Сергій Шельпук

Співзасновник і керівник компанії DeepTrait

Законопроєкт 1210 було ухвалено ще в січні. За нього практично одноголосно проголосували фракції Слуга народу, БЮТ і Голос. Категорично проти цього законопроєкту виступили всі основні бізнес-асоціації та асоціації іноземних інвесторів України — зокрема Європейська бізнес асоціація, Американська торговельна палата, Український союз промисловців і підприємців, Федерація роботодавців України та багато інших. Наступні чотири місяці він лежав на підписі у президента, і була надія, що здоровий глузд переможе. Але ні.

Крім іншого, цей тепер вже закон вводить в українське законодавство категорію «контрольована іноземна компанія». Це компанія, в якій резидент України:

«—володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше 50%, або

— володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше 10% за умови, що декілька фізичних осіб та/або юридичних осіб-резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить більше 50%, або

— окремо або разом із іншими резидентами України пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою."

Можна здогадатися, що автори цього визначення намагалися описати компанії в офшорних юрисдикціях і «податкових раях», як, наприклад, Студія Квартал 95, яка зареєстрована на Кіпрі. Але будь-хто впізнає в цьому описі ще один тип компаній: засновані українцями стартапи на ранніх стадіях.

Ні для кого не секрет, що у бізнесу в Україні є одна засаднича проблема, з якою витікають всі інші. Це проблема правосуддя — rule of law. Не відсутність «інвестнянь», державних стартап-фондів і урядових комітетів з розвитку штучного інтелекту, а rule of law. Партнери та інвестори хочуть, щоб їхній внесок у компанію був захищений. Українське правосуддя не може цього гарантувати.

Саме тому стартапи з українськими засновниками реєструються і знаходять інвестиції в добропорядних, не офшорних юрисдикціях з чинним rule of law: ЄС, Британія, США та інші. Так от, відтепер кожен з нас має «контрольовану іноземну Компанію».

Що це означає?

Тепер ми повинні подавати інформацію про нашу компанію в українську податкову. Також ми повинні подавати в українську податкову фінансовий звіт нашої компанії в міжнародному форматі одночасно з поданням річної податкової декларації, навіть якщо юрисдикція самої компанії не вимагає складання такого звіту.

Далі: ми повинні будемо платити податки з прибутку нашої компанії, якщо її оборот перевищує 2 млн євро, і платити їх в Україні. Податкова база — дохід компанії, але податковий агент — фізична особа, резидент України. Таке в українському законодавстві зустрічається вперше і потребує пояснень. Станом на сьогодні, якщо ваша компанія не виплачує жодних дивідендів і реінвестує весь дохід (як це роблять всі стартапи на ранніх стадіях), український резидент все одно повинен заплатити податок з цього доходу, навіть якщо він не отримав з нього ані копійки.

Окремо, не до кінця зрозуміло, чи буде вважатися доходом продаж довипущенних акцій — залучення інвестицій. Пункт 39 {2}.3.2.1. поки що прописаний так, що — буде, і тоді це повний ой вей.

Ставка оподаткування: ПДФО (5%, 9% або 18%) і військовий збір (1,5%).

Тепер про штрафи. За несвоєчасне подання звіту про компанію в українську податкову ми повинні будемо заплатити 4 млн грн штрафу. Неповідомлення про реєстрацію компанії — 2 млн грн. Зверніть увагу, що штрафи накладаються на фізичну особу, а не на компанію, а фізична особа відповідає за зобов’язаннями всім своїм майном.

Закон також говорить, що резидент України звільняється від сплати податків (але не від необхідності подавати звітність), якщо між країною юрисдикції компанії і Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування та якщо ця юрисдикція не входить до списку низькоподаткових, який затверджується Кабміном. Але.

Цей законопроєкт написаний дуже заплутано і подекуди двозначно. Разом з цим, «скажений принтер» Верховної Ради другої половини 2019 року наприймав величезну кількість законопроєктів такої ж якості, які впливатимуть один на одного і вимагатимуть загального тлумачення. Правозастосовна і судова практика з цих питань в Україні поки що відсутня.

Це означає, що податкова буде тлумачити нові норми на свій розсуд. Ми з вами не знаємо, яким буде це тлумачення і що про нього говоритиме суд, але абсолютно всі ризики помилкового застосування цих норм — на нас. Ба більше, механізм виходу з податкового резидентства України чітко не прописаний і дозволяє двояке його тлумачення. Як людина, яка судилася з українською податковою, я дуже не заздрю тим з нас, хто потрапить під цю машину.

У сухому залишку маємо сумну картину. Якщо дотепер засновники українських стартапів могли жити в Україні і будувати компанію, зареєстровану в Польщі, Німеччині, Британії чи США, то відтепер це стане набагато складніше і набагато ризикованіше. Раніше ми могли будувати бізнес там, де були умови для бізнесу, і водночас — фізично перебувати в Україні, розвивати співтовариство і брати участь у будівництві країни. Тепер український засновник — фактор ризику для компанії, а стартап — фактор ризику для українського засновника. Одночасно з вибором юрисдикції для нового бізнесу, засновники будуть вибирати і країну, в яку вони поїдуть одразу ж після реєстрації компанії.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.