Інвестиції в бюрократію

31 липня 2020, 07:40

А ви знаєте, що інвестиційні няні вже серед нас і не всі вони є добрими?

Зараз ніщо не заважає чиновникам виконувати свою роботу і допомагати бізнесу реалізовувати проекти. Проблема в тому, що нерідко бюрократи ставлять палиці в колеса, якщо не бачать свого інтересу. І ніякі правові новації ситуацію не змінять.

Відео дня

На ці думки наштовхнула новина про прийнятий 21 липня в першому читанні проект закону про держпідтримку інвестпроектів вартістю від 30 млн євро. Держава готова покривати до 30% витрат в них у вигляді податкових пільг або забезпечення інфраструктурою. Звучить заманливо, але є питання.

Перш за все створюється враження, що документ готувався похапцем. Норми повторюються. Часовий період вказується то в календарних і робочих днях, то в місяцях — вибрали би щось одне. Але це дрібниці. Є правки серйозніші.

Сім разів відміряй, різати не треба

Загальновідомий факт, що основу прямих іноземних інвестицій становить український капітал, виведений за кордон. Чи не вийде так, що нова бюрократична структура стане легальним механізмом для лобіювання потрібних проектів?

Гроші в економіку приваблюють не податкові пільги або дешева, але кваліфікована робоча сила, а політична й економічна стабільність і прогнозованість, чітке законодавство та чесний суд

Процедура погодження непроста, як і належить в системі управління державою. Два місяці пакет документів розглядають на міжвідомчому рівні, включаючи АМКУ, мінфін, мін'юст і місцеві органи влади. Два місяці надається на його доопрацювання заявнику, якщо щось не сподобається. Ще три місяці триватиме аналіз доопрацьованої документації та прийняття рішення урядом про підписання інвестиційної угоди. Тобто щонайменше 7 місяців інвестор витратить на паперову роботу. А після підписання інвестиційної угоди його треба ж виконувати — тут також можуть виникнути підводні каміння.

При цьому невідомо, що буде, коли держоргани не встигнуть дати відповідь у встановлений термін. А це цілком можливо, враховуючи прописане в законопроекті право запитувати додаткову інформацію для оцінки проекту практично у всіх.

Звідки взяли вимоги до істотних інвестицій — понад 30 млн євро, 150 нових робочих місць щорічно, зарплата вище на 15% в цій сфері в регіоні? У пояснювальній записці про це промовчали.

Візьмемо до прикладу проект будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива для українських АЕС, що реалізовується НАЕК Енергоатом з американською компанією Holtec. Кабмін затвердив його в 2017 році. Вартість — понад мільярд євро. А ось кількість робочих місць — 95. Тоді на держпідтримку годі й розраховувати?

Вимога підвищеної зарплати покликана підтримати високий рівень оплати праці чи посилити конкуренцію за робочу силу? А раптом в регіоні дефіцит кадрів? Якщо будівництво, наприклад, триває в Чорнобильській зоні відчуження, то чому співробітники ЦСВЯП повинні отримувати зарплату вищу, ніж такі самі фахівці ЧАЕС.

НАЕК Енергоатом не може бути заявником, згідно із законопроектом. А може це зробить американський партнер, який долучить зовнішнє фінансування? Чи допоможе такий хід обійти виписані обмеження для компаній з державним контролем, щоб реалізувати інвестпроект?

З іншого боку, якщо не допомагати таким стратегічним програмам, то навіщо тоді взагалі город городити? Чи інвестиційні ініціативи державних підприємств і так користуються держпідтримкою? Не впевнений.

Гуртом і в роздріб

По-друге, чи не є цей закон півзаходом, покликаним поставити хрестик в більш масштабному проекті з формування європейського бізнес-клімату в Україні?

Певно, всі розуміють, що приватні компанії не будуть відкладати свої інвестиційні плани через очікування запуску нового механізму держпідтримки. Гроші в економіку приваблюють не податкові пільги або дешева, але кваліфікована робоча сила, а політична і економічна стабільність та прогнозованість, чітке законодавство і чесний суд. Ось де няні потрібні, причому вусаті.

Тому навряд чи примарні перспективи заощадити до 30% капіталовкладень змусять когось бавитися в інвестиційні ігри з державою.

П’ять років тому Україна припинила експеримент з реалізацією масштабних національних інвестпроектів вартістю сотні мільйонів євро кожен. Зараз, схоже, вчиняється спроба зробити те саме, але для більш дрібних бізнес-ідей. Оптом не вийшло — спробуємо в роздріб. Гадаю, тепер улюбленою фразою інвестиційних чиновників буде: що значить довго, а знаєте, скільки у нас таких, як ви?

Стійкі вкладення

По-третє, світ вже думає не про суми інвестицій, а яку користь вони приносять суспільству. Мало привернути капітал. Треба домогтися того, щоб він працював на досягнення глобальних цілей людства. І тут маяком має стати держава.

Україна визначила завдання в рамках Стратегії сталого розвитку до 2030 року. Так чом би не проводити державну політику для залучення капіталу в сектори, які відповідають цим цілям? Занадто загальний документ? Тоді виділіть пріоритетні напрямки, наприклад, «сприяння енергоефективному та інноваційному промисловому розвитку», надайте право уряду визначати критерії таких проектів і надавайте пільги. Обдурив інвестор — позбавляйте держпідтримки і вимагайте повернення неоплачених податків.

Щонайменше 7 місяців інвестор витратить на паперову роботу. А після підписання інвестиційної угоди її треба ж виконувати — тут також можуть виникнути підводні каміння

Концентрація додатку інвестиційних зусиль потрібна й через те що світ чекає уповільнення перетікання капіталу через пандемію коронавірусу. Згідно з доповіддю ЮНКТАД, обсяг прямих іноземних інвестицій в 2020 році буде менше рівня 2019 року, коли цей показник сягнув 1,39 трильйона доларів. У 2020−2021 роках падіння становитиме майже 40%. Головний удар припаде на країни, де основні інвестпроекти пов’язані із сировинними галузями.

На думку ЮНКТАД, наприклад, в період пандемії інвестиції необхідно спрямовувати на виробництво медичного обладнання та ліків.

Європейський інвестиційний банк вже домовився про партнерство з ВООЗ, зокрема для підтримки проектів у сфері охорони здоров’я.

У нас, до речі, теж є завдання «забезпечити доступ до якісних базових медико-санітарних послуг і до безпечних, якісних і недорогих основних лікарських засобів і вакцин для всього населення».

То, може, ініціатива офісу президента перетворить Україну на інвестиційну Мекку? Малоймовірно. Звернімося до досвіду Польщі. Інвестиційний бум там забезпечив цілий комплекс державних рішень — від спрощеної онлайн-реєстрації бізнесу і секторальних реформ до створення економічних зон і податкових пільг для інвестицій в дослідження і розробки.

Тому залучати капітал, як зовнішній, так і внутрішній, необхідно. Окремий закон про підтримку інвестицій можна приймати. Але без інших заходів — це лише хороший рекламний хід. Потрібні сигнали, що інвестори не наражатимуться на корупцію, продажні суди і нестабільне законодавство. Інакше під закон для всіх проводитимуть проекти для обраних.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X