Дзеркало занепаду української промисловості

4 коментувати
Вперше я відвідав Ганноверську виставку в 2014 році, де технології Індустрії 4.0 були топовою темою, а сама виставка мала міжнародний та інвестиційний статус

Вже тоді було  зрозуміло, що Hannover Messe багато країн розглядають  як вхідний квиток в клуб сильних, технологічно розвинутих країн. Але Україна на події представлена не була - ані торік, ані раніше. Не було нас і цього року. Тому є питання - чи хочемо ми, українці, бути на технологічній мапі світу?

Цього року інтернаціональний формат виставки підтверджено участю більше 70 країн світу. 60% країн були представлені стендами, загалом участь у події взяли більше 225 тисяч осіб. 30% відвідувачів - представники інших країн, серед них українців - близько півтори тисячі. І всього лише одна організація з України була представлена стендом - це київський  завод Куб, виробник шаф і корпусів для електротехніки та комунікацій. Для порівняння - Польща, партнер виставки, представила 200 своїх компаній з різних хай-тек сегментів. 

Ось так в медійних каналах виставки рекламує себе Польща

Ось так у медійних каналах виставки рекламує себе Польща


Наш найближчий конкурент, Росія, мала три стенди, які фінансувалися з держбюджету – Russia Export Center, а також стенди регіонів Москви та Свердловська. Більше 30 російських компаній, представлені на стендах, були відібрані за критеріями якості та технологічності. «Російське питання» в дискусіях звучало зовсім не так, як це виглядає в українських мас-медіа – закордонні  інвестори, як і раніше, розглядають Росію в якості цікавого регіону для інвестицій. Також у Ганновері були представлені стенди наших сусідів із Східної Європи. Потужно представлений Китай – за кількістю стендів він займав друге місце після Німеччини, а загалом з Китаю приїхало більше 9 тис відвідувачів.


Вигляд російського стенду від державного експортного агентства Russia Export Center

Вигляд російського стенду від державного експортного агентства Russia Export Center


Значення виставки важко переоцінити як з точки зору розуміння тенденцій розвитку технологій, так і з точки зору налагодження міжнародних контактів. Фактично, Hannover Messe – це не одна, а відразу 7 виставок, розташованих на площі 24 га: Промислова автоматизація, Приводи та Двигуни, Енергетика, Цифрове виробництво (ІТ–технології на виробництві), Технології вакууму та стисненого повітря, Промислова логістика, Дослідження та технології.

Ключові теми, які піднімалися в цьому році - Industry 4.0, Integrated Energy, Smart materials & coating, Predictive maintenance, Cobots (Колаборативні Роботи), Energy efficiency, Digital Twins. Третя категорія тем для дискусій та зустрічей – це тематичні «не технологічні» майданчики: Глобальні ринки, Молоде покоління, Влада жінок, Кар’єра та робота тощо. Як правило, вони пов’язані з технологіями. Наприклад, ключова тема на майданчиках «Глобальні ринки та бізнеси» - це про Індустрію 4.0 – а саме, як ці технологіі нарощують цінність для промислових споживачів. І 500 компаній у Ганновері представили цього року реальні рішення в напрямку 4.0 та продемонстрували цю саму додану цінність.


Досягнення промислових хай-тек – в центрі уваги керівництва Німеччини, сюди ж приїжджають ключові міністри та керівники провідних компаній з різних країн (фото Deutsche Messe)

Досягнення промислових хай-тек – в центрі уваги керівництва Німеччини, сюди ж приїжджають ключові міністри та керівники провідних компаній з різних країн (фото Deutsche Messe)


Таким чином, можна резюмувати, що Hannover Messe – це:

1. Вітрина передових технологій в промислових хай-тек рішень світового масштабу.

2. Глобальний майданчик для залучення інвестицій та демонстрації експортного потенціалу країн.

3. Виставка №1, де промисловці та розробники шукають один одного, а також шукають партнерів, постачальників, інвесторів.

Але чому й досі там немає України? Мої 3 версії причин далі.

Перша причина – відсутність промислової політики та стратегії в Україні. Незважаючи на всі декларації про належність до технологічних країн, частка промисловості в Україні весь час падає. В 1991 це було близько 50% від ВВП, в 2008 – вже 26%, а в 2016 – 14%. Показові речі відбувалися після 2014 року. Знаючи, що те ж машинобудування (12 млрд доларів в 2012[1] ) є також одним з головних експортних сегментів, уряд залишився осторонь і не підтримав українських виробників в їхній переорієнтації з Росії на інші країни. Хоча всі добре розуміли, що Росія та країни СНД займають більше 50% в експорті машинобудування. А переорієнтація на інші ринки займає не місяці, а на відміну від аграрних ринків - щонайменше 1-2 роки. Але уряд Арсенія Яценюка ніяк не прореагував на цю проблему, а наступні два уряди тільки говорять про необхідність розвитку хай-тек сегменту в країні. Медійний дискурс, розгорнутий в мас-медіа про «велич» нашого ІТ-сектору має вигляд звичайної маніпуляції на тлі катастрофічного падіння всіх інших хай-тек секторів. Між тим, одна з головних тез 4-ої промислової революції – необхідність нарощування промислового потенціалу на новому технологічному рівні. Всі  сучасні ІТ-технології мають найбільше застосування саме там. І кожна розвинута країна має свої цілі та плани щодо нарощування промислового потенціалу. В ЄС у середньому – це 20-25% в ВВП. В Україні ж частка промисловості в ВВП весь час падає.

Друга причина – відсутність експортної стратегії в галузі промислових хай-тек. Питання не нове, але наразі ведуться тільки дискусії. Активність деяких «низових» організацій – як Українська Бізнес Асоціація, ІТ-структури,[2]  чи інші не можуть створити централізовану державну політику стосовно промислових хай-тек. Наш власний досвід співпраці з новоствореним при МЕРТ Export Promotion Office радше контраверсійний. З одного боку, ми радіємо, що з’явився відповідальний за експорт дорадчий орган при міністерстві. Проте, з іншого боку, потрібно розділяти промо  українських «сирів-ковбас» та систем управління промисловими об’єктами. Учасники ринку, що залучала АППАУ до заходів Export Promotion Office були скоріше розчаровані. Нам конче необхідні бачення, стратегії та конкретні плани того, як справлятися з викликами нашого хай-тек експорту. Знаємо, що такий документ в МЕРТ вже з’явився – це позитивний сигнал для бізнесу. Але наразі ще рано радіти, - вивчаємо цей документ.

Третя причина стосується всіх учасників ринку. Це питання амбіцій. Можна скільки завгодно кричати в себе в країні про великий потенціал і молоді таланти. Проте при виході на міжнародну арену  миттєво постають численні питання - про деталі цього потенціалу, про конкретні компанії в конкретних секторах, про їх та наше спільне позиціонування в певних сегментахтощо. І якщо наші компанії цього не роблять, а тільки їздять і дивляться, як прогресують інші, то питання про амбіції виникає автоматично. Нещодавно один німецький партнер повідомив, що хоче організувати подію в Німеччині й хотів би запросити 4-5 компаній з України, що дійсно мають вже напрацювання та потенціал у сфері 4.0. Попит на такий ресурс у Німеччині зростає щороку. Пошуки завершились невдало - партнер не знайшов нікого, хоча звертався до всіх українських ІТ-кластерів. То чи дійсно ми хочемо бачити себе в клубі технологічно розвинутих країн?

Тому Hannover Messe  для України - це ще один «дзвіночок», що Україна має швидше визначатись із своїм курсом у майбутнє. Може замість декларацій  про належність до високих технологій і розмов про реформи, дивитись правді у вічі і зрозуміти: наразі жодних переломних моментів на настало. А про реформи в галузі промислових хай-тек ми взагалі мало що чули.

Але що може бути ознакою переломних моментів і свідченням серйозності  намірів уряду і об’єднаних бізнес-спільнот? На нашу думку, це:

  1. Формування Центру (комітету, ради) промислової стратегії та політики при уряді України. Нам потрібен фокус на довгострокових завданнях розвитку промисловості та промислових хай-тек, що координується та підтримується на рівні держави. Одним з ключових завдань центру має бути визначення найбільш перспективних секторів промислових хай-тек, які потребують пріоритетного розвитку та підтримки. Друге завдання – формування національної стратегії в Індустрії 4.0, як це зроблено в багатьох технологічно розвинутих країнах. Третє завдання – допомога експортерам в машинобудуванні та інших промислових хай-тек, які потребують великих капітальних витрат на модернізацію та інноваційний розвиток.
  2. Створення реально діючих технопарків з орієнтацією на промисловий інжиніринг. Технопарки – відмінний інструмент об’єднання науки та досліджень, розробників та промисловців. Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємося в русі «Індустрія 4.0 в Україні» – це труднощі об’єднання. В нас ще є чудові науковці, проектні інститути, розробники, інтегратори, інноватори серед промислових підприємств. Але як тільки ми доходимо до питань довгострокової співпраці, все зупиняється. В технопарках ці процеси відбуваються природно та органічно, бо технопарки - це форма створення нового змісту не тільки для рішень та інноваційних продуктів, а й відносин. Вся індустрія радіє від появи в Києві Unit Factory. Якби не два «але». По-перше, це справжнє чудо (у порівнянні з ситуацією в минулому) створено коштом приватного інвестора. В той же час, більше 80% подібних парків у світі в розвинутих країнах створює держава. Скільки в нас ще набереться таких Василів Хмельницьких в найближчі роки? Боюсь, що катма. Друге «але» – це орієнтація самих парків. Поки що важко сказати як буде розвиватись Unit City. Наразі не помітний фокус на промислових хай-тек. Розвивати вже добре відпрацьовану в інших ІТ-кластерах по Україні галузь розробки ПЗ на експорт – в аутсоурсингу і на споживацькі ринки (рітейл, банки, телеком, логістика тощо) – має дуже слабке відношення до R&D, що типово концентрується на готових продуктах в інжинірингових, промислових технопарках.
  3. Реальне залучення промисловців до питань розвитку Індустрії 4.0 – формування дорожніх карт на підприємствах-інноваторах. Нарікання ІТ-сектору на відсутність попиту на високі технології частково справедливі. Керівники підприємств дуже мало уваги приділяють хай-тек як головному фактору конкурентоздатності в нинішньому глобальному світі. Саме тому 90% ІТ-галузі і працює на експорт. Поява в Україні інноваторів серед промислових підприємств, - які зацікавлені у впровадженні високих технологій, стане серйозним сигналом для всіх розробників про початок змін у культурі ринку. Наразі важко назвати хоча б кілька промислових підприємств в Україні, що мають стратегічні плани цифрової трансформації (дорожні карти – типовий їх інструмент). Між тим, 4.0 – це наступна хвиля цифрової трансформації, що вже успішно охопила сектори банків, телекому, рітейлу тощо. Українські промисловці значно відстають у цьому як від інших галузей всередині країни, так і від інших країн.

Ці та інші пропозиції подані АППАУ в рамках ініціативи Digital Agenda Ukraine і, за задумом, мають знайти відгук та втілення в урядових програмах. Не втрачаємо надію.

На тлі виконання першочергових завдань (стратегія, технопарки, залучення промисловців) формування українського стенду на Hannover Messe 2018 може виглядати тактичним завданням. Водночас, ми віримо що подібні маніфестації нашого промислового хай-тек потенціалу можуть прискорити та стимулювати вирішення і вищевказаних стратегічних завдань. Саме про це й говорить досвід міжнародних учасників події в Ганновері.

«Діалоги про майбутнє»

НВ представляє: «Діалоги про майбутнє» з Уільямом Тейлором, Павлом Шереметою і Дмитром Кулебою.

Київ-Вашингтон-Брюсель
Яке місце займає Україна у цьому трикутнику? Якою нашу країну бачать у Європі та США?

Відвідати лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: