Як зберегти капітал після підписання законопроєкту 1210

29 травня 2020, 14:40

Три поради власникам міжнародних корпоративних структур і рахунків у зарубіжних банках.

Отже, це сталося: президент підписав законопроєкт про деофшоризацію 1210. Вимушений захід в умовах коронакризи, покликана компенсувати розрослі бюджетні діри. Новий ЗУ «Про внесення змін до податкового Кодексу України щодо удосконалення адміністрування податків, усунення технічний і логічних неузгодженостей в податковому законодавстві» 466-IX, по суті запалює зелене світло для реалізації в Україні плану дій BEPS.

Відео дня

Нагадаю, цей план, розроблений Організацією економічного співробітництва та розвитку і «Великою двадцяткою», спрямований на боротьбу з розмиванням оподатковуваної бази і виведення прибутку з-під оподаткування. Його мета — забезпечити сплату податків там, де був створений дохід. Що це означає для багатих людей, що мають структури і рахунки в інших юрисдикціях? І чому в цій історії, яка, здавалося б, чітко розділила фінансовий світ на «чорне» (злісні неплатники) і «біле» (доблесні ловці big fish і борці за справедливість), далеко не все так однозначно? Давайте розберемося.

Для початку зазначу: марно власники капіталів сумнівалися в тому, що законопроєкт буде проголосований парламентом, а потім підписаний президентом. Інакше і бути не могло. По-перше, багато хто був упевнений, що депутати не підтримають документ, оскільки самі є власниками круглих сум на рахунках в офшорах. Але часи змінилися, депутатський корпус істотно оновлений, для багатьох членів парламенту особисті фінансові мотиви не є перешкодою для підтримки подібного роду ініціатив.

В Україні виведення грошей в офшор — це, найчастіше, спроба захистити свій капітал від органів контролю

По-друге, пресинг іноземних донорів робить свою справу. Якщо МФВ планує виділити Україні позику в розмірі $8 млрд, він повинен розуміти, за рахунок чого ці гроші будуть повертатися. Ми бачимо, що закон, що легалізує продаж сільськогосподарської землі, який не могли прийняти протягом 29 років, нехай і не ідеальний, але прийнятий. Як і у випадку із законом про деофшоризацію, це результат пресингу нашого головного фінансового донора.

Бюджетний дефіцит країни можна закрити двома способами: або шляхом емісії боргових цінних паперів за низькою ставкою (такі інструменти доступні країнам на кшталт США, Німеччини, Австрії, Японії), або шляхом розширення податкової бази та збільшення ставки податків для певних категорій платників податків. Україна могла піти і пішла іншим шляхом. За рахунок кого можливе розширення податкової бази в умовах, коли важка криза вдарила по великих компаніях і практично поставила на межу виживання середній і малий бізнес? Залишається прошарок багатих людей, яким доведеться виступити донорами для компенсації дефіциту, що утворився.

Важливо відзначити: фактично, податок на багатство стягувався ще до підписання закону про деофшоризацію. Податкове відомство України відправляло конкретний запит в податкову службу в іншій країні за окремими власниками капіталу і їх компаніями, щоб отримати інформацію про доходи, про те, чи обкладалися вони податком. Таких запитів, за нашою інформацією, було від 200 до 500 на місяць.

Ніхто точно сьогодні не може сказати, скільки грошей приховано в офшорах. За оцінками МВФ — близько $7 трлн. Це по-справжньому big fish для міжнародних фіскальних органів. Що стосується України, згідно з дослідженням Deutsche Bank, за всі роки незалежності України з нашої країни було виведено $960 млрд.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Чому ці гроші осіли в інших юрисдикціях? Далеко не всі люди, чиї гроші враховані в цій сумі, — представники «темної сили», що розкрадає країну. Потрібно розуміти мотиви виведення грошей в офшори. У випадку з багатьма західними країнами це спроба обійти високі податки. Але в Україні виведення грошей в офшор — це, найчастіше, спроба захистити свій капітал від органів контролю. Тобто людині елементарно страшно зберігати гроші в Україні, тому що вона переживає глибоку кризу довіри до системи і боїться втратити свій капітал або істотну його частину.

Як бути в ситуації, що склалася, власникам рахунків у зарубіжних банках і структур в інших юрисдикціях або тим, хто планував реалізацію такого проєкту? Ось кілька рекомендацій.

1. Одна зі стратегій з повернення капіталу в країну, передбачена BEPS, — зробити утримання офшорних структур невигідно дорогим. Ви повинні мати повноцінний офіс за місцем реєстрації офшорної компанії, утримувати персонал, інакше вам просто не відкриють рахунок у банку. У підсумку, складається ситуація, при якій математично заплатити податки в своїй країні стає вигідніше, ніж утримувати офшорну компанію. Тому перша рекомендація: оцініть доцільність володіння й утримання офшорних рахунків і компаній. Відповідайте собі на запитання: що вони можуть вам дати? Це відчуття захищеності, реалізація якоїсь інвестиційної стратегії в акціях, приватних інвестиціях? Якийсь інвестиційний дохід, який дозволить покрити вартість обслуговування банківських рахунків і фондів.

2. Друга рекомендація — піддати негайному аудиту всі свої існуючі міжнародні корпоративні структури, скориставшись послугами професіоналів. Результати аудиту дозволять визначити, чи підпадаєте ви під план BEPS. У разі позитивної відповіді, візьміть до уваги: зобов’язання щодо декларування активів набуває чинності з 1 січня 2021 року. Звіт необхідно буде подати у 2022 році, і в цьому ж році сплатити податки. Далі потрібно буде заплатити 18% +1,5% з нерозподіленого прибутку компанії або 9% +1,5% з розподіленого на вас прибутку.

3. Третя рекомендація — подумати про зміну податкового резидентства або отримати друге податкове резиденство. Це в комбінації з грамотно вибудуваною структурою з приватного фонду або трасту повністю вирішить питання, пов’язані з прийняттям закону про деофшоризацію. Крім того, коштує така комбінація набагато вигідніше, ніж декларована податкова амністія.

Оптимальний варіант — приватний фонд або траст з рахунком у першокласних банках США або Сінгапуру, тобто тих країн, які або не розкривають, або частково розкривають дані про клієнтів своїх банків. Звична для багатьох Швейцарія, а разом з нею Франція, перебувають під сильним тиском фіскальних органів багатьох країн Європи. Тепер в цьому процесі обміну даними — Україна і Росія. США і Сінгапур, які багато раніше недооцінювали, мають досить незалежну позицію, зумовлену рівнем їх впливу і заслужену статусом локомотивів економічного розвитку і інновацій. У США є свій стандарт обміну даними в стосунках з Україною. Згідно з цим стандартом, США за запитом може отримати дані про своїх податкових резидентів, які відкрили рахунки в українських банках. У той же час Україні дані про українців з рахунками в американських банках не надаються. На сьогодні Morgan Stanley, City Bank, Goldman Sacks — найбільші банківські структури, які можуть дати вам найширший доступ до активів в усьому світі.

Інший великий центр впливу — Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Тут як центр ми виділяємо не Гонконг, який все більше і більше йде під протекторат Китаю, а Сінгапур, який має дуже чіткий геополітичний простір для маневру, тому що він підтримується і Штатами, і Китаєм, і Великою Британією, і Малайзією. Досить вигідно для всіх цих країн, маркет-мейкерів світових фінансів, підтримувати незалежний банківський сектор в Сінгапурі. Сінгапур може відповісти Україні, що він не буде надавати інформацію про клієнтів своїх банків, тому що не вважає правову систему України досить надійною. І в цьому він почасти буде правий.

Показати ще новини
Радіо НВ
X