Скільки платити керівництву держкомпаній і банків

9 липня 2020, 10:00

Що спільного у державної компанії та футбольної команди?

Матеріал підготовлений у співавторстві з Дмитром Яблоновським, незалежним консультантом з корпоративного управління.

Всі футбольні фанати знають, як краще тренувати улюблену команду та із задоволенням діляться цими знаннями за келихом пива. А уявіть, що вам насправді запропонували тренувати команду? Якщо ви людина відповідальна, то якою би спокусливою не була зарплата, ви відмовитеся.

Відео дня

Відмовитеся на користь професіонала, який здатен привести команду до перемоги на заздрість куму, що вболіває за інший клуб. На користь такого професіонала, як, наприклад, португалець Луїш Каштру, що привів «Шахтар» до чергової перемоги в чемпіонаті України. Піднімаючи келих за перемогу, ви, в першу чергу, будете обговорювати якість футболу, а не національність або мільйонні зарплати тренера та гравців.

Із держпідприємствами ситуація поки інша. Частина українців вважає, що наглядові ради та топ-менеджмент цих підприємств отримує необґрунтовано великі зарплати, особливо іноземці. Але мало хто достатньо обізнаний із якістю та особливостями корпоративного управління цих підприємств. Пропонуємо уважніше поглянути на підходи до винагороди керівництва державних підприємств та банків.

Менші перспективи та комфорт

Повернемось до футбольної аналогії. Робота у європейському клубі дає тренерові більше кар'єрних перспектив, ніж в Україні - адже твій клуб грає у сильному чемпіонаті, і твоя робота помітніша. Та й життя у Європейському Союзі є комфортнішим. Отже, щоби залучити іноземця тренувати український футбольний клуб, доведеться платити більше, ніж у Європі. Те саме стосується й залучення іноземців до роботи в держпідприємствах.

Токсичні умови праці

Іще однією особливістю роботи в держпідприємствах є «токсичні» умови праці. Членам українських наглядових рад, на відміну, наприклад, від їхніх колег, що працюють в ЄС, доводиться протистояти значному тиску з боку корупціонерів, політиків та олігархів.

В українських реаліях їм доводиться думати не лише про розвиток бізнесу, а займатися сотнями судових позовів в Україні та за кордоном — зокрема, від колишніх власників, а також ходити на побачення з СБУ. Потрібно бути готовим сказати «ні» впливовим політикам та олігархам, коли їхні пропозиції йдуть урозріз з інтересами компанії. А після цього «ні» бути готовим до провокацій, нових судових позовів, поливання брудом у ЗМІ та мітингів.

Якщо ринок праці є конкурентним, то за інших рівних умов роботодавці змушені платити більше за шкідливі умови роботи. Так само, як вони доплачують на токсичних виробництвах — ця практика існувала навіть у Радянському Союзі. За аналогією, аби залучити досвідчених професіоналів до наглядових рад та керівництва державних підприємств та банків в Україні, потрібно доплачувати за «токсичність».

Більший обсяг роботи

Під керівництвом Луїша Каштру «Шахтар» став чемпіоном України. Клуб виграв чемпіонат України у 13-й раз в історії і вчетверте поспіль. Звичайно, що у перемозі є заслуга тренера, але не менш важливо мати професійних гравців, командний досвід та футбольну інфраструктуру. Зробити успішну команду «з нуля» можливо, але це вимагатиме від тренера набагато більше зусиль та часу. За що йому доведеться платити більше.

Корпоративне управління державних підприємств та банків в Україні будується «з нуля». Необхідно «з нуля» створити та запустити роботу комітетів, процедури відбору та наступництва топ-менеджменту, вибудувати системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту тощо. У той час, як у західних компаніях всі ці системи уже присутні та ефективно працюють.

Через це члени наглядових рад в Україні також повинні працювати набагато більше, ніж їхні колеги у аналогічних західних компаніях. Із наших експертних опитувань членів наглядових рад українських держпідприємств випливає, що їхні витрати часу часто еквівалентні повній зайнятості, наглядові ради можуть проводити за рік від декількох десятків до сотні засідань, а самі засідання можуть тривати по декілька днів.

Deutsche Bahn та Deutsche Bank

Для порівняння наглядова рада Deutsche Bahn у 2019 році збиралася 8 разів — 4 рази на чергові засідання, 3 рази на позачергові та 1 раз на стратегічну нараду, а її комітети засідали від 9 до 13 разів на рік. Загальна винагорода голови наглядової ради Deutsche Bahn у 2019 році склала 75,4 тисяч євро.

Членам наглядової ради Укрзалізниці зараз доводиться збиратися набагато частіше — лише засідань самої ради у них в середньому 3 на місяць — тобто, близько 36 на рік або у 4,5 рази більше, ніж у Deutsche Bahn. Окрім цього, член наглядової ради Укрзалізниці в середньому бере участь у приблизно такій самій кількості засідань комітетів, а також у окремих зустрічах із правлінням 1−2 рази на місяць — тобто теж у 4−5 разів рази частіше, ніж у Deutsche Bahn.

Отже, якщо помножити винагороду голови наглядової ради Deutsche Bahn на 4,5, то співставним рівнем оплати є 339,3 тисячі євро на рік — і це без урахування доплат за інші українські особливості. Є й простіший спосіб перевірити нашу гіпотезу — запропонувати поточну винагороду голови наглядової ради Укрзалізниці голові наглядової ради Deutsche Bahn. Впевнені, що відмовиться.

Але цифри у Deutsche Bahn — ще досить «скромні». Давайте візьмемо великий німецький банк — Deutsche Bank. Його наглядова рада у 2019 році збиралася 7 разів, а комітети засідали від 3 до 8 разів. Рівень винагороди голови наглядової ради у 2019 році склав 900 тисяч євро.

Для порівняння за останній рік наглядова рада Приватбанку провела понад сто різних засідань, а також щоденні наради. Отже лише кількість засідань наглядової ради Приватбанку була в 14 разів більше, ніж у Deutsche Bank. Зараз винагорода голови наглядової ради найбільшого банку України Приватбанку становить близько 212 тисяч євро на рік.

Якщо помножити винагороду голови наглядової ради Deutsche Bank на 14, то співставним рівнем оплати був би 12,6 млн євро на рік, без урахування доплат за інші українські особливості. Враховуючи тиск та потенційні погрози від колишнього власника, трансфер до Приватбанку голові наглядової ради Deutsche Bank буде ще менш цікавим, ніж голові наглядової ради Deutsche Bahn — перехід до Укрзалізниці.

Чесні управлінці за чесні гроші

Є іще одна величезна проблема — багато українців не вірять, що великі гроші можна заробити чесно. Вірять у чесність заробітків хіба що тих самих спортсменів чи зірок шоу бізнесу. І таке сприйняття вигідно підтримувати політикам, які виграють вибори під девізом «краде, але й людям дає» та яким не потрібна чесна політична конкуренція.

Також таке сприйняття є вигідним олігархам, яким потрібна дешева робоча сила. Їм не потрібні успішні та амбітні українці, що мріють стати Біллами Гейтсами або Ілонами Масками. Їм потрібні слухняні працівники, які у випадку боргів по зарплаті не будуть ставити зайвих питань про мільярдні статки роботодавця або зарплати тренера та гравців у футбольному клубі олігарха. Слухняні працівники поїдуть до Києва вимагати у президента примусити державну компанію купувати вугілля у їхнього роботодавця замість більш дешевого імпортного.

Олігархи не ставлять під питання високі зарплати у своїх підприємствах — їхні керівники є найбільш високооплачуваними в Україні. Не ставлять під питання й високі гонорари за кордоном, а охоче платять їх закордонним лікарям, юристам, піарщикам та лобістам. Але при цьому вимагають платити низькі зарплати менеджерам українських державних підприємств.

Мета проста — примусити професійних людей звільнитися. Це приблизно як зі сторожем, який охороняє склад із товаром на мільйон гривень. Можна зменшити йому зарплату з 5 тис. гривень до 50 гривень — сторож звільниться, і вже ніхто не стане стежити за тим, як товар на мільйон зникає зі складу.

Але всі ми як кінцеві власники держпідприємств зацікавлені у тому, аби ці підприємства працювали в наших інтересах, а не в інтересах окремих політиків та олігархів. А для цього держпідприємствам конче потрібні чесні управлінці. І досвід реформи корпоративного управління якраз доводить, що знайти чесних управлінців за чесні гроші можливо. І не лише серед іноземців, а й серед українців, яких серед членів наглядових рад держпідприємств зараз половина. А за умови продовження реформи, їх частка зростатиме.

Для визначення того, що таке «чесні гроші», звичайно, потрібно оцінити, скільки на аналогічних посадах в аналогічних компаніях на одиницю витраченого часу заробляють в інших країнах. Але для того, щоби залучити якісних іноземних фахівців, плата з урахуванням описаних вище українських особливостей вийде вищою.

Такий футбол нам не потрібен

У даній дискусії дуже важливо враховувати потенційні втрати у випадку, якщо у нас не буде належного корпоративного управління. За нашими розрахунками, витрати на наглядові ради складають близько 61 копійки на місяць на одного українця. Для порівняння розмір збитків найбільших 100 державних підприємств до реформи у 2014 році становив близько 232 грн на того самого українця на місяць — тобто у майже у 400 разів більше.

Свіжий приклад — у 2019 році нереформована державна компанія Центренерго, яку держава ніяк не виставить на приватизацію, перетворилася із стабільно прибуткової на глибоко збиткову, втративши більше 2 млрд грн за рік.

Так от, можна знайти тренера, який буде працювати за низьку зарплату. Але із низькокваліфікованим тренером уболівальникам потрібно бути готовими до низької якості гри та постійних програшів. Можна взагалі знайти «волонтера», але тоді слід готуватися до «договірних матчів». Гадаємо, уболівальники погодяться, що такий футбол нам не потрібен.

Аналогічно, без гідної оплати праці членів наглядових рад та керівництва ми не зможемо отримати якісне управління державними підприємствами та банками. Заклики до встановлення низьких зарплат — це банальне намагання випхати з керівництва професіоналів та замінити їх на людей, підконтрольних політикам та олігархам. Але «такий футбол нам не потрібен».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X