Новий глобальний (без)лад

2 липня, 13:39
Ексклюзив НВ

Ми всі не впоралися. Як нова війна застала світ зненацька.

Улюблений мною Жванецький в одному з монологів геніально сформулював приблизно таке: у всіх дурнів відчуття, що вони оточені ворогами. Тому будь-який розумний, який із ним не погоджується, стає його ворогом.

Відео дня

Починаючи з 2018 року, на численних майданчиках я стверджував, що для переосмислення глобальної архітектури, на жаль, недостатньо буде традиційного міжнародного діалогу. Потрібні підривні технології, які здатні будуть перевести скостенілу форму на новий рівень. В останні десятиліття наростання мілітаризації та агресії світ мав достатньо часу зробити вибір між добровільним усвідомленням шляху глухого кута стримування та руху за накатаною, і… новою війною. Не впоралися. Ми всі не впоралися.

І в рази важче сприймати факт війни на твоїй рідній землі.

Нова війна застала світ зненацька. Ледве оживаюча, але все ще «ковідна», глобальна економіка 24 лютого отримала новий удар, цього разу ракетний. І він привів у рух багаторазово масштабніші та проблемніші пласти, посиливши і без того нерозв’язні дисбаланси. Система глобальної безпеки, ефективність міжнародних організацій та ухвалення рішень, економічний та фінансовий сектор, вимушена міграція, продовольча криза — лише невеличка частина масштабного переліку, щодо кожного пункту якого питань значно більше, ніж відповідей.

Новий глобальний світовий порядок чи спроба дістати Бреттон Вудс із нафталіну?

Спостерігаючи за спробами міжнародних організацій певним чином збалансувати систему глобальних відносин, мимоволі постає питання адекватності поточного світового порядку та архітектури до викликів нової «воєнної» економіки.

Одне можна сказати точно — у короткостроковому періоді програють усі, тому що ціни та витрати зростуть, довгостроковий ефект матиме змішаний характер

Тут можна виділити дві істотні загрози: повернення до мультиполярного світу з ризиком нестабільності, характерним для періоду до Першої світової війни, і розрив між ключовими економіками та рештою світу, що постійно збільшується. Вочевидь, ідеалістичні основи, закладені у Бреттон Вудсі, давно втратили свою актуальність. Принципи вільної торгівлі у поєднанні з однополярним пануванням США, як гаранта стабільності, більше не працюють. А система міжнародних організацій, що діє, дедалі частіше висловлює «занепокоєння», ніж надає ефективні механізми реагування — тим самим посилюючи наростання фрагментарності. І хоча світові та європейські лідери постійно говорять про безпрецедентну єдність у питаннях України, а також контррецесійну політику, очевидно, що тільки-но йдеться про національні інтереси — від колишньої єдності залишаються лише декларативні гасла та приховані проплати в рублях за газ.

Така ситуація — типовий приклад «дилеми ув’язненого» (prisoner’s dilemma) — фундаментальної проблеми теорії ігор, коли раціональні учасники не завжди співпрацюватимуть один з одним, навіть якщо це в їхніх інтересах. Ні, звісно, не можна сказати, що така стратегія ідеалістично не є вірною. Але щойно світова економіка на тривалий період виходить зі стану рівноваги — «дилема ув’язненого» проявляється повною мірою, виводячи домінанту вирішення внутрішніх проблем над консолідацією стратегій реагування.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X