24 роки знищували інформаційний імунітет українців. Як це відбувалося
Хронологія аномалій масової свідомості та їх наслідків
Фейки, маніпуляції, постправда, боти та інформаційні війни увійшли в наше щоденне життя. Кожен робить вигляд, що вони стосуються всіх, крім нього самого. А тим часом, інформація змінює мислення та поведінку кожного з нас. З кожним роком все стрімкіше і з все більшим руйнівним ефектом.
Причина проста — світ кишить інформаційними вірусами. Вони інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Українцям потрібен інформаційний імунітет. І він у нас був, проте за роки незалежності його знищили.
1991−1992. Найщасливіший рік
СРСР розпався, а така бажана незалежність стала реальністю. Здавалося, що попереду тільки краще.
Інформаційне поле повністю виправдало ці очікування і наставав період «вседозволеності і всевідкритості». Інформація змінила свою основну функцію. Раніше вона потрібна була для накопичення знань та інформування. А з появою псевдонаук, паранормальних явищ, початком ери дешевого кіно- і телепродукту, інформація стала дедалі більше виконувати функцію «віддушини».
Це період хоч і занепаду, але хорошого розуміння й орієнтації в інформаційному просторі. Люди звикли, що їм доступна лише частина інформації, тому формували цілісну картину і намагалися приймати ключові рішення з огляду на неї. Тобто аналізували наслідки і вивчали історію.
Всі жили в зрозумілому та стабільному інформаційному середовищі. Ставлення до нього було вироблено роками:
● політики і чиновники брешуть,
● є кілька журналістів, політиків-лібералів, які брешуть менше — до них варто дослухатися,
● інформації потрібно споживати максимум і самим робити висновки.
Ці правила сформовані роками радянського ладу. Вони ж були основою інформаційного поля початку 1990-х.
Це були останні роки Нації з міцним імунітетом і мінімальною кількістю інформаційних вірусів — їх просто не було кому продукувати. Старій ідеології та машині з виробництва таких вірусів настав кінець, а нову ще й не починали будувати. Звісно, без дезінформації і маніпуляції не обходилося, та це було епізодично.
1993−1999. Найгірші роки
У цей період розвалювалося все — політична система, економіка та людські долі. Дев’яності стали щедрим середовищем для інформаційних вірусів, у ньому ми живемо й дотепер. Кожен рік складного періоду погіршував і без того критичну ситуацію.
Саме в 1993—1999 країна поділилася на Захід і Схід, на прибічників великої імперії і борців за незалежність. Тоді сформувався тип їхньої комунікації, який діє і донині.
Борці за незалежність не особливо обтяжували себе поясненнями важливості національної ідентичності в побудові Країни (звичайно, особливе місце посідала мова). У їхньому розумінні всі мусили хотіти цього апріорі, але поки це суперечило усталеним звичкам і канонам іншої частини населення.
Саме з цього зародився конфлікт, підґрунтям якого були непроговореність та недопояснення національного питання. Конфлікт, який згодом використовуватимуть як основу для розпалювання багатьох малих і великих «війн». Саме він стане причиною для реальної війни.
