Коли дитині починати вчити іноземну мову
Що важливо, щоб дитина вивчила іноземну мову і змогла вільно розмовляти в майбутньому.
Так склалися зорі, що у нас зі співзасновницею мережі міжнародних шкіл WORLD SCHOOL. Language, Maths & Science Наталією Шталтовною п’ятеро дітей на двох (не спільних, звісно). Причому молодші народилися з різницею в один день, старші — в кілька місяців. Починаючи з народження старших, багато розмов за келишком персикового соку було, звичайно, про дітей. З якогось моменту після всіх обговорюваних марок японських і американських підгузників, країн виробників вакцин, протоколів ВООЗ і адрес дитячих магазинів, вистрілила тема освіти дітей, яка з того часу червоною ниткою пронизує всі наші дискусії ось уже п’ять років.
Я, як напевно, багато мам, пройшла період «активного раннього розвитку дітей» (спасибі моєму старшому синові за терпіння і безумовну любов; все-таки діти — справді міцні хлопці й дівчата). Вже тоді я відвідала неймовірну кількість приватних дитячих садків Києва і розвивалок (яжмати). А в 8 місяців ми пішли на курси ранньої англійської мови. Чарівна молода вчителька скакала жабкою, співала канаркою і танцювала кішечкою англійською мовою двічі на тиждень. Зі своїм комплексом відмінниці я з великою надією водила туди дитину, а вона сиділа взагалі без цікавості цілу годину, просто тому що вона, в принципі, могла сидіти скільки завгодно, раз мамі так було потрібно.
Все б це тривало, мабуть, багато місяців, якби не сталася подія, яка здійснила повний переворот у моїй голові. Якось одного разу ні я, ні моя мама не змогли піти з дитиною на заняття. І туди її повів чоловік. Одразу після передбачуваного закінчення заняття я його набрала, але за звуками, що доносяться з телефону, стало зрозуміло, що вони вже не там, причому давно.
Дитина не перекладає подумки, а говорить і навіть думає паралельно такими різними двома мовами безпосередньо. Космос! Практично недоступний для людей старшого віку.
І от увечері, після моєї лекції про його безвідповідальність і тиск на батьківську совість, він аргументував: «А навіщо так знущатися над дитиною і над собою? Це ж взагалі не працює, як у школах: всі вчать англійську, але ніхто її не знає. Давай я просто завжди говоритиму з дитиною англійською мовою, гаразд?». І почав. І говорить досі. Завжди. З дітьми. Тільки англійською. Це працює. Просто тому, що природно і весело.
Згодом, здобувши освіту за educational psychology і вивчивши міжнародні дослідження й освітні програми, зокрема з роботи з білінгвами, я знайшла безліч підтверджень адекватності такого очевидного підходу: якщо хочеш, щоб дитина говорила мовою, з нею потрібно говорити цією мовою. Але я б ніколи не прийшла до цього без особистого прориву, який змінив моє уявлення про те, як насправді вчаться діти і наскільки швидко вони можуть вчитися. Дитина не перекладає подумки, а говорить і навіть думає паралельно такими різними двома мовами безпосередньо. Космос! Практично недоступний для людей старшого віку.
Але потім постало гостро питання: як не втратити мову в садку/школі? Відповідь на це питання я так і не знайшла в межах української системи освіти. Тоді ми і вирішили відкрити свою школу, в якій фундаментальні речі закладаються природним шляхом у той самий час, коли дитина повністю відкрита до прямого їх сприйняття. Ми неодноразово знаходили підтвердження своїм особистим кейсам у масштабному експерименті, який зараз застосовується в навчанні дітей у багатьох країнах світу і часто, на жаль, недоступному для дітей в Україні.
