Підтримати книжкову сферу просто, або Що таке книжковий рибейт
Коли книгарні зачиняються, люди, які живуть поряд, менше читають — до такого висновку дійшли експерти з Лондонської школи економіки. Та карантинні умови накладають свій відбиток, і закриття стає неминучим рішенням для багатьох власників.
Vivat у 2020 році теж втратив одну із фізичних книгарень, і ми чудово розуміємо, як важко утримувати бізнес на рівні й сплачувати за оренду. Тож одним із логічних варіантів виходу з такої ситуації може бути впровадження рибейту.
Рибейт (англ. rebate) — це повернення частки вже сплачених коштів за продукт або послугу. У нашому випадку він передбачає повернення книгарням державою відсотку від загальної суми проданих за певний період книжок. Навіть 10% повернень допомогли б знизити орендний тиск, адже в середньому 80−90% прибутку книгарень йдуть якраз на те, щоб сплатити за приміщення.
Схожий механізм уже діє в Україні у сфері кінематографу. У Законі України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» рибейт зазначений як «державна підтримка у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат». Від 4% до 16,6% повертаються творцям фільмів, зроблених на території України. По всьому світу такі повернення від держави наразі спрямовані на порятунок культурних і комунікаційних сфер: в Австралії є рибейт від податків під час карантину для медіа, а у Великій Британії — для кінотеатрів, концертних залів, спортзалів тощо.
Та послаблення щодо найбільш ключового пункту витрат — оренди приміщень для книгарень, — як правило, так і лишаються рекомендаційними. Так у Великій Британії, наприклад, просто не можна впроваджувати жорсткі вимоги для бізнесів-боржників щодо виплати оренди. Запити на конкретні дії, щоб зробити орендне послаблення обов’язковим, надходили від Асоціації книготорговців ще навесні 2020 року. Так само і в Україні — орендарі можуть бути звільнені від виплат, але це не вимога і не гарантія, тож тиск і досі існує.
Так, рибейт діє не в багатьох країнах, однак тоді там є інакші способи сприяння. Наприклад, у Франції, замість зменшити оренду, вирішили, що краще визнати книжки сферою першої необхідності та не закривати більше книгарні під час локдаунів, а усі доставки книжок держава оплачує своїм коштом.
Рибейт може стати реальним виходом та зробити Україну однією з перших держав, які впровадять таку важливу підтримку на законодавчому рівні. До того ж цей процес має певні переваги не лише для самих видавців.
Щоб отримати рибейт і визначити суму повернень, книгарням доведеться стати прозорими щодо своїх прибутків, вказувати, що конкретно продане, вести детальний облік. І це, по-перше, сприятиме веденню баз даних і проведенню аналітики книжкового ринку. Коли держава збиратиме таку статистику, можна буде простежити реальний попит українських читачів. Ми матимемо цілісну картину того, скільки й що саме читають у різних куточках України, а не лише у великих містах. Книжкова сфера зможе орієнтуватися, що варто перекладати й видавати та як покращити читацькі звички українців. А по-друге, подібна звітність зменшить можливість проведення «тіньових» операцій, контрафакту, недоброчесної конкуренції, бо вигідніше буде показати якомога більший чистий прибуток.
Бізнесу у сфері культури важливо знати, що держава допомагає боротися з економічною кризою. Коли маєш підтримку, легше продовжувати йти далі. А інакше після всіх карантинів ми вийдемо на вулиці і не побачимо вже жодної вивіски «Книгарня».
