Цифрова нерівність

0 коментувати
Відсутність державної стратегії інтернетизації призвела до неоднозначної ситуації на українському ринку ШСД. У країні запанувала цифрова нерівність

За відсутності регулювання у великих містах з'явилося понад півтори тисячі провайдерів. І це непогано, конкуренція підганяє гравців, сервіс стає все кращим. Але в невеликих містах і селах ситуація діаметрально протилежна: мало кому цікаво виходити на цей ринок. І населення сидить без Інтернету – адже немає ніякого сенсу для оператора йти працювати туди, де прибуток невеликий, а максимальна кількість потенційних абонентів нараховує десятки. Ба, навіть у великих містах є райони, наприклад, із приватною забудовою, де існує всього один-два оператори – й особливого вибору мешканці не мають.

Що робить держава, щоб забезпечити населення якісним інтернетом? Небагато.

Ще в 2011 році ООН визнала доступ до інтернету одним із базових, невід'ємних прав людини – поряд із правом на освіту, свободу слова тощо. Якщо є таке бачення, то держава повинна щось робити, щоб забезпечити дотримання цього права.

У 2010 році була створена Міжнародна комісія із широкосмугового зв'язку, завдання якої – сприяти розвитку цифрових технологій у світі. За сприяння комісії в 22 країнах було розроблено національні стратегії доступу до широкосмугового зв'язку. Усього такі стратегії є в 134 країнах.

Україна, на жаль, у списку країн, які дотепер не мають навіть стратегії розвитку доступу до широкосмугового зв'язку.

Що може зробити держава? Хоча б сприяти зростанню рівня проникнення ШСД у невеликі населені пункти. Полегшити умови для операторів, що готові прокладати оптику в ці пункти. Створювати спільні проекти. Повертати провайдерам частину ПДВ, яка повинна бути спрямована на розширення покриття. Зрештою, прямо фінансувати прокладання мереж із муніципальних бюджетів.

У світі добре працює особливий податок для провайдерів. Держава створює спеціальний фонд, куди кожний провайдер відраховує невеликий відсоток прибутку. На ці гроші держава проводить тендер: вона готова оплатити витрати провайдера, який проведе інтернет у конкретний віддалений район.

Природно, щоб такий механізм працював повною мірою, держава повинна бути ефективною. Сьогодні ми не можемо бути впевнені, що в справу не втрутиться корупція, що тендер буде чесним. Хоча розроблений Мінекономіки проект Prozorro міг би стати непоганою підмогою.

Адже попри все краще потроху, але йти вперед, ніж скаржитися, що в країні криза та корупція.

Сьогодні невеликі села обслуговує переважно Укртелеком – за рахунок старих мідних мереж. Це не прогрес. Прогрес – це прокладання нових оптичних мереж по всій країні.

І прогрес іде, хоча кроки його поки не занадто широкі. Нові населені пункти, у яких в Укртелекому немає існуючої мідної інфраструктури, ми підключаємо по оптоволокну. Це правильно й логічно. Інше питання, що цілеспрямована заміна міді на оптику по всій країні – проект занадто масштабний для нинішніх часів. Саме тут усім нам би знадобилася державна підтримка.

 

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: