Реформа ТОВ рік потому, або Що з нами не так

18 червня 2019, 13:00

Чотири причини, чому в Україні так складно впроваджуються реформи. Навіть якісні та очікувані

17 червня 2019 виповнився рівно рік з моменту набуття чинності Закону про товариства з обмеженою відповідальністю — головного досягнення корпоративної реформи за останні 10 років. Закон, якого так чекав український законослухняний бізнес, що орієнтується на іноземних інвесторів і світові стандарти корпоративного управління. Закон, який сказав ні рейдерству, що квітне 20 років на ниві примітивного пострадянського регулювання.

Відео дня

І в цю ж дату закінчився перехідний період, наданий бізнесу для адаптації і вивчення нових правил. З 17 червня 2019 року всі ТОВ основна бізнес-одиниця нашої економіки перебудовуються на рейки нового закону. І що найцікавіше за замовчуванням. Усвідомлено провівши реєстрацію змін до своїх статутів заздалегідь або несвідомо через вимоги закону. Приблизно 500 тисяч ТОВ по всій країні вступають у оновлену корпоративну реальність.

Наприклад, закон зробив тиху революцію в питаннях реєстрації прав власності на частку в ТОВ. Тепер для реєстрації зміни власника частки досить подати реєстратору акт прийому-передання частки, а не договір. І саме такий підхід є прикладом найкращої світової практики. До цих змін реєстрація змін стикалася з різними проблемами в спілкуванні з реєстратором — від нерозуміння умов складного договору купівлі-продажу в міжнародних угодах до банального рейдерства.

Реєстратор міг сам тлумачити умови договору і особисто вирішувати долю такої угоди — бути їй зареєстрованою чи ні. Але насправді наявність таких надмірних повноважень не потрібна для здійснення реєстрації прав на частку, і навіть більше — є невиправданим втручанням держави в справи приватні. Така логіка і була використана як аргумент, який переконав більшість штатів США відмовитися від таких надзвичайних повноважень під час реєстрації прав. А Вищий суд штату Огайо в 1897 році визнав неконституційними такі повноваження реєстратора, оскільки досліджувати докази і застосовувати рішення про законність якоїсь угоди може тільки суд.

Що показав цей перехідний рік?

На цьому прикладі можна зробити кілька висновків про те, чому у нас дуже складно впроваджуються реформи. Хоча, здавалося б — якісні та очікувані.

1. Ми завжди не готові. Скільки про реформи не говори, шлях змін починається з себе. Розробники закону довго обговорювали, скільки ж потрібно дати середньостатистичному ТОВ для вивчення нових правил і прийняття неминучих змін. Варіанти були від 3-х місяців до 4-х років. Зупинилися на середньозваженому — 1 рік. Але рік підійшов до кінця, а більшість ще тільки розмірковує. Адже можуть же ще й скасувати. Очевидно, що відсутність підготовки призведе до ситуативних і недоопрацьованих рішень. Або просто до помилок. Міжнародні компанії ставляться до такого процесу серйозно. А українському бізнесу потрібно тільки вчитися гідно приймати зміни.

2. Ми нікому не довіряємо. Хронічна недовіра будь-яким змінам — наше щеплення від радянської ери брехні. Бізнес одразу починає шукати, в чому підступ. Де ж нас ще обдурять. Це призводить до того, що корисні, але нові зміни, зустрічаються експертами або тими, хто себе такими вважає, переважно в негативі. І це вносить свою лепту в досить капосну справу. Спробуйте знайти зараз у медіа хоч один приклад системного позитивного ставлення до реформ. Їх немає.

3. Ми не розуміємо змін. Особливо, коли зміни стосуються спеціальних знань. Або навпаки — ми вважаємо себе «ураекспертами» у багатьох питаннях. Робота над законом про ТОВ проілюструвала це як не можна краще. Обговорення з деякими експертами зводилося до наступного: «я знаю, як потрібно, тому що був у мене тут один випадок…». Було б смішно, якби не було так сумно. Адже ця розмова відбувалася в кабінетах парламенту. Баланс інтересів у масштабі всієї країни — один з ключових принципів успішних реформ. Одиничний досвід, що не врахований реформою, не означає, що з реформою щось не так.

4. Ми хочемо все відразу. Щоб закон описував все, як підручник із права, щоб думати особливо не треба було. Якщо цього в законі немає, здається, що реформа неправильна (дивись пункт 3 вище). Ми забуваємо, що тлумачити в цій країні закони може тільки суд. І що судова система в результаті працює так, щоб тлумачення і застосування законів було однаковим у масштабі країни. Саме так це відбувається в цивілізованих країнах. Але для запуску такого процесу потрібен час. У нас, на жаль, закон ще працювати не почав, але вже хочуть щось міняти знову. Дивним наслідком цього є невисока якість законопроектів. Ми боїмося залишати щось недоврегульоване, недостатньо прояснене або безумовно дозволене. І тим самим перетворюємо закони в непродумані інструкції, а суди — в заручників.

Відсутність культури впровадження змін — основна причина хаотичності реформ і завищених очікувань. Боязнь змін — це нормально. Але в питаннях реформ вкрай важлива системність і довгострокове бачення.

Відсутність культури впровадження змін — основна причина хаотичності реформ і завищених очікувань. Боязнь змін — це нормально. Але в питаннях реформ вкрай важлива системність і довгострокове бачення. У розвинених країнах такі проблеми вирішують наявністю окремої інституції, яка розробляє закони. Депутати, звісно, поважні люди, але закони повинні писати фахівці. І сотнями правок законопроекти у сесійній залі не латають.

Управління змінами — це навичка. Одна з найскладніших. І нашій країні є ще над чим працювати.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X