його роками грабували, вирізаючи обладнання на металобрухт. Кількість співробітників скоротилася вдесятеро і борг із зарплати перевищив 92 млн грн. І при цьому, за «Океан» в 2018 році на відкритих торгах було заплачено майже ту саму ціну в доларах США, яку заплатили голландці в 2000-му. Але, увага, це 122 000 млн грн. Наскільки це більше ніж 26,3 млн, які заплатили іноземці 20 років тому за процвітаюче підприємство? Висновки робіть самі.

Більш того, щоб увійти в процедуру банкрутства, інвестор був змушений купити кредиторські вимоги приватних кредиторів, на що витратив $14 млн.

Купивши завод, за рік тільки на ремонт було витрачено $1,5 млн

Купивши завод, за рік тільки на ремонт було витрачено $1,5 млн.

Рахуємо загалом: 4,5 + 14 + 1,5 = $20 млн обійшовся завод інвестору з урахуванням витрат на покупку і ремонт за підсумками першого року. Це майже вчетверо більше, ніж було заплачено за «Океан» в 2000-му.

3. Держава зазнала збитків від продажу «Океану» в приватні руки

Для тих, хто все ще не зрозумів — повторю спростування міфу № 1: в 2018-му «Океан» не приватизували. Його продали в процедурі банкрутства ПАТ МСЗ «Океан», новим власником приватного заводу став миколаївський бізнесмен Василь Капацина.

На мою скромну думку, держава не втратила від такого продажу, а навпаки — врятувала підприємство.

Мені це зрозуміло як голові міста. Всього за рік — з новим, миколаївським власником, «Океан» почав нарешті сплачувати податки і став виконавцем надстрокових і важливих замовлень. Сьогодні на заводі працює 700 осіб, завод заплатив 45 млн грн податків у минулому році, виконано десятки замовлень на судноремонт, почали будувати судна (причому відразу для європейського замовника).

Я пишаюся ще й тим, що саме у нас в Миколаєві на заводі «Океан» були виготовлені конструкції Шулявського і Пішохідно-Велосипедного мостів для столиці. У нас будувалися металоконструкції для Полтавської нової об'їзної дороги. Заводчани працювали в три зміни, щоб вчасно здати конструкції для мосту в Станиці Луганській. А це було особисте розпорядження Президента Володимира Зеленського.

Але головне, може бути, навіть не це. А те, що миколаївські корабели почали повертатися працювати в Миколаїв з-за кордону.

4. «Океан» належить Вадиму Новинському

Це — один з найпоширеніших міфів сучасного суднобудування. Прийшов час і його розвіяти.

Ні, «Океан» не належить Вадиму Новинському і ніколи не належав.

До речі, я прекрасно розумію, куди сягає коріння цього міфу. У Миколаєві SMART MARITIME GROUP Вадима Новинського володіє іншим суднобудівним заводом — верф’ю SMG, яку миколаївці знають як Чорноморський суднобудівний завод (ЧСЗ).

До того ж, дійсно, деякий час в 2011—2012 роках «Океан» був під оперативним управлінням топ-менеджерів, які працювали на Вадима Новинського. Але ні Вадим Новинський, ні будь-яка з компаній, підконтрольних Вадиму Новинському, ні окремо його люди, — ніколи не володіли заводом «Океан».

5. Теперішньому інвестору Василю Капацині не потрібен суднобудівний актив, йому потрібна територія, щоб побудувати порт. Завод він закриє

Коріння цього міфу також зрозумілі. Інвестор Василь Капацина — почесний президент Миколаївського морського порту. З 2005 по 2010 роки він керував Миколаївським портом. За його керівництва були реалізовані проекти розбудови портової інфраструктури, у порт зайшли такі транснаціональні компанії як COFCO і BUNGE, ArcelorMittal, а Інвесторами було вкладено майже $500 млн. Цей досвід дає мені розуміння, що у заводу «Океан» теж є великі перспективи.

Зрозуміло, що завдяки розташуванню, профілю діяльності і масштабам території завод «Океан» — є портом. Заперечувати це — абсурд. Тим більше, що офіційна сторінка заводу сама інформує нас про використання потужностей заводу, в тому числі, для розвантаження великогабаритних вантажів, наприклад, вітряків.

Але Капацина став інвестором «Океану» під чітке зобов’язання зберегти профіль заводу — суднобудування і судноремонт. У розмові він запевнив мене, що завод збереже свій основний профіль діяльності. З зазначених вище прикладів, роблю висновок, що за рік діяльності інвестор не порушив свого слова.

Завод активно ремонтує судна, почав будувати. $1,5 млн інвестицій в 2019 г — це інвестиції в модернізацію саме суднобудівного і судноремонтного потенціалу. Заявлені $5 млн інвестицій в 2020—2022 — це теж кошти, які повинні піти у відновлення і модернізацію суднобудівного потенціалу заводу.

Не стану прогнозувати, і тим більше брати на себе відповідальність за бізнес. Але не здивуюся, якщо в «Океані» взаємовигідно уживуться і процвітаючий суднобудівний завод, і судноремонтна верф, і порт. Якщо це дасть роботу миколаївцям, поверне їх додому (що до речі наразі є основною стратегією президента Володимира Зеленського), наповнить бюджет міста і допоможе повернути Миколаєву Славу Міста Корабелів, чому ні?

Зрештою, в Миколаєві є вся інфраструктура, для успішної роботи конкурентного на світовому ринку суднобудівного кластера, який потребує не сумнівних арештів, а всебічної підтримки активних і патріотичних інвесторів.

Показати ще новини
Радіо NV
X