Спільний ворог, або Про бездіяльність бізнесу

12 травня 2017, 09:26
Український бізнес не може просто спостерігати за боротьбою з корупцією і сподіватися, що цю роботу зроблять за нього інші

Якщо в цьому покладатися тільки на політиків, то буде так, як вже було

Тепер тільки потрібно правильно визначити ворога, ціль, – щоб направити проти нього свої зусилля.

Відео дня

Як відомо, економічна теорія (економікс) спирається на кілька принципів.

Один з них – люди реагують на стимули. Також економісти виходять з припущення, що люди діють раціонально.

На курсі Економікс Олександр Мертенс, президент Міжнародного інституту бізнесу, пояснював нам, що дія корупції, насамперед, проявляється у спотворенні стимулів.

Що це означає? Коли, наприклад, прокладають нову дорогу, ми припускаємо, що у підрядника стоїть завдання зробити цю дорогу якомога краще за встановлену ціну. Ми вважаємо, що йому важливо, щоб якість його роботи оцінили, і тоді шанси отримати наступне замовлення збільшуються. Так працює ринкова економіка. Але у світі спотворених стимулів все працює по-іншому. У підрядника завдання – як заробити більше притому, щоб дати відкат (хабар), від якого, власне, і залежить отримання наступного замовлення. І тоді його завдання змінюється – як зробити так, щоб дорога не була, а здавалася гарною, і протрималася рівно стільки, скільки потрібно чиновнику – наступну каденцію або до наступних виборів і т. п. Тобто якість дороги тут зовсім не головне.

Мені часто доводилося пояснювати іноземцям дивні речі, що відбуваються в нашій країні, які їм здавалися безглуздими. Наприклад, чому у вас пити за кермом не можна взагалі (раніше), але всі п'ють. Або коли у вас відбувається недоплата податків, то податкова приходить з автоматами і зупиняє роботу бізнесу – адже по ідеї ви тоді зовсім не зможете платити податки. Або у вас яму на дорозі розрили і не заривають кілька місяців, хоча вона заважає всім. І так далі – практично в кожному випадку, коли логіка не працює, то в корені проблеми можна виявити корупцію. Вона спотворює здоровий глузд і логіку і часто робить нас просто посміховиськом.

Упевнений, що в Україні корупція – це ворог номер один. Навіть війна на другому місці, тому що вона – у великій мірі – є наслідком корупції.

Іван Міклош, колишній міністр фінансів і віце-прем'єр кількох урядів Словаччини, на квітневій конференції Спілки українських підприємців говорив про те, що в Україні була побудована економіка, в основному орієнтована на отримання ренти (rent-seeking economy), а не на отримання прибутку (profit-seeking economy).

Рентоорієнтована поведінка в економіці, нагадаю, це діяльність, спрямована на отримання вигоди шляхом маніпулювання законодавчими або економічними умовами, а не шляхом виробництва і продажу товарів або послуг. І часто, як повідомляє нам навіть Вікіпедія, виступає у вигляді узурпації прав на перерозподіл державних ресурсів.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Тільки в тих сферах, де в Україні діє ринкова, орієнтована на прибуток економіка (наприклад, в ресторанному бізнесі), успіхи, за словами Міклоша, очевидні – у Києві, наприклад, можна поїсти дешевше, ніж у Братиславі, і вибір ресторанів набагато ширший.

Хтось влучно зауважив, що корупція – це податок на бідних. Тому що вигоду насамперед отримують ті, хто створює правила і може їх використовувати, – можновладці.

Більшою мірою від корупції страждає малий і середній бізнес. Тому що у нього немає зайвих ресурсів на юристів, суди тощо. Тому йому доводиться тільки пристосовуватися.

У цьому сенсі в області корупції також діють ринкові механізми. Ми якось обговорювали тему корупції з представником одного інтернет-сервісу таксі, і він провів аналогію з їх аукціонною бізнес-моделлю: якщо є попит, то автоматично з'являється пропозиція. Таким же чином діє механізм попиту-пропозиції на корупцію.

Тому корупцію, коли для неї створені всі умови, практично неможливо перемогти знизу. Говорити: «а ви просто не давайте хабарів» – це чистої води популізм.

Бізнес-досвід говорить, що в такому випадку потрібно впливати на попит. Необхідно створювати новий попит – на АНТИ-корупцію.

Доброю новиною є те, що з корупцією можна боротися. У багатьох країнах корупція становила велику проблему, але в результаті певних дій – продуманих, послідовних, невідворотних – корупцію вдалося значно скоротити. Через це проходили практично всі країни Східної Європи. Є приклади вдалої боротьби з корупцією, є інституції, які накопичують досвід цієї боротьби і готові ним поділитися з українцями (наприклад, OECD, Організація економічного співробітництва і розвитку).

Але бізнесу не можна спостерігати збоку і сподіватися, що цю роботу зроблять за нього інші. Якщо в цьому покладатися тільки на політиків, то буде так, як вже було після Помаранчевої революції.

В кінці квітня в Європейській бізнес асоціації пройшли зустрічі з Артемом Ситником з НАБУ і з Назаром Холодницьким з Антикорупційної прокуратури. Основний висновок, який для себе після цього зробив я: чесний бізнес і вони – по один бік барикади (або фортеці, за висловом Ситника). І, як це не дивно звучить, їм потрібна підтримка бізнесу так само, як і бізнесу – їх. Поодинці в цій війні з корупцією не перемогти.

Впевнений, що бізнесу потрібно виділяти ресурси на цю боротьбу. І я маю на увазі не гроші. Я маю на увазі інтелектуальні ресурси, ресурси часу у вигляді роботи в асоціаціях, поширення інформації про позитивні приклади (best practice) ведення чесного бізнесу і подібної активності (написання статей, врешті-решт). Наприклад, у Словаччині, за словами Міклоша, об'єднання підприємців зіграли істотну роль у підтримці економічних реформ.

Тому що бізнес – це частина громадянського суспільства. Тільки у нього, крім мізків і патріотизму, є ще власні ресурси і маркетингова підготовка. І він загартований у боротьбі.

Потрібно тільки правильно визначити ворога, ціль, – щоб спрямувати проти нього свої зусилля.

Показати ще новини
Радіо NV
X