Танки на кордоні, омікрон, інфляція. Але цифри кажуть, що український бізнес має підстави для оптимізму

21 грудня 2021, 09:40

Інформаційний фон останніх місяців не тішить. Але є й добрі новини. Які вони й у чому насправді один із найвагоміших викликів для українського бізнесу найближчими роками?

Матеріал записаний під час зустрічі DYB club, присвяченій 15-річчю шведського проекту DYB | Develop Your Business в Україні «Борд та капіталізація компанії».

FT
Фото: FT

Це перша сторінка Financial Times за 10 грудня. Дві основні історії — одна про падіння котирувань фондів Ark Invest, своєрідний барометр технологічних акцій. А другий заголовок говорить: «Байден підтверджує важливість незалежності України». І нижче — «Україна — пішак на шахівниці між США та Росією». І це є головна сторінка видання номер один фінансових лідерів світу. Звісно, напруження у світових медіа щодо України — це не привід для оптимізму. Водночас я бачу серйозний розрив між тим, як бачить ситуацію умовний світовий капіталіст, назвемо його Джон Сміт, який читає FТ, і самі українці.

Відео дня

Цікаво, що у серії статей про Україну в FT у тому самому номері є репортаж із Києва. І ця стаття починається з того, що українець Володимир Нагорний, айтівець із Києва, заходить до магазину сноубордів та обирає собі дошку за 500 доларів. Готується до відпустки. Його питають — а як же танки на кордоні? Він відповідає — ми з 2014 року воюємо з Росією і надалі стаття саме про те, що ТРЦ в Україні повні, магазини теж. Усі роблять закупівлі до Нового року, витрачають гроші. Ось тут цей розрив очевидний. Джон Сміт переживає. А умовний Володимир Нагорний сприймає ситуацію набагато менш критично — життя йде своєю чергою.

Незважаючи на заголовки, сприйняття ситуації на ринках капіталу спокійніше, ніж здається на перший погляд. Давайте подивимося на цифри. Нижче — графік кредитних дефолт свопів (CDS) на п’ятирічні українські бонди. Нормальними словами це вартість страховки від банкрутства за п’ятирічними українськими державними паперами. Зрозуміло, що чим вище вартість страховки, тим більше у ринку побоювання щодо дефолту. Ця вартість сильно впала до 2018 року, потім був різкий стрибок у березні 2020 року. Це був початок ковіду та нагнітання ситуації на східному кордоні. Потім графік знижується. Звичайно, видно реакцію на останні події — вартість страховки підвищилася, але стрибок не порівняти з показниками весни минулого року. Тобто, незважаючи на такі гучні новини, ринки не реагують дуже болісно, мабуть, дисконтуючи ймовірність серйозної ескалації конфлікту.

Повертаючись до умовного Володимира Нагорного, показовим є інший графік. Кілька тижнів тому Economist Intelligence Unit оголосили, що в їхньому річному рейтингу вартості життя Київ обігнав Москву за дорожнечею. Хоча це може здатися несподіваним, це так і є. Щороку Economist публікує вартість проживання у різних містах світу. Цього року Київ у рейтингу підстрибнув на 88 місце з індексом 58, де Нью Йорк береться як база, з індексом 100. Умовний кошик продуктів, житло, транспорт та інші вхідні, що формують витрати на життя у глобальних містах рейтингу, у Києві становлять 58% від нью-йоркського рівня. У Москві цей індекс — 56. Київ також потрапив у топ міст світу за найбільшим стрибком у цьому рейтингу.

Основна причина такого стрибка — ми з вами. Незважаючи на економічно складну ситуацію в цілому, в Україні, хоч би як це парадоксально звучало, бум споживання, який триває вже кілька років. Звичайно ж це може прозвучати відірвано від реальності мільйонів українців, яким, як і раніше, дуже складно, і яких більшість. Але цифри, навіть уповільнюючи зростання споживання останніми місяцями, показують рекордні показники. Високі ціни та попит на основні експортні статті української економіки — метали, руда, агро, ІТ — лише підігрівають цей тренд.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Незважаючи на всю невизначеність ситуації, зараз, на мій погляд, найбільший ризик — боротьба за таланти і зростання зарплат, що посилюється. У країнах Західної та Центральної Європи, які показують рекордно низькі рівні безробіття багато років поспіль, це вже прийнятий факт. В Україні ми ще звикаємо до цієї реальності. Побудувати конкурентну перевагу у залученні та утриманні людей у компанії — саме це битва наступного десятиліття. Для України як країни, це як виклик, так і величезна можливість суттєво підвищити продуктивність праці та якісного ривка у продуктивності економіки.

На прикладі IT — там стався розрив між кількістю вакансій та кількістю здобувачів. Зараз ІТ вакансій значно більша, ніж претендентів. При цьому Україна, як і інші країни на пострадянському просторі, пожинає плоди своєрідного демографічного дивіденду — найбільше покоління в українській історії, народжені у 80-ті, сьогоднішні 30−39-річні, вийшло на максимальну продуктивність. Виклик у тому, що покоління, яке за цим слідує, 20−29 літні, набагато менше, через нижчу народжуваність у 90-х.

Важливо «скористатися» цим дивідендом розумно і максимально прискорити цей стрибок у продуктивності, який для нас такий важливий. У цьому сенсі боротьба за таланти, що посилюється, — це добре, оскільки у компаній не буде інших опцій як вкладатися в своїх людей — від тренінгів до нових верстатів і софту. А ще підвищувати технологічність своїх бізнесів, тому що завалювати будь-яку проблему великою кількістю дешевої робочої сили не вдасться. Тому найбільша боротьба зараз — боротьба за людей, за їхню енергію та їхні таланти.

За матеріалами зустрічі DYB club.

Показати ще новини
Радіо НВ
X