Проблеми українського мегаполісу. Як вибрати дитячий садок?
Дитячий садок — перший етап соціалізації дитини, знайомство з великим світом за межами рідного дому. А перше враження, як відомо, неможливо зробити двічі. Як же вибрати дитячий сад, щоб не зіпсувати дитині цей перший досвід?
Стара школа
Для народжених в СРСР дитсадок зазвичай асоціюється з ненависною манною кашею з грудочками, киселем, компотом з потрощених міллю сухофруктів, злою вихователькою і навіть, жахливо подумати, фізичними покараннями. Жах? Тоді краще навіть не думати про те, як зростали діти років сто тому.
Чого вартий хоча б такий «дивовижний» винахід, як віконна клітка, покликана забезпечити дитину сонячним світлом і свіжим повітрям? Сьогодні навіть дивитися на це боляче, а колись щось подібне було нормою.
Ось вам ще один факт: перші соціальні заклади для малюків в Радянському Союзі почали з'являтися на початку історії країни — 1917-1918 роках. А перше «Керівництво для вихователів дитячого садка», що містило методичні вказівки по роботі з дітьми, з'явилося лише в 1938 році. Тобто протягом 20 років дитячий садок був просто місцем, де за дитиною доглядали і годували. Про розвиток, будь-яке навчання, навіть і не мовилося.
А що ж пропонують сучасні дитячі садки в Україні, зокрема в Києві? Цим питанням ми з дружиною задалися, коли настав час для соціалізації нашого сина.
Варіанти є, а вибору немає
Садки є державні, приватні та домашні. Перша категорія відома більшості з нас з власного досвіду. Це заклади, що дісталися нам у спадок від СРСР. Вони мають низку переваг, як-от: облаштована територія та приміщення, виховна програма, збалансоване харчування, а в деяких випадках — оздоровчі програми для малюків. Однак недоліків на перевірку виявляється значно більше, причому деякі з них переходять в цю категорію з розряду переваг.
Територія, наприклад, може бути в дуже поганому стані, як і спальні, їдальні та ігрові; підхід до виховання зовсім не враховує індивідуальність дітей. Переповнені групи і неможливість потрапити в потрібний садок. Несправедливо низький рівень оплати праці персоналу, який впливає на емоційний стан вихователів, нянь, кухарів, медпрацівників, їх ставлення до роботи і дітям. Не хочу нагнітати, але тут гостро відчувається брак уваги з боку держави та це пригнічує, адже діти — наше майбутнє.
Приватні садки не мають такої території і приміщеннь, як державні. І це, мабуть, єдине, в чому вони програють останнім. Однак і тут є свої мінуси. Далеко не всі приватні садки пропонують спеціалізовані педагогічні програми. Так, дітки малюють, співають, ставлять п'єси, може навіть вчаться рахувати й іншим азам науки, але в цьому всьому немає «генерального плану», чіткої програми.
Остання категорія садків — зовсім вже неприваблива для батьків, які піклуються про розвиток свого чада. Домашній садок — це, як правило, звичайна квартира або будинок, де 3-5 дітей перебувають під наглядом однієї людини. Про всебічний розвиток дитини в цьому випадку говорити і геть не доводиться. Єдиним явним аргументом на користь домашнього дитсадка вважаю лише те, що він обходиться дешевше, ніж няня або приватний садок.
Все вищезазначене, власне, підводка до суті питання, винесеного в заголовок. А тепер перейдемо до того, яким критеріям має відповідати хороший дитсадок.
Мікрокосмос для малюків
Головне завдання дитячого садка — створити найсприятливіші умови для самостійного розвитку дитини. Саме так. Не підганяти його під стандарти — «все в групі вже самі зав'язують шнурки і ти мусиш уміти» — а допомогти стати особистістю. Допомогти дитині розкрити власний потенціал. А для цього необхідно створити відповідні умови, адже в групі з 30 дітей, на яких припадає один вихователь і одна няня, фізично неможливо приділити кожній дитині достатньо уваги.
Наступний пункт — методичний підхід до освіти за сучасною, але випробуваною програмою. Як приклад, є система ТРІЗ, в основі якої лежить теорія вирішення винахідницьких завдань.
Далі — забезпечення всебічного розвитку дитини, з урахуванням індивідуальних особливостей. Це має на увазі наявність творчих студій та прикладних занять з фахівцями з хореографії, вокалу, аплікації, психологом
Наступний важливий аспект — нечисленні групи, в яких можливий дійсно персональний підхід до кожної дитини. Так, з точки зору бізнесу це невигідно, тому в багатьох приватних садках у Києві групи теж переповнені або «під зав'язку». І все ж, я вважаю, що баланс знайти можна, було б у підприємців бажання виховати здорову націю.
Важливі і побутові умови: просторі світлі приміщення, в яких приємно і комфортно перебувати дітям, комфортні умови для сну, прийому їжі. Обов'язково мають забезпечуватися здорове збалансоване харчування і заняття спортом.
І, нарешті, це має бути саме дитячий садок, а не нульовий клас школи. Дітям потрібно дати можливість бути дітьми — бавитися, веселитися, пізнавати світ, перебувати в доброзичливому середовищі, не перевантажуючи «науками».
