Ефект Prozorro. Електронна система так і не подолала Хабармена, але змінила країну

7 квітня 2021, 09:30

1 квітня 2016 року центральні органи влади та великі держпідприємства стали зобов’язаними використовувати Prozorro для своїх закупівель. В один день з пілотного проєкту електронна система переросла до національного масштабу.

Мені пощастило бути серед тих, хто запускав Prozorro. Тоді, після Майдану, був дуже романтичний час. На цій хвилі довкола Prozorro вдалося згуртувати класних фахівців — людей з бізнес-сектору, IT-спеціалістів, активістів, урядовців — які б у іншій реальності ніколи не працювали разом. Це справді було вікно можливостей. Всі тоді хотіли швидких змін і були готові стати їх частиною.

Відео дня

І ось, 5 років тому, система Prozorro відкрила всі дані про закупівлі країни. А ще перетворила огороджену від «чужого ока» територію державних закупівель на відкритий ринок зі зрозумілими правилами гри. Сама ж я за цей час не полишила реформу, а вирішила власноруч працювати з системою, до запуску якої докладала зусиль. Так я стала закупівельником. Спершу приєдналася до трансформації закупівель «Укрпошти». Згодом, як директор із закупівель «Укроборонпрому», ініціювала перехід всіх підприємств концерну на Prozorro у 2020 році. Тож я добре бачу і переваги, і недоліки електронної системи. Справді, у дечому ефект від запровадження Prozorro не виправдав очікувань. Утім, багато в чому він їх перевершив.

Що система Prozorro дала Україні

Насправді концепція Prozorro навіть випереджає світові тенденції в галузі закупівель. Якщо взяти будь-яку теорію розвитку цивілізацій, то світ рухається від архаїчних закритих систем до більш відкритих і пласких. І Prozorro — це якраз про те, що і в закупівлях відкриті системи забезпечують досягнення кращих результатів. Коли ми навіть у розвинених країнах розповідаємо про те, як в Україні працюють публічні закупівлі, то вони в цю реальність не вірять. Там це досі процес переговорний, треба очі в очі подивитися. Та досвід України доводить, що жодні тіньові перемовини не будуть більш ефективні, ніж прозорі онлайн аукціони. І в багатьох країнах ці зміни парадигми ще попереду, а в Україні відбуваються вже зараз.

Принцип «всі бачать все» дозволяє зняти суттєвий корупційний шар із закупівель. Цікавим тут є досвід Укроборонпрому, підприємства якого не зобов’язані проводити закупівлі через Prozorro, але ініціативно перейшли на електронну систему в 2020 році. І коли я готувала перехід на Prozorro, наші закупівельники сильно переживали, що всі їхні помилки, заточки, спроби когось дискримінувати будуть бачити, і у будь-який момент їх можна буде підняти. Уже сам цей факт дуже сильно впливає на те, як люди працюють у закупівлях. І те, що система підсвічує всю інформацію і всі ваші дії може побачити кожен — це дуже потужний мотиватор, і він вже знімає багато ризиків, які мали місце в паперових торгах.

Архітектура Prozorro унеможливила втручання в дані системи. Завдяки тому, що є центральна база даних і багато авторизованих електронних майданчиків, які до неї приєднуються, змінити дані в одному місці, аби це не побачили інші, неможливо. Якби хоча б один такий випадок в Україні мав місце, то це б помножило систему Prozorro на нуль. Натомість маніпуляції з даними в закупівлях були типовою практикою до появи Prozorro, і в багатьох країнах трапляються донині.

Prozorro допомогло трансформувати організації та цілі галузі. Багато державних структур, особливо не бюджетних, під впливом Prozorro змогли дуже сильно змінити свої підходи. Коли я прийшла в Укрпошту, то там були цілі кабінети з архівами, де зберігалися друковані протоколи тендерного комітету, які потрібно було зберігати не менше трьох років від останньої перевірки. А з запровадженням Prozorro не лише відпала потреба зберігати стоси паперу — ми й інші процеси змогли перевести в електронний формат. Коли ти один процес переводиш в електронний формат, то перейти на електронні рейки в інших також стає набагато легше. Я впевнена, що з точки зору бізнесу це також на багатьох вплинуло. Компанії побачили, що вони можуть переходити на електронний документообіг і накладати на всі документи цифровий підпис. І крім того, Prozorro народило окремий ринок електронних сервісів, які дозволяють обмінюватися документами в електронному форматі: наприклад, Вчасно.

І що не менш важливо, онлайн-система дала поштовх до появи закупівельників як професії. Ще кілька років тому її навіть у класифікаторі не було. Але це така сама професія, як і юристи, бухгалтери та інші. І я думаю, що вже скоро те, як влаштовані закупівлі в будь-якій організації, буде багато в чому її визначати. Ви ж не можете сьогодні прийти в організацію без бухгалтерії і вважати, що у них все нормально.

Чого система Prozorro нам так і не дала

На початку роботи системи ми з командою провели рекламну кампанію зі слоганом «Онлайн-система долає Хабармена». Хабармен — це збірний образ чиновника, який хоче нагріти руку на закупівлях, але система йому цього не дозволяє. І ми хотіли показати, що зробити щось незаконне у електронній системі, аби цього ніхто не побачив, неможливо. І це справді так. Хоча час показав, що самої лише прозорості для чесних тендерів усе ж недостатньо.

Бо хоча Prozorro випереджає свій час, деякі дотичні до закупівель інституції дуже сильно відстають. І передусім це Державна аудиторська служба. Електронна система дає всю інформацію про можливі зловживання на тендерах. Але Держаудитслужба, яка моніторить закупівлі у системі Prozorro, швидше покарає замовника за те, що він кому не там поставив, ніж за те, що переплатив за закупівлю, або закупив щось непотрібне. Звичайно, довести, що замовник тягнув свого постачальника і завдав цим збитків державі значно важче, ніж те, що в нього кома стоїть не в тому місці. Але такий підхід аудиторів до контролю — за формою, а не за суттю — дуже шкодить сфері закупівель.

Так само й автоматизація системи Prozorro відбувається не так швидко, як хотілося б — зокрема через застарілі підходи Держказначейства. Щоб заплатити постачальнику, наші бюджетні замовники ходять у казну і реєструють там договори і зобов’язання по оплатам. І цей процес не дуже еволюціонував з часів, коли тендери були ще паперові. І все це не автоматизовано, немає електронної системи, яка би допомагала замовникам взаємодіяти з Держказначейством. Це зупиняє можливість впровадження електронних договорів у Prozorro, яка була б дуже актуальною в часи пандемії.

Та мабуть найбільшою проблемою залишається низька кваліфікація людей, які займаються закупівлями. В Україні дуже мало людей, які вміють підготувати якісне технічне завдання та проводити відкриті та конкурентні тендери. Тож часто витрачаються великі кошти на закупівлі «у своїх», без конкуренції, і це формує в підприємців недовіру до системи. Але швидких способів подолати цю проблему не існує.

Закупівлі мають стати лакмусовим папірцем. Поки в нас менеджмент державних компаній і установ вважає, що закупівлі це неважливо, і цим можна займатися по залишковому принципу, то державні кошти будуть витрачатися неефективно. В очільників державних структур має з’явитися розуміння, що вони не можуть себе вважати класними керівниками, якщо в них криві тендери. І тоді зі справедливістю та ефективністю витрачання коштів у Prozorro все буде чудово.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X